Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/8546/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; Зґвалтування ч.2-4.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2023. Зареєстровано: 24.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: 1-кп/522/240/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160500001604

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа №522/8546/18
		Провадження 1-кп/522/240/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 лютого 2022 року                                 Місто Одеса
		Приморський районний суду міста Одеси у складі колегії суддів:
		головуючого судді -          ОСОБА_1 ,
		суддів -              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретарів -      ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні №12018160500001604від 22.03.2018 за обвинуваченням:  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 
		1)28.11.2017 Приморським районним судом м. Одеси за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.ст.75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки;
		2)27.05.2022 року Балтським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185, ст. 71 ККУ до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 
		обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3ст.152, ч.1ст.187 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів -              ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		потерпілої -              ОСОБА_15 ,
		законного представника потерпілої - ОСОБА_16 , 
		захисників -             ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , 
		ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,
		обвинуваченого -          ОСОБА_8 ,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Обвинувачення, визнане судом доведеним.
		ОСОБА_8 , будучи раніше судимим за вчинення навмисних злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та вчинив нові, умисні, тяжкі кримінальні правопорушення проти статевої свободи і статевої недоторканності особи та злочин проти власності, за наступних обставин.
		1. 20.03.2018 приблизно о 21 годині 00 хвилин у ОСОБА_8 , який перебував за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний намір, направлений на задоволення статевої пристрасті з неповнолітньою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проти волі останньої.
		Про те, що ОСОБА_15 є неповнолітньою особою, ОСОБА_8 достеменно було відомо, оскільки познайомився з останньою під час навчання в Савранському професійно-технічному аграрному училищі, та у подальшому підтримував з нею спілкування.
		З метою реалізації свого наміру, направленого на зґвалтування неповнолітньої, ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_15 на мобільний телефон та запропонував їй зустрітися біля її дому за адресою: АДРЕСА_3 , під приводом повернення коштів за реалізацію раніше переданого йому ОСОБА_15 мобільного телефону марки Iphone 5s.
		Зустрівшись з ОСОБА_15 , з метою заманити потерпілу до місця вчинення запланованого кримінального правопорушення, ОСОБА_8 ввів в оману потерпілу шляхом повідомлення останній, що кошти, які він має повернути їй за продаж мобільного телефону, знаходяться у його знайомого, який на даний час перебуває за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим ОСОБА_8 та ОСОБА_15 направилися у вказаному напрямку.
		Підійшовши разом з потерпілою до запланованого місця вчинення кримінального правопорушення за адресою: м. Одеса, вул. Приморська кут Андросовського провулку, ОСОБА_8 запросив неповнолітню ОСОБА_15 зайти до безхазяйної покинутої нежитлової будівлі, яка не має адреси, зачинивши щільно вхідні двері з метою запобігання можливим спробам потерпілої покинути місце вчинення кримінального правопорушення.
		У свою чергу, потерпіла ОСОБА_15 , являючись неповнолітньою, будучи раніше знайомою з ОСОБА_8 , підтримуючи з останнім спілкування та товариські стосунки протягом тривалого часу, та у зв`язку з чим довіряючи останньому, не розуміючи та не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_23 щодо вчинення стосовно неї запланованого кримінального правопорушення, а також будучи введеною в оману щодо повернення коштів за реалізацію раніше переданого йому мобільного телефону марки Iphone 5s, добровільно прослідувала за ОСОБА_8 всередину зазначеної вище безхазяйної покинутої нежитлової будівлі, яка не має адреси.
		Далі, ОСОБА_23 для реалізації свого наміру, з метою запобігання можливим спробам потерпілої викликати будь-кого на допомогу, наказав ОСОБА_15 вимкнути належний їй мобільний телефон марки: MeiZu, номер рухомого абонентського зв`язку: НОМЕР_1 , та наказав віддати йому, оскільки на нього неодноразово телефонувала мати потерпілої  ОСОБА_16 . Однак, ОСОБА_15 відмовилася віддати телефон, у зв`язку з чим ОСОБА_8 здійснив напад із погрозою застосування фізичного насильства, небезпечним для життя та здоров`я способом для потерпілої ОСОБА_15 , погрожуючи при цьому кухонним ножом, та в момент нападу заволодів мобільним телефоном марки MEIZU M2 IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 S/N НОМЕР_4 .
		Перебуваючи наодинці з ОСОБА_15 у одній з кімнат вищезазначеної безхазяйної покинутої нежитлової будівлі, яка не має адреси, 20.03.2018, приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_8 , відчуваючи свою фізичну перевагу над потерпілою, достовірно знаючи, що остання є неповнолітньою, розуміючи, що вона позбавлена будь-якої можливості покликати про допомогу, з метою задоволення своєї статевої пристрасті запропонував ОСОБА_15 добровільно вступити з ним у статеві зносини.
		Однак, отримавши від потерпілої ОСОБА_15 відмову, ОСОБА_8 з метою реалізації свого наміру, направленого на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_15 , відчуваючи свою фізичну перевагу, з метою подолання можливого опору потерпілої, став погрожувати останній застосуванням до неї фізичного насильства, при цьому тримаючи у руках та демонструючи ОСОБА_15 ніж, та у подальшому взяв ОСОБА_15 за тулуб, штовхнув її на матрац, який заздалегідь розміщено на підлозі в указаній кімнаті нежитлового будинку, змусив шляхом погроз застосування фізичного насильства неповнолітню частково зняти з себе верхній одяг, а у подальшому самостійно вжив заходів до роздягання неповнолітньої та зняття з неї решти одягу. Після цього ліг зверху на потерпілу, застосував заздалегідь заготовлений засіб контрацепції (презерватив), та із використанням геніталій здійснив вагінальне проникнення проти волі останньої.
		Цієї ж доби, продовжуючи свої протиправні дії (зґвалтування), реалізуючи намір на задоволення статевої пристрасті шляхом анального проникнення в тіло потерпілої з використанням геніталій без добровільної згоди останньої, 20.03.2018 приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні за вказаною адресою, погрожуючи ОСОБА_15 застосувати до неї фізичне насильство, здійснив анальне проникнення у тіло потерпілої, ґвалтуючи її до 23 години 20 хвилин. 
		Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 152 КК України: вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо неповнолітньої особи.
		 
		2. Крім цього, ОСОБА_8 , 20.03.2018 близько 22 години протиправно та проти волі потерпілої ОСОБА_15 , утримував останню в нежитловій будівлі, за адресою: м. Одеса, вул. Приморська кут Андросовського провулку та маючи намір на збагачення, керуючись корисливим мотивом, здійснив напад на ОСОБА_15 з метою заволодіння її майном  мобільним телефоном марки MEIZU M2 IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 S/N НОМЕР_4 , ринковою вартістю станом на час вчинення злочину 2200 гривень. Під час нападу ОСОБА_8 погрожував спричиняти насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, та яке вона сприймала як реальне, а саме як таке, що може відбутися, у зв`язку з тим, що ОСОБА_8 погрожував потерпілій ОСОБА_15 ножом, після чого щосили штовхнув останню на матрац та дістав з кишені карману куртки вищезазначений мобільний телефон. Здійснивши насильницький напад ОСОБА_8 заволодів мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_15 MEIZU M2, який згодом реалізував.
		Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 187 КК України: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.
		 
