Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/6056/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2023. Зареєстровано: 24.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2023.
Дата набрання законної сили: 23.02.2023
Номер судового провадження: 854/6991/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		23 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/6056/22Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
		          П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача Домусчі С.Д.
		суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
		розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого військовослужбовця, про зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу членам сім`ї померлого військовослужбовця, 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просили суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформленого протоколом від 09.09.2021 №138, в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї, (матері, дружині та дітям) померлого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- зобов`язати відповідача призначити та виплатити членам сім`ї померлого ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ) одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з рахуванням п.5 цього Порядку.
		В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, частково задавлений адміністративний позов:
		- визнане протиправним та скасоване рішення Міністерства оборони України, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.09.2021 №138, в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 померлого ОСОБА_5 ;
		- зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву членів сім`ї померлого ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ) про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю ОСОБА_5 , у задоволенні якого було відмовлено Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 09.09.2021 року №138.
		- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
		- стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. сплачені за квитанцією від 13.05.2022;
		- стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. сплачені за квитанцією №0.0.2543353378.1 від 13.05.2022.
		В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про протиправне застосування судом першої інстанції норм права, які не існували під час виникнення спірних правовідносин, оскільки жодною нормою законодавства, чинного на день смерті ОСОБА_5 , не було передбачено виплату одноразової грошової допомоги, у разі, якщо смерть особи настала після звільнення з військової служби (незалежно від причини смерті).
		Позивачі своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
		Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
		Суд встановив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.01.2016 (а.с.12).
		Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.03.2018 №63 молодшого сержанта ОСОБА_5 , командира протитанкового відділення протитанкового-кулеметного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 звільненого у запас за пунктом «б» частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) зазначено вважати таким, що справи та посаду здав з 07.03.2018 та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 (а.с.11).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.18).
		21.08.2018 видано лікарське свідоцтво про смерть та довідку про причину смерті №43, згідно з якими причиною смерті зазначено ракова інтоксикація, рак шлунку (а.с.16-17).
		Протоколом №354 від 16.10.2018 встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті, так, пов`язане із захистом батьківщини (а.с.13).
		Також суд встановив, що ОСОБА_2 є дружиною померлого, що підтверджено відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.19).
		Померлий ОСОБА_5 доводиться батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (а.с.25-26).
		Позивач ОСОБА_1 доводиться матір`ю померлому ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 (а.с.24, 27-33).
		Позивачі, а саме матір, дружина, донька та син померлого ОСОБА_5 звернулись до відповідача із заявою з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця.
		Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.09.2021 №138,  комісія, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової допомоги матері, дружині, сину та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем. Також в протоколі зазначено, що відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 22.08.2018, смерть настала 18.08.2018, а згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.03.2018 молодшого сержанта ОСОБА_5 виключено зі списків частини 07.03.2018, тобто до дня смерті, отже на час смерті він не був військовослужбовцем. Міститься в протоколі і посилання на статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця, яка передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби. Зазначено і про те, що виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби, запроваджена Законом України від 06.09.2018 року №2522-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності з 13.10.2018. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, служби, здійснюється у випадках, що настали з 13.10.2018 року (а.с.22).
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. При цьому суд першої інстанції зазначав, що у разі, якщо б законодавець пов`язував право сім`ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження. Проте, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
		Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
		Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Отже суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		На підставі статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (тут і надалі - Закон №2011-XII в редакції чинні на час смерті військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
		Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:
		- загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби (підпункт 1); 
		- смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби (підпункт 2).
		У статті 16 вказаного Закону визначений перелік підстав за яких призначається допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, та у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
		Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 761/18099/15-а.
		Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункті 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
		Частиною 9 статті 16 Закону України №2011-ХІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		25 грудня 2013 року Постановою Кабінету Міністрів України № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (тут і надалі Порядок №975 в редакції чинній на час смерті військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
		Згідно з підпункту 1 пункту 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
		Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених пп. 1 п. 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (п. 5 Порядку №975).
		Як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи судом і не заперечується учасниками справи, 09 вересня 2021 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом засідання №138 відмовлено позивачам у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що на день смерті ОСОБА_5 законодавство не передбачає виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого, оскільки на час смерті він не був військовослужбовцем.
		Аналогічні доводи апелянт наводить і в апеляційній скарзі, але зазначені доводи апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
		Дійсно, стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця, передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб звільнених зі служби.
		Відповідно до матеріалів справи, на день смерті ОСОБА_5 не був військовослужбовцем, однак, його захворювання, яке призвело до смерті, безпосередньо пов`язане із виконанням ним обов`язків військової служби.
		Частиною 1 статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначені підстави, за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
		Нормами цієї статті визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
		а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
		б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
		в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
		г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
		Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
		Перелік підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги визначений пунктом 19 Порядку № 975 є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.
		Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.
		Як правильно зазначив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 травня 2020 року по справі №489/4898/16-а, від 09 листопада 2021 року у справі №320/6298/19.
		Норми статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір.
		У разі, якщо б законодавець пов`язував право сім`ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.
		Проте, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
		Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.
		Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 815/199/18, від 28 січня 2020 року у справі № 2240/2957/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 820/6689/17.
		Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача оформленого протоколом від 09.09.2021 №138, в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї (матері, дружині та дітям) померлого ОСОБА_5 .
		Також, апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги, в тому числі і підстави її виплати та осіб, яким її належить виплатити.
		Так, відповідно до п.4 Порядку № 975 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала:
		1) під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
		2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
		Згідно пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:
		1) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;
		2) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
		Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Наведені положення мають бути розглянуті Міністерством оборони України при вирішенні питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачам як членам сім`ї померлого.
		На підставі пунктів 13, 14, 15 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
		Таким чином, зазначеними приписами законодавства визначений певний порядок розгляду заяви та прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідно суд, у даній спірній ситуації, не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
		Згідно з ч. 2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
		Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
		Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для належного захисту прав та інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву членів сім`ї померлого про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю ОСОБА_5 , у задоволенні якого було відмовлено Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 09.09.2021 №138.
		Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст. ст. 17, 19, 55 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Міністерства оборони України  -  залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №420/6056/22  -  залишити без змін
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складений 23.02.2023
		 
		 
		Головуючий суддя  Домусчі С.Д.Судді    Семенюк Г.В.    Шляхтицький О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...