Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/2634/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2023. Зареєстровано: 22.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 лютого 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/2634/20-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		04.12.2020 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
		визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області № 571/фп "Про проведення фактичної перевірки" від 01.12.2020.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі оскаржуваного наказу, 03.12.2020 представники відповідача прибули для проведення перевірки її діяльності за адресою магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
		Позивач вважає, оскаржуваний наказ безпідставним та необґрунтованим, оскільки в наказі відсутні підстави для проведення фактичної перевірки, що суперечить вимогам п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
		Разом із цим, позивач посилалась на установлення в Україні мораторію на проведення фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно) якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби. 
		Окрім цього, позивач зазначала, що у допуску представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки нею було відмовлено, про що надала письмові пояснення.
		Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посадовими особами контролюючого органу дотримано процедуру щодо призначення перевірки, тобто дотримано всі вимоги ПК України.
		Відповідач зазначав, що позивач здійснювала господарську діяльність, а саме реалізацію тютюнових виробів через реєстратор розрахункових операцій без застосування режиму попереднього програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів. 
		Вказував, що наказ про проведення фактичної перевірки прийнято на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
		Також відповідач звертав увагу на те, що пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачені винятки, відповідно до яких мораторій на проведення фактичних перевірок не застосовується. Зазначає, контролюючим органом дотримано порядок проведення такої перевірки. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову.
		Позивач не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив, в якому позивач посилаючись на зазначену відповідачем підставу для проведення фактичної перевірки на наявність інформації щодо невірного програмування РРО, зазначала, що питання попереднього програмування не стосується здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу тютюнових виробів, а стосується правильності застосування РРО. 
		На думку позивача, визначення відповідачем в наказі про проведення фактичної перевірки здійснення контролю щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, визначеного пп. 19.1.14 п. 19.1 ст. 19 ПК України не може бути підставою для проведення фактичної перевірки стосовно питань дотримання вимог Податкового кодексу України в частині здійснення господарської діяльності та Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".
		Підстави, які відповідач посилається у оскаржуваному наказі не відповідають визначеній в оскаржуваному наказі меті такої перевірки та відповідним нормам, визначених ст. 19 ПК України.
		Відповідачем не зазначено жодного з пунктів ст. 80 ПК України, у зв`язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
		Позивач вважає, що фактичні перевірки з питань регулювання обігу готівки, порядок здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) підпадають під дію мораторію, оскільки не визначені п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
		Тому, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
		Разом із цим, представником позивача подано до суду пояснення по справі, зміст якого аналогійний змісту відповіді на відзив.
		В матеріалах справи також наявні пояснення представника відповідача, згідно яких окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним. Вказував, що у наказі чітко зазначена інформація відносно якого суб`єкта проводиться перевірка та є посилання на відповідні пункти податкового законодавства України як на підставу для проведення перевірки.
		Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцького П.Д. від 04.12.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 29.12.2020.
		В підготовчому судовому засіданні призначеному на 29.12.2020 оголошено перерву до 27.01.2021.
		В підготовчому судовому засіданні призначеному на 27.01.2021 оголошено перерву до 09.02.2021.
		В підготовчому судовому засіданні призначеному на 09.02.2021 оголошено перерву до 17.02.2021.
		Ухвалою суду від 17.02.2021 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 24.03.2021. 
		Судове засідання призначене на 24.03.2021 відкладено на 06.04.2021.
		Ухвалою суду від 06.04.2021 допущено заміну відповідача - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 43143196) на правонаступника Головне управління ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 44057187), як відокремлений підрозділ ДПС України. 
		В судовому засіданні призначеному на 06.04.2021 оголошено перерву до 11.05.2021.
		11.05.2021 за клопотання сторін суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Рішенням Вищої ради правосуддя №1905/0/15-21 від 31.08.2021 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Чернівецького окружного адміністративного суду у зв`язку з подання заяви про відставку.
		03.09.2021, на підставі розпорядження керівника апарату суду №50-Р від 03.09.2021, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд судді Чернівецького окружного адміністративного суду Григорашу В.О.
		Ухвалою суду від 14.09.2021 адміністративну справу №600/2634/20-а прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 14:00 год. 12.10.2021. 
		Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 12.10.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 14:00 год. 04.11.2021. 
		В судове засідання призначене на 04.11.2021 представник позивача та позивач не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження.
