Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/26187/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2023. Зареєстровано: 24.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2023.

Номер судового провадження: 2-6170/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/26187/22-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі 
		головуючого судді Бусик О. Л.
		при секретарі судових засідань Рябошапко М.О.
		за участю:
		позивача: ОСОБА_1 
		представника позивача: ОСОБА_2 
		представника відповідача - Хитрової Л.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу  за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити дії, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		В вересні 2022 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
		В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ОСОБА_1 є клієнткою ПАТ КБ «ПриватБанку» відповідно до договору від 17 вересня 2012 року №SAMDN50000068092555, що підтверджується випискою із рахунків від 16 вересня 2022 року №JVUV712F4R3P38SM. Послугами вказаного банку користується тривалий час, нею були отримані наступні банківські картки: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
		Зазначала, що 01 липня 2022 року на мобільний номер позивача зателефонувала незнайома особа з номеру НОМЕР_3 , яка представилась працівником ПАТ КБ «Приватбанк» із служби безпеки, запитала чи дійсно вона, позивач, є ОСОБА_1 , а також повідомила, що з її картки для виплат знято суму 1800 грн. Позивач намагалась перевірити дану інформацію через систему Приват24, проте виявилось, що для неї вхід до системи заблокований. Після цього, позивач звернулась до Банку та просила заблокувати свої картки, одна із яких кредитна, а інша використовується нею для отримання виплат, зокрема пенсії по інвалідності. Перевірка стану рахунку позивача показала, що з банківських карток останньої 01 липня 2022 року дійсно було здійснено зняття коштів : 4584 грн. 70 коп. (купівля товару) - з картки, на яку позивач отримує пенсію по інвалідності, а з кредитної картки 2211 грн. (переказ) та додатково комісія 77 грн. 33 коп., 2512 грн. 50 коп. переказ та додатково 87 грн. 88 коп., комісія банку, а також зняття готівки в банкоматі 20 000 грн. та додаткового комісія 799 грн. 61 коп. 01 вересня 2022 року Банком було знято з кредитної картки позивача відсотки в сумі 1047 грн. 80 коп.
		25 липня 2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою 44-ВБ про неправомірне зняття коштів із її рахунку та з вимогою списати борг або поновити зняті кошти на рахунку, оскільки вказані кошти були зняті без її відома, проте відповіддю від 09 серпня 2022 року №20.1.0.0.0/7-220725/10897 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про здійснення, на думку відповідача, саме нею порушення договору, що означає відсутність відповідальності Банку за ситуацію, що сталась з позивачем. Роз`яснення чому картки позивачки не було заблоковано вчасно за намагання здійснити несанкціонований нею доступ, позивач від відповідача не отримала.
		21 липня 2022 року позивач звернулась із заявою про вчинення злочину до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, на підставі якої до ЄРДР 22 липня 2022 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 190 КК України.
		Вважає, що відповідач має поновити зняті кошти на банківських рахунках для виплат, оскільки це власні кошти позивачки, що були зняті несанкціоновано.
		Також зазначала, що у зв`язку із вчиненням Банком протиправних дій та бездіяльності, невиконання ним умов договору та приписів ст. 1073 ЦК України позивачці спричинено моральну шкоду, яка полягає, зокрема, у спричиненому важкому психологічному шоці у момент, коли позивачка дізналась про своє залишення без належних їй коштів в порушення законодавства, необхідності звернення до правоохоронних органів, у нехтуванні відповідачем законних прав позивача на повернення несанкціоновано знятих коштів, тощо. Розмір спричиненої моральної шкоди оцінює в 30 000 грн.
		Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов та зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок власних та кредитних коштів на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , згідно договору від 17 вересня 2012 року №SAMDN50000068092555, до стану, у якому рахунки ОСОБА_1 були перед виконанням 01 липня 2022 року несанкціонованих операцій щодо зняття і перерахування коштів в сумі 30 249 грн. 52 коп. та списати нараховані у зв`язку з цим відсотки на суму 1047 грн. 80 коп., а також стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду в сумі 30 000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року відкрито провадження у даній справі для розгляду за правилами спрощеного провадження.
		05 січня 2023 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до якого Банк заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що спірні перекази коштів були вчинені не нею особисто; банк не здійснив ідентифікації або порушив умови укладеного договору. Звернення до правоохоронних органів не достатньо для підтвердження цих доводів. Також позивач приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою карток, які є електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування її рахунку; автоматичне налаштування sms-повідомлень щодо операцій для всіх клієнтів банку цими Умовами та Правилами не передбачено. 
		В судовому засіданні позивачка та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з викладених у позові підстав.
		Представник відповідача заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні з викладених у відзиві підстав.
