Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/1784/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2023. Зареєстровано: 24.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2023.
Дата набрання законної сили: 23.02.2023
Номер судового провадження: К/990/26374/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 лютого 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 140/1784/22
		адміністративне провадження № К/990/26374/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка     Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТД Компані» 
		до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області 
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Волинській області 
		на рішення Волинського окружного адміністративного суду в складі судді Мачульського В.В. від 25 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Запотічного І.І., Довгої О.І., Носа С.П. від 31 серпня 2022 року,
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТД Компані» (далі - ТОВ «ІТД Компані», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:
		- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним № 2 від 13 січня 2022 року, винесене комісією з питань ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального ГУ ДПС у Волинській області; 
		- зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області видати ТОВ «ІТД Компані» ліцензію на право оптової торгівлі паливом за адресою: Волинська область, Луцький район, село Гірка Полонка, вул. Луцька, будинок 10А.
		2. В обґрунтування позову ТОВ «ІТД Компані» зазначає, що підстави вказані у рішенні про відмову у видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним є безпідставними та такими, що суперечать нормам статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №     481/95-ВР (далі - Закон №     481/95-ВР), оскільки статтею 18 цього Закону передбачено, що тимчасово до 1 січня 2022 року подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію не є обов`язковою умовою, без якої не можливо б було отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним. Зазначає, що оскільки склад паливно-мастильних матеріалів, який ТОВ «ІТД Компані» мало намір використовувати у діяльності з оптової торгівлі пальним було набуто на праві власності ВАТ «Луцький райагропостач» в процесі приватизації ще у 2001 році (згідно з реєстраційним посвідченням Волинського ОБТІ серії АЮ № 01082 від 18 липня 2001 року) та з урахуванням того факту, що позивач звернувся до відповідача 28 грудня 2021 року, в силу вимог частини третьої статті 18 Закону №     481/95-ВР у ТОВ «ІТД Компані» відсутній обов`язок надавати акти вводу в експлуатацію/акт готовності або інші документи, що підтверджують введення в експлуатацію.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року, позов задоволено.
		4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що разом із заявою на отримання ліцензій ТОВ «ІТД Компані» надано витяг про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, назва об`єкта: склад ПММ, адреса - Волинська область, Луцький район, село Гірка Полонка, вулиця Луцька, будинок 10-А; дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 15 липня 2019 року, реєстраційний номер 32429827, а тому в силу вимог частини третьої статті 18 Закону №     481/95-ВР у товариства не було обов`язку подавати до заяви про видачу ліцензії акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо нерухомого майна за місцем здійснення роздрібної торгівлі пальним.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ГУ ДПС у Волинській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		6. Касаційну скаргу подано до суду 29 вересня 2022 року.
		7. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №     140/1784/22, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області.
		8. Від представник ГУ ДПС у Волинській області надійшло клопотання про розгляд цієї справи у судовому засіданні за його участі, а також від представника ТОВ «ІТД Компані» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі, в задоволенні яких відмовлено ухвалами Верховного Суду від 22 та 23 лютого 2023 року.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		9. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 15 та 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з огляду на неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.
		10. Від ТОВ «ІТД Компані» надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки судами було надано оцінку всім доказам поданим сторонами, зроблено висновки, які відповідають обставинам справи, правильно застосовано для вирішення спору норми матеріального права та дотримано норми процесуального права; просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		11. Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ТОВ «ІТД Компані» є платником податку на додану вартість з 1 березня 2021 року та здійснює господарську діяльність за наступними видами економічної діяльності: код КВЕД 6.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним та інші.
		12. Позивач звернувся до ГУ ДПС у Волинській області із заявою щодо отримання ліцензій на право оптової торгівлі пальним за адресою: Волинська область, Луцький район, село Гірка Полонка, вулиця Луцька, будинок 10-А. До заяви щодо здійснення оптової торгівлі пальним позивачем було додано наступний пакет документів: дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин підвищеної небезпеки - дозвіл № 2733.21.32 та дозвіл № 2573.21.32; документи щодо права користування земельною ділянкою - договір суборенди землі № 12 від 1 листопада 2021 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 290645199 від 16 грудня 2021 року; документи щодо права користування об`єктом оптової торгівлі - договір суборенди нерухомого майна та обладнання № 13 від 1 листопада 2021 року та реєстраційне посвідчення; документ про сплату за отримання ліцензії платіжне доручення № 91 від 22 грудня 2021 року.
