Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/4176/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; щодо реєстрації або обліку прав на майно.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2023. Зареєстровано: 18.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2023.
Дата набрання законної сили: 19.03.2023
Номер судового провадження: 2/756/920/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		16.02.2023 Справа № 756/4176/22
		  Номер справи 756/4176/22
		Номер провадження 2/756/920/23
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 лютого 2023 року 
		 
		Оболонський районний суд міста Києва в складі: 
		головуючого судді - Шролик І.С.,
		секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
		за участю прокурора - Чумаченка А.А.
		відповідача - ОСОБА_1 
		розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., про скасування державної реєстрації майнових прав та припинення права,
		УСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог.
		У червні 2022 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора від 27 лютого 2020 року щодо державної реєстрації іншого речового права (майнових прав) за ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду, яка розташована на АДРЕСА_1 та припинити інше речове право (майнові права) ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду (координати початку споруди - ІНФОРМАЦІЯ_6; ІНФОРМАЦІЯ_7; координати кінця споруди - ІНФОРМАЦІЯ_8; ІНФОРМАЦІЯ_9; ІНФОРМАЦІЯ_10), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що через розголос у засобах масової інформації про незаконну реєстрацію майнових прав на низку гідротехнічних споруд, які розташовані на території міста Києва, 24 вересня 2021 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021102050000173, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. 
		Матеріалами досудового розслідування встановлено, що у червні 2018 року ОСОБА_1 як представник ОСОБА_2 , звернувся до Головного управління Національної поліції у місті Києві зі заявою про «знахідку на речі у вигляді майнових прав» на 16 гідротехнічних споруд, окрім інших, на «Дамбу напірну-багатофункціональну», що розташована на АДРЕСА_1 . 
		Листом слідчого СУ ГУ Національної поліції у місті Києві Момот О.О. від 18.12.2018 ОСОБА_1 визначено зберігачем вказаної «знахідки».
		На підставі листа слідчого відповідач ОСОБА_1 21.02.2020 звернувся до державного реєстратора Марчук К.В., яка здійснила реєстрацію у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, зареєструвала за ОСОБА_1 безстрокове зберігання майнових прав на гідротехнічну споруду, «Дамба напірна- багатофункціональна», призначену для якірної стоянки, швартування суден, захисту берегової смуги водних шляхів від шкідливого впливу вод, використання і охорони водних ресурсів, координати початку споруди - ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_5; координати кінця споруди - ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про інше речове право 35695038). 
		Прокурор посилаючись на ту обставину, що проведена державна реєстрація майнових права на гідроспоруду є незаконною, здійснена з порушенням вимог діючого законодавства, до об`єкту нерухомого майна загальною площею 44 га, не може бути застосовано визначення «знахідка», реєстрація майнових прав суперечить інтересам держави та територіальної громади міста Києва, просить скасувати реєстрацію майнових прав.
		Рух справи.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2022 року справу передано на розгляд головуючому судді Шролик І.С.
		Ухвалою суду від 15 червня 2022 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання 26 липня 2022 року.
		Від представника Київської міської ради 10 серпня 2022 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги Київської міської прокуратури підтримують, просять задовольнити. 
		Від відповідача  ОСОБА_1  12 вересня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку для його подання. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що реєстрація іншого речового права (майнових прав) відбулась у відповідність із діючим законодавством. Зазначає, що 21 червня 2018 року, він як співзасновник ТОВ «Українське бюро річкових портів» звернувся зі заявою до Головного управління Національної поліції у м.Києві з приводу виявлення загублених майнових прав та їх використання,як об`єкти за своїми технічними характеристиками становлять гідротехнічні споруди. 23 грудня 2018 року він отримав лист - повідомлення від 18 грудня 2018 року в якому виявлені ним об`єкти класифіковано, як знахідку майнових прав та право заявника зберігати їх у себе.  Також в листі зазначено, що власників гідротехнічних споруд та майнових прав на них на місці  їх розташування встановити не вдалось. Тому, ним проведено збереження відомостей про речові (майнові) права шляхом проведення державної реєстрації. Зауважує, що виявлена ним гідротехнічна споруда не належала до комунальної власності. В доведення правомірності проведеної ним реєстрації, відповідач долучив до відзиву висновок науково-правової експертизи від 23 червня 2021 року, який отримано ТОВ «Українське бюро річкових портів» просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
		У підготовчому судовому засіданні 15 вересня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, без самостійних вимог, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., яка здійснила оскаржувану реєстрацію.