		3. Окрім вищенаведеного, після того як ОСОБА_15 прокинулася 21.03.2018 року приблизно о 10 годині у ОСОБА_8 повторно виник намір на задоволення статевої пристрасті з неповнолітньою ОСОБА_15 , яку він зґвалтував напередодні. 
		Діючи повторно, перебуваючи в нежитловій будівлі, за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, кут Андросовського провулку, з метою задоволення статевої пристрасті та зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_15 , ОСОБА_8 реалізуючи свої наміри, під загрозою фізичного насильства, схопив неповнолітню ОСОБА_15 за тулуб, штовхнув на матрац, який був попередньо заготовлений в нежитловій будівлі, роздягнув потерпілу, ліг зверху та з використанням геніталій здійснив вагінальне проникнення в тіло потерпілої ОСОБА_15 проти волі останньої.
		Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 з метою задоволення статевої пристрасті, також здійснив анальне проникнення в тіло потерпілої з використанням геніталій без добровільної згоди останньої, з мотивів сексуального самоствердження. 
		 
		Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України: вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене повторно, щодо неповнолітньої особи.
		 
		За сукупністю ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 152 КК України, та ч.1 ст. 187 КК України.
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у скоєні вказаних злочинів, передбачених ч.3ст.152, ч.1ст.187 КК України, не визнав у повному обсязі, пояснивши, що потерпілу він знає, оскільки вони навчалися в одному коледжі. У вказаний час та місці він дійсно перебував із ОСОБА_15 , утім будь-яких насильницьких дій сексуального характеру відносно неї не вчиняв. Вона добровільно вступила з ним у статевий акт, після чого сама пішла додому. Майном потерпілої він також не заволодівав. Вважає, що потерпіла його обмовила.
		 
		Суд оцінює показання ОСОБА_8 критично оскількийого винуватість у скоєні злочинів, передбачених ч.3ст.152, ч.1ст.187 КК України, повністю доведена дослідженими безпосередньо під час судового розгляду наступними доказами:
		 
		Показаннями потерпілої ОСОБА_15 ,яка показала суду, що ОСОБА_8 вона знала раніше, оскільки вони навчалися разом в училищі в смт. Саврань та спілкувалися. Про нього чула, що він погана людина та має обвинувачення в суді. Одного разу за його пропозицією вони зустрілися біля ТЦ «Європа», розмовляли та вона сказали йому, що хоче продати мобільний телефон, на що він сказав, що може їй допомогти, після чого увечері вона передала йому мобільний телефон. Потім вона декілька днів запитувала його за телефон, але відповіді не було. Після цього він написав їй, що телефон продали та можна забрати грошові кошти. Вона попросила його зустрітися біля будинку №17 по пров. Чайковського в м. Одесі. Потім він переніс зустріч в Стамбульський парк. Після цього він передзвонив та сказав, що гроші знаходяться у іншої людини та вони пішли до нього на зустріч до Приморського бульвару м. Одеси. Біля приватних будинків ОСОБА_8 сказав, що йому необхідно забрати інструменти. Вона не захотіла з ним йти, після чого він схопив її зі спини, придавивши рукою за шию та сказав щоб вона не кричала, або їй буде гірше від цього, бо на вулиці стояла якась людина. Він завів її в кімнату та сказав, що у нього проблеми через мобільний телефон. Потім прийшов хлопець, вони розмовляли. Вона просила відпустити її, пропонувала віддати свій мобільний телефон, гроші, проте вони з нею не розмовляли. В подальшому у них в руках з`явилися кухонні ножі, ОСОБА_8 погрожував їй ножем. Їй дзвонила мама, але вона не змогла їй відповісти через те, що ОСОБА_8 забрав у неї мобільний телефон. Потерпіла зазначила, що не могла вийти з кімнати, ОСОБА_8 відштовхував її та змушував сідати на матрац. Коли другий хлопець вийшов з кімнати, ОСОБА_8 сказав їй знімати одяг, він силою штовхав її на матрац. Після цього потерпіла залишилася в кофті та куртці, ОСОБА_8 заліз на неї та заволодів нею. Крім того, був статевий акт неприроднім шляхом. З другим чоловіком нічого не було. ОСОБА_8 змусив її залишитися там ночувати, погрожуючи фізичною розправою, пообіцявши зранку її відпустити. Мобільний телефон він їй не повернув, казав що він у другого хлопця. Наступного дня він її зґвалтував повторно. Після цих подій потерпіла з другим хлопцем вийшли через двері та втекли. 
		Крім того, потерпіла додатково зазначила, що другий чоловік не проявляв будь-якої ініціативи. Коли ОСОБА_8 здійснював насильницькі дії по відношенню до потерпілої, другого чоловіка не було. Згоди ОСОБА_8 на дії сексуального характеру вона не давала. Вона боялася піти з кімнати, ОСОБА_8 їй погрожував та казав, що вона повинна робити так, як він їй накаже. Мобільний телефон він їй не повернув. 
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_16 , яка показала суду, що потерпіла ОСОБА_15 є її донькою. За декілька днів до подій, які сталися, донька повідомила, що хоче продати мобільний телефон. ОСОБА_16 тоді хворіла. Ввечері їй було погано, вона попросила сходити доньку в магазин. Остання довго не поверталася, після чого ОСОБА_16 почала їй телефонувати, утім вона не відповідала. Вона повідомила про це брату, а вранці наступного дня вони розпочали її пошуки. 
		Крім того, ОСОБА_16 додатково зазначила, що телефон доньки не відповідав, він то вмикався, то вимикався, вона не розуміла що відбувається. Донька прийшла додому наступного дня з хлопцем. Після цього вони поїхали в поліцію та на експертизу. Донька казала, що все що відбувалося, було проти її волі. ОСОБА_16 зазначила, що з потерпілою подібного раніше не було, вона є вихованою, домашньою дитиною.
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_24 , який показав суду, що знав ОСОБА_8 декілька місяців, коли вони познайомилися, то почали товаришувати, він розказував що в нього є дівчина та він може з нею зустрітися. Потім ОСОБА_8 заманив її до нежитлового приміщення і пропонував ОСОБА_24 сексуальні стосунки, на що він відповів відмовою. ОСОБА_8 казав, що хоче з нею статевий акт. ОСОБА_8 давав йому ніж щоб він їй погрожував, але він цього робити не хотів та викинув ніж. Після цього він пішов в другу кімнату, а вони шепотілися. Потів він почув, як вона почала стогнати та казати «не треба». ОСОБА_24 зайшов в кімнату, утім ОСОБА_8 наказав йому щоб він вийшов та не заходив. Після цього він пішов, а в подальшому казав ОСОБА_8 що її шукає мати. Після цього ОСОБА_24 привів її додому. Він зайшов до квартири, представився та сказав що знайшов її доньку, після чого їх забрали до поліції, де він написав як все було. Також він повідомив поліції про місцезнаходження ОСОБА_8 . 
		Крім того, ОСОБА_24 додатково зазначив, що ОСОБА_8 розповідав, що дівчина його однокласниця та начебто вона його любить. Він бачив, як ОСОБА_8 погрожував їй ножом та наказував йому, щоб він також їй погрожував, щоб вона не тікала. Крім того, він бачив, як ОСОБА_8 ґвалтував дівчину. ОСОБА_8 забрав у дівчини мобільний телефон, щоб по номеру телефона неможливо було відстежити його місцезнаходження. Крім того, зазначив, що потерпіла не могла вийти з приміщення через те, що ОСОБА_8 їй погрожував. 
		 
