Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10860/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2023. Зареєстровано: 21.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2023.
Дата набрання законної сили: 09.02.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"09" лютого 2023 р.           Справа№ 910/10860/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Коробенка Г.П.
		суддів:            Козир Т.П. 
		          Чорногуза М.Г. 
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Огірко А.О.
		за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.02.2023 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури
		на рішення  Господарського суду міста Києва 
		від 16.08.2022 (повний текст складено та підписано 25.08.2022)
		у справі №910/10860/21 (суддя Ю.В. Картавцева)
		за позовом  Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради                                                           до Публічного акціонерного товариства "АТП 13058"                                                                
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапов Михайло Юрійович
		про  скасування державної реєстрації, розірвання договору оренди землі
		 
		                                                   УСТАНОВИВ:
		          Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "АПТ 13058", у якому просить суд:
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2016, індексний номер 28320142 та від 01.03.2016, індексний номер 28522642 та здійснену на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за Публічним акціонерним товариством "АТП 13058" (код ЄДРПОУ 05475147) земельної ділянки площею 7,7001 га (кадастровий номер 8000000000:79:286:0004) по вул. Кайсарова 7/9 у Голосіївському районі м. Києва;
		- розірвати договір оренди земельної ділянки площею 7,7001 га, яка розташована по вул. Кайсарова, 7/9 у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:79:286:0004), укладений між Київською міською радою та Публічним акціонерним товариством "АТП 13058", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 849 від 01.09.2003.                    
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог чинного законодавства та договору оренди використовує спірну земельну ділянку не за цільовим призначенням.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/10860/21 у задоволенні позову відмовлено.  
		          Рішення аргументовано тим, що прокурором пропущено строк позовної давності при зверненні з вимогою про розірвання договору оренди, а задоволення вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію є неефективним способом захисту, який не приведе до відновлення порушеного права позивача.
		          Не погоджуючись з рішенням суду, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
		Апеляційна скарга мотивована наступним. Прокурор звертає увагу апеляційного суду на той факт, що порушення умов договору оренди в частині цільового використання земельної ділянки, що стало підставою позову, є триваючим правопорушенням, а отже неможливо встановити початок перебігу строку позовної давності.  Щодо вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непереривання позовної давності та відсутність порушеного права і зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту є ефективним, оскільки у разі задоволення позовної вимоги буде відновлено право Київської міської ради, як власника земельної ділянки.  
		          Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2022 апеляційну скаргу у справі № 910/10860/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П.,  Кравчук Г.А.
		          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
		02.11.2022 у зв`язку з участю судді Кравчука Г.А. в ДФТГ здійснено повторний автоматизований розподіл і на підставі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи для розгляду справи № 910/10860/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Чорногуз М.Г.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2022 апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.12.2022.
		Розгляд справи відкладався.                                        
		На адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, у якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому відповідач  зазначив, що органи прокуратури ще у 2017 році були обізнані про незаконну, на думку апелянта, зміну відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже порушено строк позовної давності. Крім того на думку відповідача є недоведеним факт відсутності рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2014 у справі № 805/7745/14. 
		08.02.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв`язку з тим, що ПАТ "АПТ 13058" припинив договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро "Володимира Авдєєнка" та здійснює пошук іншого представника.
		В судове засідання з`явився представник відповідача, повноваження якого підтверджені належним чином, який просив суд оголосити перерву у розгляді справи  для можливості ознайомлення з матеріалами справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
		З аналізу указаної статті убачається, що оголошення перерви є правом суду, а не обов`язком.  В судове засідання з`явився представник відповідача,  який не навів достатніх причин неможливості розгляду справи в даному судовому засіданні, а отже у клопотанні про оголошення перерви слід відмовити.
		У судове засідання 09.02.2023 з`явилися представники прокуратури, позивача та відповідача. Прокурор та представник позивача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін. Представник третьої особи не з`явився, про розгляд справи повідомлений шляхом направлення  процесуальних документів на наявну у матеріалах справи електронну адресу. Крім того усі процесуальні документи по справі своєчасно внесені та опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень для можливості ознайомлення учасників справи з їх текстом.          
		Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду  справи за відсутності  представника третьої особи.
		          Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
		Щодо представництва прокурором  інтересів Київської міської ради.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Оскільки, прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" (лист № 15/1-502вих-21 від 19.05.2021), враховуючи, що матеріали справи не містять доказів вжиття компетентним органом заходів цивільно-правового характеру щодо спірної земельної ділянки та/або доказів звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави та отримання повідомлення прокурора, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.
		Щодо вимоги про розірвання договору оренди землі.
		За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. 
		Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України "Про оренду землі").
		Статтею 13 Закону України "Про оренду землі"  передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. 