		В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав та мотивів викладених у позовній заяві. Пояснив, що через протиправні дії ОСОБА_1 та проведення державної реєстрації майнових прав в його володіння незаконно перейшла земельна ділянка площею 44 га, що розташована у межах географічних координат, майнові права на яку відповідач зареєстрував, як на гідротехнічну споруду. Зауважив, що острів не міг бути «знахідкою», тому й відповідно зареєстрованим, як майнові права на знахідку на підставі листа слідчого. По іншим об`єктам гідротехнічних споруд після реєстрації майнових прав, ОСОБА_1 здійснював технічну документацію та відчуження, як об`єкти нерухомого майна на користь ТОВ «Українське бюро річкових портів», співзасновником якого являється. Прокурор вважає, що навіть при відсутності зареєстрованого власника на гідротехнічну споруду, у відповідача не виникло права реєструвати майнові права на неї, як знахідку, що займає земельну ділянку площею 44 га, яка належить територіальній громаді.
		В судовому засіданні відповідач суду пояснив, що за наявності відповідної освіти він знайшов гідротехнічну споруду, що відноситься до об`єктів річкових портів, портової інфраструктури. Здійснив державну реєстрацію майнових прав на підставі довідки слідчої МВС про збереження знахідки, згідно положення ст.337 ЦК України. 
		На запитання суду, показати де саме на острові площею 44га відповідач віднайшов гідротехнічну споруду, ОСОБА_1 відповів, що в межах зареєстрованих географічних координат в майбутньому вздовж прибережної смуги по всьому периметру острова можуть бути улаштовані, створені нові портові локації, тому реєстрація відбулась на майнові права всього острова. Він фахівець з цього питання, тому знайшов та зареєстрував майнові права. 
		Також пояснив відповідач, що письмово звертався з пропозицією передати майнові права на спірний об`єкт на користь держави, зокрема у Фонд держмайна, КМДА, міністерства інфраструктури, проте ніхто не бажає цим займатися. 
		Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Встановлені судом обставини справи.
		Судом досліджено реєстраційну справу № 44911037 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., як реєстратора, щодо державної реєстрації 21 лютого 2020 року у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 «на праві зберігання» безстроково, гідротехнічну споруду «Дамба напірна- багатофункціональна», призначену для якірної стоянки, швартування суден, захисту берегової смуги водних шляхів від шкідливого впливу вод, використання і охорони водних ресурсів, координати початку споруди - ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_5; координати кінця споруди - ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про інше речове право 35695038). 
		Підставою проведення державної реєстрації майнових прав на об`єкт нерухомого майна є заява ОСОБА_1 від 20 лютого 2020 року; заява ОСОБА_1 №8621 від 21 червня 2018 року, яка подана в межах кримінального провадження № 12018100000000415 від 07 травня 2018 року під час представництва інтересів ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні, Головному управлінню національної поліції про знахідку загублених майнових прав на гідротехнічні споруди і дамби в м.Києві та Київської області; відповідь слідчого СВ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м.Києві майора поліції О.О.Момот від 18 грудня 2018 року № 26302/123/236-18 на скаргу ОСОБА_1 від 22 листопада 2018 року.
		Як видно з тексту листа слідчого О.О.Момот слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м.Києві, заявника ОСОБА_1 визначено зберігачем знахідки майнових прав на гідротехнічні споруди зазначені ним у поданій заяві. Під час зберігання та з метою належної ідентифікації майнових прав на гідротехнічні споруди зазначені у поданій заяві №8621 від 21 червня 2018 року отримати (виготовити) відповідні технічні паспорти на гідротехнічні споруди та надати примірники до Головного управління НП у м.Києві.
		Ухвалою слідчого судді від 21 жовтня 2021 року за клопотанням прокурора накладено арешт на майно в межах кримінального провадження № 42021102070000230 від 06 жовтня 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема серед інших, дамба напірна - багатофункціональна, розташована АДРЕСА_1 . 
		Судом досліджено технічний звіт про встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж земельних ділянок та гідротехнічних споруд, зокрема, серед інших, що розташована по АДРЕСА_1 . З якого встановлено, що зареєстровані майнові права на ОСОБА_1 в межах географічних точок становить 44,103 га на місцевості (а.с.30-48). 
