Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1293/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2023. Зареєстровано: 20.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2023.
Дата набрання законної сили: 29.06.2023
Результат оскарження 29.06.2023 Північний апеляційний господарський суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 5/01/911/1293/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"31" січня 2023 р.                                            м. Київ                            Справа № 911/1293/22  
		Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
		за позовом Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністраціїдо  Товариства з обмеженою відповідальністю «Макпау Проперті Менеджмент»третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруДержавне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»про          усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкоюза участю представників:
		прокурора:Філіпенко О.І. - посвідчення від 21.07.2022 № 067570позивача:Уляник Р.Б. - представник згідно виписки з ЄДРЮОФОПтаГФвідповідача:Старцев Ю.К. - адвокат, одер від 30.08.2022 серія ВІ № 1100213, Король І.О. - адвокат, ордер від 10.01.2023 серія АІ № 1317776третьої особи:не з`явилисьсуть спору:
		До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макпау Проперті Менеджмент» (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» (далі - третя особа) про: усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,2286 га з кадастровим  номером 3223388200:02:015:0030 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером № 58277298 від 21.05.2021 стосовно права приватної власності ТОВ "Макпау Проперті Менеджмент" на неї; усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення загальною площею 11,2286 га шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» земельну ділянку площею 11,2286 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030 (вимоги в редакції заяви від 15.12.2022 № 51/1-1220вих22 про зміну предмета позову). 
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка, право власності на яку зареєстровано за відповідачем, незаконно вибула з власності держави, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» для потреб лісового господарства, право розпорядження якою належить Київській обласній державній адміністрації, які, в свою чергу у зв`язку з незаконним вибуттям спірної земельної ділянки позбавлені можливості користуватися і розпоряджатися спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а відтак за твердженням прокурора наявні підстави для усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно права приватної власності ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» на спірну земельну ділянку та її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент». Прокурор в позовній заяві зазначає, що поданий позов є негаторним, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ст. 391 Цивільного кодексу України.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Макпау Проперті Менеджмент» подало суду відзив на позовну заяву від 16.09.2022 № 17/1-0742-22, в якому заперечує проти позову з мотивів відсутності підстав для звернення прокурором до суду з даним позовом в інтересах держави в особі облдержадміністрації, недоведеності належними та допустимими доказами обставин, на які прокурор посилався в позові як на підставу заявлених вимог. Також відповідач зазначає, що він є добросовісним набувачем та власником спірної земельної ділянки. 
		На електронну та фактичну адресу Господарського суду Київської області від Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області надійшла відповідь на відзив від 07.10.2022 № 51/1-881вих. 22, в якій прокурор зазначає про наявність підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі облдержадміністрації та доведеність вимог належними і допустимими доказами. 
		На електронну та фактичну адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Макпау Проперті Менеджмент» надійшли заперечення від 17.10.2022 № 17/1-0837-22, в яких відповідач наводить власні спростування щодо посилань прокурора у відповіді на відзив.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Макпау Проперті Менеджмент» подало суду клопотання від 22.11.2022 № 17/1-0985-22 про повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, відповідно до якого суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. На думку відповідача спірна земельна ділянка немає відношення до Київської обласної державної адміністрації, а відтак відсутні підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом.
		На адресу Господарського суду Київської області від Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області надійшли заперечення від 13.12.2022 № 51/1-1201вих. 22 на клопотання відповідача щодо повернення позовної заяви, в яких прокурор зазначає про наявність в нього правових підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.
		В судовому засіданні призначеному на 10.01.2023 дослідивши клопотання ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» від 22.11.2022 № 17/1-0985-22 про повернення позовної заяви, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні прокурора та представників відповідача з приводу зазначеного клопотання, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволені, що відображено в протоколі судового засідання від 10.01.2023, з огляду на його недоведеність та необґрунтованість, позаяк відсутні підстави для повернення позовної заяви прокурора на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України. 
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2023 об 15:30.
		На адресу Господарського суду Київської області від Київської обласної державної адміністрації надійшли пояснення (вх. № суду 1921/23 від 31.01.2023), в яких позивач наводить власні пояснення щодо поданого прокурором позову та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Присутній в судовому засіданні прокурор та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
		Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечили, з підстав наведених у відзиві.
		Третя особа в судове засідання не з`явилась, своїм правом на подачу письмових пояснень щодо заявленого позову не скористалась, письмові пояснення щодо заявленого позову до суду не надала. 
		Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Враховуючи, що неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд 
		встановив:
		Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 762486 від 25.10.2007, виданого на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 09.08.2005 № 546, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2.0000 га у межах згідно з планом на території Цибульської сільської ради, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Згідно плану меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки площею 2.0000 га - 3223388200:02:015:0137. 
		Між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.02.2021 № 190, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2.0000 га, розташовану за адресою: Циблівська сільська рада, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, кадастровий номер 3223388200:02:015:0137.
		Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 753997 від 14.09.2007, виданого на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 09.08.2005 № 546, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1.9863 га у межах згідно з планом на території Цибульської сільської ради, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Згідно плану меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки площею 1.9863 га - 3223388200:02:015:0138. 
