Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/3307/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2023. Зареєстровано: 20.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2023.
Дата набрання законної сили: 18.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/452/99/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022141290000538

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 452/3307/22 
		Провадження № 1-кп/452/99/2023 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 лютого 2023 року                                           м. Самбір
		 
		Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:
		головуючого судді                 ОСОБА_1 ,
		при секретарі                         ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора                         ОСОБА_3 ,
		захисників:                         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинувачених:                 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141290000538 від 15 жовтня 2022 року, за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
		смт. Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, із початковою освітою, офіційно не працевлаштованого, є батьком двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований за адресою:
		АДРЕСА_1 , раніше згідно ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України;
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області, громадянки України, без освіти, офіційно не працевлаштованої, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше згідно ст. 89 КК України не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території нашої держави з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено на підставі Указу Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, та який продовжено на підставі Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року
		№ 2500-IX, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 керуючись єдиним злочинним умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, достовірно розуміючи, що в країні діє воєнний стан, за попередньою змовою між собою, попередньо розподіливши свої ролі, вчинили кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		Так, 14 жовтня 2022 року, приблизно о 15:00 год., в парку культури та відпочинку ім. Івана Франка в м. Самбір Львівської області, неподалік футбольного майданчику, ОСОБА_7 , на ґрунтовій стежині вищевказаного парку, зупинила раніше не відомого їй ОСОБА_8 , який їхав на велосипеді та відволікала його увагу в ході розмови. ОСОБА_6 підбіг із спини до потерпілого та з метою подолання опору наніс йому декілька ударів кулаками рук по голові та обличчі, від яких потерпілий впав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_6 почав утримувати руками потерпілого ОСОБА_8 на землі, при цьому наніс декілька ударів кулаками по обличчі, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді двох саден в лобній ділянці справа, синця в правій виличній ділянці, на фоні якого садно, синця в ділянці тіла нижньої щелепи, синців в обох орбітальних ділянках, які займають нижні повіки, синця в лівій виличній ділянці, на фоні якого осадження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легкого тілесного ушкодження. При цьому ОСОБА_7 відкрито викрала із лівої кишені штанів потерпілого грошові кошти у сумі 700,00 грн. та мобільний телефон марки «NOUS» вартістю 749,00 грн. із стартовим пакетом мобільного оператора зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 вартістю 75,00 грн. Заволодівши викраденим і отримавши його в своє повне розпорядження, обвинувачені з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд.
		Дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану. 
		В ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, а саме у вчиненні грабежу, не визнала, декілька разів змінювала свої покази. 
		Так, в судовому засіданні 27 грудня 2022 року суду показала, що дійсно, 14 жовтня 2022 року, вдень перебувала в парку культури та відпочинку ім. Івана Франка м. Самбір Львівської області, «просила милостиню», побачила раніше не відомого їй чоловіка у віці, який їхав на велосипеді по стежинці. Він сам зупинився, спитав, чого вона сумує, запропонував випити та сказав їй йти до кущів. Вона погодилася, бо зловживає спиртними напоями. Спочатку вона прийшла до кущів, потім прийшов «дід», приніс горілку, вони випили. ОСОБА_8 витягнув ніж, почав знімати з себе штани та тягнути її на себе. Вона злякалася, стала кричати, на її крики прибіг її син ОСОБА_6 , який перебував у парку з дітьми на дитячому майданчику, побачивши ситуацію, він відштовхнув її від потерпілого. Чи наносив ОСОБА_6 удари потерпілому вона не бачила. Гроші у потерпілого вона не брала, телефон червоного кольору лежав у траві, вона його забрала та віддала молодшому сину вечорі вдома. Сину ОСОБА_6 вона про телефон нічого не казала, ніякого умислу на грабіж потерпілого вони з сином не мали. В той день ОСОБА_6 був у курточці чорного кольору. Заяву на ОСОБА_9 щодо спроби зґвалтування вона до поліції не подавала. Її родичі відшкодували потерпілому майнову шкоду, телефон йому також повернули, вона перед ним вибачається. 
		В судовому засіданні 14 грудня 2022 року вона змінила покази в частині того, що ОСОБА_8 запропонував їй за статевий зв`язок грошові кошти в сумі 700,00 грн. і вона спочатку погодилася, оскільки була п`яна, а потім злякалася, почала кричати. Тому гроші опинилися у неї. 