		Крім того, винуватість ОСОБА_8 підтверджується наступними дослідженими та проаналізованими судом письмовими доказами, зібраними в ході досудового розслідування, а саме: 
		 
		Протоколом заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.03.2018 року, згідно із яким потерпіла ОСОБА_15 повідомила про неодноразове зґвалтування її обвинуваченим ОСОБА_8 та завдання майнової шкоди (т.2 а.с. 6-9). 
		Протоколом огляду місця події від 21.03.2018, згідно із яким в нежитловому приміщенні за адресою: м. Одеса, пров. Андросовський було вилучено, шість відбитків слідів рук, 2 ножа, ковдра, прозора полімерна пляшка, 7 презервативів (т.2 а/с 10-14). Вилучені речі відповідали критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 84 КПКУ. 
		Протоколом оглядуречей від22.0.2018року, згідноіз яким слідчимбуло оглянутопакунки зречовими доказами,вилученими намісці події21.03.2018року, та упакованібіологічні зразкивід ОСОБА_15 і ОСОБА_8 ,згідно ізпротоколами відібраннявід 22.03.2018року.  
		   Протоколом затримання ОСОБА_8 від 22.03.2018 за підозрою у вчиненні злочинів (т.2 а/с 69-71).
		Висновком судово-психіатричної експертизи №17 від 24.04.2018, згідно з яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період часу, що відноситься до інкримінованого йому кримінального правопорушення, на будь-який хронічний психічний розлад (захворювання), недоумство не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності, або іншому хворобливому стані психіки не перебував тому він був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2 а/с 12-18).
		Висновком судово-психіатричної експертизи №171 від 11.04.2018, згідно з яким ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ознак відставання в психічному розвитку не виявляє, вона може правильно сприймати важливі для справи обставини. По характеру випробувана спокійна, довірлива, слухняна, товариська, допитлива. У досліджуваній у справі ситуації в неї відзначався стан високої нервово-психічної напруженості, афект страху, вона не могла виявляти опору ґвалтівникові. Досліджувана в справі ситуація з`явилася для підекспертної серйозною психотравмою, суттєво вплинула на її життя, міжособистісні стосунки, особистісний розвиток. Рекомендовано психотерапевтичний супровід у психолога в роботі з травмою зґвалтування. Патологічної схильності до фантазування вона не виявляє, рівень сугестивності й підкореності досить високий (т.2 а/с 41-44).
		Висновками експерта №690/21-Д від 19.04.2018 та судово-медичного дослідження (обстеження) №615/14-Д від 18.04.2018, згідно з яких у ОСОБА_15 виявлені два «свіжих» розриви дівочої пліви, давність утворення яких може бути до 4-х діб. Зазначені ушкодження виникли внаслідок перерозтягнення дівочої пліви в передньому та задньому сегментах від дії тупого предмета, яким міг бути в тому числі і напружений статевий член. Згідно антропометричних даних та даних щодо розвитку внутрішніх статевих органів  ОСОБА_15 не досягла статевої зрілості, а знаходиться в періоді статевого дозрівання (т.2 а/с 102-104).
		Висновком експерта№339від 04.05.2018 р., згідно якого на трусах потерпілої ОСОБА_15 виявлено сліди крові, походження якої не виключається від останньої (т.2 а.с.113-116). 
		Висновком експерта №340 від 04.05.2018, згідно з яким на ковдрі, вилученій в ході проведення огляду місця події, виявлено сперматозоїди, при встановлені групової приналежності виявлений антиген Н (в КРА та РАЕ), що не виключає походження сперми від особи-носія та видільника даного антигену, тобто групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за системою АВО, в тому числі і від ОСОБА_8 (т.2 а/с 122-127). 
		Висновком експерта №186 від 20.04.2018, згідно з яким при визначенні групової належності клітин виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Антиген А, не властивий ОСОБА_8 , може походити за рахунок клітин він особи (осіб) любої статі, в крові якого (яких) він міститься, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_15 (т.2 а/с 151-154);
		Висновком експерта №207 від 07.05.2018, згідно з яким на ковдрі, яка була вилучена в ході проведення огляду місця події, клітини піхвового та ректального епітелію не знайдені, в об`єктах №№5, 6, 8 знайдені головки сперматозоїдів (т.2 а/с 160-162). 
		Висновками експертів №188 від 27.04.2018 та №189 від 25.04.2018, згідно з яким на обох поверхнях презервативу (згідно ухвали суду  засобу контарцепції №1), вилученого за адресою: м. Одеса, вул. Приморська кут Андросовського провулку, знайдені елементи калових мас (на зовнішній поверхні майже скрізь у полі зору), що не підлягають подальшої ідентифікації (т.2 а/с 168-172). 
		Висновками експертів №192 від 23.04.2018 та №193 від 23.04.2018, згідно з яким на презервативі (згідно ухвали суду  засобу контрацепції №5), вилученого за адресою: АДРЕСА_4 , в об`єктах №№1, 2 (нумерація відділення судово-медичної цитології), кров не виявлена, знайдені у невеликій кількості елементи калових мас, що не підлягають подальшої ідентифікації, та сперма. При визначенні групової належності сперми виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВ0, властивий, як основний групі крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, що не виключає походження сперми від чоловіка (чоловіків) з вищевказаною групою крові, видільника (видільників) групових властивостей (Sе), в тому числі і від ОСОБА_8 (т.2 а/с 230-233).
		Висновком експерта №194 від 02.05.2018, згідно з яким на презервативі (згідно ухвали суду  засобу контрацепції №7), вилученого за адресою: м. Одеса, вул. Приморська кут Андросовського провулку, на зовнішній та внутрішній поверхнях знайдена кров людини, а також сперматозоїди і головки сперматозоїдів. Виходячи з отриманих результатів дослідження і групових осіб, що проходять по справі, не виключається змішення крові від ОСОБА_15 зі спермою від ОСОБА_8 (т.2 а/с 248-252).
		Висновком експерта№189від 25.04.2018року, згідно з яким на презервативі (згідно ухвали суду  засобу контрацепції №2), вилученого за адресою: м. Одеса, вул. Приморська кут Андросовського провулку, на зовнішній та внутрішній поверхнях знайдена кров людини та елементи калових мас. Також виявлено клітини піхвового епітелію, походження яких не виключається від потерпілої ОСОБА_15 (т.2 а/с 179-182).
		Висновком експерта №190 від 24.04.2018 року, згідно з яким на презервативі (засобу контрацепції №3), вилученого за адресою: м. Одеса, вул. Приморська кут Андросовського провулку, на зовнішній та внутрішній поверхнях знайдена кров людини та клітини епітелію. Походження клітин піхвового епітелію не виключається від потерпілої ОСОБА_15 . Також знайдено сліди сперми, походження якої не виключається від ОСОБА_8 (т.2 а/с 189-193).
		Висновком експерта №191 від 26.04.2018 року, згідно з яким на презервативі (засобу контрацепції №4), вилученого за адресою: м. Одеса, вул. Приморська кут Андросовського провулку, на внутрішній поверхнях знайдено сліди сперми, походження якої не виключається від ОСОБА_8 (т.2 а/с 200-223).
		Висновком експерта №191 від 26.04.2018 року, згідно з яким на презервативі (засобу контрацепції №6), вилученого за адресою: м. Одеса, вул. Приморська кут Андросовського провулку, знайдено сліди калових мас та сперми, походження якої не виключається від ОСОБА_8 (т.2 а/с 240-244).
		Висновком №18-1855/32товарознавчої експертизипо визначеннювартості майнавід 14.05.2018, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику мобільного телефону марки MEIZU М2 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , S/N НОМЕР_4 , в корпусі білого кольору, станом на 22.03.2018, складає 2200 грн. 00 коп. (т.2 а/с 263-266).
		Речовим доказом: мобільний телефон марки Meizu M2 IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , S/N НОМЕР_4 в корпусі білого кольору (постанова про визнання речовими доказами від 30.03.2018, 2.1 а/с 118-119).
		 
