Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/61810/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2023. Зареєстровано: 23.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2023.

Номер судового провадження: 2-4674/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/61810/21-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 серпня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Григоренко І.В.,
		при секретарі судового засідання - Андрієнко І.І.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» про захист прав споживачів, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» (далі - відповідач, АТ «Державний ощадний банк»), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у відкритті рахунку на ім`я ОСОБА_1 , та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 13.09.2021 року його представник за довіреністю звернувся до відділення АТ «Державний ощадний банк» з усіма необхідними документами та просив відкрити пенсійний рахунок на ім`я позивача, проте представником відповідача у відкритті пенсійного рахунку було відмовлено. Листом АТ «Державний ощадний банк» від 27.09.2021 року повідомлено, що згідно п. 9.14 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженого постановою Правління АТ «Державний ощадний банк» від 05.08.2021 року № 694, банк має право відмовляти клієнту у підтриманні ділових відносин або проведенні фінансової операції чи відмовити клієнту в обслуговуванні, якщо така відмова обґрунтована здійсненням банком заходів з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Позивач вважає, що АТ «Державний ощадний банк» не доведено, що його представник просив відкрити пенсійний рахунок з метою легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Крім того, позивач зазначає, що незаконними винними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку останній оцінює в розмірі 10 00,00 грн.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» про захист прав споживачів та роз`яснено відповідачу право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
		Як визначено у ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
		09.06.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в позові відмовити, оскільки відмовляючи представнику позивача у відкритті пенсійного рахунку на ім`я ОСОБА_1 , банк діяв відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Національного Банку України від 12.11.2003 року № 492, ч. 2 ст. 6, ч. ч. 2 - 4, 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню терроризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», як суб`єкт первинного фінансового моніторингу. Ураховуючи відсутність в діях банку порушень вимог законодавства та законних прав позивача, представник відповідача вважає, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
		Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
		Судом встановлено, що 14.09.2021 року представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 звернувся до АТ «Державний ощадний банк» із заявою, в якій просив повідомити про підстави відмови у відкритті рахунку за його зверненням до відділення АТ «Державний ощадний банк» 13.09.2021 року (а. с. 12).
		Листом АТ «Державний ощадний банк» від 27.09.2021 року № 103.14-16/1-1654/4960/2021/03/с ОСОБА_2 повідомлено про те, що на підставі п. 9.14 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженого постановою Правління АТ «Державний ощадний банк» від 05.08.2021 року № 694, банк має право відмовляти клієнту у підтриманні ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведенні фінансової операції чи відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин), якщо така відмова/зупинення обґрунтоване здійсненням банком заходів з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та валютного законодавства. АТ «Державний ощадний банк» повідомило про відмову у відкритті рахунків за наданими ОСОБА_2 довіреностями на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 15).
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Як визначено у ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
		Як визначено у п. 1 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до банківських послуг належить відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу).
		Відповідно до п. 10 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Національного Банку України від 12.11.2003 року № 492 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), банк формує справу з юридичного оформлення рахунку з документів, що подаються клієнтом під час відкриття рахунку, а також інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел під час виконання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та нормативно-правового акта Національного банку з питань фінансового моніторингу (далі - законодавство з питань фінансового моніторингу), та документів, що підтверджують повноваження представника (довіреної особи, розпорядника) клієнта на розпорядження рахунком клієнта. Порядок зберігання документів у справі з юридичного оформлення рахунку банк встановлює самостійно згідно з його внутрішніми документами.
		Як визначено у ст. 2 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, органи місцевого самоврядування, правоохоронні та розвідувальні органи, інші державні органи України. Виконання цього Закону не є порушенням Закону України «Про захист персональних даних» в частині обробки персональних даних. Обробка персональних даних відповідно до вимог цього Закону здійснюється без отримання згоди суб`єкта персональних даних. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний під час здійснення ідентифікації клієнта інформувати його про покладені на такого суб`єкта первинного фінансового монітори
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів. Суб`єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки.
		Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин (ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до ст. 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.
		Як визначено у ч. 2 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
		Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка. З метою неперешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом, за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Верифікація клієнта також може бути здійснена після відкриття рахунка, але до проведення по ньому першої фінансової операції.
		Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 11 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел (якщо інше не передбачено цим Законом), здійснювати верифікацію.
		Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 19.05.2020 року № 65 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» (далі - Положення).
