Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/104/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2023. Зареєстровано: 21.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2023.
Дата набрання законної сили: 14.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/759/676/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022000000001374

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА
		ун. № 759/104/23
		пр. № 1-кп/759/676/23 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 лютого 2023 року м.Київ
		Колегія суддів Святошинського районного суду м. Києва у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
		номер кримінального провадження 12022000000001374, внесеного 13 грудня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань
		про обвинувачення  ОСОБА_5 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Макіївка Донецької області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.08.2018 за ч. 1 ст. 285-3 КК України на 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна, звільненого 29.12.2019 відповідно до Указу Президента України "Про помилування" від 27.12.2019,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 Кримінального кодексу України,
		за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 , 
		розглянувши у закритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,
		в с т а н о в и л а:
		ОСОБА_5 , перебуваючи на території Донецької області, у невстановлені досудовим розслідуванням дату і час, але не пізніше 04 вересня 2022 року, вчинив кримінальні правопорушення проти громадської безпеки та основ національної безпеки України.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН). До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі - РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1 - 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
		- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ. 
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та РФ, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть, не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків, не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності, не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, РФ зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права. 
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил (далі - ЗС) РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань (далі - НЗФ) та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу ЗС РФ, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.
		У подальшому представниками влади РФ вчинено ряд дій, внаслідок чого здійснено окупацію частини території України - Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та спроба легітимізувати указані дії.
		Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на решті території держави.
		Так, вказаними особами організовувалися та проводилися у березні - квітні 2014 року антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Основою їх метою було поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, повинні створити враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 7 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені НФЗ.
		Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.
		Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		 
		Враховуючи викладене, «ДНР» і «ЛНР» є стійкими об`єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.
		7 квітня 2014 року, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО).
		13 квітня 2014 року, через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 року № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Визнання Верховною Радою України «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями, як і численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного РФ міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року №106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.
		Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» і «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників терористичної організації.
		Керівники терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» за сприяння та координації представників влади РФ провели фіктивні референдуми про відокремлення Донецької і Луганської областей від України та проголошення їх незалежними «державами».
		НЗФ терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку. При цьому, учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації РФ, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		З огляду на викладене, між державами РФ та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
		Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія РФ розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів ЗС та інших силових відомств РФ, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності «ДНР» та «ЛНР», РФ чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони РФ, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам РФ, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних НЗФ, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, а також за допомогою окупаційної адміністрації РФ, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні РФ самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Всупереч вказаним вище нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, діючи спільно з керівництвом так званих «ДНР», «ЛНР», а також іншими невстановленими на цей час досудовим розслідуванням представниками влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 9 грудня 1981 року № 36/103, від 6 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивні воєнні дії проти України.
		Так, продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року РФ визнано «ДНР» та «ЛНР» незалежними державами.
		22 лютого 2022 року Президент РФ, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		Того ж дня, Президент РФ, «голови» так званих «ДНР» та «ЛНР», а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, реалізуючи спільний злочинний умисел, створили умови, організували та здійснили введення ЗС РФ на територію Луганської та Донецької областей України, контрольовану так званими «ДНР» та «ЛНР», з метою здійснення подальшої відкритої військової агресії проти України.
		Починаючи з середини лютого 2022 року, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей (частинах території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють загальний контроль), військовими комісаріатами самопроголошених республік розпочався набір учасників до НЗФ так званих «ДНР» і «ЛНР».
		24 лютого 2022 року о 5 годині Президент РФ оголосив про рішення розпочати «спеціальну військову операцію» в Україні.
		У подальшому близько 05 години ранку 24 лютого 2022 року ЗС РФ спільно з підрозділами НЗФ так званих «ДНР» і «ЛНР» здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, перетнули державний кордон України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Херсонської областей та АР Крим, вторглися на територію суверенної держави Україна, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт проти України.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		У подальшому, Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. 
		Указом Президента України 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		У відкритій військовій агресії проти України широкомасштабно застосовувалися ЗС РФ із залученням НЗФ так званих «ДНР» та «ЛНР», які діяли на території окремих регіонів Донецької на Луганської областей України під загальним керівництвом військового командування РФ. 
		19 лютого 2022 року керівник так званої «ДНР» ОСОБА_8 з метою збільшення чисельності особового складу НЗФ так званої «ДНР» та приведення їх в повну бойову готовність, підписав указ № 29 «Про проведення загальної мобілізації», яким зобов`язав здійснити на всій території самопроголошеної республіки призов на військову службу громадян, які перебували в запасі. 
