Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 574/726/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2023. Зареєстровано: 24.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2023.
Дата набрання законної сили: 18.09.2023
Результат оскарження 18.09.2023 Сумський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/574/55/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022170040000133

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 574/726/22 
		Провадження № 1-кп/574/55/2023
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 лютого 2023 року      м.Буринь 
		 
		Буринський районний суд Сумської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області кримінальне провадження №62022170040000133 від 28.10.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Сторожинець Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця, водія польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», згідно ст.89 КК України, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		в с т а н о в и в:
		Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією у військовому званні «солдат» та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст.1, 2,24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї 28.09.2022 приблизно о 15 год. 00 хв. самовільно залишив місце несення служби  позиції військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_2 , (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану) та попрямував до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
		В подальшому 11.10.2022 року ОСОБА_3 був виявлений командиром взводу матеріального забезпечення головним сержантом ОСОБА_6 в м. Буринь, Сумської обл., після чого, усвідомивши протиправність та помилковість своїх дій щодо ухилення від військової служби, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно виявив бажання з`явитися в розташування військового підрозділу, поблизу АДРЕСА_2 , що і зробив.
		Таким чином, ОСОБА_3 був незаконно відсутній на місці несення служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 28.09.2022 по 11.10.2022 року.
		В судовомузасіданніобвинувачений ОСОБА_3 свою винувінкримінованому йомукримінальному правопорушеннюне визнавта пояснив,що наданий часпроходить військовуслужбу увійськовій частині НОМЕР_1  на посаді водія польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення.28.09.2022року зсамого ранкуразом зіншими військовослужбовцямивін занаказом керівництвазаймався заготівлеюдров дляїхнього підрозділу,а колиповернувся домісця тимчасовоїдислокації йогопідрозділу,командир взводу ОСОБА_6 наказав йомуіти вкочегарку складатидрова,однак вінвідмовився,оскільки внього боліласпина івін запропонуваввідправити когосьіншого.Після цього ОСОБА_6 почав кричати,що йогозастрелить тасхопився запістолет.Так яквін злякавсяза своєжиття цьогож дняблизько 15год.він викликавтаксі тапоїхав вштаб військовоїчастини,щоб повідомитипро вказаніобставини,однак йоготуди непустили,після чоговін намагавсязв`язатись зкерівництвом йогопідрозділу втелефонному режимі,але йогоніхто нехотів слухати,а томувін вирішивпоїхати додомув мСторожинець Чернівецької області, куди прибув 03.10.2022 року. В подальшому 05.10.2022 року він прибув за викликом до ВСП м. Чернівців, де написав заяву про причини залишення ним місця служби та зобов`язався повернутися на місце дислокації військової частини до 08.10.2023 року. Оскільки, він і надалі бажав проходити службу в ЗСУ то 07.10.2022 року він прибув до штабу військової частини, однак його туди знову не впустили. 08.10.2022 року він цілий день простояв біля штабу військової частини, де його бачило все керівництво, однак вони його ігнорували та не відповідали на його телефонні дзвінки. Після цього він в телефонному режимі поскаржився у ВСП, де йому сказали 11.10.2022 року прийти до магазину "АТБ" в м. Буринь, що він і зробив. Там його забрав ОСОБА_6 та відвіз до місця дислокації його підрозділу. За своє життя в той момент вже не боявся, оскільки справа набула розголосу. Причиною залишення ним місця проходження служби були протиправні дії ОСОБА_6 , який неодноразово наносив йому тілесні ушкодження та погрожував фізичною розправою, з приводу чого він постійно звертався до вищестоящого керівництва та до органів ВСП, однак його скарги залились без реагування. 
		Незважаючи на такі покази обвинуваченого, його вина у вчиненні кримінального правопорушення за вищевказаних обставин повністю доведена зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами.
		Так, свідок ОСОБА_7 вказала, що вона проходить службу в ЗСУ на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення. 28.09.2022 року близько 15 год. вона отримала доповідь від командира взводу ОСОБА_6 про самовільне залишення ОСОБА_3 місця служби. В цей же день вона виїхала на місце дислокації підрозділу, в якому ніс службу ОСОБА_3 , де організовувала пошукові заходи, однак вони не дали результатів і місце перебування останнього не було встановлено. 11.10.2022 року від командира взводу ОСОБА_6 надійшло повідомлення про повернення ОСОБА_3 до м. Буринь. Після цього вона намагалась поспілкуватись із ОСОБА_3 , але останній в грубій формі відмовлявся пояснювати причини своєї відсутності за місцем несення служби. Будь-які скарги від ОСОБА_3 з приводу неналежного з ним поводження під час проходження служби чи нестатутних відносин не надходило. При цьому ОСОБА_3 за час несення служби зарекомендував себе негативно, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за виконання військових обов`язків в стані сп`яніння, на нього постійно надходять скарги інших військовослужбовців з приводу погроз в їхній бік, а також він раніше неодноразово залишав місце проходження служби до трьох днів без поважних причин. 