		В судовому засіданні 17 лютого 2023 року обвинувачена знов змінила покази, пояснила, що була п'яна, тому «трохи не пам'ятає», наполягала на тому, що ОСОБА_8 не тільки запропонував їй горілку, але й розпивав з нею. Визнала себе винною у тому, що саме вона викрала у ОСОБА_8 з кишені грошові кошти та мобільний телефон, вона це зробила коли син ще не прибіг на її крики. При цьому наполягала, що її син ОСОБА_6 в цьому не винний, він тільки побив потерпілого, про викрадене майно нічого не знав, ніякої змови між ними не було. У скоєному щиро каялася, просила її суворо не карати.
		В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, а саме у вчиненні грабежу, не визнав. 
		Так, в судовому засіданні 27 грудня 2022 року суду показав, що дійсно, 14 жовтня 2022 року в день він з дружиною та дітьми перебував в парку культури та відпочинку ім. Івана Франка в м. Самбір Львівської області. Його мати ОСОБА_7 також була там, вона «просила милостиню», «була п`яна». Куди вона пішла він не бачив. Він почув її крики, коли прибіг, то побачив, як незнайомий йому «дід тягне на себе» його матір ОСОБА_7 . При цьому у чоловіка були «трохи спущені штани». Він відштовхнув матір від чоловіка, декілька разів вдарив його по голові. Потерпілий лежав на траві, він наносив удари рукою зверху вниз по голові. Потерпілого він не душив, за шию не тримав. Ніяких грошей та телефону він не бачив та не брав. Телефон побачив увечері у молодшого брата, той сказав, що його дала йому ОСОБА_7 . Ніякої попередньої домовленості він з матір`ю не мав. В той день на ньому була куртка червоного кольору, потім він її вивернув на виворіт, оскільки дитина його забруднила, куртка стала чорного кольору. 
		В судовому засіданні 17 лютого 2023 року обвинувачений наполягав на тому, що 14 жовтня 2014 року ніякої змови з ОСОБА_7 на викрадення грошей і телефону у потерпілого не мав. Гроші і телефон не брав. ОСОБА_8 вдарив 3-4 рази в голову, бо думав, що він напав на матір, про це шкодує, щиро кається з приводу того, що наніс потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Просив суворо його не карати. 
		Суд розцінює такі показання, як обрану обвинуваченими лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, та вважає, що їх вина у вчиненні інкримінованого злочину за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не суперечать один одному.
		Так, потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні 14 грудня 2022 року суду показав, що з обвинуваченими раніше не був знайомий. 14 жовтня 2022 року приблизно о 15 годині він повертався з пошти, де сплачував комунальні послуги додому через парк культури та відпочинку ім. Івана Франка в м. Самбір Львівської області. Їхав на велосипеді. На стежині його зупинила жінка ромської національності, попросила випити, він зліз з велосипеду та сказав що нічим не допоможе. В цей час він відчув удар в голову з боку, від якого впав на землю, відчув ще 3-4 удари, він бачив обличчя нападника, коли той його «тримав за шию в захват», щоб він не міг кричати, нападник був одягнений в курточку червоного кольору. Йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді двох саден та синців на обличчі. Обвинувачена ОСОБА_7 у нього з кармана штанів викрала грошові кошти 700,00 грн. та мобільний телефон червоного кольору, це вона зробила дуже швидко. Телефон з кишені випати не міг. Він є особою похилого віку, має 75 років, є особою з інвалідністю ІІ групи, переніс два інфаркти, спиртні напої взагалі не вживає. Ніяких пропозицій з його боку випити або «ще щось» обвинуваченій ОСОБА_7 він не робив. Телефон йому повернули працівники поліції, грошові кошти відшкодували родичі обвинувачених. Хоча матеріальних претензій до обвинувачених він не має, проте вважає, що за вчинене вони заслуговують на покарання, при цьому на суворому покаранні не наполягав.
		Показання потерпілого ОСОБА_8 є логічними, послідовними, підтверджують подію кримінального правопорушення, при цьому судом не встановлено причин, з яких би ця особа обмовляла обвинувачених, а відтак відсутні підстави сумніватися в достовірності його показань.
		Вина обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, за встановлених судом обставин, підтверджується також сукупністю досліджених в судовому засіданні наступних доказів, наданих стороною обвинувачення.