		Починаючи з середини лютого 2022 року (більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) на тимчасово окупованій території Донецької області (частині території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють загальний контроль), військовими комісаріатами самопроголошеної республіки розпочався набір учасників до НЗФ так званої «ДНР».
		Одним з таких НЗФ, створених на території Донецької області, є так звана «1-а окрема мотострілецька Слов`янська бригада Донецької народної Республіки» (далі - «1 ОМСБР ДНР»).
		ОСОБА_5 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який, у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану.
		Зокрема, ОСОБА_5 , являючись громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, вирішив прийняти участь у бойових діях на боці ворога (держави-агресора) - РФ, перейшовши на територію, контрольовану ворогом та в місце дислокації військ ЗС РФ з метою сприяння в спричиненні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		У подальшому, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про те, що ЗС РФ, НЗФ так званих «ДНР» та «ЛНР» своїми спільними та узгодженими діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на всій території України, розумів, що його призов та подальша служба в НЗФ так званої «ДНР» передбачатиме участь в таких бойових діях.
		Така обізнаність особи випливає з того, що «визнання» РФ так званих «ДНР» та «ЛНР» незалежними державами, здійснення РФ та так званими «ДНР, «ЛНР» спільних бойових дій проти України, оголошення загальної мобілізації на території самопроголошених республік, широко висвітлювалась в засобах масової інформації та на відкритих Інтернет-ресурсах. 
		Усвідомлюючи вищевказане, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_5 27 липня 2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) добровільно прибув до «військового комісаріату» за адресою: АДРЕСА_2 , де власноручно написав заяву, що бажає бути добровільно мобілізованим та був включений до списків осіб, мобілізованих на військову службу до лав так званої «ДНР». 
		Того ж дня, ОСОБА_5 направили для проходження військової служби до « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з дислокацією в м. Кальміуське (перейменоване Комсомольське), Донецької обл. (військова частина №  НОМЕР_1 ). У вказаному місці він отримав від невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які представились військовослужбовцями «ДНР», військову форму зразка РФ (літній та зимовий комплекти), берці, каску, речовий мішок, кружку та казанок. 
		Після чого, в цей же день, приблизно о 17:00 год. його було перевезено до пункту тимчасової дислокації НЗФ в АДРЕСА_3 де невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_5 призначено на посаду стрілка 1 стрілкового відділення 1 взводу 3 роти 1135 батальйону 1-ї ОМСБР ДНР.
		Того ж дня, (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , реалізовуючи злочинну мету кримінального правопорушення, перебуваючи у складі зазначеного НЗФ за вказаною адресою, отримав зброю - автомат «АК-74» (серійний номер НОМЕР_2 ), 4 магазина до нього та 120 патронів.
		При цьому, з метою забезпечення єдиноначальності, підпорядкованості і дисципліни в роті, невстановленими досудовим розслідуванням особами було призначено керівний склад, які були безпосередніми керівниками ОСОБА_5 , а саме: командир роти - невстановлена на даний час особа на ім`я ОСОБА_9 з позивним « ОСОБА_9 »; заступник командира роти - невстановлена на даний час особа на ім`я ОСОБА_11 з позивним « ОСОБА_11 »; старшина роти - невстановлена на даний час особа на ім`я ОСОБА_13 з позивним « ОСОБА_13 ».
		Вранці 28.07.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) невстановлена на даний час особа - військовослужбовець, відвела ОСОБА_5 на позиції в с. Мар?їнка, Покровського р-ну, Донецької області. 
		У період з 28 липня по 30 липня 2022 року ОСОБА_5 у складі 7 осіб, військовослужбовців НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ніс службу на вказаній позиції, при цьому у кожного з них була зброя - автомат «АК-74» з боєкомплектом, 4-ма спорядженими патронами магазинами, крім цього на позиції було 3-4 гранати типу «Ф-1». Відповідно до отриманого наказу вказані особи здійснювали чергування зі зброєю, спостерігали за пересуванням військовослужбовців Збройних сил України та охороняли підрозділ від атак.