		Відповідно до пункту 4 Рішення Київської міської ради від 19.12.2002 №172/332 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено оформити відкритому акціонерному товариству АТП 13058 (в подальшому - Публічне акціонерне товариство "АТП 13058") право довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки площею 7,70 га для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель і виробничих споруд майнового комплексу на вул. Кайсарова, 7/9 у Голосіївському районі міста Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.05.1960 №842 "Про відвод земельної ділянки Головкиївавтотранспорту Міністерства автомобільного транспорту і шосейних шляхів УРСР під будівництво гаражу", у зв`язку з переходом права власності на майновий комплекс (свідоцтво про право власності від 24.09.1999 серія МК №010002582).
		На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ВАТ АТП 13058 укладено договір оренди земельної ділянки від 01.09.2003 №849 (зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 17.12.2003 за № 79-6-00170), відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 7,7001 га, розташовану на вул. Кайсарова, 7/9 у Голосіївському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель і виробничих споруд майнового комплексу у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.
		Так, відповідно до п. 7.2 Договору оренди земельної ділянки від 01.09.2003 №849 орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
		Пунктом 7.1 Договору оренди земельної ділянки від 01.09.2003 №849 передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, зводити будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки.
		Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, в тому числі, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Згідно з ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Крім того, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Відтак, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
		Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:286:0004, місце розташування: м. Київ, р-н Голосіївський, вул. Кайсарова, 7/9, цільове призначення зазначеної земельної ділянки визначено, як: 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид використання: для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель, виробничих споруд майнового комплексу.
		Рішень Київської міської ради стосовно зміни цільового призначення, а відтак і виду використання земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:286:0004, зокрема, з "для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель і виробничих споруд майнового комплексу" (підрозділ 12.04 Класифікації видів цільового призначення земель) на "для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу" (підрозділ 02.03 Класифікації видів цільового призначення земель), матеріали даної справи не містять.
		Проте як вбачається з наданих Голосіївським УП ГУНП у м. Києві копій матеріалів кримінального провадження № 12015100010001823 від 24.02.2015, 25.01.2017 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів на підставі листа Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 04.11.2016 № 53/16-16131 проведено обстеження земельної ділянки на вул. Кайсарова, 7/9 у Голосіївському районі міста Києва, кадастровий номер (код ділянки) 8000000000:79:286:0004, про що складено Акт обстеження земельної ділянки № 17-0075-01 від 25.01.2017.
		Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки № 17-0075-01 від 25.01.2017 під час обстеження було встановлено, що частина площею приблизно 1,43 га земельної ділянки огороджена парканом, в тому числі встановленим на підставі контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення від 05.07.2016 № 16010128-Гл, та використовується ПАТ "АТП 13058" для будівництва житлового комплексу (дозвіл на виконання будівельних робіт від 03.11.2016 № ІУ 115163081602, виданий Департаментом дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України). Київська міська рада рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки для будівництва житлового комплексу за поданням Департаменту земельних ресурсів не приймала.
		Обставини нецільового використання спірної земельної ділянки підтверджуються, також, Актом обстеження земельної ділянки № 20-0455-01 від 23.07.2020, копія якого долучена до позовної заяви.
		За змістом статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
		Приписами статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
		Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. 
		Отже, припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони. 
		Нормами статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
		Пунктом 14 Договору оренди земельної ділянки від 01.09.2003 №849 передбачено, що дія цього договору припиняється, зокрема, у випадках дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку неналежного виконання стороною умов цього договору.
		Звертаючись до суду з даним позовом прокуратура зазначає, що рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 спірну земельну ділянку надано відповідачу лише для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель і виробничих споруд майнового комплексу, право на її використання з іншим цільовим призначенням без прийняття відповідного рішення ради у ПАТ "АТП 13058" відсутнє, відтак, використання земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу суперечить приписам законодавства та положенням договору. 
		Ураховуючи встановлення обставин порушення відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки від 01.09.2003 №849 та приписів чинного законодавства щодо нецільового використання земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо  наявності підстав для його розірвання.
		Разом з тим, відповідачем до суду подано клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, у якій відповідач зазначає, що про обставини, на які посилається прокуратура, як на підстави позову, були їй відомі ще у 2017 році, що вбачається з наявних у матеріалах кримінального провадження № 12015100010001823 від 24.02.2015 документів, відтак, просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Однією з підстав відмови у позові стало те,  що позовна давність сплинула до звернення прокурора у липні 2021 року оскільки державі в особі її органів стало відомо про порушення її прав щонайменше з лютого 2017 року, проте суд апеляційної інстанції не погоджується з цим, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що у даному спорі порушення відповідачем умов договору оренди (п. 7.2) в частині обов`язку цільового використання земельної ділянки є триваючим правопорушенням.
		Триваюче правопорушення - це порушення, пов`язане з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом або договором.