		13. ГУ ДПС у Волинській області листом від 13 січня 2022 року № 294/6-03-20-09-03-06 «Про відмову у видачі ліцензії» повідомило позивача, що за результатом розгляду поданих ТОВ «ІТД Компані» документів прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявністю місць оптової торгівлі.
		14. Зі змісту листа від 13 січня 2022 року № 294/6-03-20-09-03-06 «Про відмову у видачі ліцензії» судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття цього рішення стало: неподання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, або документів, що підтверджують прийняття АЗС чи будь-якого іншого об`єкту роздрібної торгівлі пальним в експлуатацію.
		15. ТОВ «ІТД Компані», не погоджуючись із рішенням відповідача, подало скаргу до якої повторно долучило належним чином засвідчені копії реєстраційного посвідчення Волинського ОБТІ серії АЮ № 01082, зареєстрованого 18 липня 2001 року, про набуття права власності на склад паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за адресою: Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Горохівська, 2в, ВАТ «Луцький Райагропостач» в ході приватизації та рішення Гіркополонківської сільської ради № 40/25, яким присвоєно нові адреси, зокрема ВАТ «Луцький Райагропостач» - вул. Луцька, 10.
		Проте, відповідач листом від 1 лютого 2022 року повідомив позивача, що скаргу залишено без задоволення, а рішення про відмову у видачі ліцензії на оптову торгівлю пальним без змін.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		17. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		19. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		20. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
		21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		22. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		23. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, передусім повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		24. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статей 15 та 18 Закону №     481/95-ВР, з огляду на неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.
		25. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 15 та 18 Закону №     481/95-ВР (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), колегія суддів виходить із такого.
		26. Згідно з частиною першою статті 15 Закону №     481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
		Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону №     481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
		Частиною тридцятою статті 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років
		Згідно частин тридцять другої - тридцять п`ятої статті 15 Закону №     481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
		Відповідно до частини тридцять восьмої статті 15 Закону №     481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
		-     документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
		-     акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
		-     дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
		Відповідно до частини тридцять дев`ятої статті 15 Закону №     481/95-ВР відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
		27. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону №     481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.
		28. Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19, від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20 та від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.
		29. Разом з тим, частиною третьою статті 18 Закону №     481/95-ВР передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.
		30. У постанові Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 240/6171/20, в якій спір виник у подібних правовідносинах, сформульовано правовий висновок стосовно порядку застосування частини третьої статті 18 Закону №     481/95-ВР та визначено умови, за наявності яких для отримання ліцензії на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального не вимагається надання акта введення в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.
		Зокрема, у цій постанові Суд зазначив, що ненадання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, можливо лише за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.
		31. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ІТД Компані», дійшли висновку, що позивачем у цій справі право власності на об`єкт - склад ПММ за адресою: Волинська область, Луцький район, село Гірка Полонка, вулиця Луцька, будинок 10-А набуто до 1 січня 2014 року, а саме -  в процесі приватизації ще у 2001 році, що підтверджується реєстраційним посвідченням Волинського обласного бюро технічної інвентаризації серії АЮ № 01082 від 18 липня 2001 року, а тому у товариства не було обов`язку додати до заяви про видачу ліцензії акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо нерухомого майна за місцем здійснення оптової торгівлі пальним.
		32. Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.
		33. Як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту реєстраційного посвідчення Волинського обласного бюро технічної інвентаризації серії АЮ № 01082 від 18 липня 2001 року, ці посвідчення підтверджує право власності позивача на такі об`єкт нерухомого майна: складське приміщення Б2 площею 1308,9 кв. м, металевої огорожі та склад ПММ площею 548,1 кв. м.
		34. Отже, вищезазначене реєстраційне посвідчення серії АЮ № 01082 від 18 липня 2001 року підтверджує право власності ТОВ «ІТД Компані» на відповідні приміщення та склад, однак, це посвідчення не підтверджує право власності, набуте до 1 січня 2014 року, на інші об`єкти, розміщені в місці оптової торгівлі пальним за адресою: Волинська область, Луцький район, село Гірка Полонка, вулиця Луцька, будинок 10-А, а саме: резервуари наземні V-50 м куб., вузол обліку серії ЕМS-48 та інше обладнання, яке відповідно до дозволу № 2733.21.32 від 20 грудня 2021 року та договору суборенди нерухомого майна та обладнання № 13 від 1 листопада 2021 року знаходиться у місці оптової торгівлі пальним. 