		Відповідач щодо клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження не заперечував.
		Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження та враховуючи не заперечення відповідача щодо вказаного, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
		Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
		ОСОБА_1 з 04.09.2019 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основний вид економічної діяльності: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 11).
		Судом встановлено, що 01.12.2020 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ №571/фп "Про проведення фактичної перевірки" суб`єкта господарювання: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 за період фінансово-господарської діяльності з 04.09.2019 по 10.12.2020, з 01.12.2020 тривалістю 10 діб (а.с. 66).
		Згідно вказаного наказу перевірку призначено з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.20, 20.1.12, 20.1.13, 20.1.14, 20.1.15 пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
		Відповідно до змісту наказу перевірку в магазині "Сім маркет" проведено з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні".
		На підставі вказаного наказу, відповідачем видано направлення на перевірку від 01.12.2020 №109 та №110 (а.с. 66, 67).
		Однак, позивач від підпису зазначених направлень відмовилась, про що 03.12.2020 відповідачем складено акт про відмову від підпису у направленні про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (а.с. 71).
		Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не допущено працівників Головного управління ДПС у Чернівецькій області до проведення фактичної перевірки, згідно наказу від 01.12.2020 №571/фп, оскільки він не відповідає вимогам податкового законодавства, адже існує мораторій щодо пункту 80.2.5 ПК України (а.с. 10).
		У зв`язку із цим, відповідачем складено акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 03.12.2020 за №21/24-13-00-04 (а.с. 72).
		Проте, позивач від підписання та отримання зазначеного акту відмовилась, про що відповідачем складено акт про відмову в підписанні та отриманні акта недопуску до проведення фактичної перевірки від 03.12.2020 №23/24-13-09-04 (а.с. 73).
		Не погоджуючись з наказом від 01.12.2020 №571/фп "Про проведення фактичної перевірки", позивач звернувся до суду з даним позовом.
		До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		У відповідності до приписів підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції:
		здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
		здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
		проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
		Згідно статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України.
		Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 статті 80 ПК України).
		Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
		п.п 80.2.1, у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
		п.п. 80.2.2, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
		п.п. 80.2.3, письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;
		п.п. 80.2.4, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
		п.п.80.2.5, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
		п.п. 80.2.6, у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
		п.п. 80.2.7, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
		Судом встановлено, що 01.12.2020 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ №571/фп "Про проведення фактичної перевірки" суб`єкта господарювання: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 за період фінансово-господарської діяльності з 04.09.2019 по 10.12.2020, з 01.12.2020 тривалістю 10 діб (а.с. 66).
		Як стверджував відповідач в обґрунтування відзиву на позовну заяву, наказ про проведення фактичної перевірки прийнято на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 ПК України.
		Із змісту оскаржуваного наказу вбачається, що перевірку призначено з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
		Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не містить такої підстави для проведення фактичної перевірки як з метою здійснення контролю щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). 
		У даному випадку суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, згідно якого підпункт 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 ПК України передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки на підставі цього підпункту, однак, звернув увагу, що спірний у цій справі наказ не містив відповідної підстави з переліку, який встановлений пунктом 80.2. статті 80 ПК України. Суд зазначив, що формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння, що підставою для перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі є також відсилання до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Верховний Суд у цій постанові зробив висновок, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
		Отже, можна зробити висновок, що, приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки та оформлюючи відповідний наказ, контролюючий орган для належного визначення юридичної підстави, разом із відображенням підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 ПК України, зобов`язаний також вказати відповідну фактичну підставу (або отримання інформації про порушення, або здійснення визначених законодавством функцій, або за наявності сукупності підстав вказати обидві).
		У оскаржуваному позивачем наказі зазначено, що перевірку призначено з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні".
		Метою перевірки визначено: здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
		Тобто, наказ про проведення фактичної перевірки позивача був прийнятий не лише стосовно дотримання вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а й щодо дотримання норм законодавства з питань здійснення розрахункових операцій та інших питань.
		Отже, предмет перевірки, наведений у наказі №571/фп "Про проведення фактичної перевірки" від 01.12.2020, є ширший, ніж підстави, визначені у підпункті 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 ПК України.