		Тобто, триваюче правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Такий стан продовжується значний час і увесь цей час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону або договору.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц, від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 23.11.2018 у справі № 489/4756/16.
		Таким чином, у разі наявності триваючого порушення постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права позивача. У зв`язку з цим неможливо встановити момент, з яким пов`язується початок перебігу строку позовної давності, отже, предмет захисту в спірних правовідносинах не обмежений у часі.
		Зз матеріалів справи вбачається, що на час звернення прокурора до суду з позовом у даній справі, відбувалось порушення відповідачем умов договору оренди землі від 01.09.2003 шляхом нецільового використання спірної земельної ділянки для будівництва житлового комплексу.
		Вказане порушення законодавства та умов договору оренди землі за своєю суттю не є одноразовим, має триваючий характер та не припинено на момент звернення прокурора з позовом до суду.
		Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовною вимогою у даній справі про розірвання договору оренди землі, тобто з позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника землі), тому на такий позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.
		Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 527/600/17.
		Отже строк звернення до суду з відповідною позовною вимогою прокурором пропущено не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
		Щодо позовної вимоги про скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень.
		ПАТ «АТП 13058» набуло право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення Київської міської ради від 19.12.2002 та укладеного на його виконання договору від 17.12.2003. 
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потаповим М.Ю. здійснено реєстрацію речового права від 18.02.2016 №13322798 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28320142 від 18.02.2016); вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 8000000000:79:286:0004; площа (га): 7,701.
		В подальшому приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потаповим М.Ю. 01.03.2016 прийнято рішення, індексний номер: 28522642 про реєстрацію виправлення іншого речового права, а саме: змінено цільове призначення земельної ділянки з "для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель і виробничих споруд майнового комплексу" на "для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу".
		Підставою для прийняття рішення про виправлення іншого речового права зазначено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2014 №805/7745/14. 
		Разом з тим, відповідно до листів Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 № 09-12/251/21 та від 25.06.2019 №07-10/578/19 , за інформацією, яка міститься в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", Донецьким окружним адміністративним судом не розглядався адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління державного земельного агентства у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ПАТ АТП 13058 до Київської міської ради, Головного управління державного земельного агентства у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, укладення та реєстрацію змін до договору оренди земельної ділянки. 03.07.2014 Донецьким окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі №805/7745/14 у спорі між іншими учасниками справи та з іншим предметом позову, який на теперішній час не розглянутий по суті.
		Судові рішення у справі № 805/7745/14 відсутні також в Єдиному державному реєстрі судових рішень та у пошуковій системі сайту Судової влади України, що підтверджується інформацією ДП «Інформаційні судові системи» від 25.03.2021.
		Отже з вказаного вбачається, що будь-яких рішень по суті спору у справі № 805/7745/14 Донецьким окружним адміністративним судом не приймалось.
		Відповідач заперечує даний факт, натомість будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів прокурора про те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2014 у справі № 805/7745/14 судом не приймалась, а склад сторін та предмет спору у вказаній справі не стосуються спірної земельної ділянки, відповідачем до суду не надано.
		Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі в редакції на час прийняття оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав) документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
		Стаття 27 вказаного Закону визначає, що Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
		З урахуванням викладеного, відсутність факту прийняття судом рішення у справі № 805/7745/14 свідчить про неможливість реєстрації права оренди землі на його підставі, у зв`язку з чим вимога про скасування рішення державного реєстратора від 18.02.2016, індексний номер 28320142 та від 01.03.2016, індексний номер 28522642 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Щодо висновків суду першої інстанції про неефективність такого способу захисту як скасування рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про земельну ділянку, з огляду на безпосереднє будівництво відповідачем житлового комплексу, що не призведе до відновлення порушеного права позивача, необхідно зазначити наступне.
		Так, ефективність способу судового захисту визначається відповідно до характеру порушеного права, змісту порушення та його наслідків.
		Відповідно до ст.ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні абс невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншо' особи.
		У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а у ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, тобто право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту' порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішеннях від 13.05.1980 в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30.05.2013 в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
		Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст. 16 Цивільного кодексу України.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		При цьому, ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Таким чином, ефективний засіб (спосіб) захисту призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Вказані висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, від 21.01.2021 у справі № 921/266/18, від 05.08.2020 № 766/46/19.
		Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
		Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.                                                                                Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26  Закону України № 1952  (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37  цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37  цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього  Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).                                                                        
		Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у даній справі), на відміну від положень частини другої статті 26  Закону України № 1952  у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19.
		Отже реальне поновлення права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради щодо спірної земельної ділянки можливо лише шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права оренди з цільовим призначенням «для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу» як таких, що суперечать вимогам чинного законодавства та порушують право територіальної громади міста Києва на розпорядження земельною ділянкою.