		В період з 31.07.2022 по 28.08.2022 ОСОБА_5 у складі військовослужбовців НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » приймав участь у виконанні наказів, невстановлених досудовим розслідуванням командирів даного НЗФ, несучи службу в якості військовослужбовця в інших місцях в с. Мар?їнка, Покровського району, Донецької області, де здійснював чергування зі зброєю, спостерігаючи за пересуванням військовослужбовців Збройних сил України та охороняючи підрозділ від атак.
		28.08.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) підрозділ НЗФ ОСОБА_5 передислокувався до с. Олександрівка, Покровського району, Донецької області, де знаходились позиції іншої частини його роти.
		03.09.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 в складі 10 осіб, військовослужбовців вказаного НЗФ, на виконання наказу своїх командирів, зайняли позицію у лісосмузі у 8-ми кілометрах від с. Мар?їнка, Покровського району, Донецької області, куди додатково отримали зброю - кулемети «Калашникова», ручні протитанкові гранатомети, 5 гранат. На вказаних позиціях ОСОБА_5 перебував до 04.09.2022. 
		Таким чином, у період з 27 липня по 04 вересня 2022 ОСОБА_5 , перебуваючи в районі сіл Мар?їнка та Олександрівка, Покровського району, Донецької області, приймаючи участь в НЗФ «1-ї ОМСБР ДНР», вчиняв наступні дії:
		- здійснював окупацію та охорону захоплених територій;
		- виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців ЗС РФ та осіб з числа учасників НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які були за званням чи посадою вище;
		- здійснював бойові чергування зі зброєю на облаштованих бойових позиціях з метою виявлення фактів переміщення військовослужбовців та техніки Збройних Сил України та здійснення доповідей про це своїм командирам; 
		- інші незаконні дії у складі НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		ОСОБА_5 , як учасник НЗФ «1-ї ОМСБР ДНР», який діяв на боці держави-агресора у цьому міжнародному збройному конфлікті, у відповідності до п. п. 1, 2 ч. А, ст. 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1949 року (ІІІ Женевська конвенція), ст. 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08 червня 1977 року (Протокол І), п. 29 Глави 2 розділу I Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 23 березня 2017 року № 164, мав статус комбатанта та був зобов`язаний дотримуватись у своїх діях законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.
		При цьому, ОСОБА_5 відкрито носив при собі вогнепальну зброю, був одягнений у військову форму зразка ЗС РФ із закріпленим на плечах обох рук та правій нозі відмітним розпізнавальним знаком у вигляді пов`язки білого кольору, що характеризувало носія форми як причетного до складу ЗС РФ та НЗФ «1-ї ОМСБР ДНР».
		Тобто, ОСОБА_5 , перебуваючи та діючи у складі НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », усвідомлюючи, що в умовах введеного на території України воєнного стану, триваючої відкритої військової агресії РФ проти України, здійснення її збройними силами спільно з НЗФ «ДНР», «ЛНР» інтенсивних ракетно-бомбових ударів та артилерійських обстрілів по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, окупації її територій, своїми умисними діями на боці РФ як держави-агресора приймав активну участь у військовій агресії проти України, тим самим вчинив державну зраду в формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, та діяв на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 в період з 25 вересня 2015 по 06.01.2016 та з лютого 2017 по 20.04.2018, перебуваючи на території Донецької області, приймав участь в діяльності НЗФ, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України, при наступних обставинах.
		З 20 лютого 2014 року РФ розпочала збройну агресію проти суверенної, незалежної держави Україна, яка продовжується по теперішній час.
		З квітня 2014 року на території Донецької області створена та діє до цього часу так звана «ДНР», тобто стійке об`єднання невизначеної кількості осіб (більше п`яти), члени та структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
		Основною метою створення та діяльності так званої «ДНР» є зміна меж території і державного кордону України, шляхом відокремлення Донецької області та її подальшого виходу із складу України в порушення порядку, встановленого ст. ст. 2, 73 Конституції України, з можливістю подальшого приєднання до РФ. 
		Для досягнення вказаної мети, учасники «ДНР» здійснили захоплення адміністративних будівель, опорних пунктів силових структур, а згодом і інших господарчих та інфраструктурних об`єктів шляхом збройного протистояння правоохоронним органам і Збройним Силам України, фізичного знищення їх особового складу та матеріальних ресурсів, вчинення інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призвело до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі. 
		Задля насильницької підтримки влади самопроголошеної «ДНР» були створені НЗФ, які мали організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, за сприяння РФ були озброєні вогнепальною та вибуховою зброєю, а також тяжким військовим озброєнням та військовою технікою. 