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта аб оналежного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленному законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в кассах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операціїі з застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом відповідно до цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач не відкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Із виписки з картки/рахунку НОМЕР_4 слідує, що 01 липня 2022 року з рахунку НОМЕР_5 були проведені наступні операції: сплата продуктів Чудо маркет, Харків, просп. Героїв Сталінграда,буд. 12 на суму 4 584 грн. 70 коп., переказ зі своєї карти на суму 2 211 грн.; сума комісії 77 грн. 33 коп., переказ із своєї карти на суму 2512 грн. 50 коп.; сума комісії 87 грн. 88 коп., зняття готівки в банкоматі DN00 av.LvaLаndau,12, Kharkiv в розмірі 20 000 грн., сума комісії 799 грн. 61 коп., а також 01 вересня 2022 року з рахунку НОМЕР_6 відбулось списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 1,7 відсотка нараховано 1047 грн. 80 коп.
		Позивач стверджує, що вказані операції проведені без її відома невідомими особами, у зв`язку з чим вона звернулася із заявою до правоохороних органів про повідомлення про вчинення кримінального правопорушення - шахрайства відносно неї, а саме заволодіння шляхом обману невідомою особою, яка представилась працівником банку «Приватбанк», грошовими коштами у розмірі 31 000 грн.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка фактично вказує на те, що неправомірне зняття коштів пов`язане з діями банку.
		Разом з тим, судом таких обставин у справі не встановлено. У заяві про вчинення злочину ОСОБА_1 не вказує, що списання коштів з її рахунку відбулося через неправомірні дії банку чи через помилку у переказі коштів.
		В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачка зверталася до банку із заявою про блокування рахунку,тощо.
		Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивачка звернулась до правоохоронних органів з приводу несанкціонованого списання коштів 21 липня 2022 року, а із заявою до Банку 25 липня 2022 року, тобто через три тижні, як їй стало відомо про ці обставини.
		З виписки по рахунку вбачається, що усі операції по картці позивачки відбувалися відповідно до угоди від 17 вересня 2012. З цієї виписки також вбачається, що позивачка мала декілька карток Приватбанку та користувалася ними. 
		Так, з виписки по рахунку позивача вбачаються численні платіжні операції, в тому числі і 01 липня 2022 року, як на рахунки, які відкрито в АТ КБ «ПриватБанк», так і на рахунки інших банків, сплата комунальних платежів, зняття готівки в банкоматах, здійснення переказів, оплата в торгівельно-сервісній мережі, тощо.
		Разом з тим, аналіз платіжних операцій за 01 липня 2022 року свідчить про те, що вони здійснені, як через особистий кабінет Приват24 шляхом переказу коштів на рахунок, відкритий в іншому Банку, що можливе лише за допомогою проведення належної авторизації, так і шляхом зняття готівки в банкоматі банку, що можливе лише за наявності самої платіжної картки та введенням самої платіжної картки та введенням вірних реквізитів картки та ПІН-коду до неї.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чиінтересів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу кожна сторона повинна довести обставини, якімають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, якіберуть участь у справі. Доказування не можеґрунтуватися на припущеннях.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставіякихможнавстановитидійсніобставинисправи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		В постанові Верховного Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2020 року (справа № 560/898/16-ц) висловлено висновок, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.
		Позивач стверджує, що зняття, як кредитних так і власних коштів з її карткового рахунку, відбулось без її згоди, чим завданої й матеріальних збитків, зазначала, що свою банківську картку, як і дані, для її використання, нікому не надавала.
		Разом з тим, будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що транзакції грошових коштів з рахунку позивача були здійснені не нею, матеріали справи не містять.
		Так, заява до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, як і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є судовим рішенням, яке набрало законної сили, а обставини, встановлені у ньому, - становили би преюдицію. Подання заяви про вчинення кримінального правопорушення і факт внесення відомостей до Реєстру є задокументованими актами фіксації певних обставин, які не мають наперед визначеної оцінки.
		Обвинувальний вирок, який би набрав законної сили, у якому суд встановив би, що грошові кошти з рахунку позивача були використані не позивачем, а іншою особою, яка протиправним шляхом, без згоди ОСОБА_1 заволоділа таким чином коштами і розпорядилася ними, не надано, про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових  розслідувань, закінчення досудового розслідування, та результат не повідомлено суду.
		       Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відновлення залишку власних та кредитних коштів на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , згідно договору від 17 вересня 2012 року №SAMDN50000068092555, до стану, у якому рахунки ОСОБА_1 були перед виконанням 01 липня 2022 року несанкціонованих операцій щодо зняття і перерахування коштів в сумі 30 249 грн. 52 коп. та списання нарахованих у зв`язку з цим відсотків на суму 1047 грн. 80 коп.
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Статтею 23 ЦК України закріплено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  
		Частиною 2 вказаної норми права  визначено, що  моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		У частині 2 зазначеної статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. 
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Враховуючи на те, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про відновлення залишку власних та кредитних коштів на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , до стану, у якому рахунки були перед виконанням 01 липня 2022 року несанкціонованих операцій щодо зняття і перерахування коштів та списання нарахованих у зв`язку з цим відсотків, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ   від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).        
		Керуючись ст.ст. 1-22, 509, 1054, 1066, 1073 ЦК України, ст.ст. 1, 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд,-  
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		 
		 
		Суддя :                                                  О.Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...