Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/18918/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 27.02.2023. Зареєстровано: 27.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2023.
Дата набрання законної сили: 06.11.2023 (частково)
Результат оскарження 06.11.2023 Верховний Суд України: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/127/2451/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №127/18918/22
		Провадження № 2/127/2451/22 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       
		15.02.2023 року         м. Вінниця
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді: Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Матвеєвій А.О.,
		за участі позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача ОСОБА_2 ,
		представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позов мотивовано тим, що на підставі наказу № 73/К від 11.06.2020 позивача було прийнято з 13.06.2020 на 0,5 посади лікаря-ортопеда-травматолога дитячого травмпункту за сумісництвом. Однак, його було звільнено 01.08.2022 з посади на підставі наказу про припинення трудового договору № 79/К у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником. Позивач вважає, що директор КНП «ВОДКЛ» ВОР» ОСОБА_4 виніс наказ № 79/К з грубим порушенням норм Кодексу законів про працю України. Зокрема, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем статті 5-1 КЗпП України, згідно з якою однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Ознайомлення зі змістом наказу № 79/К вказує на те, що він цілковито не відповідає вимогам до документів, з якими законодавство пов`язує припинення трудових відносин, а саме у ньому відсутнє посилання на нормативні підстави звільнення. Зокрема, наказ мав містити причину звільнення та підставу звільнення. Втім, оскаржуваний наказ не містив цих атрибутів всупереч принципу юридичної визначеності, який є однією із складових принципу верховенства права.
		Не погоджуючись зі змістом наказу № 79/К, позивач написав у тексті наказу про те, що у ньому відсутні посилання на підстави звільнення, встановлені нормами чинного трудового законодавства. Свідченням необґрунтованості й незаконності наказу про звільнення стало видання відповідачем Наказу № 80/К від 01.08.2022 р. «Про внесення змін до наказу № 79/К від 01.08.2022 «Про припинення трудового договору». Новий наказ був виданий нібито з метою виправлення технічних описок (мимовільних помилок), допущених при складанні наказу № 79/К, а насправді ним було змістовно доповнено наказ № 79/К шляхом додавання констатуючої частини. Отже, на момент звільнення позивача роботодавцем не було наведено взагалі будь-яких нормативних підстав для цього.
		Ефективним і належним способом захисту трудових прав позивача виступає визнання незаконним наказу № 79/К про його звільнення, а також поновлення його на роботі й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Визначення середнього заробітку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Як свідчить видана відповідачем довідка про доходи від 01.08.2022 № 47 у червні 2022 року заробітна плата позивача склала 10 538,28 грн, а у липні 2022 року - 10 563,91 грн, що разом становить 21 102,19 грн. Кількість робочих днів у червні 2022 року становила 22, а у липні 2022 року - 21. Середньоденна зарплата склала 21 102,19 грн/43 р.д. = 490,7 грн. З моменту звільнення минуло 19 робочих днів. Тому, формула розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу виглядає так: 490,7 грн * 19 р.д. = 9323,3 грн.
		Вище викладене й стало підставою звернення позивача до суду із вимогами про визнання незаконним та скасування наказу Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» № 79/К від 01.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 з 0,5 посади лікаря-ортопед-травматолога дитячого травмпункту; поновлення ОСОБА_1 на 0,5 посади лікаря-ортопед-травматолога дитячого травмпункту Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради»; стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2022 по день ухвалення рішення судом; стягнення судових витрат.
		Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
		Ухвалою суду від 31.08.2022 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. 
		Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.
		Ухвалою суду від 17.11.2022 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті.
		Ухвалою суду від 30.11.2022 клопотання позивача про участь його представника - ОСОБА_2 , у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Слухання цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon з представником позивача ОСОБА_2 .
		06.12.2022 представником відповідача подано до суду відзив, у якому він просить відмовити в задоволенні позову, оскільки звільнення відбулось у встановленому законом порядку.
		13.12.2022 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вважає заперечення відповідача, викладені ним у відзиві, необґрунтованими.
		24.01.2023 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
		В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
		На підставі наказу КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» № 73-К від 11.06.2020 ОСОБА_1 було прийнято з 13.06.2020 на 0,5 посади лікаря-ортопед-травматолога дитячого травматологічного пункту за сумісництвом.
