Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1329/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 23.02.2023. Зареєстровано: 24.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2023.
Дата набрання законної сили: 23.02.2023
Номер судового провадження: К/9901/31668/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 лютого 2023 року 
		м. Київ
		справа № 817/1329/16
		адміністративне провадження № К/9901/31668/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №817/1329/16
		за позовом ОСОБА_1 
		до Офісу Генерального прокурора
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рівненська обласна прокуратура,
		про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року (головуючий суддя: Друзенко Н.В.)
		і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (головуючий суддя: Пліш М.А., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.).
		УСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Офісу Генерального прокурора (раніше «Генеральна прокуратура України»), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненської обласної прокуратури (раніше «Прокуратура Рівненської області»), у якому просив суд:
		- скасувати наказ Генеральної прокуратури України №16дк від 27 липня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення його з посади заступника прокурора Рівненської області;
		- поновити його на посаді заступника прокурора Рівненської області;
		- стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
		Позивач доводив, що наказ про звільнення є протиправним, а висновки службового розслідування, на основі якого цей наказ прийнятий, є безпідставними, передчасними й упередженими. 
		ОСОБА_1 указував, що підставою проведення службового розслідування було оголошення йому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, проте відсутній вирок суду, який би констатував його вину у таких діяннях. Стверджував, що відповідач вийшов за межі повноважень, перебравши на себе функції суду і заздалегідь визнавши його винним у вчиненні злочинів. 
		Також позивач зазначав про відсутність у його діях дисциплінарного проступку. Вказував, що висновок службового розслідування побудований на основі повідомлення про підозру й не містить доказів порушення ним присяги працівника прокуратури.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність процедурних порушень під час проведення службового розслідування і складання висновку за його результатом.
		Відхиляючи доводи ОСОБА_1 стосовно того, що Комісія з проведення службового розслідування без обвинувального вироку фактично визнала його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, суд зазначив, що Комісія не робила висновків стосовно наявності чи відсутності його вини в інкримінованих злочинах і не вирішувала питання обґрунтованості пред`явленого йому обвинувачення.
		Відхиляючи доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач не мав права притягувати його до дисциплінарної відповідальності за відсутності вироку про встановлення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, а також з цих підстав не міг використовувати висновок службового розслідування, в основу якого покладено інформацію, яка міститься у кримінальному провадженні, суд першої інстанції зазначив, що встановлені в ході службового розслідування факти й обставини мали значення тільки для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність позивача та жодним чином не свідчать про доведеність його вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
		Також суд виходив з того, що Комісія з проведення службового розслідування встановила факт позапроцесуальних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами службового розслідування. На тлі цього суд констатував, що Комісія зробила цілком слушні висновки про наявність грубого порушення правил прокурорської етики і вимог Закону України «Про прокуратуру».
		Зрештою суд зауважив, що факт затримання заступника прокурора Рівненської області ОСОБА_1., взяття його під варту, вручення підозри про вчинення злочину, обставини результатів проведеного у його помешканні обшуку набули розголосу, що, у свою чергу, підірвало не лише авторитет позивача як особи, що займала відповідний високий пост, а й органів прокуратури і держави в цілому.
		З урахуванням цих обставин і міркувань суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ є законним й обґрунтованим, тож підстави для задоволення позову відсутні.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
		У контексті посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 липня 2020 року у справі №554/9493/17, і помилково констатували наявність складу дисциплінарного проступку в інкримінованому йому діянні.
		У рамках доводів, які стосуються пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про необхідність скасування судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті, пунктом 3 частини третьої статті 353 цього Кодексу.
		Скаржник відстоює позицію, згідно з якою суди попередніх інстанцій не з`ясували конкретні обставини й факти порушення ним приписів законодавства, а лише продублювали висновки службового розслідування. 
		Так, скаржник стверджує, що покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не підтвердили обставини вчинення ним дій, які можуть бути розцінені як порушення закону чи правил прокурорської етики; зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку показам свідка ОСОБА_2 , не навів мотивів їхнього відхилення і суд апеляційної інстанції на це увагу не звернув; вважає, що вилучення готівкових коштів і службові зустрічі з ОСОБА_2 не можуть слугувати єдиною підставою для висновку про наявність дисциплінарного проступку; стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, а лише прийняли позицію Комісії про наявність у нього позапроцесуальних стосунків з ОСОБА_2 ; вважає процесуальною помилкою залишення судами без оцінки наданих ним копій протоколів за результатами проведення негласних розшукових дій щодо зняття інформації з телекомунікаційних мереж та інформації з інтернет-ресурсів; стверджує, що співставлення відомостей з цих протоколів свідчить на користь того, що його розмови з ОСОБА_2 стосувалися саме розкриття злочинів у сфері видобутку бурштину, а не їхнього приховування; вважає, що суспільний резонанс сам по собі не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку і не може бути підставою для передчасного висновку про наявність його вини.
		Зрештою скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув справу за його відсутності, позаяк він не був належним чином повідомлений про дату й час судового засідання, яке відбулося 15 червня 2021 року. 
		У цьому контексті скаржник зазначає, що він не отримував судової повістки й не міг її отримати, бо перебував у лікарні, що позбавило його можливості надати суду додаткові докази.
		Також скаржник наголошує на тому, що він не подавав письмових заяв стосовно надіслання йому повістки електронною поштою, факсимільним зв`язком, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону.
		Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
		Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Позиція відповідача полягає в тому, що правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі №554/9493/17, на яку послався ОСОБА_1 в касаційній скарзі, через відмінні обставини і нормативне регулювання.