		Аналіз доказів.
		Досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні. 
		Аналіз доказів та подій, які відбувалися, дає підстави зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_8 , використовуючи неповнолітній вік потерпілої, ввівши її в оману, заманив під надуманим приводом до нежитлового приміщення, у якому погрожував фізичним насильством та застосуванням ножа з метою реалізації злочинного наміру. При цьому, змушував виконувати його накази та проти її волі неодноразово здійснив статеві акти, в тому числі неприроднім шляхом. Зазначені події відбувалися протягом тривалого часу, в безлюдному місці та, в тому числі, у нічний час. Потерпіла була позбавлена можливості покликати допомогу чи залишити місце вчинення злочину.
		В своїх показаннях обвинувачений не заперечує факт статевих зносин із потерпілою за наведених обставин, утім наполягає на тому, що на це він отримав відповідну згоду від останньої.
		Показання ОСОБА_8 , в яких він заперечує свою винуватість у вчиненні злочинів, суд вважає такими, що направлені на уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовуються логічними і послідовними показаннями потерпілої, які підтверджуються сукупністю досліджених доказів: речовий доказ, висновки експертів, показання свідків, які суд вважає правдивими, а також відомостями, отриманими в результаті слідчих дій.
		Злочин вчинено обвинуваченим в умовах очевидності, свідок ОСОБА_24 та потерпіла дали послідовні та переконливі показання щодо поведінки обвинуваченого до та під час вчинення злочинів, які узгоджуються між собою та іншим доказами. Показання потерпілої щодо обставин її зґвалтування і заволодіння майном підтвердив очевидець події свідок ОСОБА_24 . Експерти у своїх висновках зазначили що на вилучених на місці події речових доказах (ковдра, презервативи) наявні біологічні сліди у вигляді сперми та калових мас, що підтверджує факт статевих відносин, у тому числі, неприроднім способом. 
		У свідка ОСОБА_25 під час досудового розслідування вилучено мобільний телефон марки MEIZU М2 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , S/N НОМЕР_4 , в корпусі білого кольору, належний потерпілій, яким ОСОБА_23 протиправно заволодів під час реалізації свого злочинного наміру.
		Суд вважає, що ОСОБА_8 має нести кримінальну відповідальність за вчинення зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_15 , оскільки доведено, що він усвідомлював та достовірно знав, що вчиняє такі дії щодо неповнолітньої особи, так як разом із нею навчався в одному навчальному закладі та був обізнаний про її вік. При цьому суд враховує не тільки показання обвинуваченого, а й потерпілої особи, ретельно перевіривши їх відповідність усім конкретним обставинам справи. При вирішенні цього питання суд приймає до уваги сукупність таких обставин справи, як зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінку, спілкування обвинуваченого із нею у минулому, володіння останнім відповідною інформацією. 
		 
		Окремої оцінки заслуговує поведінка обвинуваченого до, під час вчинення та після вчинення злочину, у тому числі в судовому засіданні, яка очевидно вказує на сукупність ознак, що характеризують його особистість із вкрай негативного боку. 
		Підставою для такого висновку, окрім наведених доказів, є характеристика за місцем навчання обвинуваченого, яка долучена до матеріалів справи. 
		Так, згідно із характеристикою, наданою класним керівником та директором ДНЗ «Савранське професійно-технічне аграрне училище», ОСОБА_23 характеризується вкрай незадовільно. У характеристиці зазначено наступне (далі мовою оригіналу): « ОСОБА_8 вступив на навчання до ДНЗ «Савранське професійно- технічне аграрне училище» 1 вересня 2016 року. З перших днів навчання та протягом навчального року поведінка учня була вкрай незадовільною.
		Хитрий, підступний, влесливий, намагається увійти у довіру, потім обдурює та обкрадає. Спочатку крадіжки спостерігалися у гуртожитку: крав особисті речі однолітків: від одягу до телефонів. Потім перейшов на грабіж житлових будинків: виніс чавунну ванну, безліч металевих речей, збував їх та користувався грошима. У поліції також зафіксована крадіжка сільськогосподарських борін та гідравлічного циліндру від сіялки з території училища.
		Систематично вживає спиртні напої. Поводить себе нахабно як з однолітками, так і з дорослими, висловлюється брутальною лайкою. Відмовляється дотримуватися правил поведінки у громадських місцях. Вважає, що йому все дозволено. Вибивав двері, зривав решітки з вікон, щоб вийти з гуртожитку серед ночі. Боягузливий, але постійно намагається самоствердитися за рахунок слабких, здатний на страшні вчинки. Забирає їжу у слабших, пригнічує їх, залякує. Грубить дорослим. Не реагує на зауваження, відповідає хамством.
		Постійно знаходить гострі предмети і погрожує всім, руйнує все на своєму шляху, вибиває двері і шибки. Створює напружену обстановку в колективі, в якому проживає багато дітей, які легко піддаються масовому психозу. Для того, щоб досягти своєї мети - отримати кошти на розваги та власні забаганки, - може вдаватися до демонстраційного суїциду та різноманітного шантажу, здатний на підлість, має схильність до наклепів та доносів як на однолітків, так і на дорослих, підлабузник.
		Схильний до токсикоманії, одурманював себе клеєм, оцтом. Направлявся на обстеження до Одеської ОПЛ-2.
		Схильний до бродяжництва, неодноразово був оголошений в розшук.
		Низка його вчинків за літній період - систематичне вживання спиртного, крадіжка велосипеду, зґвалтування дівчинки (про що вона, залякана ОСОБА_26 , побоялася повідомити у відділ поліції) та чергове зникнення.
		Після отриманняним умовногостроку трохи«притих»,але йоговистачило діїстановлять загрозуяк длявзагалі». 
		Поряд із цим, в матеріалах кримінального провадження наявні відомості, що вказують на обставини які, сприяли негативному формуванню особистості ОСОБА_8 .
		Так, у висновку судово-психіатричних експертів №17 від 24.04.2018 року (а.с 12 т.2) щодо психічного стану ОСОБА_8 та фактів, які встановлені під час проведення експертизи, зазначено, що останній народився у соціально неблагополучній сімї, у ранньому віці звернув на себе увагу неврівноваженим характером, схильністю до агресії, реакціями активного та пасивного типу, тим, що часто втікав зі школи, зловживав алкоголем, вчиняв крадіжки.
		На думку суду, наведені факти щодо росту та виховання обвинуваченого, знаходяться у прямому причинному зв`язку із його поведінкою під час вчинення інкримінованих злочинів. Підстав для визнання вказаних обставин пом`якшуючими в контексті інкримінованих подій, суд не вбачає, утім врахує їх під час призначення покарання. 
		 
		Суд вважає, що наведені та проаналізовані докази є належними, допустимими, достовірними, а сукупність доказів дає підстави для прийняття відповідного процесуального рішення щодо винуватості ОСОБА_8 в інкримінованих злочинах. 
		Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, інкримінованих ОСОБА_8 стороною обвинувачення злочинів, дають підстави прийти до висновки про наявність у діях обвинуваченого ознак злочинів, передбачених ч.3ст.152, ч.1ст.187 КК України.
		 
		Дії ОСОБА_8 суд кваліфікує в межах висунутого обвинувачення з урахуванням приписів ст. 337 КПК України: 
		- за епізодом зґвалтування від 20.03.2018 року - за ч.3 ст.152 КК України за кваліфікуючими ознаками: вчинення дій сексуального характеру пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо неповнолітньої особи;
		- за епізодом нападу на потерпілу з метою заволодіння її майном від 20.03.2018 р.  за ч.1 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу;
		- за епізодом зґвалтування від 21.03.2018 року  за ч.3 ст.152 КК України за кваліфікуючими ознаками: вчинення дій сексуального характеру пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене повторно, щодо неповнолітньої особи.
		За сукупністю ОСОБА_8 вчинив злочини, передбачені ч.3 ст. 152 КК України, ч.1 ст. 187 КК України.
		 
