Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/917/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2023. Зареєстровано: 22.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2023.
Дата набрання законної сили: 16.02.2023
Номер судового провадження: 11-сс/991/143/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52023000000000016

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/917/23Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/143/23
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
		 
		У Х В А Л А
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		16 лютого 2023 рокумісто Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		представника ОСОБА_6 ,
		третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 ,
		прокурора ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 03 лютого 2023 року у кримінальному провадженні №52023000000000016,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		І. Процедура
		1. Судове провадження у цій справі було розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з апеляційною скаргою третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, отриманою 13.02.2023, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчої судді, постановлену відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (а. с. 108, 111-114, 118-121).
		ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
		2. Ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 у зв`язку із задоволенням клопотання прокурора накладено арешт на майно, вилучене 31.01.2023 під час проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права розпорядження та користування відповідним майном, а саме на цілий ряд документів, копій документів, роздруківок та носія інформації.
		2.1. Зокрема, арешт накладено на: рахунок повідомлення на сплату водопостачання за листопад 2020 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на 1 арк; рахунок на сплату внеску за утримання будинку та прибудинкової території за листопад 2020 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на 1 арк; рахунок-повідомлення на сплату опалення за жовтень 2020 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на 1 арк; рахунок на сплату за електропостачання за грудень 2020 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на 1 арк; роздруківку з Інтернет ресурсу Booking.com 11.01.2020, щодо бронювання житла на двох осіб, на ім`я ОСОБА_9 , з 14.01. по 17.01. на 1 арк; роздруківку з Інтернет ресурсу Booking.com 13.01.2020 щодо житла та цінової політики в готелі - Hotel Availability на 3 арк; ваучер № 218193 оренди авто Toyota Yaris, 1.3, у період з 14.01.2020 по 17.01.2020 на ім`я ОСОБА_9 на 1 арк; роздруківку електронних авіаквитків на ім`я ОСОБА_10 /Vira та ОСОБА_9 з 13,14.01.2020 -17,18.01.2020 на 2 арк; роздруківку від 13.01.2020 електронних авіаквитків Київ-Подгориця на ім`я ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на 2 арк; видаткову накладну №88 від 21.02.2022, покупець ОСОБА_7 на суму 20559 грн на 1 арк; видаткову накладну №89 від 21.02.2022, покупець ОСОБА_7 на суму 649 грн на 1 арк; замовлення покупця ОСОБА_7 №2361 від 09.11.2021 на суму 37098 грн та чек від 26.12.2021 на 2 арк;-замовлення покупця ОСОБА_7 №2361 від 09.11.2021 на суму 26700 грн та чек від 09.11.2021 на 2 арк; копію витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ 2612356662021 на 8 арк; копію витягу з рішення Івано-Франківської міської ради №293-13 від 30.07.2021 на 1 арк; копію переліку до рішення Івано-Франківської міської ради №293-13 від 30.07.2021 на 1 арк; копію декларації про початок викання будівельних робіт по АДРЕСА_2 на 3 арк; копію витягу з реєстру речових прав №286653013 за адресою: АДРЕСА_2 на 2 арк; копію договору оренди землі від 30.07.2021 з додатками (кадастровий номер 2610100000:24:002:0087) на 6 арк; копію містобудівних умов на 2 арк; договір №30/05/22/6/HPDL від 30.05.2022 (покупець ОСОБА_7 , продавець ТОВ «ІБК «Вертикаль»), щодо придбання майнових прав на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 на суму 2 554 737, 50 грн на 10 арк; загальний розрахунок по договору №30/05/22/6/HPDL від 30.05.2022 на 1 арк; лист підтвердження від 30.05.2022 про отримання ТОВ «ІБК «Вертикаль» від ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 1 094 887, 50 грн на 1 арк; квитанцію до касового ордеру №150 від 07.06.2022 на суму 1 094 887,5 грн та квитанцію до касового ордеру №584 від 31.08.2022 на суму 1 459 850 грн на 2 арк; довідку від 13.09.2022 №418 про повний розрахунок по договору №30/05/22/6/HPDL від 30.05.2022 на 1 арк; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 від 28.08.2013 на 4 арк, Usb флешкарту Transcend 8 Gb, на якій міститься фото чорнових робіт, в тому числі, по електриці по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , датовані 22.08.2016.