		У решті аргументів відповідач відстоює думку про обґрунтованість і законність рішень, які оскаржуються, та відсутність підстав для їхнього скасування. У цій частині доводи відповідача загалом дублюють висновки судів попередніх інстанцій.
		Третя особа у відзиві на касаційну скаргу виклала доводи й аргументи, які тотожні тим, на які послався відповідач. Теж просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з грудня 2006 року; присягу працівника прокуратури склав 31 січня 2011 року; з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури ознайомився 11 грудня 2012 року.
		На посаду заступника прокурора Рівненської області ОСОБА_1. був призначений наказом в.о. Генерального прокурора України №820к від 22 травня 2014 року.
		Останній класний чин «старший радник юстиції» ОСОБА_1 присвоєний наказом Генерального прокурора України №846к від 22 травня 2014 року.
		Наказом Генерального прокурора України Луценка Ю.В. №236 від 7 липня 2016 року «Про проведення службового розслідування», з покликанням на те, що Генеральною прокуратурою України спільно зі Службою безпеки України 4 липня 2016 року в Рівненській області викрито організоване злочинне угруповання, до складу якого входили працівники органів прокуратури Рівненської області, що займалося незаконним видобутком і реалізацією бурштину, велено призначити службове розслідування з метою встановлення можливої причетності окремих працівників органів прокуратури Рівненської області до незаконного видобутку і реалізації бурштину, причин та умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення. 
		Для проведення службового розслідування була створена комісія. 
		На час проведення службового розслідування прокурора Рівненської області ОСОБА_3 та його заступника ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків.
		7 липня 2016 року Голова комісії з проведення службового розслідування звернулася із письмовим запитом №25-1172вн-16 до Заступника Головного військового прокурора про надання копій документів, а саме: витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження №42016000000001053 від 18 квітня 2016 року та процесуальних документів - протоколу допиту заступника прокурора Рівненської області ОСОБА_1 , повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу, відсторонення від посади, протоколи обшуків, а також інформацію, копії документів та джерела їх отримання, що підтверджують (спростовують) причетність ОСОБА_1 та інших працівників органів прокуратури України до незаконного видобутку та реалізації бурштину.
		11 липня 2016 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Головної військової прокуратури у відповідь на запит повідомив, що другим слідчим відділом слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001053 від 18 квітня 2016 року за підозрою ОСОБА_1 , заступника прокурора Рівненської області, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255; частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 368; частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 240 КК України, а саме: у створенні та керівництві спільно з ОСОБА_2 на території Рівненської області, за попередньою змовою з співробітниками правоохоронних органів та фізичними особами, злочинної організації з метою вчинення тяжких, особливо тяжких та інших злочинів щодо організації незаконного видобутку бурштину - сирцю, одержання повторно неправомірної вигоди в особливо великих розмірах за невжиття заходів реагування з протидії нелегального видобутку стосовно окремих осіб на території Рівненської області. 
		Ним же повідомлено, що обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження: рапортом ГУ БКОЗ СБ України від 18 квітня 2016 року №14/1/5-3705; протоколом за результатами проведення оперативно-технічного заходу за справою контррозвідувальної перевірки від 13 червня 2016 року №14/1/5-6318; протоколом за результатами проведення оперативно-технічного заходу за справою контррозвідувальної перевірки від 13 червня 2016 року №14/1/5-6317; протоколом за результатами проведення оперативно-технічного заходу за справою контррозвідувальної перевірки від 13 червня 2016 року 14/1/5-6316; протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16 червня 2016 року №14/1/5-6585 (розмова за СМС), протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16 червня 2016 року №14/1/5-6584 (вказує на обставини, щодо усунення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 осіб, які здійснюють незаконне видобування бурштину-сирцю без їхнього дозволу); протоколом за результатами проведення НСРД від 16 червня 2016 року №14/1/5-6582 (вказує на обставини координації між учасниками злочинної організації ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дій по виїзду старателів з метою незаконного добування бурштину-сирцю); протоколом за результатами доведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16 червня 2016 року №14/1/5-6581 (вказує на обставини координації дії між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 щодо виїзду старателів для здійснення законного видобування бурштину-сирцю); протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16 червня 2016 року №14/1/5-6580 (вказує на обставини участі у злочинній організації ОСОБА_5 щодо організації «кришування» незаконного видобування бурштину-сирцю, у т.ч. здійснення діяльності по незаконному видобуванню та сплати за незаконний видобуток 650 доларів США); протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16 червня 2016 року №14/1/5-6579 (вказує на обставини скупки та перепродажу ОСОБА_8 за узгодженням із ОСОБА_2 бурштину); протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16 червня 2016 року №14/1/5-6577 (вказує на обставини отримання дозволів ОСОБА_9 від ОСОБА_5 на здійснення діяльності по незаконному видобутку бурштину-сирцю та здійснення оплати за «кришування» незаконної діяльності, усунення конкурентів); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо та відео контроль особи від 16 червня 2016 року №6576 (вказує на обставини злочинної діяльності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 по узгодженню дій по організації незаконної діяльності по видобуванню бурштину-сирцю); протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16 червня 2016 року №6825 (вказує на обставини надання ОСОБА_5 дозволу на виїзд старателів для здійснення незаконного видобування бурштину-сирцю, у т.ч. з посиланням на ОСОБА_2 ); протоколом за результатами проведення НСРД обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи від 4 липня 2016 року №39/158 та додатком до нього (в автомобілі «Мітсубісі Паджеро», який належить ОСОБА_11 встановлено наявність пояснювальної записки із вказівкою сум розподілення членам злочинної організації незаконної винагороди і грошових коштів у сумі: 10750 доларів США, номера купюр переписані); схемою розподілення незаконної грошової винагороди між учасниками злочинної організації, вилученої за місцем проживання ОСОБА_1 ; протоколом обшуку від 4 липня 2016 року за місцем проживання ОСОБА_1 , у ході якого вилучено грошові кошти у розмірі: 22410 доларів США; протоколом огляду грошових коштів, вилучених у ОСОБА_1 у розмірі: 22410 доларів США, згідно якого деякі купюри співпадають за номерами купюр, виявлених у ході НСРД у автомобілі ОСОБА_11 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
		Одночасно з указаним повідомленням, Головною військовою прокуратурою надіслано для Комісії з проведення службового розслідування витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, повідомлення про підозру, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва про обрання запобіжного заходу, протокол обшуку від 4 липня 2016 року, і усі вони в повному обсязі були долучені до матеріалів службового розслідування.
