Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/4346/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2023. Зареєстровано: 22.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2023.
Дата набрання законної сили: 24.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/465/638/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022140110000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/4346/22
		1-кп/465/638/23 
		 
		 
		 
		Вирок
		Іменем України
		 
		21.02.2023 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №62022140110000109, відомості про яке 02 серпня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Бариш Бучацького району Тернопільської області, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , т.м. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді номера обслуги 2 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_3 у військовому званні «солдат», всупереч вимог ст.ст.9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, продовженого Указом Президента України №15/2015 від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», без поважних причин та за відсутності дозволу командування військової частини НОМЕР_3 , 06 липня 2020 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та ухилявся від несення військової служби по 02 серпня 2022 року.
		Таким чином, військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), скоєне в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, визнав повністю, надав детальні показання про мотиви та обставини вчинення злочину. Вказав, що проходив військову службу за контрактом на посаді номера обслуги мінометного розрахунку у військовій частині НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 , однак, 06.07.2020 р. самовільно залишив місце розташування військової частини і поїхав додому. Такі дії зумовлені бажанням владнати конфлікт із дружиною. Проте, досягнути порозуміння з останньою йому не вдалось, в результаті вони розлучилися. В подальшому до розташування військової частини не повернувся, продовжив перебувати за місцем свого проживання у с. Бариш Тернопільської області. Про своє місцезнаходження безпосередніх командирів до відома не ставив, дозволу залишити військову частину не просив. У цей період займався своїми справами у побуті, проте, усвідомивши протиправність своїх дій, 02 серпня 2022 року добровільно з`явився до слідчого, щоб понести заслужене покарання. Про вчинене шкодує, розуміє, що зробив неправильно, усвідомлює порушення ним обов`язків військовослужбовця, у скоєному кається, просить суворо не карати.
		Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.
		Отже, суд вважає доведеним факт вчинення військовослужбовцем ОСОБА_4 самовільного залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), скоєного в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненного ним злочину, який з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мотив вчинення суспільно небезпечного діяння, а саме тимчасово залишити військову службу для врегулювання сімейних питань на противагу виконанню військового обов`язку, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом`якшуючих обставин, якими суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння ним у розкритті злочину, особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем несення військової служби та позитивно  за місцем проживання, має малолітню дитину  сина ОСОБА_5 , 2019 року народження, а також являється учасником бойових дій, як такий, що брав участь в Антитерористичній операції на Сході України.
		Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, тривалості періоду, на який обвинувачений залишив військову частину (понад 2 роки), неповернення до служби після запровадження з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, посередньої характеристики за місцем проходження військової служби, надання переваги сімейним справам перед виконанням обов`язків військовослужбовця обвинуваченому слід призначити реальну міру покарання. Водночас дані, які позитивно характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема його позитивна характеристика за місцем проживання, наявність малолітньої дитини, відсутність попередніх судимостей, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, наявність статусу учасника бойових дій та участь в проведенні заходів антитерористичної операції на Сході України у 2014-2015 роках, наявність двох пом`якшуючих покарання обставин (щире каяття обвинуваченого та активне сприяння ним у розкритті злочину), висловлене обвинуваченим стійке бажання продовжувати військову службу в умовах воєнного стану дають підстави суду визначити таке покарання із застосуванням ст.69 КК України. На переконання суду, наявність вищевказаних пом`якшуючих обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що в сукупності з переліченими обставинами, які позитивно характеризують особу обвинуваченого, вказують на можливість виправлення та перевиховання останнього при відбутті покарання у виді арешту, тобто м`якшого виду покарання, ніж визначений у санкції ч.4 ст.407 КК України. При цьому, встановлені обставини кримінального провадження відповідають критеріям, визначеним у ч.1 ст.69 КК України, а обраний судом вид покарання у виді арешту повною мірою здатен сприяти досягненню завдань покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 та виконувати функції як спеціальної, так і загальної превенції.
		При призначенні покарання суд також бере до уваги те, що ОСОБА_4 на даний час з військової частини НОМЕР_3 не звільнений, залишається в розпорядженні командира частини, а тому, продовжує бути військовослужбовцем, що відповідно до положень ч.2 ст.60 КК України зумовлює відбуття ним покарання у виді арешту на гауптвахті.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався та на даний час підстав для його обрання немає.
		Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
		Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
		Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.
		Призначене покарання відбувати на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу приведення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...