Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/23236/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2023. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2023.
Дата набрання законної сили: 28.03.2023
Номер судового провадження: 2/607/701/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23.02.2023 Справа №607/23236/21 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		               головуючого-судді:            Братасюка В.М.                            за участю секретаря:         Мокрій М.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів затрачених на навчання в розмірі 182940,56 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі рішення приймальної комісії від 11 серпня 2013 року №21, наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» №622 від 11 серпня 2011 року ОСОБА_2 зараховано студентом першого курсу медичного факультету. На виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22 серпня 1996 року та Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України №367 від 25 грудня 1997 року, 01 вересня 2013 року між Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» та Бранашко (Котляр післяукладення шлюбу) укладена угода №58 про підготовку фахівця з вищою освітою. За умовами вказаної угоди, відповідач зобов`язувався прибути після закінчення Університету на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми; по завершенню навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювання не менше трьох років; у разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатурі або за призначенням на місце працевлаштування відшкодувати університету вартість навчання та суму отримання стипендії.
		На виконання умов укладеної угоди згідно Протоколу засідання комісії з персонального розподілу молодих спеціалістів, які закінчують ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» у червні 2019 року, від 23 квітня 2019 року, а також на підставі заяви відповідача від 23 квітня 2019 року, поданої на ім`я голови Комісії з працевлаштування - ректора Університету, відповідача направлено на роботу у Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, що знаходиться за адресою м.Тернопіль вул.Рєпіна, 11), на посаду лікаря з медицини невідкладних станів. Із пропозицією щодо працевлаштування відповідач погодився, про що свідчить його особистий підпис в Журналі обліку направлень на роботу випускників 2019 року.
		Поряд з тим, позивач зазначив, що на підставі наказу МОЗ України №1353 від 12 червня 2019 року «Про зміну найменування та затвердження статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (нова редакція)», Державному вищому навчальному закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» змінено найменування на Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.
		25 червня 2019 року наказом ректора ТНМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України №182 (ДМ), на підставі результатів державних екзаменів і відповідно до рішення Державної екзаменаційної комісії, відповідачу присвоєно кваліфікацію лікаря і видано диплом.
		Крім того, з листа Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради № 669 від 08 вересня 2020 року, позивачу стало відомо, що відповідача зараховано з 01 серпня 2019 року на посаду лікаря  інтерна зі спеціальності «Медицина невідкладних станів» Тернопільської станції Е(Ш)МД Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Із цього ж листа також дізнався, що з 01 серпня 2020 року відповідач не з`являвся на базу стажування для подальшого проходження заочного циклу інтернатури. Надати письмове пояснення відмовився, а усно повідомив, що не бажає продовжувати проходження заочного циклу інтернатури.
		У зв`язку з наведеним, наказом генерального директора (головного лікаря) КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради №153 від 03 вересня 2020 року, відповідача було звільнено з посади лікаря-інтерна зі спеціальності «Медицина невідкладних станів» за прогули без поважних причин.
		Таким чином, вказані дії відповідача свідчать про те, що він відмовився пройти згідно з направленням повний курс навчання в інтернатурі згідно програми та відповідно в подальшому відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я, і, як наслідок, невиконання відповідачем умов Угоди тягне за собою обов`язок відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного бюджету вартість навчання.
		Так, відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету Університету за державним замовленням випуску 2019, вартість навчання становить 118997, 08 гривень. Згідно довідок №№07/2779, №07/2780, 07/2781 від 15 липня 2021 року, за період навчання відповідача з вересня 2013 року по червень 2019 року, останній було нараховано та виплачено стипендію у розмірі 63943,48 гривень.
		Поряд з тим, позивач зазначив, що 15 липня 2021 року Університетом було надіслано відповідачу вимогу про виконання зобов`язання, а саме повернення затрачених бюджетних коштів на навчання та суму отриманої стипендії в загальному розмірі 182940,56 грн., а 03 серпня 2021 року від відповідача отримано відповідь, що виконання зобов`язання не підлягає до задоволення в повному обсязі.
		А тому просив стягнути з відповідача кошти за навчання у розмірі 182940,56 грн. та понесені судові витрати.
		Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.02.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального провадження.
		В судове засідання представник позивача не зявився, надіслано заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує.
		Відповідач та його представник в судове засідання не зявилися, подано заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовної заяви заперечують повністю, з підстав та доводів, що зазначені у відзиві та поясненнях.
		Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
		Судом встановлено, що на підставі рішення приймальної комісії від 11 серпня 2013 року №21, наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» №622 від 11 серпня 2013 року ОСОБА_2 зараховано студентом першого курсу медичного факультету.
		01 вересня 2013 року між Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» та ОСОБА_2 укладено угоду №58 про підготовку фахівця з вищою освітою. За умовами вказаної угоди, Університет забов`язується забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця; оформити студентові направлення на працевлаштування; здійснити контроль за своєчасним прибуттям студента до місця проходження інтернатури після закінчення навчання в Університеті, а студент, окрім іншого, зобов`язується прибути після закінчення Університету на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми; по закінченню навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювання не менше трьох років; у разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатурі або за призначенням на місце працевлаштування відшкодувати університету вартість навчання та суму отриманої стипендії.
		Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданого 15.09.2018року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 », про що т.в.о. ректора ДВНЗ «ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського» Шульгай А. видав відповідний наказ про зміну прізвища №404 (ДМ) від 08.11.2018року.
		Згідно Протоколу засідання комісії з персонального розподілу молодих спеціалістів, які закінчують ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» у червні 2019 року, від 23 квітня 2019 року, а також на підставі заяви відповідача від 23 квітня 2019 року на ім`я голови Комісії з працевлаштування - ректора Університету, постановлено направити ОСОБА_3  молодого спеціаліста на роботу у Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (за адресою: м.Тернопіль вул.Рєпіна, 11) на посаду лікаря з медицини невідкладних станів.
		Окрім цього, направлення на роботу №47 було вручене відповідачу особисто, про що свідчить його підпис в Журналі обліку направлень на роботу випускників медичного факультету Університету, спеціальності «Лікувальна справа» за 2019 рік.
		Згідно з наказом МОЗ України №1353 від 12 червня 2019 року «Про зміну найменування та затвердження статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (нова редакція)», Державному вищому навчальному закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» змінено найменування на Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.
		Наказом ректора «ТНМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» від 25 червня 2019 року № 182(ДМ) «Про випуск лікарів 2019 року» ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря і видано диплом.
		Згідно наказу Управління охорони здоров`я Тернопільської ОДА №99-к від 12.07.2019, наказано зарахувати випускника 2019 року Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського  ОСОБА_1 на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності медицина невідкладних станів до КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради з 01.08.2019 року.
		Поряд з цим, також в листі зазначено, що з 01 серпня 2020 року лікар - інтерн ОСОБА_1 не з`являлась на базу стажування Тернопільської станції Е(Ш)МД для подальшого проходження заочного циклу інтернатури. Надати письмове пояснення лікар - інтерн відмовилась (про що складено відповідний акт), а усно повідомила, що не бажає продовжувати проходження заочного пиклу інтернатури.
		У зв`язку з цим, наказом генерального директора (головного лікаря) КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради № 153 від 03 вересня 2020    року відповідачку було звільнено з посади лікаря-інтерна зі спеціальності «Медицина невідкладних станів» за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ч.І ст.40 Кодексу законів про працю України (копія додається). Вказаний факт підтверджується також листом в.о. начальника управління охорони здоров`я Тернопільської ОДА №4412/06-03 від 24 вересня 2020 року.
		Вищевказане свідчить про те, що відповідач відмовилась пройти згідно з направленням повний курс навчання в інтернатурі згідно програми та відповідно в подальшому відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я, тобто не виконала свої зобов`язання, передбачені Угодою про підготовку фахівців з вищою освітою, що укладено з Позивачем. Як наслідок, невиконання відповідачем умов Угоди тягне за собою обов`язок відшкодувати у встановленому порядку відповідно Університету (до державного бюджету) вартість навчання та суму отриманої стипендії.
		Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету ОСОБА_1 за державним замовленням, 2019 року випуску, вартість навчання ОСОБА_1 становить 118997,08 гривень.
		Згідно довідок про доходи №№07/2779, №07/2780, 07/2781 виданих 15 липня 2021 року Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, за період навчання відповідача з вересня 2013 року по червень 2019 року, останній було нараховано та виплачено стипендію у розмірі 63943,48 гривень.