		З відповіді Департаменту земельних ресурсів від 02 листопада 2021 року судом досліджено витяг з Листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 22 жовтня 2021 року щодо функціонального призначення території земельної ділянки в межах географічних координат, майнові права на які зареєстровано за  ОСОБА_1 , за адресою  АДРЕСА_1  : земельна ділянка 78:215:0005, площею 3,1775 га рахується за Київською міською радою, на підставі рішення Київради від 27 лютого 2003 року №289/449 передано в оренду до 2030 року для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; земельна ділянка 78:215:0016, площею 81,046 га рахується за Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради по охороні, утриманню, експлуатації земель водного фонду м.Києва «Плессо»; земельна ділянка 78:215:0021, площею 8,4567га рахується за Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради по охороні, утриманню, експлуатації земель водного фонду м.Києва «Плессо» (а.с. 53-56).
		В засобах масової інформації розслідування програми «Схеми» у вересні 2021 року висвітлено питання щодо набуття у власність ОСОБА_1 гідротехнічних споруд, причалів, дамби, острови загальною площею 142 га (а.с. 57-73).
		Київська міська прокуратура листом від 12 жовтня 2021 року звернулась до Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м.Києва щодо захисту інтересів держави з приводу протиправної реєстрації майнових прав на гідротехнічні споруди, питання щодо взяття на облік безхазяйного майна (а.с. 74-77).
		Департаментом комунальної власності м.Києва виконавчого органу КМР у відповідях від 23 та 26 жовтня 2021 року повідомив, що гідротехнічні споруди не належали до комунальної власності територіальної громади, щодо цих об`єктів інформація відсутня. За дорученням Київської міської ради Департаментом комунальної власності міста Києва надано відповіді про те, що питання щодо взяття на облік безхазяйного майна не вирішувалось (а.с. 78,79). 
		У відповідь на запит Київської місцевої прокуратури Фонд державного майна України 25 жовтня 2021 року повідомив, що в Регіональному відділенні відсутня інформація стосовно об`єктів нерухомості - гідротехнічних споруд, за адресами зазначеними у запиті (а.с. 80-81).
		Київська міська прокуратура 21 лютого 2022 року повідомила Київську міську раду про звернення до суду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою захисту інтересів держави.
		Також судом досліджено постанову про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, договору купівлі-продажу майнових прав щодо інших об`єктів, між ОСОБА_1 , як продавцем та ТОВ «Українське бюро річкових портів», як покупцем й витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.85-100). 
		Спір між сторонами виник з приводу правомірності проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації майнових прав, як зберігача на гідротехнічну споруду «Дамба напірна- багатофункціональна».
		Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Суд забезпечив сторонам рівні можливості надання доказів та доведеності їх перед судом.
		Щодо представництва інтересів прокурором.
		У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».
		У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
		Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F. W. v. France) 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).
		Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
		Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У пунктах 6.41.-6.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) вказано, що: «у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».
		У пунктах 36 - 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зазначено, що: «суди встановили, що земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади с. Коблеве. Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами прокурора,що Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави. Більше того, у збереженні прибережних захисних смуг виражаються загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). 
		Київська міська рада, будучи тривалий час обізнаною про порушення інтересів держави як із загальнодоступних джерел, через засоби масової інформації 23 вересня 2021 року, так і з листа Київської міської прокуратури від 12 жовтня 2021 року, маючи відповідні повноваження для їх захисту, з позовом до суду не звернулась.
		Нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці Київради, яка будучи уповноваженим державою суб`єктом по захисту відповідних інтересів, дій по усуненню порушень прав територіальної громади на майно не вживала. Земельна ділянка, площею 44 га, в межах географічних координат, майнові права на які зареєстровано за ОСОБА_1 , за інформацією Департаменту земельних ресурсів рахується за Київською міською радою. 
		Незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду Київською міською радою вже сам факт незвернення з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо захисту майнових інтересів громади. 
		На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту інтересів держави через пасивну поведінку Київської міської ради, щодо захисту майнових прав. Тому звернення прокурора до суду є обґрунтованим та не впливає на дотримання принципу рівності сторін, а спрямовано на захист інтересів держави.
		Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
		За ст. 177 ЦК України майнові права є об`єктами цивільних прав. 
		Відповідно до ст. 190 ЦК України майнові права визнаються речовими правами та є майном. 
		За таких обставин, майнові права на річ безпосередньо пов`язані з цією річчю, а відтак відносини, які пов`язані з майновими правами на річ, повинні відповідати нормам законодавства, яке регулює оборот цієї речі в цивільних правовідносинах, а також не суперечити цим нормам з урахуванням засад справедливості, добросовісності і розумності. 
		Згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21, (далі - Положення) гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод. 
		У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, визначено, що споруди це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. 
		В облікову картку гідротехнічної споруди вносяться, у тому числі дані щодо року побудови, генерального підрядника, генерального проектанта, розміри гідроспоруди (довжина, ширина, проектна глибина, навігаційна глибина) тощо. 