		У подальшому члени так званої «ДНР», під безпосереднім керівництвом на контролем невстановлених досудовим розслідуванням представників влади та ЗС РФ, із застосуванням артилерійських установок, систем реактивного залпового вогню, зенітно-ракетних комплексів, вогнепальної зброї, шляхом здійснення вибухів, підпалів та обстрілів, які створювали небезпеку для життя та здоров`я людей, з метою зміни меж території та державного кордону України у порушення порядку, встановленого Конституцією України, здійснили збройне незаконне захоплення частини територій Донецької області.
		Так, на тимчасово окупованій території Донецької області (частині території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють загальний контроль), військовими комісаріатами самопроголошеної республіки розпочався набір учасників до НЗФ так званої «ДНР».
		Одним з таких НЗФ, створених на території Донецької області, є так звана народна міліція донецької народної республіки (далі - НМ ДНР). 
		Вказане НЗФ мало організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, дисципліну, визначений механізм вступу до підрозділу і порядок проходження в ньому служби. Учасники цього НЗФ проходили військову підготовку на тренувальних базах, які знаходились на території Донецької області, підконтрольній так званій «ДНР», а також на території РФ; у своєму володінні мали та відкрито носили вогнепальну, холодну, вибухову та іншу зброю; постійно носили військову форму зразка ЗС РФ.
		Громадянин України ОСОБА_5 достовірно знав, що ЗС РФ, НЗФ так званої «ДНР», своїми спільними та узгодженими діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на території України, розумів, що його призов та подальша служба в НЗФ так званої «ДНР» передбачатиме участь в таких бойових діях. Така обізнаність особи випливає з того, що «визнання» РФ самопроголошеної республіки «ДНР», здійснення РФ та так званою «ДНР», спільних бойових дій проти України, широко висвітлювалась в засобах масової інформації та на відкритих Інтернет-ресурсах. 
		Усвідомлюючи це, 25.09.2015 ОСОБА_5 , з метою вступу та участі в діяльності НЗФ «ДНР», добровільно уклав контракт на проходження військової служби у лавах так званої «НМ ДНР», а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) (далі - « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») за адресою: АДРЕСА_6. Де був розподілений на посаду механіка-водія вогнеметного взводу роти РХБЗ та отримав військову форму, літній та зимовий комплект, речовий мішок, взуття та ін. спорядження, а також зброю АК-74. 
		Так у складі вказаного НЗФ, а саме «9 ОМХП НМ ДНР» здійснював обслуговування військової техніки, ніс чергування зі зброєю, виконував перевезення груп на місця виконання бойових завдань та приймав участь у бойових навчаннях, тобто ніс службу як військовослужбовець НЗФ.
		Безпосереднім командиром ОСОБА_5 , являлась невстановлена слідством особа з позивним « ОСОБА_5 », який мав звання капітана та був командиром роти. У зв`язку з конфліктом, що виник у ОСОБА_5 з командиром роти, ОСОБА_5 звільнився 06.01.2016 в запас. 
		В подальшому, наприкінці 2017 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 діючи добровільно, з метою вступу та участі в НЗФ «ДНР», повторно уклав контракт на проходження військової служби у лавах так званої «НМ ДНР», а саме з НОМЕР_4 окремим гвардійським Єнакієво-Дунайським полком (військова частина НОМЕР_5 ) 1 армійського корпусу «НМ ДНР» (далі - « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») за адресою: АДРЕСА_4 . Де був розподілений на посаду механіка-водія 1 відділення 1 взводу 5 роти 2 окремого мотострілкового батальйону 11 полку та отримав військову форму, літній та зимовий комплект, речовий мішок, взуття та ін. спорядження, а також зброю АК-74. 
		Так у складі вказаного НЗФ, а саме «11 ОГЄДП НМ ДНР» здійснював обслуговування військової техніки, ніс чергування зі зброєю, виконував перевезення груп на місця виконання бойових завдань та приймав участь у бойових навчаннях, керував бронетранспортером БТР-80 з налаштованими радіостанціями Р-152 та Р-159. Бойовими навчаннями керував командир батальйону, громадянин Росії, невстановлена слідством особа з позивним « ОСОБА_16 »
		При цьому, з метою забезпечення єдиноначальності, підпорядкованості і дисципліни в роті, невстановленими досудовим розслідуванням особами було призначено керівний склад, які були безпосередніми керівниками ОСОБА_5 , а саме: командир роти - невстановлена на даний час особа на ім`я ОСОБА_17 з позивним « ОСОБА_17 »; командир взводу - невстановлена на даний час особа на ім`я ОСОБА_19 з позивним « ОСОБА_19 »; заступник командира взводу - невстановлена на даний час особа на ім`я ОСОБА_17 з позивним « ОСОБА_17 ».
