Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/5717/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.02.2023. Оприлюднено: 22.02.2023.
Дата набрання законної сили: 15.02.2023
Номер судового провадження: 61-12461ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		15 лютого 2023 року
		м. Київ
		справа № 359/5717/21
		провадження № 61-12461св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет 
		спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Семенюти О. Ю. від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Семенюк Т. А., Левенця Б. Б., від 10 листопада 2022 року.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		У червні 2021 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього 
		ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, про стягнення державної соціальної допомоги.
		На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 30 серпня 2012 року № 2840 «Про призначення 
		батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу с. Ревне ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та влаштування дітей» був створений дитячий будинок сімейного типу на базі родини ОСОБА_5 у с. Ревне, у якому він є батьком-вихователем.
		Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 15 січня 2015 року № 09 до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 було влаштовано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		15 січня 2015 року між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та батьками-вихователями (ним та його дружиною) було укладено угоду про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу 
		№ 19.
		08 грудня 2020 року розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області «Про призначення піклувальника над неповнолітнім ОСОБА_2 » над дитиною, позбавленою піклування 
		ОСОБА_2 , було призначено піклувальника - його сестру ОСОБА_6 .
		Зазначав, що починаючи з 10 липня 2019 року по 08 грудня 2020 року Бориспільська районна державна адміністрація Київської області не здійснювала виплати державної соціальної допомоги на дитину-вихованця дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне ОСОБА_2 
		21 листопада 2018 року Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято розпорядження № 1339 «Про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне», згідно з яким Управління соціального захисту населення припинило призначення і виплату державної соціальної допомоги на дітей, позбавлених батьківського піклування: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , з моменту підписання договору про припинення дії угод «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу» та акту про факт передачі дітей. Договори про припинення дії угоди «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу» не були укладені та не був складений акт передачі дітей.
		Звертав увагу суду, що до 08 грудня 2020 року ОСОБА_2 продовжував проживати у родині ОСОБА_5 , незважаючи на відсутність грошового забезпечення зі сторони держави. Протягом спірного періоду 
		батьки-вихователі купували продукти харчування, готували їжу, купували одяг, засоби особистої гігієни, канцелярське приладдя, спортивний інвентар тощо.
		Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь позивача соціальну допомогу на дитину, позбавлену батьківського піклування ОСОБА_2 за період з 10 липня 2019 року по 08 грудня 2020 року у загальному розмірі 94 223,00 грн, а також інфляційні збитки за цей період у розмірі 4 400,21 грн та 3 % річних у розмірі 4 004,32 грн.
		Стислий виклад позиції інших учасників справи
		Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області заперечувало проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на законність своїх дій. Зазначало, що призупинення виплат соціальної допомоги батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне було здійснено на підставі відповідного розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10 липня 2019 року № 395, у зв`язку з невиконанням батьками-вихователями обов`язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей. Згідно з повідомленнями Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_4 ухилялася від виконання обов`язків матері-виховательки з грудня 2018 року, її місце перебування невідоме. Соціальні виплати було призупинено з 10 липня 2019 року, а позивачу було роз`яснено можливість оформлення опіки чи піклування над дітьми та отримання відповідної допомоги на дітей, однак він відмовився її оформити, що свідчить про його бажання діяти виключно в своїх інтересах при отриманні коштів, як батька-вихователя.
		Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2022 року, залишеним без змінпостановою Київського апеляційного суду 
		від 10 листопада 2022 року, у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовлячи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 . Встановлено, що судами адміністративної юрисдикції підтверджена правомірність прийнятого Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області рішення про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне та призупинення виплати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дітей, що перебували у родині ОСОБА_5 , в тому числі на дитину, позбавлену батьківського піклування, - ОСОБА_2 . З 20 липня 2019 року по 08 грудня 2020 року 
		ОСОБА_1 був призначений піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_2 , мав право на оформлення нового виду допомоги (на підставі Порядку призначення і виплатидержавної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751), а тому в Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу державної соціальної допомоги на неповнолітнього ОСОБА_2 відповідно до положень Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях за принципом «гроші ходять за дитиною», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26 червня 
		2019 року № 552.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		08 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду 
		від 11 липня 2018 року у справі № 522/15356/16-а (пункт 1 частини другої           статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, укладені між батьками-вихователями та Бориспільською районною державною адміністрацією, не припинені у встановленому законом порядку, згоди на їх розірвання батьки-вихователі не надавали, судового рішення про їх розірвання немає, а відтак в Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області були відсутні правові підстави для призупинення нарахування та виплати державної соціальної допомоги на неповнолітнього ОСОБА_2 , який продовжував проживати у сім`ї ОСОБА_5 .