		35. Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року (далі - Правила), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
		36. Відповідно до пункту 3 цих Правил АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.
		Стаціонарні АЗС - комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками.
		На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.
		Пересувні АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.
		Контейнерні АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.
		Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах, а також на автомобільних дорогах.
		Використання пересувних АЗС дозволяється лише для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів.
		Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.
		37. Відповідно до ДБН В.1.1-7 «Автозаправні станції. основи проектування та будівництва» АЗС класифікуються за потужністю та технологічними рішеннями, зокрема, АГЗС - Автозаправна станція зріджених вуглеводневих газів пропан-бутан з резервуарами від 20 м до 100 куб. м.
		АГЗП - автогазозаправний пункт зріджених газів з надземними резервуарами до 10 куб. м або з підземними до 20 куб. м.
		38. Відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання» до складу систем газопостачання входять, у тому числі: газонаповнювальні станції (далі - ГНС) і пункти (далі - ГНП), проміжні склади балонів (далі - ПСБ), стаціонарні автомобільні газозаправочні станції (далі - АГЗС) і пункти (далі - АГЗП), резервуарні установки, групові та індивідуальні газобалонні установки (далі - ГБУ ІГБУ), випарні та змішувальні установки ЗВГ.
		АГЗС та АГЗП призначені для прийому, зберігання ЗВГ та заправки газобалонних автомобілів.
		АГЗП підрозділяються на стаціонарні та тимчасові.
		У складі стаціонарного АГЗП передбачаються:
		- резервуари для ЗВГ ємкістю до 10 м3, що установлюються надземно (без обвалування); 
		- резервуари для ЗВГ ємкістю до 20 м3, що установлюються підземко; 
		- приймальні та заправні колонки; 
		- обладнання для перекачування газу;
		-     операторну, туалет; 
		-     засоби пожежогасіння; 
		-     навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням; 
		-     систему електропостачання, КВП і А та захист від блискавки; 
		-     сітчасту огорожу із негорючих матеріалів.
		У складі тимчасового АГЗП, що працює від автоцистерни з резервуаром, що не перевищує 10 м3, передбачають об`єкти аналогічні для стаціонарних АГЗП, замінивши стаціонарні резервуари для ЗВГ на автоцистерну з резервуаром до 10м3.
		Дозволяється встановлювати на АГЗП стаціонарні заправники газу заводського виготовлення, укомплектовані: резервуарами для газу загальним корисним об`ємом до 10 м3, насосами для перекачування газу, заправною колонкою, відповідними газопроводами та КВП.
		Транспортна цистерна, що привозить газ від ГНС, повинна установлюватися від стаціонарної цистерни не ближче - 5 м.
		39. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.
		Тому для визначення того, чи відноситься АГЗП, належний позивачці, до об`єкту будівництва у розумінні містобудівного законодавства та чи потребує введення в експлуатацію, необхідно визначити вид цього АГЗП.
		40. Щодо необхідності отримання документа про введення в експлуатацію АГЗП колегія суддів зазначає наступне. 
		41. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		42. Відповідно до частини другої статті 39 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).
		43. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 823/1850/16, розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		44. Цей висновок застосований також у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №     802/1696/16-а, від 26 січня 2021 року у справі № 826/10130/18, від 20 квітня 2021 року у справі №     817/1269/17, від 27 травня 2021 року у справі № 823/1955/16, від 23 листопада 2021 року у справі №     280/2701/19 та від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20.
		45. Колегія суддів у цій справі також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20, відповідно до якого правомірною є відмова у видачі ліцензії суб`єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб`єктом акта вводу в експлуатацію об`єкта, акта готовності об`єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме - стаціонарного заправного комплексу.
		46. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відмова у видачі ліцензії на право оптової торгівлі, викладена у рішенні відповідача від 13 січня 2022 року № 2, мотивована неподанням акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, або документів, що підтверджують прийняття АЗС чи будь-якого іншого об`єкту роздрібної торгівлі пальним в експлуатацію.
