Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/10256/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання служб. становищем.
Надіслано судом: 24.02.2023. Зареєстровано: 24.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/521/856/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022162470000707

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа: 521/10256/22
		 
		Номер провадження:1-кп/521/856/23
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		 
		24 лютого 2023 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
		головуючого судді                                         ОСОБА_1 , 
		при секретарі                                                 ОСОБА_2 
		за участю прокурорів                                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		захисника-адвоката                                         ОСОБА_5 
		обвинуваченого                                         ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 червня 2022 року за номером 12022162470000707 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Василинове Васелинівського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця, курсанта ІНФОРМАЦІЯ_4, у військовому звані «солдат», зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого:  АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410, ч.1 ст. 263 КК України, - 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
		ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді ІНФОРМАЦІЯ_4, у військовому званні «солдат», в порушення ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9,11,16,37,49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п.1,17 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, не пізніше 10 квітня 2022 року, більш точний час судом не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання в умовах воєнного стану, знаходячись на території ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , привласнив собі гранату РГД-5 та гранату Ф-1, які були видані йому в користування, шляхом приховання в особистих речах, з метою подальшого збуту.
		Він же, будучи обізнаним із положеннями Розділу ІХ Кримінального кодексу України, яким передбачено кримінальну відповідальність за злочини проти громадської безпеки, не зважаючи на це, в подальшому, не пізніше 15 квітня 2022 року, більш точний час судом не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на території ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , збув молодшому сержанту ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 за 1500 гривень, осколкову гранату Ф-1, та запал УЗРГМ-2 до неї, усвідомлюючи, що вищевказана граната є вибуховим пристроєм, тим самим збувши вибуховий пристрій без передбаченого законом дозволу.
		Продовжуючи далі свої злочинні дії, наступного дня, тобто 16 квітня 2022 року, ОСОБА_6 , незаконно привласнену осколкову гранату РГД-5, та запал УЗРГМ (УЗГГН13371УЗ4П) до неї, яка є вибуховим пристроєм, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, реалізував за 1500 гривень,  співслужбовцю курсанту 1-го курсу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлюючи, що вищевказана граната є вибуховим пристроєм, тим самим збув вибуховий пристрій без передбаченого законом дозволу.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 ч. 4 ст. 410 КК України, як: привласнення військовослужбовцем вибухових пристроїв, вчинене в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст. 263 КК України, як: зберігання, збут вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу;
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин:
		Обвинувачений  ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочинах визнав повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акту. Надав пояснення щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень. У зв`язку із агресією російської федерації проти України, 25 лютого 2022 року він був направлений до міжнародного аеропорту «Одеса» для виконання бойових завдань. В аеропорту видали бойовий комплект, а саме поставили дві великі ємності поруч із якими стояв командир відділення, він ( ОСОБА_6 ) самостійно взяв - патрони 5.45 мм, у кількості приблизно 340 патронів, гранату РГД-5 та гранату Ф-1. Через пару днів він розписався за те, що отримав патрони і дві гранати. Через деякий час їх повернули до військової академії. Надійшла команда щодо здачі бойового комплекту. У велику ємність він разом із усіма співслужбовцями скинули гранати і патрони. На наступний день їх знову направили до міжнародного аеропорту для виконання бойових завдань, цього разу у пожежне депо. Через три-чотири дні надійшла команда доотримати бойовий комплект, до якого входили патрони та по одній гранаті РГД-5 та Ф-1. В подальшому за розпорядженням командира він був направлений у військову академію яка розташована по АДРЕСА_2 . Прибувши до академії через дві години отримав команду про необхідність здати підсумок, штик-ніж, автомат та бойові припаси до чотирьох магазинів. Отримані ним гранати РГД-5 та Ф-1 з іншими його особистими речами залишились у рюкзаку, який він забув у аеропорту. Він зателефонував до майора ОСОБА_9 і попросив його, щоб він привіз йому рюкзак. Коли він діставав речі з рюкзака поряд з ним стояли хлопці і бачили, що в рюкзаку були дві гранати, які він мав здати. Через п`ять днів до нього звернувся, молодший сержант ОСОБА_7 і попросив у нього гранату Ф-1, на що він погодився та віддав йому гранату Ф-1, за що останній в руку йому дав 1500 гривень. Наступного дня до нього звернувся курсант 1-го курсу ОСОБА_8, якому він віддав гранату РГД-5, за яку останній йому в руку дав грошові кошти у розмірі 1500 гривень. 