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав, що він разом з ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та займає посаду начальника складу. 28.09.2022 року він перебував в наряді на місці тимчасової дислокації їхнього підрозділу та бачив, як між командиром взводу ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виникла словесна сварка з приводу того, що останній не хотів виконувати наказ та складати дрова, що постійно роблять всі військовослужбовці їхнього підрозділу. Після цього він в той день ОСОБА_3 більше не бачив. Перед вечірньою перевіркою вони обійшли все село, однак його не знайшли. Повернувся до місця розташування підрозділу ОСОБА_3 лише 11.10.2022 року. Також свідок вказав, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказів командирів, а також до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. При цьому про застосування до ОСОБА_3 нестатутних заходів впливу чи завдання ударів з боку інших військовослужбовців йому нічого не відомо.
		Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що ві займає посаду командиру взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 та є безпосереднім командиром ОСОБА_3 28.09.2022 року між ним та ОСОБА_3 дійсно була суперечка, яку він не вважає конфліктом, щодо небажання останнього виконувати його розпорядження віднести дрова до котельні, яке він пояснював тим, що він водій та незобов`язаний це робити, хоча всі інші військовослужбовці виконують роботи по забезпечення життєдіяльності підрозділу. Близько 15 год. йому доповіли, що ОСОБА_3 зник, після чого він дав наказ вишикувати взвод, але його не було, на телефонні дзвінки він не відповідав, а пошукові заходи не дали результатів, в зв`язку з чим він доповів керівництву про факт самовільного залишення місця несення служби. 11.10.2022 року ОСОБА_10 йому доповів, що ОСОБА_3 перебуває біля магазину "АТБ" в м. Буринь і вони одразу поїхали його забрали та привезли до місця дислокації підрозділу. Крім того, вказаний свідок вказав, що ОСОБА_3 і раніше неодноразово допускав невиконання наказів та самовільне залишення місця несення служби, від нього в бік інших військовослужбовців постійно надходили погрози, а також він неодноразово перебував під час виконання військових обов`язків у стані алкогольного сп`яніння та був агресивним, в зв`язку з чим в нього було вилучено зброю. При цьому силу до ОСОБА_3 він ніколи не застосовував та ударів йому не наносив, жодних скарг про неправомірні дії інших військовослужбовців по відношенню до обвинуваченого до нього також не надходило. 
		Свідок ОСОБА_11 вказав, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія та 28.09.2022 року був на бойовому виїзді, а коли повернувся до місця дислокації підрозділу то під час вечірньої перевірки було виявлено відсутність ОСОБА_3 , який був відсутній до 11.10.2022 року коли його привезли ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . Також свідок пояснив, що ОСОБА_3 постійно не виконував накази керівництва за що отримував догани, однак нестатутних заходів впливу до нього ніхто не застосовував.
		Крім того, вина обвинуваченого підтверджується сукупністю наступних письмових доказів, які були досліджені судом.
		Зокрема, копією військового квитка серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовозобов`язаним, прийняв військову присягу у в/ч НОМЕР_1 (а.с.46-47).
		Згідно наказу командира військові частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2022 року №7 солдата ОСОБА_3 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2022 року №6 на посаду водія польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення, зараховано з 07.04.2022 року до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення (а.с. 53).
		Із витягу з наказу №190 від 29.09 2022 року командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) вбачається, що солдата ОСОБА_3 , водія польової лазні взводу матеріального забезпечення, визнано таким, що з 28.09.2022 року самовільно залишив військову частину та вибув зі складу тактичної групи «Конотоп оперативного угрупування війська «Сіверськ» із м.Буринь Сумської області та з 29.09.2022 року йому призупинені всі виплати і він знятий з котлового забезпечення (а.с.52).
		Відповідно до доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2022 року №409, адресованої командиру тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 », начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , слідує, що 28.09.2022 року о 17 год. 30 хв. командир взводу матеріального забезпечення головний сержант ОСОБА_13 доповів про самовільне залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_14 , який по теперішній час не з`явився до військової частини НОМЕР_1 та місце його перебування невідоме (а.с.38).
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2022 року було наказано т.в.о заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення ОСОБА_7 провести службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 (а.с. 50). 
		Згідно акта службового розслідування від 11.10.2022 року було встановлено, що 28.09.2022 року водій польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення солдат ОСОБА_3 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив військову частину та нікому не доповів. Командиром взводу ОСОБА_6 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 та з метою встановлення його місцезнаходження було організовано пошукові заходи, які результату не дали. Поважних причин своєї відсутності солдат ОСОБА_3 не вказав, довідок або інших документів на підтвердження поважності причини відсутності на службі не подав, на телефонні дзвінки не відповідав (а.с.40-43).
		Із Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 28.10.2022 року до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за ч.5 ст.407 КК України, а саме про те, що військовослужбовець військової служби під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 водій польової лазні взводу матеріального забезпечення солдат ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану 28.09.2022 року близько 15 год. 00 хв. самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 та по 11.10.2022 року відсутній на службі без поважних причин (а.с.37).
