Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/4445/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2023. Зареєстровано: 23.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2023.
Дата набрання законної сили: 24.03.2023
Номер судового провадження: 2/211/848/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 211/4445/22
		Провадження № 2/211/848/23
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 лютого 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
		головуючого - судді Сарат Н.О.,
		при секретарі - Зоріній С.М.,
		у відсутність сторін,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТАРГЕТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання кредитного договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,-
		встановив:
		        ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТАРГЕТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання кредитного договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02.09.2020 року вранці у неї був викрадений особистий мобільний телефон, внаслідок чого вона звернулася до поліції з заявою про кримінальне правопорушення. 05.09.2020 Сектором дізнання Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області було розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12020045230000111.
		       Після викрадення у неї мобільного телефону вона зателефонувала до всіх діючих банків, в яких відкрито розрахункові рахунки на її ім`я, для унеможливлення користування її платіжними картами та додатками, встановленими в телефоні.
		       Цього ж дня, 02.09.2020, вона звернулася до Приватного акціонерного товариства «Київстар» з запитом про те, коли було здійснено заміну SІМ-карти за номером. На даний запит 01.10.2020 їй було надано листа за вих. №6528191541/03/03/02 про те, що остання заміна SІМ-карти за її абонентським номером НОМЕР_1 відбувалася 02.09.2020 року в 17 годин 55 хвилин.
		       Ввечері 02.09.2020, коли вона поновила сім-карту та усі свої дані в іншому телефоні, зайшовши до своєї електронної пошти, з`ясувала, що на її ім`я був взятий кредит в фінансовій установі відповідача, ТОВ «ФІНТАРГЕТ», від якого нею було отримано кредитний договір № 418360 від 02.09.2020 на суму 3000,00 грн. В даному договорі для зарахування коштів не була вказана її банківська карта. Вона відразу повідомила відповідача телефоном про те, що телефон був у неї викрадений, і договору про отримання кредиту вона не укладала. Після отримання відмови відповідача у анулюванні кредиту, якого вона не брала, відразу зателефонувала на лінію «102», а вранці звернулася до поліції з заявою особисто.
		       У Договорі вказано, що він підписаний нею унікальним ідентифікатором, не вказана також дата та конкретний час введення та отримання ідентифікатора. Даний договір вона не укладала, електронний підпис з одноразовим ідентифікатором не випускала та на Договір не накладала, про що відразу з повідомила відповідача, направила йому копію талона-повідомлення про реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення №20116, копію талона-повідомлення про реєстрацію заяви №20179, оригінал витягу з Єдиного реєстру досудових розслідування.
		       Вона зверталася до відповідача ТОВ «Українське бюро кредитних історій» з вимогою вилучити з її кредитної історії інформацію, що заперечується нею, як суб`єктом кредитної історії, а саме: відомості про факт укладення кредитного договору № 418360, а в разі відмови у вилученні договору № 418360 надати документальне підтвердження наявності її письмової згоди на передачу інформації. 09.04.2020 року отримала листа відповідача ТОВ «Українське бюро кредитних історій» за вих. №822 від 08.04.2020, в якому їй було відмовлено у видаленні інформації за кредитним договором з відповідачем ТОВ «ФІНТАРГЕТ» з кредитної історії на тій підставі, що останнім підтверджено інформацію, що вона є клієнтом організації та надала згоду на передання даних до бюро кредитних історій, передана інформація є коректною та виправленню не підлягає. Також їй роз`яснено право на звернення до суду для отримання судового рішення, в якому суд зобов`яже бюро кредитних історій видалити інформацію за кредитним договором. 
		       Вона звернулась через Урядову гарячу лінію до Відділу взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату міської ради і виконкому Виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо вчинення шахрайських дій, на що їй було повідомлено, що забезпечення прав в свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку здійснюється Національною поліцією України.
		       13.10.2020 року вона звернулася до Національного банку України через Урядовий контактний центр щодо оформлення на її ім`я шляхом шахрайських дій кредитів у фінансових установах. На дане звернення їй Національним банком України було повідомлено, що з`ясування наведених нею у зверненні фактів заволодіння невстановленими особами інформацією, яка призвела до вчинення шахрайських дій, має бути здійснене правоохоронними органами в процесуальному порядку.
		       13.10.2020 року вона звернулась до Сектору дізнання Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, на що їй було повідомлено, що заява про кримінальне правопорушення та додатки до нього були долучені до матеріалів кримінального провадження №12020045230000111 від 05.09.2020, розслідування кримінального провадження триває.
		       ПрАТ «Київстар» надано їй роздруківку витрат за її номером, з якої явно видно, що дзвінки з її номеру здійснювалися та приймалися вже після того, як телефон було викрадено. Більша частина вихідних дзвінків здійснена на стаціонарні номери з міжміським кодом м. Київ.
		       Таким чином, докази, які підтверджують факт того, що сума кредиту була зарахована саме на її поточний рахунок, або того, що їй прямо або опосередковано була передана на виконання договору суму коштів у розмірі 3000,00 грн., у відповідача ТОВ «ФІНТАРГЕТ» відсутня.