		Банк здійснює ідентифікацію особи, від імені або за дорученням якої встановлюються ділові відносини/проводиться фінансова операція. Банк отримує необхідні ідентифікаційні дані з офіційних документів (їх копій), зокрема довіреності, інформації, наданої та засвідченої законним представником, та з інших джерел. Верифікація цієї особи здійснюється під час її першого звернення до банку (п. 16 Положення).
		Відповідно до п. п. 34 - 37 Положення, Банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку. Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації. Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень. Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
		Як визначено у п. п. 45 - 46 Положення, критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень СУО, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику.
		Постановою Правління АТ «Державний ощадний банк» від 28.12.2020 року № 877 затверджено Програму належної перевірки клієнтів АТ «Ощадбанк» (далі - Програма), яка регламентує процес «Організація здійснення належної перевірки клієнтів» та розроблена з метою забезпечення належної реалізації функцій АТ «Ощадбанк» як суб`єкта первинного фінансового моніторингу щодо належної перевірки клієнта під час встановлення ділових відносин з ним та актуалізації даних про клієнта га/або осіб, які діють від імені клієнта.
		Відповідно до п. 5.4. розділу 5 «Належна перевірка клієнтів» Програми, працівники Банку до встановлення ділових відносин/проведення фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом мають встановити (зрозуміти) мету та характер майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції на підставі отриманої від такого потенційного клієнта необхідної інформації та зобов`язані, в тому числі: з`ясувати вид послуг/продуктів. за якими клієнт звертається до Банку; здійснити ідентифікацію, верифікацію клієнта/представника клієнта в порядку, передбаченому Програмою: визначити розмір доходів та соціальний статус клієнта фізичної особи (працевлаштований/безробітний. пенсіонер, студент тощо) на підставі інформації, зазначеної клієнтом в опитувальнику або Заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі - Заява про приєднання. виконує функцію опитувальника)1, або документів/відомостей. наданих/засвідчених клієнтом; визначити (виявити) рівень ризику клієнта та здійснити його оцінку в порядку, передбаченому у Програмі управління ризиками фінансового моніторингу АТ «Ощадбанк».
		Так, представник позивача ОСОБА_2 неодноразово звертався до АТ «Ощадбанк» з довіреностями, посвідченими нотаріусом в м. Тель-Авів, Ізраїль від імені фізичних осіб для відкриття рахунків. 
		Зокрема. у вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до декількох відділень АТ «Ощадбанк», розташованих в м. Кам`янське Дніпропетровської області з метою відкриття рахунків на підставі довіреностей фізичних осіб: довіреність № 800/20 від 29.10.2020 року, посвідчена адвокатом-нотаріусом Тучинською Л. в м. Тель Авів, Ізраїль від імені ОСОБА_7, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ; довіреність № 751/20 від 18.05.2020 року, посвідчена адвокатом-нотаріусом Тучинською Л. в м. Тель Авів Ізраїль від імені ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; довіреність № 315/20 від 02.06.2020 року, посвідчена адвокатом-нотаріусом Тучинською Л. в м. Тель Авів, Ізраїль від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які проживають за адресою: АДРЕСА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
		Зважаючи на наявність індикаторів, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта, визначених п. п. 3-4. п. 18 додатку 19 Положення, а саме: існують підстави підозрювати, що надані інформація/документи для належної перевірки клієнта містять неправдиві або підроблені відомості (зокрема очевидними є значні невідповідності, допущені суттєві помилки). неможливо зв`язатися із клієнтом (представником клієнта) за допомогою наданих ним даних, зокрема за адресою місцезнаходження, проживання або за зазначеним номером телефону та електронною поштою (особливо в короткі терміни після надання такої контактної інформації), представник клієнта - фізичної особи не має чітких та зрозумілих стосунків із клієнтом (наприклад, особа не є родичем, членом сім`ї, адвокатом). Банком було проведено заходи та поглиблений аналіз довіреностей, наданих представником.
		Згідно службової записки головного фахівця відділу банківської безпеки філії Дніпропетровське обласне управління від 07.09.2021 року, встановлено наступне: під час перевірки місця проживання ОСОБА_4 , яка згідно довіреності мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , мешканці будинку повідомили, що громадянка ОСОБА_4 за вказаною адресою довгий час не проживає, місце її знаходження сусідам невідоме; під час перевірки місця проживання ОСОБА_7 , яка згідно довіреності проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за вказаною адресою розташовані лише одноповерхові напівзруйновані приватні будинки, тобто зазначена адреса не підтверджена; під час перевірки місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які відповідно до довіреності проживають за адресою: АДРЕСА_5 , встановлено, що сусідам вказані особи невідомі.