		       Фактичними даними, що містяться в заяві потерпілого ОСОБА_8 від 14.10.2022, який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 383, 384 КК України, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності невідомих йому жінку та чоловіка ромської національності, які 14 жовтня 2022 року приблизно о 15:00 год. в парку культури та відпочинку ім. І.Франка в м. Самбір нанесли йому удари по обличчю та відкрито викрали з кишені штанів грошові кошти в сумі 700 грн. та мобільний телефон червоного кольору із стартовим пакетом НОМЕР_1 вартістю 1300 грн. (а.с.125).
		Дані, зазначені в заяві співвідносяться з показаннями потерпілого, які він надав в судовому засіданні. 
		Фактичними даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 15.10.2022 року, що складений старшим слідчим СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 , в присутності понятих, з відеофіксацією, відтвореною в судовому засіданні. В ході даної слідчої дії потерпілий ОСОБА_8 заявив, що з чотирьох пред`явлених йому осіб він за бородою впізнає чоловіка під номером №1, та вказав, що саме ця особа причетна до відкритого відкрадення у нього майна 14 жовтня 2022 року. Додатково зазначив, що дана особа була одягнена в куртку червоного кольору. Після чого впізнана особа назвалася ОСОБА_6 (а.с.173-176).
		Фактичними даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 15.10.2022 року, складений старшим слідчим СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 , в присутності понятих, з відеофіксацією, відтвореною в судовому засіданні. В ході даної слідчої дії потерпілий ОСОБА_8 заявив, що з чотирьох пред`явлених йому осіб він за рисами обличчя впізнає жінку під номером № 3, та вказав, що саме ця особа 14 жовтня 2022 року відкрито викрала його мобільний телефон та гроші. Після чого впізнана особа назвалася ОСОБА_7 (а.с.126-129).
		Суд зазначає, що дані слідчі діі проведені з дотриманням вимог ст. 228, 231 КПК України, у суду не виникло сумніві, що потерпілий ОСОБА_8 впізнав осіб, які вчинили щодо нього грабіж.
		Фактичними даними, які містяться у протоколі огляду від 15 жовтня 2022 року, з відеофіксацією, який складений старшим слідчим СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 , за участю понятих, ОСОБА_6 , психолога ОСОБА_11 , в ході якого в приміщенні службового кабінету № 9 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_12 , 2004 року народження, тримає в руках мобільний телефон, який йому 15 жовтня 2022 року зранку подарувала мати ОСОБА_7 . Даний телефон марки «NOUS» червоного кольору IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 . У зазначеному телефоні не має стартового пакета. Даний телефон вилучений. Крім того у ОСОБА_6 вилучено двохсторонню куртку чорно-червоного кольору (а.с.130-133).
		Зазначені мобільний телефон та куртка постановою старшого слідчого СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 від 15.10.2022 року визнані речовими доказами (а.с.134).
		Фактичними даними, встановленими в протоколі проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2022 року, з відеофіксацією, складений старшим слідчим СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 , за участю потерпілого ОСОБА_8 , понятих, в якому зафіксовано як потерпілий розказав та показав на місці де саме та при яких обставинах відносно нього було вчинено протиправні дії двома особами, а саме чоловіком та жінкою ромської національності. Показав якою дорогою він їхав 14 жовтня 2022 року на велосипеді в парку культури та відпочинку ім. І.Франка, що в м. Самбір. Де саме його зупинила жінка ромської національності та попросила щоб він купив їй горілки, від чого він відмовився. Де невідомий чоловік ромської національності підбіг до нього та наніс йому удар по обличчю від чого він впав на землю. Де він лежав на землі та чоловік продовжував наносити йому удари та душити за шию, а жінка в цей час викрала мобільний телефон та гроші. Також пояснив, що дана подія тривала близько 2-х хвилин. Він був у крові, пішов до аптеки, там викликали поліцію (а.с. 138-142). 
		Дані, встановлені в протоколі проведення слідчого експерименту з потерпілим, співвідносяться з його показаннями, які він надав в судовому засіданні. 
		Фактичними даними, які містяться в протоколі огляду речових доказів від 17 жовтня 2022 року, обєктом огляду є відеозапис із камер зовнішнього спостереження приміщення АС, які виходять на вхід та вихід із парку культури та відпочинку ім. І.Франка, що в м. Самбір по вул. Лемківська 3ж/1 за 14 жовтня 2022 року у період з 14:00 год. до 15:15 год., який знаходиться на DVD-rдиску (визнаний постановою старшого слідчого СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 від 17.10.2022 речовим доказом) та складається з одного файлу, на якому зображено вхід до парку. На даному відеозаписі зафіксовано переміщення о 14:40 год. ОСОБА_6 , який виходить із сторони ж/д вокзалу та одітий в куртку червоного кольору; з 14:45 год. по 14:55 год. він перебуває біля продуктового магазину, заходить у середину парку. О 15:04 год. із парку разом з дитиною виходить ОСОБА_7 , яка прямує в сторону ж/д вокзалу. О 15:07 год. із парку на велосипеді виїзжає потерпілий ОСОБА_8 зі слідами побиття на обличчі (а.с.161, 162). 