		7 липня 2016 року член Комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_12 , з покликанням на проведення службової перевірки, звернувся до виконувача обов`язки прокурора Рівненської області із запитом №25-19вих16 про надання завірених належним чином: копій сторінок Журналу відвідувачів прокуратури області; витягів відеозапису з камер відеоспостереження прокуратури області; перелік кримінальних проваджень щодо незаконного видобутку та реалізації бурштину, які протягом минулого періоду поточного року розслідувалися (розслідуються станом на 1 липня 2016 року) прокуратурою та іншими правоохоронними органами області, з відображенням результатів їх розслідування; довідок-об`єктивок щодо роботи в минулому на ОСОБА_1 , а також керівників структурних підрозділів регіональної прокуратури та Сарненської місцевої прокуратури (в тому числі відділів), які станом на 5 липня 2016 року їх очолювали, та відповідно до наказів прокурора Рівненської області від 15 грудня 2015 року №143 «Про закріплення місцевих прокуратур за керівництвом регіональної прокуратури Рівненської області» та від 14 квітня 2016 року №58 «Про розподіл обов`язків між керівництвом прокуратури Рівненської області» мали безпосереднє відношення до відповідного заступника прокурора області у зв`язку з виконанням своїх посадових обов`язків. 
		Також просив поінформувати: чи надходили на розгляд до органів прокуратури області протягом минулого періоду поточного року звернення чи інформація від громадянина ОСОБА_13 , або інших громадян, а також органів, установ та організацій щодо незаконного видобутку і реалізації бурштину, в тому числі в межах розслідуваних слідчими прокуратури кримінальних проваджень, розгляд яких доручався заступнику прокурора області ОСОБА_1 (перший виконавець), вказавши кінцевих виконавців; чи перебуває на збереженні вилучений в ході розслідування бурштин, за яким провадженням, в якій кількості, де саме зберігається, чи проводилась його інвентаризація і ким саме (надати копії відповідних актів).
		У відповідь Прокуратура Рівненської області листом за №11/1-517вих-16 від 13 липня 2016 року надала: завірені копії сторінок Журналу відвідувачів прокуратури області за І півріччя 2016 року, відповідно до яких громадянин ОСОБА_2 відвідував прокуратуру Рівненської області 10 разів, а саме: 27 січня 2016 року з 11:10 до 11:18; 29 січня 2016 року з 9:22 до 9:25; 10 лютого 2016 року з 17:37 до 17:40; 23 березня 2016 року з 13:27 до 14:00; 29 березня 16 року з 14:10 до 15:00; 4 квітня 2016 року з 17:45 до 18:15; 6 квітня 2016 року з 11:17 до 11:34; 14 червня 2016 року з 15:50 до 16:00; 21 червня 2016 року з 11:00 до 11:40; 24 червня 2016 року з 13:45 до 14:10; перелік кримінальних проваджень щодо незаконного видобутку та реалізації бурштину, які протягом минулого періоду поточного року розслідувалися (розслідуються станом на 1 липня 2016 року) прокуратурою та іншими правоохоронними органами області; довідки-об`єктивки на окремих працівників органів прокуратури області (заступника прокурора області ОСОБА_1 , керівників структурних підрозділів Сарненської місцевої прокуратури та прокуратури Рівненської області, які станом на 5 липня 2016 року їх очолювали та згідно наказів про розподіл обов`язків були закріплені за відповідним заступником прокурора області). Додатково повідомлено про можливість і параметри перегляду останнього запису відеореєстратора регіональної прокуратури.
		Додатково до попередньої відповіді Прокуратура Рівненської області листом за №11/1-531вих-16 від 20 липня 2016 року надала інформацію щодо збереження бурштину, вилученого у ході розслідування кримінальних проваджень, з розбивкою по місцевих прокуратурах і місцях зберігання, а листом за №11/1-538вих-16 від 21 липня 2016 року надала інформацію по кримінальних провадженнях щодо незаконного видобутку бурштину.
		8 липня 2016 року член Комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_12 звернувся до Управління СБУ у Рівненській області з проханням надати інформацію: чи є ОСОБА_2 працівником СБУ, якщо так, то на якій саме посаді; чи входять до кола його обов`язків питання пов`язанні із запобіганням, протидією, виявленням та документуванням фактів незаконного видобування бурштину; чи перебували на розгляді або виконанні ОСОБА_2 скарги, доручення, завдання з питань незаконного видобутку бурштину; чи відносяться до кола його обов`язків напрямок організації взаємодії з органами прокуратури, якщо так то з яких саме питань; чи отримував ОСОБА_2 доручення слідчого або оперативного характеру, загальної або індивідуальної дії, відповідно до яких він повинен працювати у взаємодії із підрозділами прокуратури Рівненської області; якщо так, то з якими саме.