		Наказом КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» № 75/К від 29.07.2022 ОСОБА_5 прийнято з 01.08.2022 на 0,5 посади лікаря-стажиста з дитячої ортопедії і травматології травматологічного пункту, 0,25 посади лікаря-стажиста з дитячої ортопедії і травматології та 0,25 посади лікаря-стажиста з дитячої ортопедії і травматології на час служби в ЗСУ ОСОБА_6 консультативної поліклініки, основне місце роботи.
		Відповідно до наказу КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» № 79/К від 01.08.2022 звільнено ОСОБА_1 , який працює за зовнішнім сумісництвом на 0,5 з посади лікаря-ортопед-травматолога дитячого травматологічного пункту у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником. 
		Копію Наказу ОСОБА_1 отримав 01.08.2022. Зазначив, що з наказом не згоден, оскільки відсутнє посилання на підстави звільнення, встановлені нормами чинного трудового законодавства. 
		Наказом КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» № 80/К від 01.08.2022 Про внесення змін до наказу № 79/К від 01.08.2022 «Про припинення трудового договору» з метою усунення технічної описки, допущеної при складанні наказу № 79/К від 01.08.2022 констатуючу частину наказу № 79/К від 01.08.2022 викладено в наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , який працює за зовнішнім сумісництвом на 0,5 посади лікаря-ортопеда-травматолога дитячого травмпункту, 01.08.2022, у зв`язку із прийняттям працівника, який не є сумісником, на підставі статті 7 КЗпП України, пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993.
		Даний наказ позивачем особисто отримано не було.
		Відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
		Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини 1 і 6 статті 43 Конституції України).
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці 7 статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.
		Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
		Частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк дії, права і обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
		Як вбачається із роз`яснень Міністерства юстиції України від 01.02.2011 «Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу», припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. У такому наказі (розпорядженні) повинні бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності з формулюваннями законодавства про працю і конкретним посиланням на статтю, пункт закону. 
		Окрім того, згідно типової форми № П-4 , затвердженої наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 р № 489, відповідний наказ має містити причину та підставу звільнення.
		КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» вище вказані вимоги не виконано, тобто на момент винесення оскаржуваного наказу відповідачем було грубо порушено вимоги закону.
		Наказ № 80/К від 01.08.2022 Про внесення змін до наказу № 79/К від 01.08.2022 «Про припинення трудового договору» виданий з метою виправлення технічних описок (мимовільних помилок), допущених при складанні Наказу № 79/К, а по факту змістовно доповнено Наказ № 79/К шляхом додавання констатуючої частини. 
		Підстави припинення трудового договору можуть визначатися лише законом (статтями 36, 38, 39, 40, 41, 43-1 КЗпП України). Але чинний КЗпП України не допускає можливості звільнення із суміщуваної роботи у зв`язку із прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником. 
		З ухваленням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ скасовано норму абз. 4 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, що допускала можливість звільнення без згоди виборного органу первинної профспілкової організації сумісників у зв`язку з прийняттям працівників, які сумісниками не є. 
		Обґрунтовуючи звільнення позивача, відповідач посилається на підзаконний акт: у Наказі № 80/К звільнення, яке вже відбулося, пов`язувалося з пунктом 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, що затв. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. № 43 (далі - Положення № 43). Виходячи з назви Положення № 43, його норми поширюються на підприємства виключно державної форми власності. Про це вказано у Листі Міністерства соціальної політики України «Щодо звільнення сумісника в разі прийняття на посаду основного працівника» від 28.10.2016 № 401/06/186-16. Норм щодо звільнення з роботи за сумісництвом працівника підприємств, установ, організацій інших форм власності у зв`язку з прийняттям на цю роботу працівника, який не є сумісником, законодавство не містить.
		КНП «ВОДКЛ» ВОР» діє на підставі Статуту, що затверджений у новій редакції Рішенням 11 сесії Вінницької обласної ради 8 скликання від 30.07.2021 № 188. Згідно пункту 1.2 Статуту, лікарня після 1991 року була віднесена до об`єктів комунальної власності обласної Ради народних депутатів. Згодом за рішенням Вінницької обласної ради лікарня перетворена на КНП. 
		З відповіді на запит на інформацію за підписом голови Національної служби здоров`я України (НСЗУ) Наталії Гусак від 20.09.2022 вбачається, що КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» не є бюджетною установою у розумінні чинного законодавства України, отже на КНП не можуть поширюватися будь-які нормативно-правові акти, що регламентують діяльність державних або бюджетних підприємств, установ, організацій.