		       Отже, відсутні докази того, що саме нею було застосовано будь-яким способом одноразовий ідентифікатор 02.09.2020, зокрема, відсутні докази отримання нею будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора саме цього дня та навіть
		докази накладення ідентифікатора на Договір, а також відсутні докази отримання нею кредитних коштів за договором.
		       Таким чином, кредитний договір за допомогою електронного підпису не підписувався, одноразовий ідентифікатор на Договір не накладався.
		       Вищенаведеними обставинами та доданими письмовими доказами підтверджується, що під час укладення кредитного договору за № 418360 від 02.09.2020 було порушено вимоги частини 3 статті 203 ЦК України - на момент укладення договору було відсутнє її волевиявлення та внутрішня воля на його укладення.
		       Просить суд визнати кредитний договір № 418360 від 02.09.2020, укладений між нею та відповідачем, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНТАРГЕТ» - недійсним та зобов`язати відповідача, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» вилучити інформацію за договором № 418360 від 02.09.2020, з її кредитної історії.
		       В судове засідання сторони та треті особи не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
		       Позивач ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягає.
		       Представник відповідача ТОВ «УБКІ» до суду надали письмові пояснення. В задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі, зазначивши, що на момент подачі позову відсутня інформацію про визнання позивачки потерпілою в кримінальному провадженні щодо оформлення кредиту шляхом шахрайських дій третіми особами. Інформація, яка була передана як кредитна історія до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» є дійсною та такою, що відповідає дійсності. 
		       Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
		       В зв`язку з цим в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.      
		       Дослідивши надані письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
		       Судом встановлено, 02.09.2020 року укладено кредитний договір № 418360, в якому сторонами зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНТАРГЕТ» та ОСОБА_1 . Кредит наданий позичальнику за допомогою вебсайту відповідача, здійснена його ідентифікація та використано Електронний підпис одноразовим ідентифікатором ( А.С. 15-17).
		       Електронний підпис одноразовим ідентифікатором отриманий Позичальником за допомогою СМС-коду, надісланого на телефон, зазначений у договорі - НОМЕР_1 .
		       Даний телефонний номер обслуговувався в мережі ПрАТ «Київстар» відповідно до публічного договору, телекомунікаційні послуги за яким надавались знеоособлено (анонімно) і ПрАТ «Київстар», як оператору, не відомо, хто саме користувався зазначеним телефонним номером 02.09.2020 ( а.с. 13-14).
		       02.09.2020 позивач звернулася до Приватного акціонерного товариства «Київстар» з запитом про те, коли було здійснено заміну SІМ-карти за номером. На даний запит 01.10.2020 їй було надано листа за вих. №6528191541/03/03/02 про те, що остання заміна SІМ-карти за її абонентським номером НОМЕР_1 відбувалася 02.09.2020 року в 17 годин 55 хвилин ( а.с. 11).
		       05 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою про вчинення злочину, про те що 02.09.2020 року невстановлена особа, шляхом обману заволоділа її грошовими коштами, а саме за допомогою макрофінансових сервісів ТОВ «Інстафінанс», ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», використовуючи мобільний телефон заявниці, оформила кредит на ім`я ОСОБА_1 , про видачу грошових коштів на загальну суму 12450,00 грн., про що 05.09.2020 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020045230000111, розпочато досудове розслідування ( а.с. 7).
		       За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.         Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		       Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		       Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		       Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
		       Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		       Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
		       Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
		       Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
		       Відповідно до статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		       Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		       Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		       Відповідно до статті 12 указаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		       Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, тобто до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
		       Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
		       У разі ж якщо стороною договір фактично не підписано, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
		       Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
		       Аналізуючи надані докази, кредитний договір № 418360 від 02.09.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНТАРГЕТ» не укладався, оскільки 02.09.2020 року о 09.24 год. у ОСОБА_1 викрали її мобільний телефон «Хуавей», номер НОМЕР_2 ( а.с. 7) .
		       Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		       Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
		ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		       Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		       Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
		       Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
		       Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
		       Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
		       Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
		       У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
		       Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		       Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		       Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.
		       Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування чергових платежів, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
		       До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 року у справі № 320/8618/15.
		       Спірний кредитний договір від 02.09.2020 року позивачем не підписувався та не укладався, тобто є неукладеним, у зв`язку з чим вимога про визнання його недійсним, як і похідна вимога про зобов`язання відповідача вилучити з кредитної історії на ім`я ОСОБА_1 інформацію про кредитний договір № 418360 від 02.09.2020, яка розміщена на сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій», є неефективним способом захисту порушеного права.
		       Отже, спірний договір слід вважати неукладеним. За таких обставин, спосіб захисту порушеного права обраний позивачем (визнання правочину недійсним відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України) не може бути застосовано до правочину, який фактично не відбувся. Питання про припинення такого зобов`язання вирішенню також не підлягає.
		       Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання як розподілити між сторонами судові витрати.
		       За правилами статті 133 ЦПК України, судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.
		       Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
		       Згідноположень п.п.1, 2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
		       Відповідно до норм ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		       Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
		       Таким чином, судовий збір за подачу позивачем позовної заяви в розмірі 992,40 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		       У задоволенні позовних вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТАРГЕТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання кредитного договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
		       Судовий збір за подачу позивачем позовної заяви в розмірі 992,40 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		       Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
		       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Суддя:  Н. О. Сарат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...