		В ході дослідження даного відеозапису в судовому засіданні обвинувачені підтвердили, що саме вони на них зображені. При цьому обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що коли він наносив потерпілому удари на ньому була куртка червоного кольору, потім він її вивернув на виворіт, оскільки дитина його забруднила, куртка стала чорного кольору, тому при пред`явленні його для впізнання потерпілому на ньому була одягнена куртка чорного кольору. 
		Згідно довідки про вартість майна від 17.10.2022 року № 55 виданої ФОП
		ОСОБА_13 вартість стартового пакету мобільного оператора зв`язку «Київстар» станом на 14.10.2022 становить 75 грн. (а.с.191). Учасниками кримінального провадження вартість вказаного майна не заперечується, як і не заперечується вартість іншого майна, яким заволоділи обвинувачені під час вчинення злочину. 
		Згідно висновку експерта судово-медичної експертизи №141/22 від 17 жовтня 2022 року у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох саден в лобній ділянці справа, синця в правій виличній ділянці, на фоні якого садно, синця в ділянці тіла нижньої щелепи, синців в обох орбітальних ділянках, які займають нижні повіки, синця в лівій виличній ділянці, на фоні якого осаднення, які утворились від дії твердих тупих предметів, чи при падінні та удару до площини, можливо 14 жовтня 2022 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження. При заподіянні тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися як у вертикальному так і горизонтальному положенні (а.с. 223). 
		Суд приймає до уваги як достовірний доказ висновок даної експертизи, оскільки вона проведена компетентним спеціалістом, узгоджується з іншими об`єктивними доказами по справі. При цьому, сторони кримінального провадження з клопотаннями щодо проведення будь-яких експертиз до суду в порядку ст. 332 КПК України не зверталися. Вищезазначені досліджені судом докази дають підстави суду зробити висновок про те, що саме дії обвинуваченого ОСОБА_6 спричинили зазначені тілесні ушкодження потерпілому. 
		Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у Кримінальному процесуальному кодексі України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, допитавши обвинувачених, потерпілого, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд прийшов до переконання, що стороною обвинувачення доказано факт кримінального правопорушення, беззаперечно доведено, що саме обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 його вчинили, а також що цьому діянню притаманні всі елементи складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченим. Вина обвинувачених  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, їх дії вірно кваліфіковано органом досудового слідства за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану. 
		Не визнання обвинуваченими своєї провини у вчиненні інкримінованого злочину, а саме у вчиненні грабежу, під час судового слідства розцінюються судом як обраний ними спосіб свого захисту з метою перешкодити встановленню істини у справі та уникнути відповідальності за скоєний злочин.
		Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року роз`яснено, що грабіж - це викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка в свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
		 
		Предметом грабежу є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи.
		Протиправність дій винної особи полягає в тому, що під час відкритого викрадення у винного немає жодного права і будь-яких підстав для вилучення майна у потерпілого.
		Інтелектуальні ознаки умислу проявляються в тому, що винний, протиправно вилучаючи майно, чітко усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права. Вилучаючи майно, винний усвідомлює той факт, що воно вибуде з володіння власника чи законного володільця майна, розуміє, що власник чи законний володілець будуть позбавлені можливості реалізувати свої правомочності щодо цього майна.
		Вольова ознака прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків: винний бажає незаконно вилучити відповідне майно і позбавити власника чи законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися відповідним майном.
		У випадку звернення винним чужого майна у свою користь або в користь третіх осіб у діях винного є корислива мета, яку винний досягає самим фактом звернення майна.
		Грабіж потрібно вважати закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.
		Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 186 КК має бути встановлено і доведено, що особа усвідомлювала те, що майно, яким вона заволодіває, є чужим для неї, свої дії вона вчиняє у присутності потерпілого або інших осіб, її дії помічені й оцінюються іншими як протиправні, а також передбачала суспільно небезпечні наслідки своїх протиправних дій і бажала їх настання (Постанова ВС від 28 січня 2021 року у справі № 727/950/20). 