		У відповідь т.в.о начальника Управління листом №10/4253 від 13 липня 2016 року повідомив, що підполковник ОСОБА_2 проходить військову службу в Управлінні СБУ в Рівненській області з 31 грудня 2001 року, а на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу контррозвідки УСБУ в Рівненській області з 22 червня 2015 року. До функціональних обов`язків ОСОБА_2 не входять питання, пов`язані із запобіганням, виявленням та документуванням фактів незаконного видобування бурштину, а також напрямок організації взаємодії з органами прокуратури. На розгляді або виконанні у ОСОБА_2 не перебували скарги, доручення, завдання з питань незаконного видобутку бурштину. ОСОБА_2 не отримував доручень слідчого та оперативного характеру, загальної або індивідуальної дії, відповідно до яких він повинен працювати у взаємодії із підрозділами прокуратури Рівненської області.
		11 липня 2016 року член Комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_12 звернувся до в.о. прокурора Рівненської області з проханням надання: інформації щодо кількості проведених протягом травня 2015 року - червня 2016 року оперативних нарад під головування керівника регіональної прокуратури та окремо його заступників щодо запобігання скоєнню ганебних вчинків та дотримання виконавської дисципліни, з відображенням дати проведення, рівень учасників (апарат регіональної прокуратури, працівники місцевих прокуратур) та порядку денного; відомостей щодо кількості виїздів керівника регіональної прокуратури та окремо його заступників до місцевих прокуратур або їх відділів з питань пов`язаних із запобіганням скоєнню ганебних вчинків та дотриманням виконавської дисципліни.
		У відповідь на цей запит повідомлено, що протягом травня 2015 - червня 2016 років прокурором Рівненської області проведено 4 оперативні наради, на яких розглядалися питання запобігання вчиненню працівниками прокуратури ганебних вчинків та дотримання виконавської дисципліни. Разом з тим проінформовано, що у цей період керівником регіональної прокуратури не здійснювались виїзди до місцевих прокуратур з указаних питань.
		Також Прокуратура Рівненської області надала копії наказів про розподіл обов`язків між керівництвом прокуратури області та про закріплення місцевих прокуратур за керівництвом регіональної прокуратури області.
		З огляду на те, що 13 липня 2016 року ОСОБА_1 вручене ще одне повідомлення про підозру, а саме про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365, частиною четвертою статті 368 КК України в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016000000001783 від 10 липня 2016 року, і за постановою начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 13 липня 2016 року матеріали кримінальних проваджень №42016000000001053 від 18 квітня 2016 року та №42016000000001783 від 10 липня 2016 року об`єднано в одному провадженні з присвоєнням такому провадженню номеру - 42016000000001053, копія такого повідомлення про підозру разом з копією клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і копією ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду від 14 липня 2016 року у справі №752/10818/16-к про зміну запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_1 , з триманням під вартою з визначенням застави в розмірі: 7000 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить: 9646000 гривень, на тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, долучені до матеріалів службового розслідування.
		У письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що із ОСОБА_14 він знайомий близько семи років, і останній є працівником УСБУ в Рівненській області. Вказана особа довгий час працювала в Дубровицькому РВ УСБУ і добре володіє оперативною інформацією по незаконному видобутку бурштину в північних районах області. Усі розмови, які він вів із ОСОБА_15 особисто і по телефону стосувалися виключно розслідування кримінальних проваджень. ОСОБА_15 неодноразово заходив до його робочого кабінету, де вони спілкувалися по особистих і робочих питаннях, оскільки вид діяльності ОСОБА_15 пересікався з його роботою. Жодних коштів, тобто неправомірну вигоду за будь-які операції з бурштином він від нього не отримував. ОСОБА_16 бачив у житті 5-6 разів, коли той працював начальником Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області. Жодного разу він не спілкувався із ОСОБА_16 по телефону. Будь-яких розмов із ним він не вів і взаємовідносин не мав. ОСОБА_5 перший раз побачив 4 липня 2016 року під час поміщення до слідчого ізолятора. До цього, взагалі ніколи вказану особу не бачив і з ним не розмовляв. ОСОБА_17 взагалі невідома йому особа. Також ствердив, що грошові кошти, вилучені за місцем його проживання у сумі: 22410 доларів США він ніколи не бачив. Вважає, що вказані гроші були підкинуті працівниками, які проводили обшук разом зі знайденими у нього бланками (таблицею). Вказував, що жодних незаконних вказівок щодо видобутку й реалізації бурштину підпорядкованим прокурорам та іншим працівникам правоохоронних органів він ніколи не надавав. Також коштів за вказані дії не давав та не отримував. Хто із працівників прокуратури займається незаконним видобутком бурштину йому не відомо.
		У рамках службового розслідування було опитано ОСОБА_18 , яка працювала в приймальні заступника прокурора області ОСОБА_1. та відповідно до покладених обов`язків надавала заступнику прокурора області на розпис пошту з подальшою передачею до відділу документального забезпечення, в період його відсутності фіксувала осіб, які йому телефонують, а також здійснювала організацію його відвідування. В своїх поясненнях ОСОБА_18 вказувала, що про надання будь-яких вказівок, що стосувалися б фактів незаконного видобутку бурштину, документування цих фактів або вилучення бурштину працівникам органів прокуратури Рівненської області, або представникам інших правоохоронних органів їй нічого не відомо. Жодного разу вона не була присутня при розмовах відвідувачів та ОСОБА_1 в його службовому кабінеті. Як їй відомо, ОСОБА_1 виїжджав до північних регіонів Рівненської області, а саме до Сарненської місцевої прокуратури та її відділів, для здійснення особистого прийому громадян. Про виїзди для виявлення та документування фактів незаконного видобутку бурштину вона нічого не знає. За час її роботи відвідувачі ОСОБА_1 до його кабінету мішків з важкими предметами не приносили. Перебуваючи в кабінеті, вона не бачила будь-яких мішків або речей схожих на них. Також ОСОБА_18 повідомила, що особи на прізвище ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 їй не відомі. Вона знає лише ОСОБА_22 , який є працівником Управління СБУ в Рівненській області та який інколи приходив до ОСОБА_1 , однак, з яких саме питань вона не знає.