		Щодо мотивів зміни правової кваліфікації окремих діянь обвинуваченого за ч.3 ст. 152 ККУ а також виходу за межі висунутого обвинувачення за ч.1 ст. 187 ККУ в частині визначення (зменшення) вартості майна потерпілої , зазначеного в обвинувальному акті.
		 
		Стаття 337КПК Українивизначає чіткі межісудового розгляду.  Судовийрозгляд проводитьсялише стосовноособи,якій висунутеобвинувачення,і лишев межахвисунутого обвинуваченнявідповідно дообвинувального акта,крім випадків,передбачених цієюстаттею (ч.1ст.337КПКУ).  З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщоце покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		За наслідками повного та всебічного судового розгляду суд, дійшов до висновку, що дії обвинуваченого сексуального характеру, які мали місце 20.03.2018 року, які кваліфіковані стороною обвинувачення двічі як окремі злочини за ч.3 ст. 152 ККУ, а також дії обвинуваченого, які мали місце 21.03.2018 року, що кваліфіковані стороною обвинувачення двічі як окремі злочини за ч.3 ст. 152 ККУ, слід кваліфікувати як окремі продовжувані злочини, виходячи із наступного.
		 
		1.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_8 , які виразилися у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло потерпілої, що мали місце у період часу з 22 години 30 хвилин до 23 години 20 хвилин 20.03.2018 року, за ч.3 ст. 152 КК України, як такі що очевидно охоплювалися єдиним протиправним наміром. До такого висновку суд приходить, виходячи із характеру таких дій, їх тривалості, відсутності перерви у часі, місця вчинення та єдиного об`єкта кримінально-правової охорони. 
		З аналогічнихміркувань суд кваліфікуєза ч.3ст.152КК Україниповторні,протиправні дії ОСОБА_8 , які виразилисяу вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло потерпілої, що мали місце у період часу з 10 години 21.03.2018 року, як такі, що охоплювалися єдиним протиправним наміром. 
		2. У формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, суд зазначив вартість мобільного телефону марки MEIZU М2 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , S/N НОМЕР_4 , в корпусі білого кольору, належного потерпілій ОСОБА_15 , у сумі 2200 гривень, враховуючи висновок №18-1855/32 товарознавчої експертизи по визначенню вартості майна від 14.05.2018, згідно з яким розмір майнової шкоди, завданої власнику мобільного телефону марки MEIZU М2 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , S/N НОМЕР_4 , в корпусі білого кольору, станом на 22.03.2018, складає 2200 грн. 00 коп. (т.2 а/с 263-266). В обвинувальному акті така вартість зазначена у сумі 3299 гривень без відповідного обґрунтування та не підтверджена жодним доказом.
		 
		Щодо неврахування окремих доказів сторони обвинувачення.
		 
		1.Стороною обвинувачення суду надано висновок експерта №757-Х від 17.05.2018, згідно із яким надані на експертизу рідина коричневого кольору об`ємом 600 мл., осад білого кольору масою 0,953 г., які знаходилися в прозорій полімерній пляшці з написом «…Coca-Cola…» та 7 таблеток в блістері з написом «Сонміл 15 мг. ПАТ «Київський вітамінний завод…» містять доксиламін, який отруйним або сильнодіючим лікарським засобом не являється (т.2 а/с 81-85). 
		В розумінні положень ст. 85 КПК України цей доказ не є належним, оскільки прямо чи непрямо не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		2. Сторона обвинувачення, окрім інших, також посилається на наступні речові докази винуватості ОСОБА_8 : вміст нігтьових пластин з обох рук потерпілої ОСОБА_15 , труси, чорні штани, шість відбитків слідів пальців рук, пляшка «Coca-Cola». Суд вважає, що вказані речі не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а тому, з огляду на положення ст.85 КПКУ є неналежними доказами. 
		3.Ухвалюючи процесуальне рішенняза наслідкамисудового розглядуу справі,суд ткожне враховуєнаступні речовідокази: ковдра, 2 ножа, кружевні труси потерпілої, чорні штани, 6 відбитків слідів пальців, 1 паперовий конверт з 7 презервативами, пляшка «Coca-Cola», 2 згортки паперу, в яких містяться біологічні зразки підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки вказані речові докази не були надані стороною обвинувачення і безпосередньо не досліджувалися судом в судовому засіданні. Дослідження вказаних доказів ініціював суд та сторона захисту. При цьому суд керується загальною засадою кримінального провадження, закріпленою у ст. 23 КПКУ, згідно із якою суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		4. Протокол огляду місця події від 22.03.2018 року за адресою м.Одеса, вул.Новощепний ряд 25, суд також вважає неналежним доказом, з огляду на те, що зазначені у ньому відомості не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (т.2 а.с. 97-99). Зміст протоколу не дозволяє встановити логічних зв`язків із вказаним приміщенням, окрім припущень. 
		5. Суд не враховує в якості доказу відомості щодо телефонних з`єднань, які містяться на цифровому носії інформації, наданому на підставі ухвали слідчого судді від 30.03.2018 року (а.с.25-31 т.2), оскільки вказана ухвала реалізована у поза процесуальний спосіб особою, яка не мала відповідних процесуальних повноважень. Крім того, під час судового розгляду зміст вказаного документу не досліджувався під час судового розгляду та є не зрозумілим.
		6. Висновки: судово-трасологічної експерти №701-Д від 27.04.2018 року ( т. 2 а. с.61-71), судово-імунулонічної експертизи №338 від 27.04.2018 року (т.2 а.с.135), цитологічної експертизи №187 від 20.04.2018 року (т.2 а.с.143), цитологічної експертизи №186 від 20.04.2018 року ( т.2 а.с.152) - в розумінні положень ст. 85 КПК України не є належними доказами, оскільки прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		 
		Щодо доводів сторонизахисту. 
		 
		Сторона захисту наполягає на невірній кваліфікації дій обвинуваченого, невідповідності обвинувачення вимогам КПК, недопустимості низки доказів внаслідок порушення процедури їх отримання, що матиме наслідком, постановлення виправдувального вироку. 
		 
		1.Щодо невірної кваліфікації інкримінованих злочинів, передбачених ч.3 ст. 152 КК України.
		Заперечуючи факт зґвалтування потерпілої, сторона захисту одночасно наполягала на неправильній кваліфікації дій обвинуваченого за ознакою повторності за чотирма інкримінованими епізодами, які згідно обвинувального акту мали місце протягом вечірнього часу 20.03.2018 року та ранкового часу 21.03.2018 року, стверджуючи про наявність імовірного продовжуваного правопорушення, що охоплювалося єдиним протиправним наміром. Суд визнав такі доводи захисника частково обґрунтованими, перекваліфікувавши дії обвинуваченого за двома окремими епізодами та навівши відповідне обґрунтування у розділі вироку: «Щодо мотивів зміни правової кваліфікації окремих діянь обвинуваченого за ч.3 ст. 152 ККУ а також виходу за межі висунутого обвинувачення за ч.1 ст. 187 ККУ в частині визначення (зменшення) вартості майна потерпілої, зазначеного в обвинувальному акті»
		 
		2.Щодо натуралізації обставин події злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
		Сторона захисту зазначає про наявність в обвинувальному акті натуралізації опису обставин події злочину, посилаючись на Постанову Пленуму Верховного суду України №4 від 27.03.1992 року, що на її думку є неприпустимим.
		У п.3 вказаної Постанови міститься вказівка про недопустимість натуралізації в обвинувальних висновках та у вироках обставин вчинених статевих злочинів, що виключають їх публічне оголошення. У випадках недопустимої натуралізації опису злочинів в обвинувальних висновках судам слід повертати такі справи прокурору для складання цих документів відповідно до вимог ст. 230 КПК. Вирок, у якому допущено таку натуралізацію, підлягає скасуванню як постановлений з порушенням закону. 
		Такі твердження сторони захисту суд не приймає до уваги з огляду на те, що Постанова Пленуму Верховного суду України №4 від 27.03.1992 року, втратила чинність 30.05.2008 року. Також суд приймає до уваги, що вказаний нормативний акт регулював окремі питання правозастосування у кримінальних провадженнях, які здійснювалися за правилами КПК України в редакції 1960 року, який також втратив чинність. Натомість, в діючому КПК України, передбачено чіткий перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, серед яких відсутня така підстава як «натуралізація злочину». Згідно із приписами ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Тому суд вважає наведені доводи захисника щодо натуралізації необґрунтованими. 
		 