		Відповідач ОСОБА_1 здійснив за собою реєстрацію майнового права, як зберігача на об`єкт нерухомості безстроково, на гідротехнічну споруду «Дамба напірна- багатофункціональна», призначену для якірної стоянки, швартування суден, захисту берегової смуги водних шляхів від шкідливого впливу вод, використання і охорони водних ресурсів, координати початку споруди ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_5; координати кінця споруди ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_11, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - як «знахідка», на підставі положення ст.ст. 337,338 ЦК України.
		Згідно зі ст. 337 ЦК України особа, яка знайшла загублену річ, зобов`язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі. Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов`язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов`язків особи, яка знайшла загублену річ. 
		Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов`язана заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування.
		Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання Національній поліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали. 
		Стаття 338 ЦК України надає можливість набути право власності на загублену річ за умови, що після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування у двох випадках: якщо не буде встановлено власника або іншої особи, яка має право вимагати повернення загубленої речі; якщо власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про своє право на річ особі, яка її знайшла, Національній поліції або органові місцевого самоврядування. 
		За таких обставин, зі змісту вказаних норм закону вбачається, що визначальною ознакою речі, яка загублена та знайдена, є те, що таку річ можливо вільно переміщувати у просторі, тобто ця ознака притаманна виключно рухомій речі (ст. 181 ЦК України). 
		Отже, загубленою річчю є рухомий предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки, а отже недопустимо поширювати правовий режим знахідки (яка є рухомим майном) на нерухоме майно, яке загубити неможливо. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 657/1519/14, яку суд згідно положення ч.4 ст.263 ЦПК України застосовує до спірних правовідносин.
		Статтею 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
		Отже, гідротехнічна споруда, майнове право щодо якої зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в розумінні ст. 181 ЦК України є нерухомим майном, оскільки споруда за своїми фізичними властивостями нерозривно пов?язана із земельною ділянкою, на якій розташована, і таку споруду неможливо вільно переміщувати у просторі.
		Суд погоджується із доводами позивача, що об`єктом регулювання статті 337 ЦК України («Знахідка») є правовідносини щодо знайдених загублених рухомих речей. За наведених обставин, об`єкт нерухомості - гідротехнічна споруда та земельна ділянка на якій розташований, а відтак і майнові права на нього, за своєю правовою природою та в силу вимог чинного законодавства не можуть бути знахідкою, отже реєстратор не мав правових підстав здійснити державну реєстрацію майнових прав на підставі положення ст.337 ЦК України.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
		Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній із 16 січня 2020 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		За змістом вказаної норми виконанню підлягають судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 754/8547/19.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.
		З огляду на обставини справи,  що державна реєстрація іншого речового права (майнових прав) за ОСОБА_1  на гідротехнічну споруду, яка розташована на АДРЕСА_1 відбулась із порушенням законодавства й відновлення порушеного права Київської міської ради на володіння земельною ділянкою площею 44 га, має відбуватися в порядку, передбаченому статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме повернення у стан, що існував до державної реєстрації іншого речового права (майнових прав) за ОСОБА_1 , шляхом скасування рішення державного реєстратора Марчук К.В. та припинення іншого речового права (майнові права) ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду «Дамба напірна - багатофункціональна» (координати початку споруди - ІНФОРМАЦІЯ_6; ІНФОРМАЦІЯ_7; координати кінця споруди - ІНФОРМАЦІЯ_8; ІНФОРМАЦІЯ_9; ІНФОРМАЦІЯ_10), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Щодо розподілу судових витрат.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням ст. 141 ЦПК України. Судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПУ України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на задоволення позовних вимог, Київська міська прокуратура при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір в сумі 2481,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь платника. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., про скасування державної реєстрації майнових прав та припинення права - задовольнити.
		Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Марчук Катерини Володимирівни, індексний номер: 51356876 від 27 лютого 2020 року та проведену державну реєстрацію іншого речового права (майнових прав) за ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду «Дамба напірна - багатофункціональна», що розташована на вул. Прирічній, 30-Д у м. Києві (номер запису про інше речове право: 35695038 (спеціальний розділ). 
		Припинити інше речове право (майнові права) ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду «Дамба напірна - багатофункціональна» (координати початку споруди- ІНФОРМАЦІЯ_6; ІНФОРМАЦІЯ_7; координати кінця споруди - ІНФОРМАЦІЯ_8; ІНФОРМАЦІЯ_9; ІНФОРМАЦІЯ_10), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про інше речове право 35695038).
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, р/р UA168201720343100001000011062) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                             І.С. Шролик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...