		Таким чином, у даному спорі обраний прокурором спосіб захисту порушеного права позивача є ефективним, оскільки в разі задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі з цільовим призначенням «для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу», буде відновлено порушене право Київської міської ради як власника землі шляхом приведення категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки у відповідність до вимог законодавства та інтересів територіальної громади.
		Водночас представником відповідача в суді першої інстанції заявлено про сплив строків позовної давності щодо вимоги про скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, аргументуючи це тим, що державі в особі її органів стало відомо про порушення її прав щонайменше з лютого 2017 року, а отже позовна давність за вимогою про визнання недійсним договору через нецільове використання земельної ділянки, сплинула до звернення прокурора у липні 2021 року до суду з позовом у даній господарській справі.                                               Поряд з цим, прокуратура та позивач стверджують, що позовна давність переривалась у зв`язку зі зверненням Київської міської ради до суду в межах справи № 910/14861/19, у разі встановлення судом факту пропущення строку позовної давності, прокуратура просить суд визнати поважними причин пропуску з огляду на наявність судового спору в справі № 910/14861/19, який був триваючим у часі.                                                                                                           
		Судом було встановлено, що Київська міська рада зверталася до суду з позовом у справі № 910/14861/19 до Публічного акціонерного товариства АТП 13058 та державного реєстратора приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова Михайла Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію проте у задоволенні позову відмовлено.
		Відповідно до ч. 2  ст. 264 ЦК України  позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.                    
		З аналізу норм зазначеної статті вбачається, що підставою для переривання позовної давності є пред`явлення позову за певною (визначеною) вимогою до одного з кількох боржників та/або пред`явлення позову щодо частини такої вимоги.          
		Предметом позовних вимог у справі № 910/10860/21 є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійснену на їх підставі державної реєстрації, а також розірвання договору оренди земельної ділянки, строк позовної давності щодо кожної з цих вимог обчислюється окремо.  Судом встановлено, що прокурором не пропущено строк позовної давності щодо вимог про розірвання договору оренди.                      
		Беручи до уваги наявність спору у справі № 910/14861/19  та його тривалий розгляд, як наслідок наявність підстав для прокурора вважати, що права та інтереси держави будуть захищені Київською міською радою в судовому процесі, колегія суддів зазначає про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні прокурора з вимогою про скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень.          
		З огляду на викладене, враховуючи, що прокурором належним чином доведено наявність підстав для розірвання договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, матеріалами справи підтверджується зміна цільового призначення земельної ділянки за відсутністі правових підстав для внесення до державного реєстру запису про таку зміну, обґрунтовано належність способу захисту прав позивача, за відсутності підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Щодо доводів відповідача викладених у відзиві на апеляційну скаргу з приводу отримання дозволів на будівництво суд зазначає, що оспорюване рішення державного реєстратора про зміну цільового призначення прийнято щодо всієї земельної ділянки наданої відповідачу в оренду, а не щодо окремої її частини на якій ведеться будівництво, крім того отримання дозволів на виконання будівельних робіт не спростовує наявність порушень законодавства відповідачем при експлуатації земельної ділянки. Твердження відповідача про пропуск прокурором строку позовної давності та дійсність рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2014 у справі № 805/7745/14 суд вважає неспроможними, з огляду на встановлене судом та зазначене вище.
		Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Київської міської прокуратури  підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 у справі №910/10860/21 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		Судові витрати по сплаті судового збору  розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		 
		                                                            ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури  задовольнити.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 у справі №910/10860/21 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2016, індексний розмір 28320142 та від 01.03.2016 , індексний номер 28522642 та здійснену на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за Публічним акціонерним товариством «АТП 13058» (код ЄДРПОУ 05475147) земельної ділянки площею 7, 7001 га (кадастровий номер 8000000000:79:286:0004) по вул.. Кайсарова 7/9 у Голосівському районі м. Києва.
		          Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 7,7001 га, яка розташована по вул. Кайсарова 7/9 у Голосівському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:79:286:0004), укладений між Київською міською радою та Публічним акціонерним товариством «АТП 13058», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 849 від 01.09.2003.
		          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АТП 13058» (код ЄДРПОУ 05475147, вул. Кайсарова 7/9, м. Київ, 03022) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011032, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подачу позову у розмірі 4  540 (чотири тисячі п`ятсот сорок ) гривень 00 копійок.
		          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АТП 13058» (код ЄДРПОУ 05475147, вул. Кайсарова 7/9, м. Київ, 03022) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011032, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 6  810 (шість тисяч вісімсот десять ) гривень 00 копійок за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
		Матеріали справи №910/10860/21повернути Господарському суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст складено та підписано  21.02.2023.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Г.П. Коробенко 
		 
		Судді                                                                                Т.П. Козир
		 
		                                                                                М.Г. Чорногуз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...