		3. Щодо застосування нової редакції ч.3 ст. 152 ККУ та ч.1 ст. 5 ККУ.
		Сторона захисту стверджує, що прокурором під час зміни обвинувачення було застосовано нову редакцію ч.3 ст. 152 ККУ, яка не має зворотної дії з огляду на приписи ч.1 ст. 5 ККУ.
		З такими твердженнями захисника суд не погоджується, виходячи із наступного.
		В обвинувальному акті від 15.05.2018 року дії ОСОБА_8 було кваліфіковано стороною обвинувачення з ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153 та ч.1 ст. 187 ККУ.
		У зміненому обвинувальному акті від 10.03.2021 року та обвинувальному акті від 26.12.2022 року дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.3.ст. 152 та ч.1 ст. 187 ККУ в редакції Закону що діяв на момент зміни обвинувачення.
		Остання зміна редакцій статей 152 та 153 КК традиційно вважалася спрямованою на посилення кримінальної відповідальності. Однак, на практиці є ситуації, за яких застосування цих статей веде до іншого висновку. Ті діяння, які раніше кваліфікувалися за ст. 153 ККУ, після внесення змін підпадають під дію ст. 152 КК.
		Питання, які виникають у зв`язку із перекваліфікацією діяння, призначення покарання, застосування тієї чи іншої редакції вказаних статей, питання про дію в часі норм ККУ у цьому аспекті висвітлені у Постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 7 грудня 2020 року (справа № 562/1629/17).
		Так, згідно із вказаною Постановою, висновок про те, чи має місце зворотна дія в часі можна робити лише щодо конкретних обставин справи, щодо конкретного діяння та конкретної особи. На відміну від попередньої редакції, у новій редакції ст. 152 ККУ застосування до потерпілої особи насильства прямо не передбачено диспозицією цієї норми. Однак це не означає, що насильство як спосіб вчинення зґвалтування проігноровано взагалі. Законодавець, формулюючи нову редакцію ст. 152 ККУ, виходив із положень Стамбульської конвенції 2011 року, в якій визначення дій сексуального характеру значно різниться від визначення в українському законодавстві, в якому протягом значного часу вказівка на насильство була домінуючою рисою цього небезпечного діяння. Зґвалтування як суспільно небезпечне діяння не виключає насильство, і у більшості випадків вчинити зґвалтування без насильства неможливо (наприклад, при енергійній протидії ґвалтівнику). Однак насильство при зґвалтуванні не є самоціллю, воно має допоміжний характер у вирішенні наміру ґвалтівника, для якого головним є прагнення задовольнити свою статеву пристрасть. Стосовно його вирішення насильство набуває другорядного значення. В умислі винного воно не є переважним чинником. За певних супутніх обставин він може використати й інші способи протиправного задоволення своєї статевої пристрасті. За такого підходу домінуючим криміноутворюючим чинником, що обумовлює відповідальність за зґвалтування, стає відсутність добровільної згоди потерпілої особи по відношенню до дій. 
		В контексті обставин даного кримінального провадження, аналізуючи зміст диспозицій статті ст. 152 ККУ в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2617-VIII від 22.11.2018, № 409-IX від 19.12.2019, суд приходить до висновку, що діюча редакція ч.3 ст. 152 КК України не встановлює кримінальну протиправність діяння, не посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище ОСОБА_8 . Зміна диспозицій статті ст. 152 ККУ не свідчить про декриміналізацію чи навпаки криміналізацію окремих дій обвинуваченого. Між попередньою та новою редакціями зазначених норм закону про кримінальну відповідальність має місце правова наступність. Тому, в даному випадку, немає підстав для застосування положень ч. 1 ст. 5 ККУ щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
		 
		4.Щодо недотримання вимог КПКУ, які стосуються підстав для початку досудового розслідування у справах приватного обвинувачення.
		Захисник стверджує,що потерпілау своїйзаяві від21.03.2018року непорушує питанняпро притягнення ОСОБА_8 до кримінальноївідповідальності застатевий злочин,що єпорушенням вимогКПК. Сторона захисту зазначає, що п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» передбачено, що згідно з ч.2 ст.27 КПК України справи про злочини, передбачені ч.1 ст.152 КК, порушуються не інакше як за скаргою потерпілої особи. Тому при вчиненні двох зґвалтувань без кваліфікуючих ознак приводом до порушення справи за ч.2 ст.152 КК є подача скарги особою, потерпілою від першого злочину, або подача скарг обома потерпілими особами. 
		Суд вважає вказані доводи захисника необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. 477 КПКУ, кримінальне провадження щодо інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч.3 ст. 152 КК України, здійснюється у загальному порядку та не вимагає відповідної заяви потерпілої особи.
		 
		 
		5.Щодо недоведеності факту зґвалтування та застосування фізичного насильства.
		 
		Сторона захисту посилається на п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», що втратив чинність, згідно із яким фізичним насильством, передбаченим диспозиціями статей152, 153 КК Українислід вважати умисний зовнішній негативний вплив на організм потерпілої особи або на її фізичну свободу, вчинений з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи або приведення її у безпорадний стан. Такий вплив може виражатись у нанесенні ударів, побоїв, заподіянні тілесних ушкоджень, обмежені або позбавленні особистої волі тощо. На думку захисника відсутні будь-які докази застосування насильства та зґвалтування потерпілої. 
		Вказані доводи сторони захисту суд також вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
		По-перше, інкримінований ОСОБА_8 злочин, передбачений ч.3 ст. 152 ККУ, в чинній редакції, не має такої ознаки, як застосування фізичного насильства.
		По друге, як суд зазначав вище, виходячи із диспозиції ч.3 ст. 152 ККУ, домінуючим криміноутворюючим чинником, що обумовлює відповідальність за зґвалтування, стає відсутність добровільної згоди потерпілої особи по відношенню до дій. Насильство при зґвалтуванні не є самоціллю, воно має допоміжний характер у вирішенні наміру ґвалтівника, для якого головним є прагнення задовольнити свою статеву пристрасть. 
		Судом було проведено детальний аналіз наявного негативного впливу на потерпілу з боку обвинуваченого, яким встановлено, що ОСОБА_8 погрожував ОСОБА_15 застосуванням ножа, тобто фізичного насильства; змушував її виконувати його накази проти її волі, в тому числі змусив частково зняти одяг; штовхав потерпілу на матрац, після чого здійснив статеві акти, в тому числі неприроднім шляхом, без її згоди, використовуючи при цьому її стан та вік. Зазначені події відбувалися в безлюдному місці, в тому числі, у нічний час. Всі ці погрози потерпіла сприймала, як реальні.
		Сторона захисту також стверджує, що відсутнє пошкодження одягу потерпілої та обвинуваченого, на тілі потерпілої відсутні сліди, які б вказували про насильницькі дії з боку ОСОБА_8 .
		Судом встановлено, що відсутність пошкоджень на одязі потерпілої пов`язана з тим, що ОСОБА_8 , погрожуючи їй, змушував знімати одяг, отже вона робила це частково самостійно, тому він не пошкоджений. Відсутність у потерпілої тілесних ушкоджень обґрунтовується тим, що обвинувачений штовхав її на матрац та не застосовував надмірний фізичний вплив. На підставі висновку експерта №690/21-Д від 19.04.2018 та судово-медичного дослідження (обстеження) №615/14-Д від 18.04.2018, встановлено, що ОСОБА_15 виявлені два «свіжих» розриви дівочої пліви, давність утворення яких може бути до 4-х діб. Зазначені ушкодження виникли внаслідок перерозтягнення дівочої пліви в передньому та задньому сегментах від дії тупого предмета, яким міг бути в тому числі і напружений статевий член (т.2 а/с 102-104). Отже, факт вагінального проникнення у тіло потерпілої доведено поза розумним сумнівом. Згідно наведених висновків експертів, на вилучених з місця події презервативах виявлено залишки калових мас. Дана обставина узгоджується із показаннями потерпілої про те, що обвинувачений неодноразово із застосуванням засобів контрацепції, здійснював анальне проникнення без її згоди. Свідок ОСОБА_24 підтвердив показання потерпілої про те, що її неодноразово зґвалтував ОСОБА_8 . За таких обставин, у суду не виникає жодних сумнівів у доведеності винуватості ОСОБА_8 в зґвалтуванні неповнолітньої ОСОБА_15 . Відсутність у піхві потерпілої слідів сперми очевидно пояснюється використанням контрацептивів, на яких згідно висновків експертів знайдено сліди сперми, походження якої не виключається від обвинуваченого.
		 