		У рамках службового розслідування був опитаний керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_4 , який пояснював, що заступник прокурора Рівненської області ОСОБА_1. був закріплений куратором за Сарненською місцевою прокуратурою, а тому здійснював загальний контроль за станом законності на території, яка входить до меж обслуговування місцевої прокуратури: місто Кузнецовськ, Сарненський, Дубровицький, Зарічненський, Березнівський, Рокитнівський та Володимирецький райони. Стверджував, що за період перебування ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області будь-яких незаконних вказівок, у тому числі про необхідність прийняття (неприйняття) певного рішення, вирішення (не вирішення) певної проблеми у сфері службової та позаслужбової діяльності особисто йому не надавав та наскільки відомо підлеглим також. Після подій, які відбулися 4 липня 2016 року в прокуратурі області, ним 6 липня 2016 року ініційовано нараду усіх працівників, на якій він поцікавився, чи надходили незаконні вказівки від будь-кого з керівництва прокуратури області, в тому числі ОСОБА_1 та його заступників з приводу закріплених обов`язків. Усі присутні працівники повідомили, що таких вказівок вони не отримували. Будь-яка інформація щодо можливого надання ОСОБА_1 незаконних вказівок іншим працівникам прокуратури йому не відома.
		Аналогічні пояснення надали керівники й начальники відділів Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_36., ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_37., ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 .
		У матеріалах службового розслідування наявні пояснення начальника слідчого відділу прокуратури Рівненської області Мікула М.В., роботу якого курував ОСОБА_1 . За змістом таких пояснень, ОСОБА_1 безпосередньо йому вказівок незаконного характеру не давав, і як на його погляд, цього не могло бути тому, що він знав про принципове ставлення ОСОБА_1 щодо дотримання вимог КПК України та галузевих наказів. З приводу можливого надання вказівок його підлеглим про вчинення певних дій, які могли суперечити або виходити за межі повноважень, визначених законом, йому нічого не відомо. Серед іншого по роботі в деяких випадках ОСОБА_1 при проведенні певних заходів, в тому числі пов`язаних з реєстрацією в ЄРДР окремих правопорушень міг особисто, без його повідомлення, викликати до себе слідчих, які нетривалий час працюють у відділі і вже з ними вирішувати будь-які службові питання. Про їх зміст він не знає і про візит до нього він забороняв підлеглим йому доповідати. Про наявність або відсутність фактів надання незаконних вказівок іншим працівникам прокуратури Рівненської області йому нічого не відомо.
		Аналогічні пояснення надані працівниками прокуратури Рівненської області: ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 
		22 липня 2016 року комісія склала Висновок службового розслідування за фактом причетності окремих працівників органів прокуратури Рівненської області до незаконного видобутку та реалізації бурштину. Висновок того ж числа був затверджений Генеральним прокурором України.
		У висновку стисло, але повно відображено усю зібрану під час службового розслідування інформацію, яка наявна в матеріалах службового розслідування.
		Аналізуючи зібрані у ході службового розслідування докази і встановлені фактичні дані, Комісія дійшла висновку, що знайшов своє підтвердження факт грубого порушення заступником прокурора Рівненської області ОСОБА_1 вимог Закону України «Про прокуратуру», Правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. 
		Комісія вважала, що за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури ОСОБА_1 підлягає звільненню з посади заступника прокурора Рівненської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину «старший радник юстиції».
		Крім цього, комісія підсумувала, що за відсутність контролю за роботою підлеглих і не вжиття достатніх заходів профілактично-виховного характеру підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності прокурор Рівненської області ОСОБА_3 , однак, слід врахувати, що наказом Генерального прокурора України від 6 липня 2016 року №117к він звільнений з займаної посади та з органів прокуратури. Причетність інших працівників органів прокуратури Рівненської області до незаконного видобутку і реалізації бурштину комісія не встановила.
		З висновком Комісії ОСОБА_1 ознайомився 28 липня 2016 року.
		Відповідно наказу Генерального прокурора України №16дк від 27 липня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вирішено: за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури звільнити ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Рівненської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину «старший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 22 травня 2014 року №846к.
		Цей наказ мотивований пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, абзацом першим частини другої статті 46-2 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 5 листопада 1991 року, частиною 1 статті 8, пунктом 6 статті 9, статтями 10, 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України та пунктом 10 Положення про класні чини працівників прокуратури України.