		В кінці квітня 2017 року, ОСОБА_5 був відряджений до батальйону зв`язку 1 армійського корпусу НМ ДНР, який дислокувався за адресою: АДРЕСА_5 . Де виконував завдання по забезпеченню зв`язку з підрозділами НМ ДНР та пробув у складі вказаної зведеної групи до 20.04.2018 року, після чого був взятий в полон. 
		ОСОБА_5 , як учасник НЗФ «9 ОМХП НМ ДНР» та «11 ОГЄДП НМ ДНР», які діяли на боці держави-агресора у цьому міжнародному збройному конфлікті, у відповідності до п. п. 1, 2 ч. А, ст. 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1949 року (ІІІ Женевська конвенція), ст. 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08 червня 1977 року (Протокол І), п. 29 Глави 2 розділу I Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 23 березня 2017 року № 164, мав статус комбатанта та був зобов`язаний дотримуватись у своїх діях законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.
		При цьому, ОСОБА_5 відкрито носив при собі вогнепальну зброю, був одягнений у військову форму зразка ЗС РФ із закріпленими на ній розпізнавальними знаками, що характеризувало носія форми як причетного до складу ЗС РФ та НЗФ «9 ОМХП НМ ДНР» та «11 ОГЄДП НМ ДНР».
		Тобто, ОСОБА_5 , діючи умисно, в період з 25.09.2015 по 06.01.2016 та з лютого 2017 по 20.04.2018 на території Донецької області приймав участь у діяльності НЗФ «9 ОМХП НМ ДНР» та «11 ОГЄДП НМ ДНР» «1-ї ОМСБР ДНР».
		Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 в період з 27 липня по 04 вересня 2022 року, перебуваючи на території Донецької області, приймав добровільну участь у незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території (далі - НЗФ, створеному на ТОТ), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, при наступних обставинах.
		З 20 лютого 2014 року РФ розпочала збройну агресію проти суверенної, незалежної держави Україна, яка продовжується по теперішній час.
		З квітня 2014 року на ТОТ Донецької області створена та діє до цього часу так звана «ДНР», в якій створені НЗФ, які мали організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, були озброєні вогнепальною та вибуховою зброєю, а також тяжким військовим озброєнням та військовою технікою. 
		Члени так званої «ДНР», під безпосереднім керівництвом на контролем невстановлених досудовим розслідуванням представників влади та ЗС РФ, із застосуванням артилерійських установок, систем реактивного залпового вогню, зенітно-ракетних комплексів, вогнепальної зброї, шляхом здійснення вибухів, підпалів та обстрілів, які створювали небезпеку для життя та здоров`я людей, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, здійснили незаконне збройне захоплення та окупацію частини території Донецької області.
		Згідно п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207?VII тимчасово окупована РФ територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ. 
		Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207?VII датою початку окупації території України, що входить до складу Донецької області, є 07 квітня 2014 року.
		Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України. 
		Зокрема, Указом Президента України від 07 лютого 2019 року №32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» визначено, що до переліку тимчасово окупованих територій Донецької області відноситься зокрема м. Макіївка Донецької області та інші. 
		Станом на лютий 2022 року вказані в даному Указі населені пункти Донецької області залишались тимчасово окупованими територіями України.
		19 лютого 2022 року Голова так званої «ДНР» ОСОБА_8 з метою збільшення чисельності особового складу НЗФ, створених на ТОТ, та приведення їх в повну бойову готовність, підписав указ № 29 «Про проведення загальної мобілізації», яким зобов`язав здійснити на всій території самопроголошеної республіки призов на військову службу громадян, які перебували в запасі. 
		Починаючи з середини лютого 2022 року (більш точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені), на тимчасово окупованій території Донецької області (частинах території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють загальний контроль), військовими комісаріатами самопроголошеної «ДНР» розпочався набір учасників до НЗФ, створених на ТОТ.