		6. Щодо недопустимості протоколу огляду місця події.
		Сторона захисту вважає недопустимим протокол огляду місця події від 21.03.2018, посилаючись на те, що прізвища понятих та інші відомості у протоколі зазначені різним почерком. Окрім цього, поняті засвідчили своїм підписом лише останній аркуш протоколу огляду. 
		Суд вважає вказані доводи необґрунтованими, виходячи із наступного.
		Згідно ч.5 ст.104 КПК України протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. При цьому Закон не передбачає в якості обов`язкової умови засвідчення підписами кожного аркушу протоколу. Із матеріалів справи вбачається, що останній аркуш протоколу огляду місця події від 21.03.2018 року підписано двома понятими, потерпілою, спеціалістом та слідчим, тобто усіма учасниками слідчої дії, як того і вимагає чинне законодавство. Доводи захисника про те, що окремі записи в протоколі виконано різними почерками ґрунтуються лише на припущеннях. Наявні у протоколі несуттєві відмінності почерку та чорнил очевидно пов`язані із умовами в яких складався протокол огляду місця події. Як правило, подібний протокол складається слідчим в поганих умовах: за відсутності письмового столу, належного освітлення, тощо. Під час його складання виникає необхідність одночасно заповнювати протокол, оглядати місце події, здійснювати необхідні виміри та розрахунки, спілкуватися із спеціалістом, вилучати, упаковувати та опечатувати речові докази, надавати усім учасникам можливість ознайомитись із протоколом та засвідчити його своїм підписом, тощо. За таких обставин, зміст та форма протоколу можуть викликати зауваження у учасників провадження. 
		Суд вважає, що протокол огляду місця події від 21.03.2018 р. складений із дотриманням вимог КПКУ, зауважень під час його підписання не було, форма і зміст протоколу відповідають тій обстановці, в якій він складався. 
		 
		7.Щодо інкримінованого злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 ККУ.
		Сторона захисту стверджує, що обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України не доведено у зв`язку з тим, що відсутні будь-які докази наявності даного майна, його вартості та оцінки.
		Дане твердження захисника суд також оцінює критично, оскільки факт заволодіння мобільним телефоном потерпілої, окрім її показань, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_24 та безпосередньо речовим доказом - мобільним телефоном, який вилучено у третьої особи, та передано на відповідальне зберігання потерпілій. Згідно висновку №18-1855/32 товарознавчої експертизи по визначенню вартості майна від 14.05.2018, вартість матеріального збитку, завданого власнику (потерпілій) мобільного телефону марки MEIZU М2 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , S/N НОМЕР_4 , в корпусі білого кольору, станом на 22.03.2018, складає 2200 грн. 00 коп. 
		 
		8.Щодо недопустимості речових доказів.
		Захисник просить суд визнати недопустимими речові докази, які були вилучені під час огляду місця події, оскільки останні не були упаковані та опечатані належним чином слідчим. На думку сторони захисту, таких відомостей не міститься в протоколі огляду місця події, а підтвердженням є висновок експерта №340 т.2 а.с. 123, в якому зазначено що речовий доказ (ковдра) не упакована.
		Суд критично оцінює вказані доводи сторони захисту, з огляду на наступне. 
		В протоколі огляду місця події від 21.03.2018 року дійсно не конкретизовано яким чином були упаковані та опечатані вилучені на місці події речові докази. Протокол містить лише опис та перелік вилученого майна.
		Утім із протоколу огляду вилучених речей, складеного слідчим 22.03.2018 року (т. 2 а.с. 25), вбачається що усі вилучені речі були належним чином упаковані, опечатані печаткою та засвідчені підписом слідчого, понятих і спеціаліста.
		У всіх висновках експертів, які досліджували вказані речові докази, також міститься детальний опис об`єктів дослідження, із якого вбачається, що речові докази буди надані експерту в упакованому та опечатаному належним чином вигляді, а пакування є цілісним. 
		У висновку експерта №340 від 04.05.2018 року, на який посилається захисник, в його дослідницькій частині (т.2 ас. 123), чітко зазначено у якому вигляді доставлено речовий доказ. А саме: речовий доказ в опечатаному пакеті у відділення доставив слідчий. Цілісність пакування не порушена. Полімерний пакет перев`язано шпагатом білого кольору, кінці якого заклеєно мж двома аркушами білого паперу, на одному відтиск круглої печатки. На другому надпис від руки «21.03.2018 року Одеса, ковдра за фактом зґвалтування ОСОБА_15 , Поняті, слідчі та їх підписи. В пакеті знаходилась ковдра».
		За таких обставин суд не вбачає істотних порушень під час вилучення та дослідження речових доказів, не встановив підстав, передбачених ст. 86, 87 КПУ, для визнання доказів недопустимими, а тому відхиляє доводи сторони захисту. 
		 