		Вчинення грабежу можливе у формі: відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування; відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрози його застосування. 
		У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. У цьому випадку застосування насильства передує вилученню майна. 
		Застосування в процесі відкритого викрадення насильства істотним чином змінює правову сутність грабежу: оскільки за таких обставин обов`язковим додатковим об`єктом злочину виступає особа потерпілого, до якої було застосовано насильство (її психічна і фізична недоторканість).
		Як встановлено судом обвинувачені і потерпілий раніше не знали один одного, проте 14 жовтня 2022 року застосувавши насильство до потерпілого, шляхом нанесення ударів по голові, відкрито викрали грошові кошти та мобільний телефон останього, викраденим розпорядилися на власний розсуд. Такі дії обвинувачених потерпілий ОСОБА_8 сприйняв як відкрите викрадення його майна, про що свідчить його заява в поліцію. 
		Хоча під час вчинення кримінального правопорушення кожен зі співучасників вчиняв різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень - обвинувачений ОСОБА_6 ; відволікання уваги потерпілого, заволодіння майном - обвинувачена ОСОБА_7 ), проте вони були спрямовані на досягнення єдиної мети - заволодіти майном потерпілого.
		Спільні дії  обвинувачених під час заволодіння чужим майном, їх узгодженість вказують на об`єднання таких дій єдиним умислом, охоплення свідомістю, об`єктивного сприяння один одному у вчинені відкритого викрадення чужого майна. Грабіж відбувався за умов, коли кожен із його співучасників мав змогу бачити та усвідомлювати дії іншого співучасника, погоджувався із ними і продовжував активну протиправну поведінку. Отже, враховуючи зазначені обставини, дії обвинувачених під час вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов до висновку про вчинення ними грабежу за попередньою змовою групою осіб.
		Виконання кожним із обвинувачених під час нападу на потерпілих різних дій не може бути підставою для їх кваліфікації за статтями закону, які передбачають відповідальність за окремі злочинні дії, оскільки суд беззаперечно, поза розумним сумнівом встановив наявність єдиної спільної мети та узгодженості їх дій, що свідчать про їх попередню домовленість саме на вчинення відкритого заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого. 
		При призначенні обвинуваченим покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчинення злочину, дані про особи обвинувачених, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у відповідності зі ст. 66 КК України є добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено. 
		Вивченням даних про особу ОСОБА_7 судом встановлено, що їй 47 років, на наркологічному та психіатричному лікарських обліках не перебуває (а.с.182), суспільно корисною діяльністю не займається, офіційно не працевлаштована, постійних доходів не має, тривалий час займається жебрацтвом, що підтвердила сама обвинувачена в судових засіданнях, не заміжня, за місцем проживання характеризується як особа скарги та зауваження на поведінку якої не надходили (а.с.186); в силу ст. 89 КК України не судима (а.с.180-181), хоча раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов`язків по догляду за дитиною та за втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, що на даний час і не має юридичного значення, проте характеризує особу обвинуваченої та образ її життя. 
		Вивченням даних про особу ОСОБА_6 судом встановлено, що йому 24 роки, на наркологічному та психіатричному лікарських обліках не перебуває (а.с.182), суспільно корисною діяльністю не займається, офіційно не працевлаштований, постійних доходів не має, за місцем проживання характеризується як особа скарги та зауваження на поведінку якої не надходили (а.с.185), раніше в силу ст. 89 КК України не судимий (а.с.179); є батьком двох малолітніх дітей, проте доказів того, що він опікується дітьми, або що вони знаходяться на його утриманні суду не надано (а.с.38-39).
		Також обвинувачений  ОСОБА_6  повідомив суду про наявність у нього на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, проте цю інформацію належними доказами не підтвердив, в наданих суду свідоцтвах про народження дітей ОСОБА_6 батьком не зазначений ( а.с.34-37). Таким чином, дана обставина в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження.
		Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинене кримінальне правопорушення, яке згідно зі
		ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, враховуючи дані про особу обвинуваченої, обставини, встановлені судом, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, обрати їй покарання за ч. 4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкції статті.
		Враховуючи, що ОСОБА_6 вчинене кримінальне правопорушення, яке згідно зі
		ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини, встановлені судом, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, обрати йому покарання за ч. 4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкції статті.