		Між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2021 № 260, відповідно до умов якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1.9863 га, розташовану за адресою: Циблівська сільська рада, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, кадастровий номер 3223388200:02:015:0138.
		Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 919246 від 27.09.2007, виданого на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 09.08.2005 № 546, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1.7000 га у межах згідно з планом на території Цибульської сільської ради, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Згідно плану меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки площею 1.7000 га - 3223388200:02:015:0139. 
		Між гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2021 № 167, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1.7000 га, розташовану за адресою: Циблівська сільська рада, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, кадастровий номер 3223388200:02:015:0139. 
		Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 762487 від 12.10.2007, виданого на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 09.08.2005 № 546, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 1.7310 га у межах згідно з планом на території Цибульської сільської ради, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Згідно плану меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки площею 1.7310 га - 3223388200:02:015:0140. 
		Між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.02.2021 № 187, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1.7310га, розташовану за адресою: Циблівська сільська рада, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, кадастровий номер 3223388200:02:015:0140.
		Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 779777 від 03.10.2007, виданого на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 09.08.2005 № 546, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 2.0000 га у межах згідно з планом на території Цибульської сільської ради, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Згідно плану меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки площею 2.0000 га - 3223388200:02:015:0141. 
		Між гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2021 № 222, відповідно до умов якого ОСОБА_6 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2.0000 га, розташовану за адресою: Циблівська сільська рада, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, кадастровий номер 3223388200:02:015:0141.
		Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 754000 від 23.10.2007, виданого на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 09.08.2005 № 546, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 1.8113 га у межах згідно з планом на території Цибульської сільської ради, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Згідно плану меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки площею 1.8113 га - 3223388200:02:015:0142. 
		Між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2021 № 235, відповідно до умов якого ОСОБА_7 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1.8113 га, розташовану за адресою: Циблівська сільська рада, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, кадастровий номер 3223388200:02:015:0142.
		На підставі заяви ОСОБА_2 від 04.03.2021, зареєстрованої в реєстрі за № 222 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0139, 3223388200:02:015:0140, 3223388200:02:015:0141 об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0029 загальною площею 5.4310 га.
		На підставі заяви ОСОБА_2 від 01.04.2021, зареєстрованої в реєстрі за № 358 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0029, 3223388200:02:015:0137, 3223388200:02:015:0138, 3223388200:02:015:0142 об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030 загальною площею 11.2286 га.
		Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.01.2022 № 296659878, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 435, відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030 загальною площею 11.2286 га на користь ОСОБА_8 , який на підставі договору дарування від 15.05.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 657, відчужив належну йому вказану вище земельну ділянку на користь ОСОБА_9 .
		Між ОСОБА_9 та ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» укладеного договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2021 № 433, відповідно до умов якого ОСОБА_9 продала ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» земельну ділянку площею 11.2286 га, розташовану за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, Циблівська сільська рада, кадастровий номер 3223388200:02:015:0030.
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.01.2022 № 296659878, право приватної власності на  земельну ділянку загальною площею 11.2286 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0030 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2021 № 433 зареєстровано за ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент».
		Звертаючись з даним позовом до суду прокурор зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 116, 118, 125, 126 Земельного кодексу України розпорядження уповноваженого органу виконавчої влади щодо надання дозволу на розробку і затвердження проекту відведення спірних земельних ділянок не приймалось, державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0137, 3223388200:02:015:0138, 3223388200:02:015:0139, 3223388200:02:015:0140, 3223388200:02:015:0141, 3223388200:02:015:0142 в установленому законом порядку вказані вище фізичні особи не отримували та державна реєстрація вказаних державних актів на право власності на земельні ділянки не здійснювалася, а тому фізичні особи не набули права власності на вказані земельні ділянки, не були власниками вказаних земельних ділянок на момент їх відчуження та відповідно не мали права на їх відчуження.
		Прокурор вказує, що згідно вимог ст.ст. 20, 21, 38, 56, 57, 83, 141, 142, 149 Земельного кодексу України ст. 57 Лісового кодексу України ліси не можуть передаватися у власність для ведення особистого селянського господарства, спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду, її відведення без розробки і затвердження відповідного проекту землеустрою і проведення державної експертизи землевпорядної документації є неможливим.
		За твердженнями прокурора, спірна земельна ділянка, право власності на яку зареєстровано за відповідачем, незаконно вибула з власності держави, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» для потреб лісового господарства, право розпорядження якою належить Київській обласній державній адміністрації, які, в свою чергу у зв`язку з незаконним вибуттям спірної земельної ділянки позбавлені можливості користуватися і розпоряджатися спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення.