		24 лютого 2022 року близько 05 години ранку ЗС РФ спільно з підрозділами НЗФ так званої «ДНР», створених на ТОТ, здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, незаконно перетнули державний кордон України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької і Херсонської областей, та вторглися на територію суверенної держави Україна, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт між РФ (держава-агресор) та Україною. У відкритій військовій агресії РФ проти України широкомасштабно застосовувалися ЗС РФ із залученням НЗФ так званої «ДНР» під загальним керівництвом військового командування РФ. 
		У цей же день, у зв`язку з відкритою військовою агресією РФ проти України Указом Президента України ОСОБА_22 від 24 березня 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. 
		У подальшому Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 строком на 30 діб.
		Указом Президента України 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		Одним з таких НЗФ, створених на ТОТ Донецької області наприкінці лютого 2022 року (точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені), є так звана «1-а ОМСБР ДНР».
		Вказане НЗФ, створене на ТОТ, мало організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, дисципліну, визначений механізм вступу до підрозділу і порядок проходження в ньому служби. Учасники цього НЗФ проходили військову підготовку на тренувальних базах, які знаходились на території Донецької області, підконтрольній так званій «ДНР», а також на території РФ; у своєму володінні мали та відкрито носили вогнепальну, холодну, вибухову та іншу зброю; постійно носили військову форму зразка ЗС РФ.
		Громадянин України ОСОБА_5 достовірно знав, що ЗС РФ та НЗФ, створені на ТОТ, так званої «ДНР», своїми спільними та узгодженими діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на території України, розумів, що його призов та подальша служба в НЗФ так званої «ДНР», створеному на ТОТ, передбачатиме участь в таких бойових діях. Така обізнаність ОСОБА_5 випливає з того, що «визнання» 21 лютого 2022 року РФ самопроголошеної республіки «ДНР» незалежною державою, здійснення РФ та так званою «ДНР» спільних бойових дій проти України, оголошення загальної мобілізації на території самопроголошеної республіки, широко висвітлювалась в засобах масової інформації та на відкритих Інтернет-ресурсах. 
		Усвідомлюючи це, 27.07.2022 ОСОБА_5 , з метою вступу та участі в діяльності НЗФ «ДНР», створеного на ТОТ, добровільно прибув до «військового комісаріату» за адресою: АДРЕСА_2 , де власноручно написав заяву, що бажає бути добровільно мобілізованим та був включений до списків осіб, мобілізованих на військову службу до лав так званої «ДНР». 
		Того ж дня, ОСОБА_5 направили для проходження військової служби до «1-ї ОМСБР ДНР» з дислокацією в м. Кальміуське (перейменоване Комсомольське), Донецької обл. (військова частина №  НОМЕР_1 ). У вказаному місці він отримав від невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які представились військовослужбовцями «ДНР», військову форму зразка РФ (літній та зимовий комплекти), берці, каску, речовий мішок, кружку та казанок. 
		Після чого, в цей же день, приблизно о 17:00 год. його було перевезено до пункту тимчасової дислокації НЗФ в АДРЕСА_3 де невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_5 призначено на посаду стрілка 1 стрілкового відділення 1 взводу 3 роти 1135 батальйону 1-ї ОМСБР ДНР.
		Того ж дня, (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , реалізовуючи злочинну мету кримінального правопорушення, перебуваючи у складі зазначеного НЗФ за вказаною адресою, отримав зброю - автомат «АК-74» (серійний номер НОМЕР_2 ), 4 магазина до нього та 120 патронів.
		При цьому, з метою забезпечення єдиноначальності, підпорядкованості і дисципліни в роті, невстановленими досудовим розслідуванням особами було призначено керівний склад, які були безпосередніми керівниками ОСОБА_5 , а саме: командир роти - невстановлена на даний час особа на ім`я ОСОБА_9 з позивним « ОСОБА_9 »; заступник командира роти - невстановлена на даний час особа на ім`я ОСОБА_11 з позивним « ОСОБА_11 »; старшина роти - невстановлена на даний час особа на ім`я ОСОБА_13 з позивним « ОСОБА_13 ».
		Вранці 28.07.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) невстановлена на даний час особа - військовослужбовець, відвела ОСОБА_5 на позиції в с. Мар?їнка, Покровського р-ну, Донецької області. 
		У період з 28 липня по 30 липня 2022 року ОСОБА_5 у складі 7 осіб, військовослужбовців НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ніс службу на вказаній позиції, при цьому у кожного з них була зброя - автомат «АК-74» з боєкомплектом, 4-ма спорядженими патронами магазинами, крім цього на позиції було 3-4 гранати типу «Ф-1». Відповідно до отриманого наказу вказані особи здійснювали чергування зі зброєю, спостерігали за пересуванням військовослужбовців Збройних сил України та охороняли підрозділ від атак.