		Особа, яка подала касаційну скаргу, акцентує увагу на тому, що обов`язок щодо виплати зазначеної допомоги визначений у пункті 3.1 угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, а підстави для її припинення передбачені пунктом 13 Порядку № 552, серед яких відсутня визначена відповідачем підстава - невиконання батьками-вихователями обов`язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей.
		Додатково посилається на незаконність призначення  ОСОБА_1  піклувальником своїх вихованців, з огляду на відсутність його згоди, а також згоди повнолітніх вихованців. Більш того, діти-вихованці дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 подали до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області заяви, у яких зазначали про відсутність згоди на встановлення над ними опіки чи піклування, оскільки вони були і залишаються дітьми-вихованцями дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 . При цьому зосереджує увагу, що втрата статусу дітей-вихованців дитячого будинку сімейного типу позбавляє таких дітей права на отримання у позачерговому порядку соціального житла.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 359/5717/21, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		18 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.
		Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 15 січня 2015 року № 09 «Про влаштування малолітнього 
		ОСОБА_2 в дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне» було влаштовано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне (батьки-вихователі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ).
		15 січня 2015 року між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та батьками-вихователями ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було укладено угоду про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу №19.
		Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 зазначеної угоди Бориспільська районна державна адміністрація зобов`язалась у межах видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання дитячого будинку сімейного типу, перераховувати щомісячно до 20 числа на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі кошти в розмірі двох прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку.
		Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 21 листопада 2018 року № 1339 «Про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне» припинено функціонування дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з виникненням несприятливих умов для виховання та спільного проживання дітей. 
		Знято з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 статус батьків- вихователів і виведено зі складу дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 дітей- вихованців: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 .
		Знято з дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування 
		ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 статус 
		дітей-вихованців.
		Припинено дію угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 від 30 серпня 2012 року № 9, 04 жовтня 2012 року № 10, від 15 січня 2015 року № 19. 
		Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10 липня 2019 року № 395 «Про призупинення виплат батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне» доручено управлінню соціального захисту населення призупинити грошове забезпечення батькам- вихователям та державну соціальну допомогу на дітей дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 , який знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з невиконанням батьками-вихователями обов`язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей. 
		Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 20 листопада 2019 року № 681 «Про встановлення піклування та призначення піклувальника над неповнолітніми ОСОБА_7 , 
		ОСОБА_9 , ОСОБА_2 » встановлено піклування та призначено              ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітніми ОСОБА_7 ,             ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , які мають статус дітей, позбавлених батьківського піклування.
		Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2020 року № 580 «Про призначення піклувальника над неповнолітнім ОСОБА_2 » було звільнено ОСОБА_1 від повноважень піклувальника над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 . Призначено піклувальником над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 його сестру, 
		ОСОБА_6 . 
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 
		2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 травня           2022 року, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду     від 20 березня 2020 року у справі № 320/6514/18 за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 21 листопада 2018 року № 1339 «Про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне», ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня                       2021 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду            від 30 вересня 2020 року у справі № 320/4410/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та повнолітнього ОСОБА_7 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної, про визнання протиправним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10 липня 2019 року № 395 «Про призупинення виплати державної соціальної допомоги на дітей, позбавлених батьківського піклування, та грошового забезпечення батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 
		с. Ревне», визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо не нарахування державної соціальної допомоги на дітей, позбавлених батьківського піклування, та грошового забезпечення батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне, зобов`язання Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області провести перерахунок та виплату суми щомісячної державної соціальної допомоги на дітей, позбавлених батьківського піклування, та грошового забезпечення батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 с. Ревне, починаючи з 
		10 липня 2019 року за весь період отримання такої виплати, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та повнолітнього ОСОБА_7 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року.