		Відповідно до приписів ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинувачених, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
		Суд не вбачає підстав для застосування відносно обвинувачених приписів статті 69 КК України, як на тому наполягали їх захисники з огляду на таке.
		Згідно із частиною 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. 
		Однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.
		Разом з тим суди зобов`язані встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Отже, приписи ст. 69 КК про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Тобто судом повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (Постанова ВС від 27 квітня 2021 року у справі №712/4384/20).
		Ці обставини чи сукупність обставин мають бути в причинному зв`язку з цілями злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця (Постанова ВС від 10 червня 2020 року у справі № 149/1596/16-к). 
		Судом встановлена єдина обставина, що пом`якшує покарання обвинувачених - відшкодування завданого збитку потерпілому, але вона не призвела до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченими діяння і не може бути підставою для призначення обвинуваченим більш м`якого покарання відповідно до ст. 69 КК України. 
		Доводи захисників щодо наявності такої пом`якшуючої обставини як щире каяття суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. 
		Згідно усталеної практики Верховного Суду розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. 
		У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (Постанові ВС від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19).
		Особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, має право на власний розсуд формувати лінію свого захисту. Показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. 
		Обвинувачені не визнали свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, наполегливо притримуючись своєї версії подій. Обвинувачена ОСОБА_7 висловлювала жаль лише з приводу викрадення грошей у потерпілого, при цьому категорично заперечуючи роль обвинуваченого ОСОБА_6 як співучасника. Обвинувачений ОСОБА_6 висловлював жаль з приводу спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, при цьому категорично заперечував свою причетність до грабежу останнього. Обвинувачені просили пробачення у потерпілого ОСОБА_8 , проте наполягали на своїй версії, а саме на протиправній поведінці потерпілого до
		ОСОБА_7 . З цього суд робить висновок, що обвинувачені не надали критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості - обвинувачена ОСОБА_7 - у викраденні майна у потерпілого, обвинувачений ОСОБА_6 - у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття. 
		       А тому судом не було встановлено цієї обставини, що пом`якшує покарання.
		Ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2022 року до підозрюваного ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.12.2022 року (а.с. 189-190). 
		Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10.11.2022 до обвинуваченого ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.01.2023 (а.с. 118-121), який продовжений ухвалою суду від 27.12.2022 до 25 лютого 2023 року (а.с. 200-201). 
		Ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року до підозрюваної ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.12.2022 (а.с. 187-188). 
		Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10.11.2022 до ОСОБА_14 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.01.2023 (а.с. 118-121), який продовжений ухвалою суду від 27.12.2022 до 25 лютого 2023 року (а.с. 200-201). 
		Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, обраний судом вид покарання, наявність підстав вважати, що обвинувачені зможуть ухилитися від виконання вироку суду (ризик переховування), суд вважає за необхідне залишити без зміни до набрання вироком законної сили раніше обраний щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з моменту обрання запобіжного заходу - з 21 жовтня 2022 року.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 слід рахувати з моменту обрання запобіжного заходу - з 26 жовтня 2022 року.
		Потерпілим цивільний позов не заявлений.
		Процесуальні витрати відсутні. 
		На підставі ст. 100 КПК України, питання про долю речових доказів, після набрання вироком законної сили необхідно вирішити таким чином: мобільний телефон марки «NOUS» червоного кольору IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який переданий потерпілому ОСОБА_8 - залишити власнику; двосторонню куртку, з однієї сторони чорного кольору, з другої - червоного, яку упаковано в пакет WAR1761223, яка зберігається в камері зберігання речових доказів Самбірського РВП ГУНП у Львівській області (а.с.134-136) - повернути власнику; відеозапис із камер зовнішнього спостереження приміщення АС,який знаходиться на DVD-rдиску - залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		Керуючись ст. ст. 100, 124, 175, 366-368, 370, 373 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 21 жовтня 2022 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити їй покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 26 жовтня 2022 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Після набрання вироком законної сили питання про долю речових доказів вирішити таким чином: речові докази, мобільний телефон марки «NOUS» червоного кольору IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який переданий потерпілому
		ОСОБА_8 - залишити власнику; двосторонню куртку, з однієї сторони чорного кольору, з другої - червоного, яку упаковано в пакет WAR1761223 та яка зберігається в камері зберігання речових доказів Самбірського РВП ГУНП у Львівській області - повернути власнику - ОСОБА_6 ; відеозапис із камер зовнішнього спостереження приміщення АС, який знаходиться на DVD-R диску - залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Головуючий суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...