		В якості доказів, які підтверджують заявлені позовні вимоги прокурор посилається, зокрема, на такі документи:
		- державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231, виданий Циблівською сільською радою народних депутатів 21.03.1996 на підставі рішення 3 сесії 22 скликання Циблівської сільської ради від 27.06.1995, яким КСП ім. Шевченка надано у постійне користування 403.7 га землі згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва;
		- лист Архівного відділу Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 27.01.2022 № 05-05/11 з доданими до нього додатками, відповідно до якого перелік архівних документів прийнятих за період з 01.08.2005 по 30.09.2005 не місить запису щодо розпорядження Переяслав-Хмельникої РДА від 09.08.2005 № 546;
		- лист ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від 15.12.2021, у якому зазначено, що директору підприємства не передавались дозволи та погодження на вилучення з постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» земель лісового фонду у межах 29, 30 кварталу Майстерської дільниці № 1, у межах 23 та 24 кварталів ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» для подальшого використання для сільськогосподарських потреб, для сінокосіння, випасання худоби та для житлового будівництва у відповідності до Земельного кодексу України стосовно земельної ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030. 
		- лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2021 № 04-48/2562, в якому управління повідомляє, що не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030.
		- лист ВО «Укрдержліспроект» від 22.12.2021 № 1161 до якого надано фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 29-30 ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» та межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 року та межами земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030. 
		- листи Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.02.2022 № 10-10-0.3-1272/2-22 та від 28.06.2022 № 10-10-0.331-2498/2-22 в яких зазначено, що за інформацією наданою відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління, відповідно до наявних у Відділі Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю, відсутні записи про реєстрацію державних актів на право власності на землю серії ЯД № 919246, ЯД № 754000, ЯД № 753997, ЯД № 762487, ЯД № 762486, ЯД № 779777. У місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Відділу відсутня документація із землеустрою та другий примірник державного акта на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0137, 3223388200:02:015:0138, 3223388200:02:015:0139, 3223388200:02:015:0140, 3223388200:02:015:0141, 3223388200:02:015:0142.
		Прокурор, вказуючи, що спірна земельна ділянка площею 11,2286 га, з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030 є землею лісогосподарського призначення, відноситься до лісового фонду, вибула з лісового фонду України у власність відповідача з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, зазначає про здійснення відповідачем перешкод облдержадміністрації щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, стверджує про наявність підстав для усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно права приватної власності ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» на спірну земельну ділянку та її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент». Прокурор в позовній заяві зазначає, що поданий позов є негаторним, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ст. 391 Цивільного кодексу України.
		Відповідач у свою чергу заперечує проти позовних вимог прокурора, з мотивів відсутності підстав для звернення прокурором до суду з даним позовом в інтересах держави в особі облдержадміністрації, недоведеності належними та допустимими доказами обставин, на які прокурор посилався в позові як на підставу заявлених вимог. Також відповідач зазначає, що він є добросовісним набувачем та власником спірної земельної ділянки.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно з ст. 14 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		У відповідності до ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
		Приписами ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами.
		Згідно з ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
		У відповідності до ст. 1 Лісового Кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
		Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
		Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 Лісового кодексу України).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), вказала, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 Лісового кодексу України  ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 Лісового кодексу України  громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
		Відповідно до частини п`ятої статті 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. 
		Отже, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга  статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. 
		Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
		Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).
		Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).
		З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
		Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
		Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
		З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
		Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
		Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
		Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.
		Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог  статті 388 ЦК України  може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей  387  і  388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
		Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
		Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
		Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.
		Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). 
		Обрання прокурором (позивачем) неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
		Заявляючи негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення загальною площею 11,2286 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером № 58277298 від 21.05.2021 стосовно права приватної власності ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» на неї та шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель лісового фонду, на якій знаходяться лісові насадження, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» для потреб лісового господарства, в підтвердження чого надає вищеперелічені документи. Доказів протилежного учасники справи суду не надали.
		Разом з тим позовні вимоги прокурора пред`явлені в порядку ст. 391 Цивільного кодексу України не відповідають належному способу захисту, що є підставою для відмови в їх задоволенні, а відтак суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макпау Проперті Менеджмент», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,2286 га з кадастровим  номером 3223388200:02:015:0030 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером № 58277298 від 21.05.2021 стосовно права приватної власності ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» на неї; усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення загальною площею 11,2286 га шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» земельну ділянку площею 11,2286 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030, у зв`язку з тим, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав.
		У даному випадку належним способом захисту порушеного права власності на земельну ділянку є подання саме віндикаційного позову до добросовісного набувача, а не шляхом подачі негаторного позову, який заявлений Керівником Бориспільської окружної прокуратури Київської області у даній справі.
		Подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 17.02.2022 у справі № 910/19236/20.
		Посилання прокурора на судову практику викладену в зазначених ним судових рішеннях в підтвердження того, що поданий ним негаторний позов у даній справі є належним способом захисту порушеного права за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом, судом не приймаються до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на те, що при вирішенні даного спору суд застосував останню актуальну практику Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц щодо належного та ефективного способу захисту права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які вибули з володіння власника. 
		Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на прокуратуру.
		Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		вирішив:
		В позові  Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макпау Проперті Менеджмент», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,2286 га з кадастровим  номером 3223388200:02:015:0030 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером № 58277298 від 21.05.2021 стосовно права приватної власності ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» на неї; усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення загальною площею 11,2286 га шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент» земельну ділянку площею 11,2286 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0030 відмовити повністю.
		Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.          
		Дата складання та підписання повного тексту рішення 20.02.2023.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                            Ю.В. Подоляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...