		Крім того, з публічних джерел було встановлено, що ОСОБА_2 у 2008 році притягався до кримінальної відповідальності за ст. ст.364, ч. 2, 296, ч. 4 ст. 366, ч. 2 ст. 358, ч. 2 КК України, у 2010 році за ст. ст. 212, ч. 3, ст. 205, ч. 2 КК України. На даний час ІІетриківським районним судом Дніпропетровської області розглядається кримінальна справа № 1-308-1 1-к за обвинуваченням ОСОБА_2 , суть справи шахрайство.
		Додатком 19 Положення передбачено критеріями ризику, що зумовлені репутацією клієнта або КБВ клієнта, зокрема, є таке: наявна негативна інформація в офіційних та/або публічних джерелах про клієнта або йото КБВ, що свідчить про можливий зв`язок із тероризмом або іншою кримінальною/незаконною діяльністю;
		Відповідно до розділу 10 Програми, працівники Банку, зобов`язані відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні)/здійсненні операції, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником Банку недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману Банк.
		Суб`єкт первинного Фінансового моніторингу має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення Фінансової операції г разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення контрагентів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику (ст. 10 Закону України «Про фінансовий моніторинг»).
		Згідно п.6 розділу І Інструкції № 492, Банк не має права відмовити у відкритті рахунку, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
		Як визначено у п. 9.14. Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у редакції, затвердженій постановою правління АТ «Ощадбанк» від 05.08.2021 року № 694, Банк має право відмовляти Клієнту у підтриманні ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції чи відмовити Клієнту в обслуговуванні (у тому числі, шляхом розірвання ділових відносин), що здійснюються на підставі Договору (наданні Послуг), або зупиняти такі фінансові операції (надання Послуг), якщо така відмова/зупинення обґрунтоване здійсненням Банком заходів, реалізації повноважень, виконанням обов`язків, встановлених законодавством з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та валютним законодавством. 
		Ураховуючи викладене, відповідно до вимог законодавства та внутрішніх нормативних актів АТ «Ощадбанк», на підставі зібраної інформації банк обґрунтовано відмовив представнику позивача у відкритті рахунку на ім`я ОСОБА_1 , відтак позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у відкритті рахунку на ім`я ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Суд критично відноситься до тверджень представника позивача на порушення АТ «Ощадбанк» вимог Закону України «Про захист прав споживача» з огляду на наступне.
		Так, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
		Метою цього Закону є створення правових основ для захисту прав та інтересів клієнтів фінансових установ, фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні, якими є і Банки, діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.
		Положеннями ст. 3 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено законодавство про регулювання діяльності з надання фінансових послуг.
		Так, відносини, що виникають у зв`язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг клієнтам, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами. Відносини, що виникають у зв`язку із захистом прав споживачів фінансових послуг, регулюються законодавством про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
		Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності. Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
		Як визначено у ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
		Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.
		Отже, АТ «Ощадбанк», як суб`єкт первинного фінансового моніторингу, при здійсненні діяльності зобов`язаний проводити верифікацію своїх клієнтів, та операцій, які вони здійснюють. Проте відносини, що виникають у зв`язку із захистом прав споживачів фінансових послуг, регулюються законодавством про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, передбачених спеціальним Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.
		Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		В силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають: наявність такої шкоди,  протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним  діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим   підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій  грошовій  сумі  чи  в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші  обставини, що мають значення для вирішення спору.
		За загальним правилом моральну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала, за наявності її вини. 
		Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд, що знайшло своє відображення у його постанові від 19.09.2019 року у справі № 335/10080/15-ц (провадження № 61-10703св18). У постанові від 23.09.2019 року по справі № 638/10448/14-ц (провадження № 61-23506св18) Верховний Суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. 
		Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами;  висновками експертів; показаннями свідків.
		Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Позивачем не обґрунтовано належними доказами, що йому було завдано моральну шкоду, не доведено, що моральна шкода була завдана саме протиправними діями відповідача, а також, що наявний причинно-наслідковий зв`язок між такою шкодою і протиправними діяннями АТ «Ощадбанк».
		За таких обставин, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Як визначено у ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
		З урахуванням того, що судовий збір при поданні позовної заяви позивачем не сплачувався, а відповідачами не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат, то питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 3 Конституції України, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 13, 16, 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» про захист прав споживачів - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Повний текст судового рішення складений та підписаний 01.08.2022 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                      І.В. Григоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...