		Зокрема, на КНП не поширюється дія Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, що затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43 (далі - Положення № 43). Керуючись п. 8 Положення № 43 відповідач у Наказі № 80/к від 01.08.2022 мотивував звільнення позивача як сумісника у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником. 
		Як вказано у відповіді на запит на інформацію, взаємодія між надавачами медичних послуг, які уклали договір про медичне обслуговування населення, та НСЗУ регулюється виключно Господарським кодексом України, а не Бюджетним кодексом України, а відтак кошти, які такі надавачі отримують від служби за надані послуги, передбачені договором, для них не є бюджетними.
		При цьому НСЗУ інформує, що заклади охорони здоров`я у формі комунальних некомерційних підприємств, які уклали договір про медичне обслуговування населення, та отримують від НСЗУ оплату за надані медичні послуги, не є бюджетними установами. У даній відповіді зазначається, що між НСЗУ та КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» у 2022 році укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій договір № 0000-0Т8Р-М000 від 17.01.2022; договір № 0879-Е122-Р000 від 06.02,2022; договір № 2964-У722-Р000 від 12.07.2022. 
		Фактичною передумовою звільнення ОСОБА_1 відповідач вважає наказ № 75/К від 29.07.2022 про прийняття на роботу, за змістом якого ОСОБА_5 прийнятий з 01.08.2022 р. на 0,5 посади лікаря-стажиста з дитячої ортопедії і травматології травматологічного пункту, 0,25 посади лікаря-стажиста дитячої ортопедії і травматології та 0,25 посади лікаря-стажиста з дитячої ортопедії і травматології на час служби в ЗСУ ОСОБА_6 консультативної поліклініки.
		Як зазначено у ч. 2 ст. 65 ГКУ, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Відповідно до пункту 6.5.1 Статуту КНП «ВОДКЛ» ВОР», директор підприємства вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими працівниками, а також найкращого використання знань та досвіду працівників, забезпечує раціональний добір кадрів, дотримання працівниками правила внутрішнього трудового розпорядку та виконання посадових і функціональних обов`язків.
		Однак, відповідач звільнив позивача з роботи як лікаря і прийняв на роботу ОСОБА_5 -як лікаря-стажиста, який має нижчу кваліфікацію.
		Нормою пп. 2.1.2 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затв. наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.12.1997 № 359 визначено, що на стажування направляються особи, які не працювали більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, та особи, які своєчасно не пройшли атестацію або яким відмовлено у присвоєнні (підтвердженні) другої кваліфікаційної категорії. 
		Відтак, директор порушив покладений на нього Статутом обов`язок забезпечувати підприємство більш кваліфікованими працівниками з метою підвищення якості послуг, що надаються. 
		Вище викладене спростовує твердження представника відповідача та третьої особи, викладені у відзиві, додаткових поясненнях, а також у судовому засіданні. Представником відповідача не доведено, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без порушення законодавства про працю.
		Зважаючи на викладене, наявні правові підстави для скасування наказу Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» № 79/К від 01.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 з 0,5 посади лікаря-ортопед-травматолога дитячого травмпункту та поновлення його на роботі.
		Щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1). При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2).
		Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в абзацах 3-4 пункту 32 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
		Згідно з абзацом третім пункту 2 цього Порядку середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
		Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
		ОСОБА_1 звільнено із займаної посади спірним наказом 01.08.2022.
		Таким чином, розрахунковий період становить з 02.08.2022 по день ухвалення судового рішення - по 15.02.2023.
		Відтак, такий розрахунок має бути проведений відповідачем на підставі даного судового рішення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
		Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в сумі 992,40 гривень. 
		Згідно із п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 49, 81, 82, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовільнити повністю.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» № 79/К від 01.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 з 0,5 посади лікаря-ортопед-травматолога дитячого травмпункту.
		Поновити ОСОБА_1 на 0,5 посади лікаря-ортопед-травматолога дитячого травмпункту Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» з 02.08.2022.
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2022 по 15.02.2023.
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 гривень.
		Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
		Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
		Відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради», місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 108, код ЄДРПОУ 03082760.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
		Повний текст судового рішення складено 20.02.2023.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                О.О. Жмудь

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...