		У наказі зазначено, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України у ході досудового розслідування кримінального правопорушення №42016000000001053 від 18 квітня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 368, частиною четвертою статті 426-1, частиною третьою статті 240, статтею 198, частиною п`ятою статті 191 КК України, викрито заступника прокурора Рівненської області ОСОБА_1 . Установлено, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою органів прокуратури України, із січня 2016 року до 4 липня 2016 року на території Рівненської області спільно з працівником Управління Служби безпеки України в Рівненській області створили й керували за попередньою змовою зі співробітниками правоохоронних органів та фізичними особами злочинну організацію з метою вчинення тяжких, особливо тяжких та інших злочинів, а саме щодо організації незаконного видобутку бурштину-сирцю, одержання повторно неправомірної вигоди в особливо великих розмірах за невжиття заходів реагування з протидії нелегальному видобутку бурштину-сирцю стосовно окремих осіб на території Рівненської області. Під час слідчих дій у ОСОБА_1 вилучено частину неправомірної вигоди. ОСОБА_1 4 липня 2016 року затримано в порядку статті 208 КПК України, а 5 липня 2016 року на підставі зібраних доказів повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 368, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 240, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 240 КК України. Вказана подія набула негативного суспільного резонансу й завдала шкоди авторитету органів прокуратури України. Проведеним за вказаним фактом службовим розслідуванням встановлено позаслужбові стосунки заступника прокурора Рівненської області ОСОБА_1 з метою одержання неправомірної вигоди. Тож підсумовано, що своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив вимоги Закону України «Про прокуратуру», Правила прокурорської етики, вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісними з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури.
		З указаним наказом ОСОБА_1 ознайомився та отримав його копію 28 липня 2016 року.
		У зв`язку з тим, що на час видання наказу про звільнення ОСОБА_1 утримувався під вартою, а відтак не міг знаходитися на робочому місці, Прокуратура Рівненської області направила йому письмове повідомлення про необхідність прибути для отримання копії наказу та трудової книжки, а також для здачі посвідчення.
		Трудову книжку ОСОБА_1 отримав 30 серпня 2017 року.
		Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що він до 6 липня 2016 року обіймав посаду прокурора Рівненської області і ОСОБА_1 в 2016 році був його заступником. Жодних нарікань до його роботи він не мав. Вказав, що ОСОБА_1 характеризувався позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Стверджував, що ОСОБА_1 завжди доповідав йому по усіх матеріалах, які стосувалися викриття осіб, які незаконно видобувають бурштин і усі операції з вилучення бурштину належним чином документувалися і оформлялися. Повідомив, що співробітника УСБУ ОСОБА_2 він знає, але вважає, що ОСОБА_1 не мав з ним позаслужбових стосунків. Що стосується дисциплінарного провадження, пояснив, що після звільнення з посади прокурора області він переїхав на постійне проживання в місто Кременчук, звідки його для дачі пояснень не викликали.
		Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_2 пояснив, що він є співробітником Управління СБУ в Рівненській області і по роду своєї служби періодично отримував оперативну інформацію про місця і осіб, які незаконно видобувають бурштин. Цією інформацією він ділився з ОСОБА_1 , і вони спільно планували заходи по вилученню такого бурштину і затриманню причетних до цього осіб. Стверджував, що СБУ не проводить заходи по боротьбі з незаконним видобутком бурштину і не наділене такою компетенцією, але йому була дана усна вказівка від керівництва Управління в області щодо сприяння обласній прокуратурі в проведенні таких заходів. Також пояснював, що він відвідував ОСОБА_1 в Прокуратурі Рівненської області в 2016 році і це було пов`язано якраз із заходами по вилученню з незаконного обігу бурштину та обладнання для його видобутку. Стверджував, що усі такі заходи офіційно обговорювались і планувались, і про них доповідалося прокурору області. 
		Допитаний свідок ОСОБА_4 у суді першої інстанції пояснив, що в 2016 році він обіймав посаду керівника Сарненської місцевої прокуратури, яка територіально знаходиться в тих районах, де систематично виявляються факти незаконного видобутку бурштину. Стверджував, що ОСОБА_1 курував зазначену прокуратуру і завжди чесно виконував вказівки Генеральної прокуратури України щодо викорінення незаконного видобутку бурштину. Також стверджував, що про всі операції з викриття осіб, які займаються незаконним видобутком і про всі факти вилучення бурштину доповідалось керівництву прокуратури області. Жодних незаконних вказівок ОСОБА_1 ніколи не давав.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		Частиною першою статті 3 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі також - «Закон №1697-VII», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах: 1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; 2) законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; 3) територіальності; 4) презумпції невинуватості; 5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків; 6) політичної нейтральності прокуратури; 7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади; 8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом; 9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання; 10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
		Відповідно до приписів частини третьої й четвертої статті 19 Закону №1697-VII прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Прокурор зобов`язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		Згідно з частиною першою статті 43 Закону №1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
		Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом (частина друга статті 43 Закону №1697-VII).
		Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою від 6 листопада 1991 року №1796-XII (далі також - «Дисциплінарний статут», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
		Згідно з частиною першою статті 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
		Дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину (стаття 9 Дисциплінарного статуту).
		Відповідно до частини першої статті 8 цього Дисциплінарного статуту Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).
		Згідно з пунктом 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року №1795-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за проступки, що порочать його. У разі грубих порушень службового обов`язку працівником прокуратури чи негідної поведінки його може бути понижено в чині.
		Відповідно до статті 15 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року і затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, при виконанні службових обов`язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність. Працівник прокуратури повинен використовувати ввірене йому службове майно бережливо та лише за призначенням.
		Згідно зі статтею 18 цього Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури, з метою ухилення від відповідальності.
		ІV. ОЦІНКА СУДУ
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Згідно з ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційне провадження було відкрите з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Спір виник у зв`язку зі звільненням позивача з посади заступника прокурора Рівненської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності й непідкупності органів прокуратури.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередній інстанцій констатували відсутність процедурних порушень під час службового розслідування, обґрунтованість і законність наказу про притягнення до позивача дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з позбавленням класного чину.
		Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
		Доводи скаржника про помилкове неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 липня 2020 року у справі №554/9493/17, є необґрунтованими.
		Так, у справі №554/9493/17 ОСОБА_35 пред`явила цивільний позов до Державного підприємства «Національні інформаційні системи», у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ від 12 жовтня 2017 року №1-Д про оголошення їй догани за порушення трудової дисципліни.
		Підставою для притягнення ОСОБА_35 до дисциплінарної відповідальності слугувало недотримання працівниками та директором цієї філії ДП «Національні інформаційні системи» вимог наказу Полтавської філії ДП «Національні інформаційні системи» від 14 вересня 2016 року №7 «Про затвердження Інструкції з організації охорони, пропускного та внутрішньо-об`єктового режимів» Полтавської філії ДП «Національні інформаційні системи», що призвело до відсутності контролю знаходження працівників на робочих місцях та несумлінного виконання працівниками й директором філії своїх трудових обов`язків.
		Позовні вимоги ОСОБА_35 обґрунтовувала відсутністю на підприємстві наказу від 14 вересня 2016 року №7; неознайомленням її під розписку з наказом про оголошення догани; відсутністю доказів несправності системи контролю доступу, яка встановлена у приміщення філії.
		Постановою від 22 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував постанову суду апеляційної інстанції й залишив у силі рішення місцевого суду, яким позовні вимоги були задоволені.
		Нормативне регулювання спірних правовідносин у справі №554/9493/17 було пов`язане із нормами статей 139, 147-149 Кодексу законів про працю України і Суд роз`яснив, що є ознакою порушення трудової дисципліни й поняттям дисциплінарного проступку. 
		На тлі цього колегія суддів зауважує, що у справі ОСОБА_1 спір пов`язаний зі звільненням з публічної служби, регулюється нормами спеціального законодавства та має інші обставини й підстави позову.
		Така відмінність обставин і нормативного регулювання у справі №554/9493/17 зі справою ОСОБА_1 , розбіжність їхнього суб`єктного складу правовідносин, предметів і підстав позовів указує на те, що ці правовідносини не є подібними.
		Зрештою слід зауважити, що скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі №554/9493/17, побудував свої доводи на основі тези про те, що суди не врахували відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку. Однак указані доводи були перевірені й оцінені судами попередніх інстанцій, внаслідок чого суди їх відхилили як необґрунтовані. Тож зазначене свідчить про намагання скаржника переоцінити докази.
		Отже, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у справі ОСОБА_1 та висновків у наведеній ним постанові суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах та відмінному нормативному регулюванні, а відтак є нерелевантними і не застосовуються у його випадку.
		Крім цього, доводи скаржника про неповноту судового розгляду теж є необґрунтованими.
		Так, скаржник послався на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України, за змістом якого підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Граматичний і логічний способи уяснення цієї норм свідчать про те, що передумови її застосування включають наявність клопотання (заяви) скаржника, яке необґрунтовано відхилене судом.
		У цьому контексті Суд зауважує, що у касаційній скарзі не йдеться про те, що позивач заявляв якісь клопотання стосовно встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно, у скарзі нічого не зазначено про необґрунтоване відхилення судом певних клопотань чи заяв.
		Оскільки доводи скаржника не вказують на наявність передумов для застосування пункту 3 частини другої статті 353 КАС України, то про скасування судових рішень з цієї підстави не може йти мова.
		Щодо доводів ОСОБА_1 , які стосуються розгляду апеляційним судом справи без його участі, Суд звертає увагу на таке.
		За приписами частин першої і третьої статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
		1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;
		2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
		Частинами першою і третьою статті 126 КАС України обумовлено, що у випадку відсутності у адресата офіційної електронної адреси повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
		Згідно з частиною першою статті 129 КАС України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.
		Частиною другою цієї статті передбачено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
		Отже, у порядку і строки, визначені процесуальним законом, учасники справи мають бути повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання з метою забезпечення їхньої належної підготовки до розгляду справи та прибуття до суду.
		Як убачається з матеріалів справи, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 29 березня 2021 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року та призначив цю справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 квітня 2021 року о 12:00 год.
		Про розгляд справи 20 квітня 2021 року позивача повідомлено електронною поштою 5 квітня 2021 року о 13:47 год. Того ж дня о 13:52 год ОСОБА_1 підтвердив суду отримання повістки й документів, надіславши відповідь електронною поштою (т.8 а.с. 43, 46, 50). Також про указане судове засідання позивача повідомлено телефонограмою (т.8 а.с. 47).
		Судове засідання 20 квітня 2021 року відбулося з участю ОСОБА_1 . Це засідання було відкладене на 18 травня 2021 року о 12:00 год за його клопотанням. Про дату й час нового засідання учасників справи повідомлено під розписку безпосередньо в суді (т.8 а.с. 83).
		17 травня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні. У паперовому виді це клопотання надійшло до суду 20 травня 2021 року (т.8, а.с. 84-85, 92-94).
		18 травня 2021 року суд апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 . відклав судове засідання на 8 червня 2021 року о 12:00 год.
		Судова повістка була надіслана ОСОБА_1 листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте повернулася до суду 1 червня 2021 року з відміткою  «адресат відсутній» (т.8, а.с. 91, 96).
		7 червня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справу на іншу дату у зв`язку зі станом його здоров`я. До клопотання була долучена довідка №5/107 від 7 червня 2021 року, видана про те, що ОСОБА_1 знаходиться на стаціонарному лікуванні в КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» з 7 червня 2021 року. У паперовому виді це клопотання надійшло до суду 10 червня 2021 року (т.8, а.с. 97-98, 105-107). 