		47. Отже, для правильного вирішення цієї справи суди мали встановити, чи було позивачем набуто право власності до 1 січня 2014 року, на інші об`єкти, розміщені в місці оптової торгівлі пальним за адресою: Волинська область, Луцький район, село Гірка Полонка, вулиця Луцька, будинок 10-А, а саме: резервуари наземні V-50 м куб., вузол обліку серії ЕМS-48 та інше обладнання, яке відповідно до дозволу № 2733.21.32 від 20 грудня 2021 року та договору суборенди нерухомого майна та обладнання № 13 від 1 листопада 2021 року знаходиться у місці оптової торгівлі пальним, а також з`ясувати тип АГЗП, до складу якої входять вищезазначені резервуари та інше обладнання. 
		48. Встановлення цих обставин має значення для визначення повноти поданих ТОВ «ІТД Компані» документів під час отримання ліцензії для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним та, відповідно, наявності підстав, передбачених статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», для відмови у видачі відповідної ліцензії.
		49. Суд також враховує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
		об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
		небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
		50. Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує; власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
		51. Частиною першою статті 50 Конституції передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		52. Зазначене конституційне положення передбачає, що поняття «безпека життя і здоров`я людини» слід розуміти у широкому значення, яке охоплює різноманітні сфери суспільно-управлінських відносин, в яких застосування та тлумачення законодавства слід розглядати, головним чином, в аспекті створення максимальних гарантій безпечності людини та її відчуття захищеності, що також є основою суспільного інтересу. Пріоритет такого інтересу, за загальним правилом, над приватним інтересом (зокрема, у формі права власності, права на підприємницьку діяльність) у випадку їх конкуренції підтверджується також положеннями частини першої статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		53. Отже, експлуатація АЗС без отримання відповідного акта або сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації, може призвести до негативних наслідків для життя та здоров`я людей, оскільки цей об`єкт у силу приписів статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» має ознаки об`єктів підвищеної небезпеки.
		54. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 826/10130/18 та від 20 квітня 2021 року у справі №     817/1269/17.
		55. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що положення частини третьої статті 18 у системному зв`язку із положеннями частини тридцять восьмої статті 15 Закону №     481/95-ВР необхідно розуміти так, що тимчасово - до 1 січня 2022 року право на отримання ліцензії на виробництво пального, оптову або роздрібну торгівлю пальним або зберігання пального без подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, мають суб`єкти господарювання, що у встановленому законом порядку до 1 січня 2014 року набули право власності на кожен з об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; у разі розміщення нових об`єктів на відповідній території або у разі, якщо на такі об`єкти не набуто право власності відповідно до закону до 1 січня 2014 року, для отримання ліцензії на вищезазначені види господарської діяльності необхідно подати документ, що підтверджує прийняття об`єктів в експлуатацію, якщо ці об`єкти потребують введення в експлуатацію відповідно до законодавства (зокрема, стаціонарні АГЗП).
		56. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що суди попередніх інстанцій не встановили усі обставини, що мають значення для розгляду цієї справи та прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення, а саме - не перевірили, чи набув позивач у встановленому порядку право власності до 1 січня 2014 року на обладнання, яке відповідно до дозволу № 2733.21.32 від 20 грудня 2021 року та договору суборенди нерухомого майна та обладнання № 13 від 1 листопада 2021 року знаходиться у місці оптової торгівлі пальним за адресою: Волинська область, Луцький район, село Гірка Полонка, вулиця Луцька, будинок 10-А; у разі, якщо право власності не було набуте, суди мали встановити тип АГЗП (модульна станція або пересувна споруда), до складу якого входять вищезазначені резервуари та, відповідно, перевірити, чи потребувало їх розміщення отримання дозволу на будівництво та подальше введення в експлуатацію. 
		57. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
		58. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		59. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		60. Однак без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до статті 353 КАС України є достатньою підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		61. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області слід задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		62. Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. Суд повинен дати відповідь на кожний аргумент позивачки та відповідача. У разі необхідності суд може зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, у яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242     КАС України.
		63. Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області задовольнити частково.
		Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року скасувати.
		Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТД Компані» до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач Я.О. БерназюкСуддіН.В. Коваленко  В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...