		2.2. Ухвала мотивована тим, що: (1) Національне антикорупційне бюро України /далі - НАБУ/ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000016, яке стосується розслідування обставин внесення начальником Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, генерал-майором поліції ОСОБА_7 завідомо недостовірних відомостей до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік; (2) є підстави вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) вилучені під час обшуку документи та речі відповідають критеріям речового доказу; (4) шляхом позбавлення права на розпорядження та користування майном можна запобігти ризикам приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворювання, передачі цього майна; (5) оскільки арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, тому встановлення належності такого майна певній особі не має правового значення; (6) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується; (6) на цьому етапі кримінального провадження арешт майна не є надмірно обтяжливим, відповідне обмеження права власності є співрозмірним завданням кримінального провадження.
		ІІI. Вимоги та доводи апеляційної скарги
		3. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржуване рішення в частині накладення арешту на належне йому майно, вилучене під час обшуку.
		3.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) повний текст оскаржуваної ухвали від 03.02.2023 ОСОБА_7 отримав 09.02.2023, у зв`язку з чим лише 13.02.2023 подав апеляційну скаргу; (2) квартира, у якій було проведено обшук, належить колишній дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_12 , якій у зв`язку із введенням воєнного стану ОСОБА_7 перевіз для подальшого зберігання частину належних йому речей; (3) документи, на які було накладено арешт, не підпадають під критерії речових доказів; (4) наслідком арешту є порушення прав ОСОБА_7 як власника майна на розпорядження та користування своїм майном. 
		3.2. У судовому засіданні ОСОБА_7 просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
		IV. Узагальнені позиції інших учасників
		4. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
		4.1. Представник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній. Разом з цим, зазначив, що технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 від 28.08.2013 на 4 арк належить на праві власності дочці ОСОБА_7 - ОСОБА_13 .
		4.2. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що вилучені документи та їх копії відповідають ознакам речового доказу й потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, є необхідним та співрозмірним.
		V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
		5. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
		5.1. У ході апеляційного перегляду рішення слідчої судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
		5.2. Виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчою суддею у такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів третьої особи, враховуючи заперечення прокурора щодо них.
		5.3. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд з`ясовує дотримання ОСОБА_7 строків на апеляційне оскарження і в разі їх пропуску - наявність підстав для їх поновлення. Крім того, у випадку, якщо строки не пропущені, або ж в разі пропуску - поновлені, колегією суддів перевіряється чи (1) відповідає вилучене майно ознакам речових доказів; (2) відповідне обмеження права власності є співрозмірним завданням кримінального провадження (може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, і наскільки суттєво обмежується третя особа в правах у зв`язку з накладеним арештом).
		VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
		6. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчою суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
		(§1) Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження
		7. В апеляційній скарзі ОСОБА_7 вказує про те, що можливість оскаржити судове рішення він отримав лише після проголошення повного тексту оскаржуваної ухвали, оскільки саме тоді йому стали відомі мотиви та підстави його прийняття.
		7.1. Вирішуючи питання поважності причин подання ОСОБА_7 апеляційної скарги з пропуском строків на оскарження ухвали, колегія суддів враховує положення ч. 5 ст. 115, ч. 1 ст. 117, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК.
		7.2. Строки, у межах яких особа може оскаржити ухвалу слідчого судді, передбачені ст. 395 КПК.
		7.3. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).
		7.4. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК).
		7.5. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні (ч. 7 ст. 376 КПК).
		7.6. Правило початку перебігу строку «з дня отримання копії судового рішення» не поширюється на оскарження ухвал місцевого суду, постановлених за викликом особи, але без її участі. У такому випадку строк на апеляційне оскарження обчислюється за загальним правилом, а саме з моменту оголошення судового рішення (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №204/7066/20).
