Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/2722/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2023. Зареєстровано: 18.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2023.
Дата набрання законної сили: 14.02.2023
Номер судового провадження: 22-ц/4808/159/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 345/2722/22 
		Провадження № 22-ц/4808/159/23 
		Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б. 
		Суддя-доповідач Фединяк 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		головуючого        Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) 
		   суддів:        Максюти І.О., Василишин Л.В.
		   секретаря        Мельник О.В.
		   з участю        представника ОСОБА_1 адвоката Данчин Ю.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 20 жовтня 2022 року ухвалине у складі судді Юрчака Л.Б. у м. Калуш, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Калуського міського нотаріального округу Тихан Ольга Михайлівна про розірвання спадкового договору,
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.
		   Позовна заява мотивована тим, що 09.02.2021 між нею та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М. та зареєстрований у реєстрі №37. Згідно п. 1 даного договору, позивач передає після своєї смерті у власність відповідачу належну їй на праві особистої приватної власності частку квартири АДРЕСА_1 . Умовами ж вказаного договору передбачено перелік обов`язків, які ОСОБА_2 зобов`язаний виконувати. Зазначає, що починаючи з червня 2022 року і по сьогоднішній день, відповідач не виходить на зв`язок з позивачем, не купляє продукти харчування, медичні ліки та не здійснює прибирання квартири позивача, тобто, не виконує умови спадкового договору. Виходячи з вищевикладеного, просить суд розірвати спадковий договір, укладений 09.02.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М., зареєстрований в реєстрі за №37, а також скасувати заборону відчуження на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , накладену приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М.; стягнути із ОСОБА_2 на її користь судові витрати.
		Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року позов задоволено.
		Розірвано спадковий договір, укладений 09.02.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан Ольгою Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за №37.
		Скасовано заборону відчуження частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладену приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан Ольгою Михайлівною, що зареєстрована в реєстрі за №38.
		Стягнуто із ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 1984,00грнсплаченого неюсудового збору.
		Не погоджуючись рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову посилаючись на допущення порушень судом матеріального і процесуального закону. Зокрема вказує, що 24.08.2022 року одержав від ОСОБА_1 два листи: перший про купівлю ліків та другий - вимогу про розірвання спадкового договору. Відразу зателефонував до позивачки і вкотре запропонував їй свою допомогу, але вона відмовила, сказавши, що їй є кому допомагати. Стверджує, що тоді купив продукти харчування і пішов до помешкання ОСОБА_1 . Проте вона дверей не відкрила. Разом з тим, вказує, що 11.09.2022 року знову прийшов до ОСОБА_1 і приніс продукти харчування, що підтверджується відповідним чеком. Однак вимогу позивачки від 10.08.2022 року не міг виконати, тому, що вона не дала кошти на придбання ліків і нічого не казала, що їй потрібні медикаменти. Адже, відповідно до до п.6 оскаржуваного договору на набувача майна покладаються такі обов`язки: п.п.6.1. щотижнево забезпечувати купівлю продуктів харчування за рахунок коштів відчужувана. П.п.6.3 забезпечувати відчужувачу купівлю ліків та забезпечувати надання медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок коштів відчужувача. Щодо листів з вимогами від 15.07.2022 р, 22.07.2022 р. від 27.07.2022 року від ОСОБА_1 , відповідач не отримував та не міг отримати, так як Укрпошта (Експреспошта) працює по СМС - повідомлення про надходження листа адресат отримує на номер телефону. Вважає, що кожного разу, ОСОБА_1 умисно вказувала номер телефону неправильно, хоча достовірно знала його, адже неодноразово телефонувала на даний номер телефону. Тобто, вважає, що кожного разу, знаючи про достовірність мобільних номерів ОСОБА_3 умисно вказувала невірно номер телефону для того щоб відповідачу не приходили СМС - повідомлення про надходження листів. Вказує, що за декілька днів до судового засідання ОСОБА_1 особисто телефонувала відповідачу і просила допомоги і захистити її від власних онуків. Це підтверджується записом розмови. У цій розмові позивачка стверджує, що онуки її погрожували і залякували, що відправлять їй на примусове лікування, якщо вона «програє суд», заставили її підписувати документи. Просить суд не розривати спадковий договір, адже він та його дружина 10 місяців доглядали за ОСОБА_1 , допомагали їй у всьому, прали, прибирали, готували їсти, по першому дзвінку навіть деколи вночі приїжджали до не неї, бо їй було погано, купували ліки та продукти за власні кошти, виконували всі її забаганки, тоді як власний онук заробляв кошти закордоном залишивши бабцю наодинці. Всі витрати по виготовленні технічного паспорту, свідоцтва про права власності на квартиру в порядку спадкування, витрати по спадковому договору, оплачував він так як у ОСОБА_1 на це коштів не було.