		 
		9.Щодо відібрання біологічних зразків. 
		Сторона захисту наполягає на тому, що біологічні зразки у вигляді мазків зі статевого органу обвинуваченого, які у подальшому були використані експертами для відповідних досліджень, є недопустимими доказами, оскільки відібрані без згоди останнього, тобто у поза процесуальний спосіб. На думку сторони захисту, біологічні зразки було відібрано після того як складено, протокол їх огляду від 22.03.2018 року (т.2 а.с.25). Крім того, не встановлено яка особа, за яких у мов і на яких підставах здійснювала відібрання таких зразків. При цьому в протоколі огляду від 22.03.2018 року зазначено, що зразки відібрано не у обвинуваченого, а у особи на прізвище ОСОБА_27 . З аналогічних підстав сторона захисту просить суд визнати недопустимим доказом біологічні зразки, відібрані у потерпілої ОСОБА_15 .
		Перевіривши надані стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження, суд, приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисника, з огляду на наступне.
		Так, згідно із протоколами отримання зразків для експертизи від 22.03.2018 року, складеними слідчим, у приміщенні ОБСМЕ, судовим медиком ОСОБА_28 були відібрані біологічні зразки у потерпілої ОСОБА_15 , а медичним експертом ОСОБА_29 здійснено відбір біологічних зразків зі статевого органу ОСОБА_8 . Крім того, 23.03.2018 року згідно із протоколом здійснено відбір біологічних зразків у вигляді крові та слини ОСОБА_15 , а 05.04.2018 року відібрано аналогічні зразки у ОСОБА_8 . 
		У вказаних протоколах зазначено час, місце, вид біологічних зразків, особу яка їх відібрала. Протоколи підписані без застережень особами, які їх надавали. Під час досудового розслідування та судового розгляду сторона захисту не ініціювала питання відповідності процедури відібрання біологічних зразків вимогам КПКУ. За таких обставин немає жодних підстав вважати. що біологічні зразки у обвинуваченого та потерпілої були вилучені без їх згоди та із порушенням порядку, встановленого КПКУ. 
		Та обставина, що біологічні зразки були відібрані у ОСОБА_8 22.03.2018 року до його процесуального затримання, ніяким чином не порушує порядок, збирання доказів, встановлений КПКУ. Системний аналіз положень ст.. 241, 245 КПКУ, дає підстави дійти висновку про те, що такі зразки можуть бути відібрані, у тому числі у особи, яка не набула статусу затриманої чи підозрюваної. Такою особою може бути свідок, потерпіла чи інша особа.
		Дослідженням протоколу огляду речових доказів від 22.03.2018 року ( т.2 а.с. 26), в якому зазначено, що в об`єкті №6 містяться змиви і мазки зі статевого члену ОСОБА_29 , а також аналізом змісту протоколу відібрання біологічних зразків зі статевого органу ОСОБА_8 від 22.03.2018 року за участю судово-медичного експерта ОСОБА_29 , встановлено, що слідчий припустився помилки, зазначивши на пакуванні відібраних зразків прізвище судово-медичного експерта ОСОБА_29 , замість особи, у якої такі зразки біло відібрано ( ОСОБА_8 ). Таке порушення не є істотним і жодним чином не впливає на реалізацію прав учасників процесу.
		Крім того, оцінюючи з точки зору допустимості вказані докази, суд приймає до уваги, що усі вилучені по справі речові докази та біологічні зразки, були упаковані та опечатані належним чином, експертні дослідження проводилися на підставі ухвал слідчого судді, який здійснював контроль за дотриманням прав і свобод людини на досудовому розслідуванні. 
		 
		При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України. 
		Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.187 КК України є тяжкими злочином проти власності, злочин, передбачений ч.3 ст.152 КК України, є особливо тяжким злочином проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. 
		Внаслідок вчинених злочинів неповнолітня ОСОБА_15 перенесла серйозну психотравму, ці події суттєво вплинули на її життя, міжособистісні стосунки, особистісний розвиток. Потерпілій експертами рекомендовано психотерапевтичний супровід у психолога в роботі з травмою зґвалтування (висновок експерта т.2 а/с 41-44). Такі суспільно небезпечні зміни в об`єкті кримінально-правової охорони, які викликані вчиненням злочину, з урахуванням наведених обставин кримінального провадження, суд визнає істотними, оскільки завдано значну, непоправну шкоду здоров`ю потерпілій, яка була неповнолітньою.
		ОСОБА_8 є громадянином України, має реєстрацію, в шлюбі не перебуває, не працевлаштований, раніше двічі судимий за скоєння навмисних злочинів проти власності із корисливих мотивів, за які покарання не відбув. Свою винуватість обвинувачений не визнав, перед потерпілою не вибачився. Згідно характеристики за місцем навчання в Савранському професійно-технічному аграрному училищі характеризується вкрай негативно («хитрий, підступний, влесливий, такий що намагається увійти у довіру. Крав особисті речі однолітків та обкрадав житлові будинки. Систематично вживає спиртні напої. Вважає, що йому все дозволено. Боягузливий, але постійно намагається самоствердитися за рахунок слабких, здатний на страшні вчинки. Постійно погрожує гострими предметами, створює напружену обстановку в колективі, може вдаватися до демонстраційного суїциду та різноманітного шантажу, здатний на підлість» - мова оригіналу). Така характеристика, повністю узгоджується із встановленими під час судового розгляду фактичними обставинами справи щодо поведінки обвинуваченого до, під час та після вчиненого злочину.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , передбачених ст.66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 , згідно зі ст.67 КК України, є рецидив злочинів, оскільки обвинувачений вчинив нові умисні злочини, маючи не зняту та непогашену судимість за інші умисні злочини. Окрім цього, обставиною, яка обтяжує покарання, є повторність злочинів, у зв`язку із вчиненням ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, за наявності не погашеної судимості за вчинення злочинів, передбачених ст. 185 ККУ.
		З оглядуна викладене,враховуючи особуобвинуваченого,його поведінку,ставлення до вчиненого,характеристику, наслідкивчиненого,відсутність обставин,які пом`якшуютьпокарання,приймаючи доуваги вказаніобставини,які обтяжуютьпокарання, судвважає занеобхідне призначити ОСОБА_8 за вчиненіним злочини,передбачені ч.3ст.152,ч.1ст.187КК України,покарання увигляді позбавленняволі,оскільки надумку судуйого подальшевиправлення неможливе безізоляції відсуспільства,вважаючи данепокарання необхіднимдля йогоперевиховання тапопередження вчиненнянових злочинів. Остаточне покарання ОСОБА_8 необхідно визначити за правилами ч.4 ст. 70 КК України, приєднавши частково не відбуте ним покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Балтського районного суду Одеської області від 27.05.2022 року. 
		Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
		 
		Цивільний позов потерпілою ОСОБА_15 не заявлено, належний їй мобільний телефон вилучено у третьої особи та повернуто.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст.ст.118-126 КПК України.
		Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України. 
		Підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не встановлено.
		Підстав для внесення до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, відомостей про засудження обвинуваченого ОСОБА_8 не встановлено, оскільки на час вчинення злочину потерпіла досягла 14 років, тобто не перебувала у статусі малолітньої.
		Враховуючи наведене,керуючись ст.ст.1-376КПК України,ст.ст.1-90КК України,суд,- 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_8  визнативинуватим увчинені злочинів,передбачених ч.3ст.152, ч.1ст.187 КК України, та призначити йому покарання:
		-за ч.3ст.152КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років. 
		-за ч.1ст.187КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. 
		На підставі ст.70 КК України, при призначенні покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити  ОСОБА_8  до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років. 
		На підставі ч.4 ст. 70 КК України приєднати частково до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком Балтського районного суду Одеської області від 27.05.2022 року, остаточно визначивши ОСОБА_8 до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років.
		 
		Строк відбування покарання  ОСОБА_8 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 22.03.2018 року.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк покарання  ОСОБА_8  термін його попереднього ув`язнення у період з 22.03.2018 по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі. 
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк покарання  ОСОБА_8  термін його попереднього ув`язнення у період з 17.07.2017 по 28.11.2017, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
		 
		Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили - залишити без змін у вигляді тримання під вартою.
		 
		Речові докази: 
		- ковдра, 2 ножа, вміст нігтьових пластин з обох рук потерпілої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , труси, чорні штани, 6 СПР, 1 паперовий конверт з 7 презервативами, пляшка «Coca-Cola», 2 згортки паперу, в яких містяться біологічні зразки підозрюваного ОСОБА_8  знищити.
		- мобільний телефон марки Meizu M2 IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , S/N НОМЕР_4 в корпусі білого кольору  вважати повернутим потерпілій.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_8  на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 4 290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) гривень.
		 
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка тримається під вартою  у той же строк з дня отримання копії вироку.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                      ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Суддя:                              ОСОБА_2 
		 
		       
		Суддя:                             ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		23.02.2023

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...