		7.7. У ході оцінки зазначеного доводу колегія суддів дійшла висновку про те, що звернення ОСОБА_7 з апеляційною скаргою в цій справі відбулося з пропуском строку на апеляційне оскарження. Адже, слідча суддя постановила та оголосила ухвалу 03.02.2023, хоча і за відсутності апелянта, проте з його повідомленням про дату та час судового засідання і за участі його представників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , тому перебіг строку на апеляційне оскарження для ОСОБА_7 розпочався з наступного дня (04.02.2023) та завершився 08.02.2023 (останній день на подачу), тобто звернення до суду з апеляційною скаргою 13.02.2023 відбулося з пропуском строку на апеляційне оскарження (а. с. 85, 94, 96, 100, 102, 108, 111-114, 118-121).
		7.8. Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч. 1 ст. 117 КПК).
		7.8.1. Необізнаність особи з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, коли отримано лише його резолютивну частину, а повний текст вручено після спливу строків на апеляційне оскарження, може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
		7.8.2. Вищезазначений підхід, на думку колегії суддів, повинен бути застосований і до ситуації, коли суд постановив рішення за відсутності у судовому засіданні повідомленої про час і місце судового розгляду особи, яка його оскаржила після отримання повного тексту такого рішення.
		7.9. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких фактів:
		7.9.1. 09.02.2023 ОСОБА_7 як вбачається зі змісту апеляційної скарги отримав повний текст оскаржуваної ухвали, а також цього ж дня відповідно до розписки, яка міститься у матеріалах провадження, повний текст ухвали отримав його представник - адвокат ОСОБА_6 (а. с. 117, 120);
		7.9.2. ОСОБА_7 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку із необізнаністю з мотивами та підставами прийнятого судового рішення до 09.02.2023 (а. с. 120).
		7.10. Ураховуючи вищевикладене та зважаючи на клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з мотивів необізнаності з обґрунтуванням прийнятого слідчою суддею рішення, колегія суддів приходить до висновку, що даний строк підлягає поновленню.
		(§2) Щодо відповідності майна критеріям речових доказів
		8. Слідча суддя в оскаржуваній ухвалі дійшла висновку, що вилучені детективом під час обшуку документи та речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ ймовірного вчинення кримінального правопорушення, що розслідується та обставин його об`єктивної сторони, а також оскільки з огляду на початкову стадію досудового розслідування встановити наразі чіткі критерії відмежування документів та файлів, які однозначно не можуть стосуватися предмету розслідування, неможливо так як наведене потребує проведення інших слідчих дій.
		8.1. У свою чергу ОСОБА_7 та його представник, заперечуючи проти висновку слідчої судді, вказали, що вилучені документи не підпадають під критерії речових доказів, так як були створені у 2022 році та оскільки ОСОБА_7 інкримінується внесення завідомо недостовірних відомостей до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, тому до подій 2020 року вилучені документи та їх копії не мають жодного відношення.
		8.2. Прокурор у свою чергу заперечив проти наведених доводів третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт та його представника, зазначивши, що вони є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними у матеріалах провадження, які підтверджують відповідність вилучених документів та речей критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема факту вчинення кримінального правопорушення.
		8.3. За наслідками перевірки зазначеного доводу колегія суддів дійшла висновку, що слідча суддя правильно вважала вилучені документи та їх копії такими, що є речовими доказами.
		8.4. Надаючи саме таку оцінку, колегія суддів ураховує, що при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження (ч. 7 ст. 236 КПК).
		8.5. Так, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
		8.6. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
		8.7. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
		8.8. Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
		8.9. При цьому у ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, апеляційним судом ураховуються зміст поняття «речові докази».
		8.10. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
		8.11. Так, речовими доказами, які використовуються в ході доказування, є матеріальні об`єкти, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК)
		8.12. Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
		8.13. Отже, майно, вилучене за результатами обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1 та яке належить ОСОБА_7 відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно (1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) було об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуто кримінально протиправним шляхом.
		8.14. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених слідчою суддею фактів, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані, згідно з якими:
		8.14.1. у кримінальному провадженні №52023000000000016 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК, щодо внесення 20.03.2021 начальником Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, генерал-майором поліції ОСОБА_7 завідомо недостовірних відомостей до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (а. с. 10).