		Суд зазначає, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки від 01.12.2020 №571/фп, контролюючий орган обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, проте жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
		Відтак, відсутність конкретних підстав для призначення перевірки позбавляє платника податків можливості визначитися щодо законності підстав її призначення.
		Як зазначалось вище, вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що правильність оформлення наказу про проведення фактичної перевірки та його повнота є однією із найважливіших передумов для того, щоб контролюючий орган приступив до її проведення. Саме визначені у наказі юридична і фактична підстави окреслюють предмет і межі перевірки, а в подальшому утворюють предмет доказування в адміністративній справі у разі виникнення спору про правомірність призначення перевірки.
		В даному випадку, з оскаржуваного позивачем наказу про призначення перевірки неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки.
		Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19-1 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п. 19-1.1.14.); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п. 19-1.1.16); здійснення контролю за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів (п.п. 20.1.10).
		Водночас суд зазначає, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями податковий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.
		Відтак, з урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що предмет фактичної перевірки обов`язково має відповідати тим підставам, наявність яких зумовила призначення податковим органом такої перевірки.
		Щодо дії мораторію на проведення фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно) в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, варто зазначити наступне.
		Як зазначалось вище, перевірку в магазині "Сім маркет" призначено з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні".
		Метою перевірки є здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
		Тобто, оскаржуваний наказ прийнятий не лише стосовно дотримання вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а й щодо дотримання норм законодавства з питань здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
		Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон - №265). Його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
		Відповідно до п. 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:
		проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
		надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
		проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості;
		вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
		За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
		триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (пункт 7 статті 17 Закону №265);
		тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі неподання до контролюючих органів звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій через дротові або бездротові канали зв`язку в разі обов`язковості її подання (пункт 10 статті 17 Закону №265).
		Статтею 20 Закону №265 передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
		Натомість, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
		Таким чином, правила та порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій та здійснення за їх допомогою відповідних розрахункових операцій, а також відповідальність за порушення таких вимог в повному обсязі врегульовані приписами Закону №265.
		Пунктом 52-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (далі - Закон №540-IX), із змінами, внесеними згідно із Законом від 13.05.2020 № 591-IX, визначено:
		"Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
		документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
		документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
		фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
		обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
		цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
		обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
		здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.".
		З аналізу вказаної норми вбачається, що на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не діє мораторій на проведення фактичних перевірок, зокрема, з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		Отже, під дію мораторію не підпадають фактичні перевірки з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		Фактична перевірка із зазначених питань може бути проведена з підстав, визначених підпунктами 80.2.2 (наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства), 80.2.3 (письмове звернення покупця (споживача)), 80.2.5 (наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків законодавства).
		Як зазначено вище, у оскаржуваному наказі фактична перевірка позивача призначена з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
		У зв`язку із цим, суд звертає увагу відповідача на те, що виключень щодо можливості проведення фактичних перевірок з питань здійснення платниками податків розрахункових операцій, що врегульовано приписами Закону №265, положення пункту 52-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містять. Так, як і не містять виключень щодо можливості проведення фактичних перевірок з питання ведення касових операцій, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору та оформлення трудових відносин з працівниками.
		Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 17.05.2022 у справі №520/592/21.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).
		Враховуючи викладене, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), податковий орган у даній справі не мав повноважень на дослідження у ході проведення фактичної перевірки позивача питань, врегульованих приписами Закону №265 та питань щодо ведення касових операцій, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору та оформлення трудових відносин з працівниками.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ про призначення фактичної перевірки прийнято відповідачем без дотримання чинних вимог податкового законодавства. 
		Відтак, оскаржуваний наказ є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
		З огляду на викладене, з урахуванням вищевикладених обставин, оцінюючи в сукупності обставини справи, письмові докази, суд приходить до висновку, що позивачем доведено суду протиправність оскаржуваного наказу.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
		Відповідно до положень, закріплених ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Як зазначено ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. 
		Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи зазначене, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.
		Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними та скасувати наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області №571/фп "Про проведення фактичної перевірки" від 01.12.2020.
		3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2102,00 грн, сплачений згідно квитанції №0.0.1929076264.1 від 03.12.2020.
		 
		Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У відповідності до статей 293, 295 КАс України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне найменування учасників процесу:
		Позивач  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
		Відповідач  Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв майдану, 200а, код ЄДРПОУ 43143196).
		 
		Суддя В.О. Григораш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...