Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/2382/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2023. Зареєстровано: 21.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2023.
Дата набрання законної сили: 14.02.2023
Номер судового провадження: 11-кп/803/955/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022080000000940

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/955/23 Справа № 331/2382/22   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 лютого 2023 року                                                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді                         ОСОБА_2 ,
		суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_5 ,
		прокурора                         ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_7 ,
		захисника                         ОСОБА_8 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження за № 22022080000000940 від 17.06.2022 року за апеляційною скаргою захисника  ОСОБА_8  в інтересах обвинуваченого  ОСОБА_7 , подану на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року, яким
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Миколай Поле Новомиколаївського району Запорізької області, українця, громадянина України, який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 ,
		 
		визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,  та призначено йому покарання у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна. 
		 
		Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 22.06.2022 р., на майно, вилучене під час проведення обшуку, а саме на копії документів та інші речі, які відповідно до Акту-приймання-передачі від 05.05.2022 р. передані на відповідальне зберігання ОСОБА_9 . 
		 
		Доля речових доказів вирішена у відповідності до ст.100 КПК України.
		 
		встановила:
		 
		 
		 
		Вироком суду встановлено, що 12 квітня 2022 р., не пізніше 12 год. 01 хв., громадянин України, мешканець м. Запоріжжя, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, дійшовши згоди з іншою особою, з числа місцевих мешканців м.Мелітополя Запорізької області, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, відносно об`єкту вчинення кримінального правопорушення, його характеру, місця, способу та змісту виконуваних функцій, виступаючи в ролі співвиконавця, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, отримав завдання та надав згоду на його виконання шляхом збору відомостей відносно дислокації підрозділів та військової техніки ЗС України на території
		 АДРЕСА_2 .
		Так, на виконання отриманого завдання, ОСОБА_7 , у період з 22.04.2022 р. по 23.04.2022 р., перебуваючи на території м.Вільнянська Запорізької області, діючи умисно, на шкоду державному суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, зібрав та зафіксував інформацію відносно задіяних до протидії російській агресії зразків зброї, військової техніки, військовослужбовців ЗС України та їх місця дислокації на території АДРЕСА_2 , а саме на території ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
		У подальшому, ОСОБА_7 , з метою завершення виконання отриманого завдання, будучи достовірно обізнаним про те, що зібрані ним у період з 22.04.2022 р. по 24.04.2022 р. відомості про позиції ЗС України, а також інших воєнізованих формувань, які створені відповідно до законодавства України, про задіяні до протидії російської агресії зразки зброї та військової техніки, їх місця дислокації, кількість особового складу підрозділів ЗС України, розташованих на території АДРЕСА_2 , будуть передані особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, представникам окупаційної військової адміністрації в м.Мелітополь, передав вказану інформацію зазначеній особі.
		Так, 24.04.2022 р. о 09 год. 19 хв. та 12 год. 01 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на шкоду державному суверенітетові, територіальній цілісності та недоторкан-ності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, використовуючи особистий мобільний телефон марки «ZTE» з абонентським номером мобільного зв`язку НОМЕР_1 , маючи на меті наведення та корегування вогню держави-агресора, з використанням можливостей особи, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне про-вадження, здійснив передачу зазначеної вище розвідувальної інформації представникам інозем-ної держави, а саме невстановленим в ході досудового розслідування особам з числа окупаційної військової адміністрації рф у м.Мелітополі Запорізької області.
		 
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити обвинуваченому більш м"яке покарання на підставі ст. 69 КК України.
		 
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник, не оспорюючи фактичні обставини провадження, викладені у вироку та доведеність вини обвинуваченого, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Зазначає, що суд, ухвалюючи вирок, не врахував існування обставин, що пом"якшують покарання, зокрема визнання обвинуваченим своєї вини за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, його щире каяття, активне сприяння слідству у розкритті злочину. Разом з тим, звертає увагу на те, що обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, має стійкі соціальні зв"язки, зокрема проживає разом з сім"єю та підтримує зв"язки з дітьми, ветеран праці, пенсіонер похилого віку. З урахуванням викладених обставин, на думку захисника, є достатні підстави для застосування до обвинуваченого менш суворого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 111 КК України, тому просить його вимоги задовольнити.
		 
		Під час апеляційного розгляду:
		 
		- захисник ОСОБА_8 та обвинувачений  ОСОБА_7 вимоги скарги підтримали та просили їх задовольнити.
		 
		- прокурор ОСОБА_6 заперечував проти скарги та просив рішення суду залишити без змін.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
		 
		Згідно із положеннями ч. 1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і умотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Доведеність вини обвинуваченого  ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111КК України ґрунтується на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом доказах, у апеляційній скарзі захисту не оспорюється, тому, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.
		 
		Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника у частині щодо невідповідності призначеного його підзахисному  ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, виходячи з таких підстав.
		 
		Із змісту апеляційної скарги захисника убачається, що сторона фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
		 
		Відповідно до вимог ст.50.65 КК та роз`яснюючих положень п.1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		 
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
		 
		Виходячи із принципів співмірності і індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характери вчинених дій. їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		 
		Згідно із ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		 
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст.414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
		 
		Беручи до уваги те, що уст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		 
		Під особою обвинуваченого, у контексті ст.414 КПК України, розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально- етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
		 
		У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51- 1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті. що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		 
		При цьому повноваження суду (його права га обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття "судова дискреція" (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
		 
		Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обгрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
		 
		Так, призначаючи  ОСОБА_7  покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 6 ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, обсяг обвинувачення, особу винного, який на обліку в спеціальних медичних закладах не перебуває, раніше не судимий, одружений, стан його здоров`я та похилий вік, на що захисник звертає увагу у скарзі, а також відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Вказаним обставинам, суд надав у сукупності належну і обґрунтовану оцінку й дійшов законного і справедливого висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому в межах санкції інкримінованого злочину, та призначив йому покарання у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна. 
		 
		Твердження обвинуваченого про те, що суд безпідставно не визнав як обставину, яка пом`якшує покарання щире каяття обвинуваченого, є необґрунтованим з огляду на таке.
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
		Однак, той факт, що ОСОБА_7 визнав свою вину не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого, адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
		Також, не убачається в діях ОСОБА_7 активного сприяння розкриттю злочину, під яким розуміються дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину. 
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вирок законним, обґрунтованим, вмотивованим і справедливим, у зв`язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
		На підставі викладеного, керуючись ст.405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,- 
		ухвалила:
		 
		Апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_8  в інтересах обвинуваченого  ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
		 
		Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року щодо  ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, - залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Судді:
		       
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...