		8.14.2. 17.01.2023 ухвалою надано дозвіл на проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_12 та фактично знаходиться у володінні ОСОБА_7 з метою відшукання та вилучення речей і документів, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин у кримінальному провадженні №52023000000000016, зокрема щодо використання ОСОБА_7 незадекларованого у щорічній декларації майна, а також щодо ведення спільного побуту з ОСОБА_12 (а. с. 67-70);
		8.14.3. 31.01.2023 під час проведення обшуку виявлено та вилучено, зокрема: видаткову накладну №88 від 21.02.2022, покупець ОСОБА_7 на суму 20559 грн на 1 арк; видаткову накладну №89 від 21.02.2022, покупець ОСОБА_7 на суму 649 грн на 1 арк; копію витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ 2612356662021 на 8 арк; копію витягу з рішення Івано-Франківської міської ради №293-13 від 30.07.2021 на 1 арк; копію переліку до рішення Івано-Франківської міської ради №293-13 від 30.07.2021 на 1 арк; копію декларації про початок викання будівельних робіт по АДРЕСА_2 на 3 арк; копію витягу з реєстру речових прав №286653013 за адресою: АДРЕСА_2 на 2 арк; копію договору оренди землі від 30.07.2021 з додатками (кадастровий номер 2610100000:24:002:0087) на 6 арк; копію містобудівних умов на 2 арк; договір №30/05/22/6/HPDL від 30.05.2022 (покупець ОСОБА_7 , продавець ТОВ «ІБК «Вертикаль»), щодо придбання майнових прав на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 на суму 2 554 737, 50 грн на 10 арк; загальний розрахунок по договору №30/05/22/6/HPDL від 30.05.2022 на 1 арк; лист підтвердження від 30.05.2022 про отримання ТОВ «ІБК «Вертикаль» від ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 1 094 887, 50 грн на 1 арк; квитанцію до касового ордеру №150 від 07.06.2022 на суму 1 094 887,5 грн та квитанцію до касового ордеру №584 від 31.08.2022 на суму 1 459 850 грн на 2 арк; довідку від 13.09.2022 №418 про повний розрахунок по договору №30/05/22/6/HPDL від 30.05.2022 на 1 арк (а. с. 71-75);
		8.14.4. 01.02.2023 вилучене під час обшуку майно детектив визнав речовими доказами, оскільки вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі щодо підтвердження проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а також ведення спільного побуту і наявності взаємних прав та обов`язків з ОСОБА_12 (а. с. 78-82);
		8.15. Ураховуючи вищевикладене, керуючись стандартом доведення «достатні підстави», колегія суддів вважає, що належні ОСОБА_7 документи та їх копії, вилучені під час проведення обшуку у житлі за адресою АДРЕСА_1 , які зазначені в підп. 8.14.3. п. 8 цієї ухвали, могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та/або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		8.15.1. Адже з посиланням на вилучені документи та їх копії сторона обвинувачення може доводити в подальшому факт проживання та користування ОСОБА_7 житлом, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , а також ведення ним спільного побуту з ОСОБА_12 .
		8.15.2. Таким чином, за стандартом доведення «достатні підстави», ураховуючи початкову стадію досудового розслідування, слідча суддя правильно встановила відповідність вилучених речей та документів ОСОБА_7 , на які накладено арешт, ознакам речових доказів.
		8.16. Разом із цим, щодо технічного паспорту на квартиру  АДРЕСА_3 від 28.08.2013 на 4 арк, то оцінку його відповідності критеріям речового доказу колегія суддів у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_7 не надає, оскільки, як вказали сторони у судовому засіданні, вказаний технічний паспорт належить дочці апелянта - ОСОБА_13 , в інтересах якої апеляційної скарги до суду не надходило.
		8.16.1. Проте апеляційну скаргу мають право подати фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів (п. 9-2 ч. 1 ст. 393 КПК). Крім того, за змістом ст. ст. 21, 24 КПК можливість особи оскаржити рішення слідчого судді залежить від того, чи ухвалення відповідного рішення призводить до втручання у права, свободи чи інтереси такої особи чи особи, представником або захисником якої вона є.