		У вчиненому злочині розкаюється та просить суворо не карати.
		За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованих обвинуваченому  ОСОБА_6  кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд ухвалює вирок без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Відповідно до ст.66 КК України обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.
		Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не встановив.
		Мотиви призначення покарання.
		При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, його молодий вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Призначаючи покарання  ОСОБА_6 та встановлюючи ступінь його вини у вказаних злочинах, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки вона має нахили до скоєння правопорушень.
		Даючи оцінку особистості обвинуваченого, судом встановлено, що  ОСОБА_6 з двох років виховувався у державній установі інтернатного типу, 30 липня 2007 року ОСОБА_6 був усиновлений прийомними батьками, має повну середню освіту (навчається на третьому курсі військової академії), своєї сім`ї не створив, утриманців немає, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем навчання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
		Відповідно до ст. 12 КК України, одне з правопорушень яке інкриміноване обвинуваченому відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Судом враховується, що тяжких наслідків від вчиненого злочину не настало, проте, злочин посягає на встановлений порядок несення військової служби. Шкода відсутня.
		Суд вважає, що обставини встановлені під час судового розгляду, спосіб і обстановка вчинення злочину та нерозумінням наслідків,  які можуть виникнути в результаті вчинення вищезазначених дій, на думку суду привели обвинуваченого до скоєння злочину.
		При призначенні покарання суд враховує правову позицію прокурора у судових дебатах щодо покарання яке необхідно призначити обвинуваченому, позицію адвоката та обвинуваченого, наявність кількох обставин що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Відповідно до частини першої статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
		Згідно із роз`ясненнями, які містяться у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, тощо.
		Враховуючи особу обвинуваченого, суд у відповідності до ст. 69 КК, вважає за можливе і необхідне за ч. 1 ст. 263  КК України призначити покарання обвинуваченому, нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції, однак зв`язане з позбавленням волі. За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України  суд вважає за можливе і необхідне призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК, нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції, однак зв`язане з позбавленням волі. Відповідно підлягає застосуванню ст. 70 КК України та покарання повинно бути призначено за сукупністю кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ст.  62 КК України замінити  ОСОБА_6 покарання у виді двох років позбавлення волі на два роки тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, що буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення, як ним, так і іншими військовослужбовцями нових злочинів, а також сприятиме стимулюванню дотримання військовослужбовцями військової дисципліни під час проходження ними військової служби.
		Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінальних проваджень, тяжкості скоєного, обставинам правопорушень, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
		    Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд:
		Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді застави. Після набрання вироком суду законної сили застава підлягає поверненню заставодавцю відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК Украйни, яка передбачає, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
		Жодних цивільно-правових вимог у вказаному кримінальному провадженні не має. Тобто підстав для звернення вказаної суми застави за можливі будь-які майнові стягнення у суду не має.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Речові докази відсутні.
		Керуючись вимогами ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА 
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410, ч.1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:
		за ч. 4 ст. 410 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
		за ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 62 КК України замінити ОСОБА_6 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на 2 (два) роки тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня поміщення його в дисциплінарний батальйон в порядку виконання вироку.
		До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у вигляді застави обвинуваченому ОСОБА_6 залишити без змін.
		Після набрання вироком суду законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_5 , або особі за її дорученням, заставу у розмірі 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, яка внесена за підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 12 липня 2022 року (справа № 521/9546/22; провадження № 1-кс/521/2280/22), згідно квитанції від 13 липня 2022 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
		      Повернення здійснити шляхом перерахунку коштів у розмірі 49620 (сорока дев`яти тисяч шістсот двадцяти) гривень на розрахунковий рахунок, який буде наданий заставодавцем або її представником або готівкою.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...