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги, в якій поставлено питання, які можуть мати значення для забезпечення єдності судової практики, та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо одної не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (пункт 5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду 
		від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17; пункти 28-30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на неправомірні дії і бездіяльність органів державної влади: Бориспільської районної державної адміністрації Київської області таУправління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, щодо не нарахування та не виплати йому, як батьку-вихователю, державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячому будинку сімейного типу. Посилався також на невиконання зазначеними органами умов угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу від 15 січня 2015 року №19, укладеної між ним та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області.
		Відповідно до статті 256-8 Сімейного кодексу України рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, на основі типового договору укладається договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. 
		Постановою Кабінету Міністрів України 26 квітня 2002 року № 564 затверджено Положення про дитячий будинок сімейного типу, яким визначено повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування щодо створенням та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу.
		Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
		Витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім`ях опікунів, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством (частина перша статті 9 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).
		Таким чином, державна соціальна допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що забезпечує кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.
		У постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 320/6514/18 сформульовано наступний правовий висновок щодо правової природи угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу: «укладаючи вищезазначені угоди, відповідач діяв на виконання своїх повноважень, як органу опіки та піклування, передбачених статтею 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статтями 6 та 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», зокрема щодо надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей; забезпечення пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Зазначені угоди спрямовані на організаційне забезпечення дитячого будинку сімейного типу, який створено розпорядженням відповідача. Їх змістом є права та обов`язки сторін, що випливають з владних управлінських функцій відповідача, які пов`язані з опікою та піклуванням над дітьми, позбавленими батьківського піклування. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, що діяла на часу укладення угод) адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов`язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Ураховуючи правову природу угод № 9, № 10 та 
		№ 19, колегія суддів дійщла висновку, що вони є адміністративними договорами. Зобов`язання сторін за цими угодами не є приватно-правовими, забезпечують реалізацію повноважень райдержадміністрації і спрямовані на задоволення інтересів дітей, а не сторін договорів». Аналогічний правовий висновок було викладено також у постанові Верховного Суду від 19 грудня         2018 року у справі № 147/702/17.
		Віднесення питань щодо укладання, виконання, припинення та скасування угод про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу до компетенції судів адміністративної юрисдикції підтверджується висновками Верховного Суду, які наведені у інших постановах, зокрема від 11 липня 
		2018 року у справі № 522/15356/16-а,від 29 жовтня 2021 року у справі 
		№ 320/1105/14-а.
		Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
		До того ж у відповідності до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України адміністративні суди розглядають спори щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
		У постановах від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц та від 30 січня 2020 року у справі № 227/58/17 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що відповідач є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів
		Виходячи із практики застосування вищенаведених норм права Верховним Судом, спір, який виник між сторонами про стягнення невиплаченої соціальної допомоги, невиконанням умов адміністративного договору, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
		У відповідності до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Частиною четвертою статті 414 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
		Розглядаючи вимоги позивача щодо законності дій органів державної влади в частині не нарахування та не виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячому будинку сімейного типу, у розмірі та порядку, визначених в угоді про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, суди попередніх інстанцій не визначились із правовою природою спірних правовідносин, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про підсудність зазначеної справи судам цивільної юрисдикції.
		Зважаючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права щодо юрисдикції, що є підставою для скасування ухвалених судових рішень незалежно від доводів касаційної скарги та закриття провадження у справі. Суд касаційної інстанції не перевіряє доводи касаційної скарги щодо правильності вирішення спору по суті.
		Ураховуючи наведене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частиною першою статті 414 цього Кодексу, з роз`ясненням позивачу права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 
		2022 року скасувати. 
		Провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, про стягнення державної соціальної допомоги закрити.
		Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивачі можуть звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                             Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                                          О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                                      О. М. Осіян
		 
		             С. Ф. Хопта
		 
		             В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...