Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/1391/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2023. Зареєстровано: 18.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2023.
Дата набрання законної сили: 20.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/466/502/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022141380001447

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 466/1391/23
		Провадження № 1-кп/466/502/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 лютого 2022 року             Шевченківський районний суд м. Львова
		в складі:
		головуючого - судді             ОСОБА_1 
		секретар с\з                            ОСОБА_2 
		Справа № 466\1391\23; 1-кп/466/502/23
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження №12022141380001447 від 03.12.2022 року про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зренянін, Республіки Югославія, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 16.06.2021 Івано-Франківським судом Івано-Франківської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі; 23.09.2022 звільнений з державної установи «Катеринівська виправна колонія №46» умовно-достроково згідно ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 16.09.2022 року на невідбуту частину покарання 1 рік 17 днів, -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, 
		де сторонами виступають з боку:
		обвинувачення     -   прокурор  ОСОБА_4 
		                               -   потерпіла ОСОБА_5 
		захисту                  -   обвинувачений  ОСОБА_3 
		                               -   адвокат  ОСОБА_6 
		                                                           встановив:
		Обвинувачений ОСОБА_3 - 02.12.2022 близько 19 год. 40 хв., за попередньою змовою із  іншою особою, відомості відносно якого якого виділені в окреме провадження, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, діючи повторно, в умовах воєнного стану, підійшов разом із іншою особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження до потерпілої ОСОБА_5 , яка на той момент знаходилась біля під`їзду будинку АДРЕСА_2 , що за вищевказаною адресою, після чого ОСОБА_3 узяв двома руками за тулуб ОСОБА_5 , підняв її і поніс у підвальне приміщення будинку АДРЕСА_2 , а  інша особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, попрямував разом за ними, після чого останні утримували ОСОБА_5 за верхній одяг та відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Iphone 6s» білого кольору в якому знаходилась SIM-карта оператора «Київстар» із номером мобільного телефону НОМЕР_1 із чохлом фіолетового кольору на загальну суму 2 100 гривень; грошовими коштами у сумі 4 000 гривень, які знаходились у сумці ОСОБА_5 , золотими прикрасами, а саме: золоте колечко, яке знаходилось на правій руці середнього пальця, вагою приблизно до 2-х грам з трьома камінчиками, приблизною вартістю 2 500 гривень, золоте колечко яке знаходилось на правій руці безіменного пальця, вагою приблизно до 2-х грам з одним камінчиком, приблизною вартістю 2 500 гривень, золотим колечком, яке знаходилось на лівій руці середнього пальця, вагою приблизно до 10-грам з камінчиками чорного та білого кольору, приблизною вартістю 12500 гривень, золотим ланцюжком, який був на шиї потерпілої ОСОБА_5 , приблизною довжиною 55 см, приблизною вартістю 6 699 гривень, банківською картою  «Ощадбанку» з частиною номера НОМЕР_2 із номером рахунку НОМЕР_3 , банківською картою «Ощадбанку» з частиною номеру НОМЕР_4 із номером рахунку № НОМЕР_5 , які належать ОСОБА_5 , з якої було знято грошові кошти у сумі 10 000 гривень, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
		Своїми діями ОСОБА_3 та  інша особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження завдали потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоди на загальну суму 40 299 гривень.
		Таким чином, ОСОБА_3   вчинив  кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою осіб, в умовах воєнного стану.
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю, підтвердив вказані в обвинувальному акті обставини та пояснив, що дійсно він з іншим чоловіком на  ім"я Федір ввечері 02.12.2023 року підійшли до під"їзду будинку потерпілої, занесли її в підвальне приміщення і заволоділи її речами, а саме: телефоном, золотими прикрасами, банківськими картами і грошима. У скоєному розкаюється, просить його суворо не карати.
		Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини вчинення відкритого викрадення її майна та пояснила, що  обвинувачений ОСОБА_3 разом з іншим чоловіком  ввечері 02.12.2022 року, коли вона поверталася додому, напали на неї біля під"їзду її будинку, що за адресою АДРЕСА_2 . Обвинуачений взяв її за тулуб і заніс  в підвал, де разом з іншим чоловіком пограбували її, забравши телефон, золоті колечка, ланцюжок, банківські картки, а також зняли кошти, які знаходились на рахунку вказаних карток.
		 
		Суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно всіх обставин справи, які ніким не оспорюються, проти цього не заперечують учасники судового розгляду, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, учасникам судового розгляду роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
		 
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		 
		Оцінюючи зібрані по справі докази, враховуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3   у скоєнні інкримінованого злочину доведена повністю, його слід правильно кваліфікувати за ч.4 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
		Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно з ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.
		При обранні виду та строку покарання обвинуваченому ОСОБА_3   суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст.65 КК України, бере до уваги тяжкість вчиненого злочину, враховує наслідки та обставини вчиненого злочину.
		Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3   суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
		Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання, відсутні. 
		 
		З урахуванням наведеного, а також думки потерпілої, суд вважає за можливе призначити  ОСОБА_3 покарання, яке необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі, в межах встановлених у санкціії ч.4 ст.186 КК України.
		 
		Суд не вбачає підстав для призначення покарання на підставі ст. 69 КК України враховуючи, що раніше призначені покарання за вчинення умисних злочинів не призвели до виправлення ОСОБА_3 і не упередили вчинення ним нових умисних корисливих кримінальних правопорушень. 
		 
		Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		Частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або частково приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.
		Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов`язком суду, який призначає остаточне покарання за сукупністю вироків.
		Судом встановлено, що вироком Івано-Франківського суду Івано-Франківської області  від 16.06. 2021 року  ОСОБА_3 засуджений ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі; 23.09.2022 звільнений з державної установи «Катеринівська виправна колонія №46» умовно-достроково згідно ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 16.09.2022 року на невідбуту частину покарання 1 рік 17 днів
		З урахуванням наведеного, остаточне покарання обвинуваченому  ОСОБА_3 слід призначити за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.71 КК України, приєднавши йому до покарання, визначеного новим вироком суду, також частину невідбутного покарання за попереднім вироком  Івано- Франківського суду Івано-Франківської області  від 16.06. 2021 року. 
		Враховуючи викладене остаточне покарання  ОСОБА_7 має бути призначене відповідно до ст. 71 КК України.
		Запобіжний захід обвинуваченим  ОСОБА_3 слід  залишити без змін - утримання під вартою.
		Цивільний позов у справі не заявлено.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України 
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.
		Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд-
		                                                         ухвалив :
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК  України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді  позбавлення волі на строк  7 (сім)  років 1 (один) місяць.
		На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Івано-Франківського суду Івано-Франківської області  від 16.06.2021 року, визначивши остаточне покарання  ОСОБА_3 у виді 7 (семи) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання, з 14.12.2022 року.
		Речові докази, які згідно постанов слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8   від 03.12.2022 року визнано речовими доказами та приєднано  до матеріалів кримінального провадження, а саме:
		-  диск із фото із банкомату №1300098 за 02.12.2022 року  та  диск з відео з внутрішніх камер відео спостереження закладу "Кафе", що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 6 - залишити при матеріалах кримінального провадження. 
		 
		Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, засудженим з моменту отримання копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокуророві.
		Вирок складено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
		 
		  Суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...