		22 грудня 2022 року ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу в якому доводи подані апелянтом заперечує. Зокрема вказує, що чеки які долучені відповідачем до апеляційної скарги з таким набором продуктів, що не зрозуміло звідки взяті і взагалі для кого ці продукти були призначені, якщо позивач не має кішки, а корм для котів купували. Позивач не вживає алкогольних напоїв, але вино купували, також гумка ОСОБА_5 , фісташки, анчоуси, бритва тощо. Вважає, що позивач купував такі продукти харчування виключно для себе та для забезпечення своїх потреб. Зазначений відповідачем набір продуктів не придатний для повноцінного її харучування. Вимоги, які надсилала позивач на адресу реєстрації відповідача щодо купівлі продуктів для харчування не виконані, оскільки з тих чеків, які відповідач долучив до апеляційної скарги не вбачається тих продуктів для харчування, які вона просила купити. Натомість є чеки різних дат, які чомусь не були долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву під час розгляду справи у суді першої інстанції. Щодо того, що відповідач нібито приходив до її помешкання і залишав біля дверей продукти, то це не відповідає дійсності, так як згідно умов Спадкового договору, продукти купляються за кошти позивача. Потрібно спочатку було прийти отримати гроші від позивачки, а тоді купити продукти для харчування, перелік яких просить позивач. Останній раз відповідач приходив до неї на початку червня 2022 року, тому вона змушена була звернутися до суду з позовною заявою про розірвання Спадкового договору, оскільки відповідач перестав виконувати умови Договору. Вказує, що на даний момент всі продукти для харчування їй купляють онуки. При надсиланні вимоги вона вказувала адресу реєстрації відповідача та дійсний номер телефону, оскільки у відповідача є декілька різних номерів телефону. У вимогах була вказана адреса реєстрації проживання відповідача і чому два конверта з вимогами від 15.07.2022 та від 22.07.2022 року він не отримав, а отримав конверти з вимогами від 24.08.2022 року де був також вкзаний той номер телефону залишається невідомим. Вочевидь відповідач умисно не хотів отримувати конверти з вимогами, щоб продовжувати не виконувати умови Спадкового договору. Укрпошта надсилає конверти на адресу реєстрації, яка вказана у конверті і навіть відсутність номера телефону не може бути причиною для не доставки конвертів на адресу реєстрації відповідача.
		ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що підтримує доводи апеляційної скарги, просить задовольнити скаргу у повному обсязі.
		Отже, у встановленому законом порядку  ОСОБА_2 повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явився, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. 
		Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
		   Представник ОСОБА_1 заперечила доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
		Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що сторона набувача свої зобов`язання за спадковим договором не виконує належним чином, при цьомужодних доказів виконання своїх зобов`язань покупки ліків/продуктів, прибирання у квартирі, ненадала. Отже, суд дійшов до висновку, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за спадковим договором порушуються права позивача, а тому порушене право підлягає захисту судом. При цьому, суд повважав за необхідне скасувати обтяження у виді заборони відчуження квартири, яка є предметом спадкового договору, оскільки воно було накладено нотаріусом з метою забезпечення виконання спадкового договору, який розривається судом, у зв`язку з чим підстави для такого обтяження відсутні.
		Разом з тим, суд зазначив, що вимоги позивача заявлені в межах розгляду даної справи виникли з приводу того самого спору який розглядався судом під час розгляду справи №345/4432/21, однак підстави позовних вимог різняться  у справі №345/4432/21 позивач стверджувала, що відповідач не виконував умови спадкового договору за період з 09.02.2021 по 31.03.2021, а у цій справі, що розглядається судом  з червня 2022 року по даний час, тому суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 3 ч. ст. 255 ЦПК України.
		Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
		Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 09.02.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М. і зареєстрований в реєстрі за №38. 
		Пунктом 1 даного договору передбачено, що ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності частину квартири АДРЕСА_1 .
		Відповідно до п. 6 спірного спадкового договору, за згодою сторін на набувача майна покладаються такі обов`язки:
		6.1. щотижнево забезпечувати відчужувачу купівлю продуктів харчування за рахунок його коштів;
		6.2. забезпечувати проведення прибирання квартири не менше одного разу на тиждень;
		6.3. забезпечувати купівлю відчужувачу ліків та забезпечувати надання медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок коштів відчужувача;
		6.4. в разі смерті відчужувача поховати її.