		Відповідно до витягу з наказу №202 від 11.10 2022 року командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) видно що солдат ОСОБА_3 , водій польової лазні взводу матеріального забезпечення, вважається таким, що 11.10.2022 року прибув до підрозділу після самовільного залишення військової частини і був зарахований на всі види забезпечення та останньому поновлена виплата грошового забезпечення з 11.10.2022 року (а.с.77).
		Заслухавши покази свідків та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд суд оцінюєкритично показиобвинуваченого ОСОБА_3 ,надані всудовому засіданні,про те,що причиною його самовільного залишення місця несення служби була наявність загрози його життю та здоров`ю з боку інших військовослужбовців, як намагання останнього уникнути притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки жодних доказів на підтвердження таких обставин, зокрема звернень обвинуваченого із скаргами до керівництва військової частини та органів військової служби правопорядку, стороною захисту не надано та не встановлено в ході судового розгляду. 
		При цьому, обвинувачений так і не зміг в судовому засіданні пояснити чому він вирішив не звернутися до правоохоронних органів з приводу неправомірних на його думку дій командира взводу та керівництва військової частини, а направився до місця свого проживання, яке знаходиться на значній відстані від місця проходження ним військової служби. 
		Таким чином, давши аналіз всіх досліджених доказів, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 скоїв злочин за обставин зазначених в описовій частині вироку і його дії кваліфікує за ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
		При призначенні покарання для обвинуваченого суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Так суд, призначаючи покарання ОСОБА_3 , враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК Україниє тяжким злочином.
		Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, негативно характеризується за місцем проходження військової служби, має на утриманні неповнолітню дитину, згідно ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак схильний до зловживання алкогольними напоями.
		Разом з цим, судом не приймаються до уваги доводи захисника про перебування на утриманні обвинуваченого матері похилого віку, оскільки жодних доказів його родинних відносин із ОСОБА_15 , а також, що допомога, яка надавалась їй обвинуваченим, була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, суду не надано.
		Не підтверджують вказаних обставин і надані захисником виписки АТ "КБ "ПриватБанк" з карткового рахунку ОСОБА_3 , згідно яких обвинувачений лише декілька разів перераховував кошти на рахунок ОСОБА_15 .
		Зазначені в обвинувальному акті обставини, що пом`якшують покарання, такі як щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, суд вважає невстановленими в ході судового розгляду, виходячи з наступного.
		Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.042021 року у справі № 263/15605/17 активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
		Отже, навіть визнання обвинуваченим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
		В даному ж випадку обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнає, а його покази, надані в судовому засіданні, не підтверджуються жодними дослідженими судом доказами.
		Крім того, обвинувачений в судовому засіданні не заперечував, що під час досудового розслідування не вказував причиною свого самовільного залишення місця несення служби наявність загрози його життю та здоров`ю з боку інших військовослужбовців і таких обставин не повідомляв. 
		Обставин, що обтяжують покарання відповідно дост.67 КК України судом також не встановлено. 
		При цьому, судом не враховано таку обтяжуючу обставину, наведену прокурором в судовому засіданні, як рецидив кримінальних правопорушень, оскільки вона не зазначена в обвинувальному акті та стороною обвинувачення не доведено наявності в обвинуваченого непогашених судимостей. 
		За таких обставин, з урахуванням особи винного, характеру і тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що  ОСОБА_3  необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.5 ст.407 КК України.
		На переконання суду, саме таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
		При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України, про що просила захисник в судовому засіданні, виходячи з наступного.
		Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
		Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03.02.2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.
		Однак, на переконання суду стороною захисту не доведено наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, які знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення на стільки, що призначення йому мінімального покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України буде явно несправедливим.
		Враховуючи, що суд призначає обвинуваченому реальне покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а також його репутацію, схильність до вживання алкогольних напоїв, відсутність даних про наявність у нього тісних соціальних зв`язків, а також з врахуванням того, що місце дислокації військового підрозділу, в якому проходить службу обвинувачений, на даний час знаходиться в безпосередній близькості до зони активних бойових дій, з метою забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та виконання вироку суду, суд вважає за доцільне обрати ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою. 
		Цивільний позов у справі не заявлявся.
		Речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст.368-371,373-374 КПК України, суд
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченогоч.5ст.407КК України,та призначитийому покаранняу видіпозбавлення волістроком на5(п`ять)років. 
		Обрати  ОСОБА_3 запобіжний захід до набуття вироком законної сили, але не довше ніж до 28.04.2023 року, - тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно після проголошення вироку.
		Строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		На підставі ч.5ст.72 КК України в строк відбуття покарання  ОСОБА_3 зарахувати строкйого попередньогоув`язненняз моменту затриманняпісля проголошенняданого вирокута додня набранняним законноїсили із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
		Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Суддя:                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...