		В період з 31.07.2022 по 28.08.2022 ОСОБА_5 у складі військовослужбовців НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » приймав участь у виконанні наказів, невстановлених досудовим розслідуванням командирів даного НЗФ, несучи службу в якості військовослужбовця в інших місцях в с. Мар?їнка, Покровського р-ну, Донецької області, де здійснював чергування зі зброєю, спостерігаючи за пересуванням військовослужбовців Збройних сил України та охороняючи підрозділ від атак.
		28.08.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) підрозділ НЗФ ОСОБА_5 передислокувався до с. Олександрівка, Покровського р-ну, Донецької області, де знаходились позиції іншої частини його роти.
		03.09.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 в складі 10 осіб, військовослужбовців вказаного НЗФ, на виконання наказу своїх командирів, зайняли позицію у лісосмузі у 8-ми кілометрах від с. Мар?їнка, Покровського р-ну, Донецької області, куди додатково отримали зброю - кулемети «Калашникова», ручні протитанкові гранатомети, 5 гранат. На вказаних позиціях ОСОБА_5 перебував до 04.09.2022. 
		Таким чином, у період з 27 липня по 04 вересня 2022 ОСОБА_5 , перебуваючи в районі сіл Мар?їнка та Олександрівка, Покровського р-ну, Донецької області, приймаючи участь в НЗФ «1-ї ОМСБР ДНР», вчиняв наступні дії:
		- здійснював окупацію та охорону захоплених територій;
		- виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців ЗС РФ та осіб з числа учасників НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які були за званням чи посадою вище;
		- здійснював бойові чергування зі зброєю на облаштованих бойових позиціях з метою виявлення фактів переміщення військовослужбовців та техніки Збройних Сил України та здійснення доповідей про це своїм командирам; 
		- інші незаконні дії у складі НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		ОСОБА_5 , як учасник НЗФ створеного на ТОТ «1-ї ОМСБР ДНР», який діяв на боці держави-агресора у цьому міжнародному збройному конфлікті, у відповідності до п. п. 1, 2 ч. А, ст. 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1949 року (ІІІ Женевська конвенція), ст. 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08 червня 1977 року (Протокол І), п. 29 Глави 2 розділу I Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 23 березня 2017 року № 164, мав статус комбатанта та був зобов`язаний дотримуватись у своїх діях законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.
		При цьому, ОСОБА_5 відкрито носив при собі вогнепальну зброю, був одягнений у військову форму зразка ЗС РФ із закріпленим на плечах обох рук та правій нозі відмітним розпізнавальним знаком у вигляді пов`язки білого кольору, що характеризувало носія форми як причетного до складу ЗС РФ та НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Тобто, в період з 27 липня по 04 вересня 2022 року громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, перебуваючи на території Донецької області, приймав добровільну участь в НЗФ, створеному на ТОТ, «1 ОМСБР ДНР».
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і послідовно дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень.
		Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, колегія суддів, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежилась показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Отже, колегія суддів, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчинененому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану; в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування; у добровільній участі громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території доведена повністю. Дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України. 
		Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, відношення до скоєного, особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації, пільг та утриманців не має.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим, є призначення покарання за ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин статей, не вбачаючи підстав для призначення іншого виду чи розміру покарання.
		Приймаючи до уваги всі обставини справи колегія суддів, при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України обирає принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		З урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу ОСОБА_5 та покарання, призначеного судом, яке належить відбувати в умовах ізоляції від суспільства, з метою забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, суд вважає, що запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.
		Питання речових доказів підлягає вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, колегія суддів,
		 
		 
		 
		 
		 
		у х в а л и л а :
		 
		ОСОБА_5  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 260 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
		- за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді 14 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язанні з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна;
		- за ч. 2 ст. 260 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити  ОСОБА_5  покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язанні з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу  ОСОБА_5  залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
		Початок строку відбування покарання рахувати з 01.11.2022 року.
		Речові докази: військовий квиток, куртку та штани - знищити.
		Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий:                                                                         ОСОБА_1 
		 
		Судді:                                                                                 ОСОБА_2 
		 
		                                                                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...