		15.07.2022, 22.07.2022 ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_2 письмові вимоги про купівлю продуктів харчування та про прибирання квартири за періоди: з 18.07.2022 по 24.07.2022 та з 25.07.2022 по 31.07.2022. Дані вимоги відповідач не отримав, конверти повернулись позивачу.
		27.07.2022 позивач надіслала відповідачу вимогу про купівлю ліків та вимоги про купівлю продуктів харчування та прибирання квартири за період з 01.08.2022 по 07.08.2022. Дані вимоги останній знову не отримав. 
		10.08.2022 ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_2 вимогу про купівлю медичних ліків. 24.08.2022 відповідач дану вимогу отримав, однак не виконав її. ОСОБА_2 долучив до відзиву копію опису із вкладенням до поштового листа, адресованого ОСОБА_1 , де зазначено, що він надав їй відповідь на вимогу. 
		15.08.2022 позивач надіслала відповідачу вимогу про розірвання спадкового договору, яку той отримав 24.08.2022, проте не відреагував на неї належним чином.
		Пунктом 8 спадкового договору укладеного 09.02.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачено, що у разі невиконання набувачем умов цього договору, спадковий договір може бути розірваний на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним цього договору.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина першастатті 626 ЦК України).
		Згідно з частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Статтею 651 ЦК Українивизначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Відповідно достатті 1302 ЦК Україниза спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
		Статтею 1305 ЦК Українипередбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
		Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Тому коло обов`язків набувача має визначатися вже виходячи не з одностороннього волевиявлення відчужувача, а зі спільної згоди сторін, враховуючи договірний характер правовідносин.
		Згідно зістаттею 1308 ЦК Україниспадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.
		За змістомстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, другастатті 614 ЦК України).
		Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.
		Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19).
		Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).
		Судом першої інстанції встановлено, що з кінця червня по серпень 2022 року, в всупереч пунктів 6.1,6.2,6.3 спадкового договору ОСОБА_2 не забезпечив позивача послугами про купівлю продуктів харчування та прибирання квартири, що підтверджується письмовими вимогами останньої від 15.07., 22.07.,27.07,10.08, та не виконав її вимоги про купівлю медичних ліків призначених лікарями внаслідок чого позивач особа похилого віку (86 років), була залишена без стороннього догляду і підтримки, отже була значною мірою позбавлена того, на що розраховував при укладенні договору (а.с.8-23).
		Установивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невиконання ОСОБА_2 як набувачем розпорядження відчужувача, що є передбаченими пунктом 8 договору тастаттею 1308 ЦК Українипідставами для його розірвання.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував вимог позивачки про купівлю продуктів харчування, про прибирання квартири за періоди: з 18.07.2022 по 24.07.2022 та з 25.07.2022 по 31.07.2022. та про купівлю ліків, оскільки виконання таких обов`язків передбачено спадковим договором. 
		Доказів того, що відповідач намагався надавади зазначені послуги у матеріалах справи відсутні.
		В силу ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Щодо розгляду судом цивільної справи №345/4432/21, то позивач вказує, що у даній справі досліджувався період з 09.02.2021 по 31.03.2021 належного виконання відповідачем умов спадкового договору. У даній справі сторони та підстава спору не є тотожними із справою №345/4432/21, що не перешкоджає повторному розгляду справи та не є підставою для закриття провадження.
		Крім цього, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач телефонувала відповідачу і просила захисту від онуків, що підтверджується записом розмови, в якому нібито зазначено, що онуки погрожують та залякують та відправлять позивача на примусове лікування виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
		Частиною 2 ст. 32 Конституції України передбачено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Частиною 2 cm. 302 ЦК України передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Частиною 1 cm. 306 ЦК України фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата.
		Таким чином, запис телефонної розмови може бути здійснений тільки за згодою особи.
		Разом з тим, чеки, які додаються до апеляційної скарги від 11.09.2022 року, 16.06.2022 року, від 05.08.2022 року, від 19,08.2022 року є недопустимими доказами по справі. Адже на момент розгляду справи в суді першої інстанції такі (чеки) мали б бути у наявності відповідача і при написанні відзиву на позовну заяву повинні були бути долучені, якщо б він дійсно виконував умови Спадкового договору. Відповідно до ч. 1 ст, 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. 
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
		Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		За змістомстатті 375ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення,а судоверішення беззмін,якщо визнає,що судпершої інстанціїухвалив судоверішення здодержанням нормматеріального іпроцесуального права. 
		Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:    
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Калуськогоміськрайонного судувід 20жовтня 2022року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		   Повний текст постанови складено 17 лютого 2023 року.
		 
		Судді:                                 В.Д. Фединяк                                             Л.В.Василишин
		                                 І.О.Максюта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...