Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 948/392/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2023. Зареєстровано: 24.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2023.
Дата набрання законної сили: 28.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/948/23/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000003352

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Машівський районний суд Полтавської області
		 
		 
		 
		Справа № 948/392/23 
		Номер провадження 1-кп/948/23/23 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		   23.02.2023 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
		головуючого  судді                         ОСОБА_1 , 
		за участю: секретаря                         ОСОБА_2 ,
		розглянувши впорядку спрощеногопровадження кримінальнепровадження №22022220000003352від 11.11.2022року за обвинуваченням:
		            ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Великий                 Бурлук Харківської області, громадянки України, із вищою освітою,                 розлученої, непрацюючої, яка має на утриманні трьох неповнолітніх                 дітей , зареєстрованої та мешкаючої за адресою:      АДРЕСА_1 ,                 раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, 
		в с т а н о в и в :
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_4 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів зс рф на території України.
		24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.
		Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 №58/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб. Законом України від 07.02.2023 р. №2915-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Законом України від 22 травня 2022 року № 2265-ІХ «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» російська федерація визнана державою-терористом (державою-агресором).
		Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території тимчасово окупованого сел. Великий Бурлук Куп`янського району Харківської області, у серпні 2022 року, більш точну дату вчинення кримінального правопорушення за об`єктивних причин встановити не виявилось можливим, діючи зі злочинним умислом, направленим на співпрацю з представниками збройних сил російської федерації, та з метою надання допомоги ворожій державі, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеці України, за власним бажанням, добровільно, надала згоду на зайняття посади в організації окупаційної влади, де у подальшому, була призначена на посаду «исполняющей обязаности главного специалиста сектора делопроизводства Великобурлукского территориального управления», створеного окупаційною адміністрацією держави-агресора російської федерації «Временной гражданской администрацией Купянского района Харьковской области» на території Куп`янського району Харківської області.
		Після чого, ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній посаді у приміщенні адміністративної будівлі за адресою: Харківська область, Куп`янський район, сел. Великий Бурлук, вул. Центральна, 9, виконувала наступні свої функціональні обов`язки: облік вхідної та вихідної кореспонденції, видача довідок про фактичне місце проживання осіб, які фактично мешкали на території Великобурлуцької селищної ради, однак були зареєстровані у інших населених пунктах, з метою подальшого отримання матеріальної допомоги та пред`явлення довідок у різноманітних організаціях.
		Таким чином,дії ОСОБА_3 органом досудовогорозслідування вірнокваліфіковані зач.2ст.111-1 КК України як колабораційна діяльність, а саме: добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території.
		Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 20.02.2023 з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (а.с.1-9).
		Частинами 2, 3 ст.381КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
		Зі змісту заяви обвинуваченої ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника  адвоката ОСОБА_5 (а.с.12-14,73,74), вбачається, що обвинувачена беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території (колабораційна діяльність), погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст.302КПК України та надала свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
		Відповідно до частин 2, 3 ст.382КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
		Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву обвинуваченої, в якій вона зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
		У відповідності до частини 4 ст.107КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
		Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст.111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території (колабораційна діяльність).
		Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
		ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч. 2 ст.111-1 КК України, а саме як добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території (колабораційна діяльність).
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.
		Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (проступку).
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, має трьох дітей (а.с.54-56, 61) на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с.58,59), раніше не судима (а.с.62), відношення обвинуваченої до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст.12КК України як кримінального проступку, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; її поведінку під час та після вчинення неправомірних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 111-1 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій в органах державної влади і місцевого самоврядування строком на 10 років без конфіскації майна, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3 визнативинуватою увчиненні кримінальногопроступку,передбаченого ч.2ст.111-1КК Українита призначитиїй покаранняу видіпозбавлення праваобіймати посади,пов`язаніз виконанняморганізаційно-розпорядчихі адміністративно-господарськихфункцій ворганах державноївлади імісцевого самоврядуваннястроком на10років безконфіскації майна. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		У відповідності до частини 1 статті 394КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		 
		 
		 
		Суддя                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...