		8 червня 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання ОСОБА_1 , продовжив строк розгляду справи на п`ятнадцять днів та відклав її розгляд на 15 червня 2021 року о 12:00 год (т.8 а.с. 100). Указана ухвала була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10 червня 2021 року.
		Про розгляд справи 15 червня 2021 року представника відповідача й третьої особи повідомлено під розписку безпосередньо в суді, а ОСОБА_1 - телефонограмою 9 червня 2021 року о 10:30 год (т.8 а.с. 101, 104).
		Також 8 червня 2021 року о 17:15 год суд апеляційної інстанції надіслав ОСОБА_1 повістку й копію ухвали на електронну пошту (т.8 а.с. 103).
		15 червня 2021 року судове засідання відбулося з участю представника відповідача й третьої особи. ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомив. Того ж дня суд апеляційної інстанції прийняв постанову по суті апеляційної скарги (т.8, а.с. 108-110).
		Отже, під час апеляційного перегляду було призначено чотири судових засідання, з яких перше, друге й третє засідання були відкладені за клопотанням ОСОБА_1 .
		У першому судовому засіданні позивач був присутній, отримавши відомості про дату й час цього засідання телефонограмою та електронною поштою.
		Клопотання про відкладення другого й третього засідання позивач подав на електронну пошту суду у переддень їхнього проведення.
		Повістка у третє судове засідання була надіслана позивач поштою з рекомендованим повідомленням про вручення і повернулася до суду через відсутність адресата. Це не завадило позивачу подати клопотання про відкладення цього судового засідання.
		Про четверте судове засідання апеляційний суд повідомив позивача більше, як за п`ять днів до засідання, телефонограмою та через електронну пошту. 
		Основні доводи скаржника побудовані на тому, що він не подавав письмової заяви про надіслання йому повістки на електронну пошту й телефонограмою.
		Аналізуючи ці доводи касаційної скарги, Суд ураховує, що призначення розгляду справи на 15 червня 2022 року відбулося втретє в межах тридцяти днів, після відкладення трьох попередніх судових засідань за клопотанням позивача. 
		В апеляційній скарзі і клопотаннях позивач не вказував про намір подати додаткові докази, не наводив обґрунтувань про неможливість їхнього подання в суді першої інстанції. У касаційній скарзі позивач, окрім абстрактного твердження, не зазначив про які докази йде мова.
		Неможливість прибуття в судове засідання 15 червня 2022 року позивач не пов`язував із повідомленням його про дату, час і місце судового засідання через електронну пошту чи телефонограму. Натомість позивач зазначає, що у червні 2021 року він перебував на стаціонарному лікуванні та не міг отримати повістку, якби вона була надіслана йому поштою з рекомендованим повідомленням про вручення.
		У своїй сукупності вказані обставини не дають підстав для висновку про порушення прав скаржника у цій частині.
		Також Суд враховує, що ОСОБА_1 ще у суді першої інстанції зазначав електронну пошту в процесуальних заявах і користувався нею протягом всього часу розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Позивач від початку апеляційного провадження підтримував стабільну процесуальну комунікацію з судом апеляційної інстанції завдяки електронній пошті й надсилав через неї процесуальні заяви до суду. Зокрема, миттєво надіслав лист-підтвердження про отримання повістки у перше засідання; двічі подавав клопотання про відкладення судових засідань. Одночасно з цим, позивач не висловлював суду ніяких зауважень чи застережень з приводу цього каналу обміну інформації; був обізнаний про дату й час третього судового засідання, навіть коли йому не була вручена повістка, надіслана рекомендованою кореспонденцією.
		Суд вважає, що у сукупності такі дії позивача відповідали заяві, про яку йдеться у частині першій статті 129 КАС України, щодо можливості повідомлення його про судове засідання, призначене на 15 червня 2021 року, шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою й телефонограмою.
		Своєю поведінкою позивач давав апеляційному суду зрозуміти, що для нього є прийнятним отримання тексту повістки електронною поштою чи телефонограмою, тож суд апеляційної інстанції розумно покладався на неї.
		Дії позивача, який від початку апеляційного провадження підтримував зв`язок із судом у такий спосіб, а згодом оспорює дотримання правил вручення повістки у четверте судове засідання, суперечать його попередній поведінці.
		Зрештою схожою за обставинами направлення апеляційним судом позивачу на електронну адресу судової повістки була ситуація у справі №761/14537/15-ц. У постанові від 13 липня 2022 року Верховний Суд погодився з тим, що направлення судової повістки на електронну адресу сторони у справі є належним повідомленням при умові, що цей учасник судового процесу повідомив цю електронну адресу та користувався нею - направляв до суду певні процесуальні документи.
		На основі сукупності указаних обставин і міркувань Суд дійшов висновку, що апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання і розгляд справи 15 червня 2021 року без участі позивача узгоджується з приписами статті 313 КАС України. Суд апеляційної інстанції не допустив помилки, яка б порушувала справедливість усього провадження.
		З огляду на викладене Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
		Оцінюючи решту доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені й проаналізовані судами попередніх інстанцій під час розгляду та ухвалення рішень, які оскаржуються, і їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
		Також колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Водночас доводи й аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
		Тож, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах своїх повноважень та в рамках доводів і вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи заявника касаційної інстанції є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження.
		На основі цього Суд констатує, що ці оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального й процесуального права і підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
		Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на викладене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		Н.М.          Мартинюк
		Л.О.          Єресько
		А.Г.          Загороднюк,
		Судді          Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...