		8.16.2. І саме третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, наділена правами та обов`язками, передбаченими КПК для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосується арешту майна (ч. 3 ст. 64-2 КПК), зокрема правом на апеляційне оскарження (п. 16 ч. 3 ст. 42 КПК).
		8.16.3. Представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути, зокрема, особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на участь у кримінальному провадженні підтверджуються документами, передбаченими ст. 50 КПК, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інтереси якої він представляє (ч. ч. 4-6 ст. 64-2 КПК).
		8.16.4. Також подібний підхід закріплений законодавцем і в ч. 1 ст. 174 КПК, у якій визначено коло осіб, наділених правом на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна.
		8.16.5. Поруч із наведеним, (1) сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК, а (2) слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК (ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК).
		8.16.6. Отже, особа, прав, свобод чи інтересів якої стосується ухвалене слідчим суддею рішення про арешт майна, чи її представник, вправі його оскаржити лише у тій частині, в якій воно стосується саме її.
		8.16.7. Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на принцип диспозитивності та відсутності у ОСОБА_7 повноважень на представництво інтересів ОСОБА_13 , колегія суддів не може оцінювати доводи його апеляційної скарги, поданої в частині, яка не стосується його майна, зокрема, технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 від 28.08.2013 на 4 арк, арешт якого його власниця - ОСОБА_13 не оскаржувала.
		(§3) Щодо розумності та співмірності застосованих обмежень 
		9. В оскаржуваній ухвалі слідча суддя робить висновок, що накладення арешту на майно не є надмірно обтяжливим, відповідне обмеження права власності є співрозмірним завданням кримінального провадження та необхідним для виконання завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.
		Разом з цим, слідча суддя вказала, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у розслідуванні корупційних кримінальних правопорушень.
		9.1. У свою чергу третя особа щодо майна якої вирішується питання про арешт та його представник вказали, що наслідком накладеного арешту на майно є порушення прав власника майна на розпорядження та користування цим майном.
		9.2. Прокурор заперечив проти доводів третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт та його представника, щодо безпідставності накладення арешту.
		9.3. У ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила, що втручання у право власності є співрозмірним завданням кримінального провадження, забезпечить збереження речових доказів та не створюватиме негативних наслідків для власника вилученого майна.
		9.4. Наведеного висновку колегія суддів дійшла, враховуючи, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).
		9.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема, що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК).
		9.6. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
		9.7. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
		9.7.1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК).
		9.7.2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК).
		9.7.3. Отже, сторона обвинувачення самостійно визначає чи достатньо їй певних доказів, зібраних у ході досудового розслідування, для повідомлення особі про підозру та/або висунення обвинувачення.
		9.8. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
		9.8.1. При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
		9.8.2. Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
		9.8.3. Таким чином, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
		9.9. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься у віднайдених під час обшуку документах та їх копіях, арешт яких оскаржує ОСОБА_7 .
		9.10. Враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні у вилучених документах відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), тому накладення арешту на майно є необхідним, оскільки може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
		9.11. Разом із цим, слід звернути увагу власника майна та його представника на положення ч. 3 ст. 100 КПК, відповідно до яких за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії. Крім цього, ОСОБА_7 не позбавлений можливості звернутися до підписантів документів, необхідних йому, за отриманням їх дублікатів.
		9.12. Тому, враховуючи завдання кримінального провадження і такі загальні засади кримінального провадження як змагальність (ст. 22 КПК) та диспозитивність (ст. 26 КПК), а також не наведення власником майна та його представником достатніх доводів, які б вказували на неможливість отримання їх дублікатів чи засвідчених копій, колегія суддів вважає, що накладення арешту на відповідне майно було розумним та співрозмірним застосованому обмеженню прав ОСОБА_7 
		(§4) Висновки
		10. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
		10.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
		10.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи власника майна щодо необхідності скасування рішення про арешт не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
		Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження.
		Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 03 лютого 2023 року - без змін.
		Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		Головуючий:ОСОБА_2   Судді:ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...