		15 липня 2021 року Медичним університетом імені І.Я. Горбачевського направлялась ОСОБА_1 письмова вимога про виконання зобов`язання за №19/2797, якою відповідача повідомлено про необхідність відшкодувати затрачені Університетом кошти за її навчання у сумі 182940,56 грн. на казначейський рахунок ТНМУ імені І.Я. Горбачевського.
		У відповідь, Університетом від представника ОСОБА_1  адвоката Кучми Л.В. отримано заперечення на вимогу про виконання зобов`язання, в яких останньою зазначено, що такі вимоги Університету є неправомірними, оскільки на сьогоднішній день відсутні правові механізми, які б зобов`язували студента відшкодувати до державного бюджету вартість навчання, а тому вимога про виконання зобов`язання не підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Вищевказане свідчить про те, що відповідач відмовився відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я, і як наслідок, невиконання відповідачем умов Угоди тягне за собою обов`язок відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного бюджету вартість навчання.
		Згідно із статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (частина третя статті 53 Конституції України).
		Відповідно до частини першої статті 62 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (в чинній редакції далі - Закон про вищу освіту 2014 року) особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на призначення стипендій (пункт 11).
		Частина друга цієї ж статті Закону про вищу освіту 2014 року визначає, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання академічних та соціальних стипендій у встановленому законодавством порядку.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, було затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок працевлаштування випускників ВНЗ), підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, пунктом 3 якого передбачено, що цей Порядок поширюється на осіб, які навчаються за спеціальністю медичного профілю.
		Згідно з пунктом 4 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком №1.
		Згідно з Указом Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Указ Президента № 77/96) особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367 затверджено Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Порядок працевлаштування № 367), пунктом 6 цього Порядку передбачено, що випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, зобов`язані відпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.
		Суд звертає увагу на те, що договірне зобов`язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання.
		Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Відповідно до частини другої статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Суду у своїй Постанові від 26 січня 2021 року при розгляді справи № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням. Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця. Покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасник умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави.
		Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 26 січня 2021 року при розгляді справи № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20), відповідно до якого якщо частина друга статті 52 Закону України про освіту 1991 року була чинною на час вступу студента до вищого навчального закладу, та особа, яка претендує на отримання вищої освіти, добровільно підписала угоду про підготовку фахівця з вищою освітою, навчалася за кошти державного бюджету, погодилася відшкодувати вартість цього навчання, погодилася на працевлаштування її відповідним навчальним закладом на умовах зазначеної угоди та отримала направлення на роботу, то у разі відмови цієї особи відпрацювати відповідно до умов зазначеної угоди встановлений термін відпрацювання заклад освіти, який забезпечив відповідне навчання цієї особи, може в судовому порядку стягнути з неї кошти за навчання. Як зазначається в Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки частина друга статті 52 Закону України про освіту 1991 року у редакції, чинній на час виникнення правовідносин сторін цього спору щодо здобуття відповідачем зазначеної освіти, була чинною, то такі цивільні правовідносини, що виникли між сторонами з моменту укладення угоди від 01 вересня 2011 року, регулюються саме нею. Положення частини першої статті 58 Конституції України та частини другої статті 5 ЦК України щодо зворотної дії в часі закону, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, в даному разі потрібно розуміти так, що особа звільняється від встановленої законом цивільної відповідальності, в тому разі коли така відповідальність закріплена лише скасованим законом, однак скасування закону, який передбачає цивільну відповідальність особи, за загальним правилом не звільняє її від цивільної відповідальності на користь контрагента, якщо така відповідальність закріплена і в чинному цивільно-правовому договорі, украденому цією особою.
		Обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. В протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.
		Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.
		Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.
		Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення угоди від 01 вересня 2013 року), пункту 2 Указу Президента № 77/96, пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ (редакція чинна на час укладення угоди від 01 вересня 2013 року) та пункту 21 Порядку працевлаштування № 367 (редакція чинна на час укладення угоди від 01 вересня 2013 року) випускник має обов`язок відшкодувати у встановленому порядку до Державного або місцевого бюджетів вартість його навчання та компенсувати замовникові його навчання всі витрати цього замовника на це навчання за наступних умов, погоджених між ним та відповідним навчальним закладом, який здійснив відповідне навчання за рахунок Державного бюджету, а саме: випускник після отримання вищої освіти повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні його на роботу, та відпрацювати обумовлений угодою на його навчання термін. При цьому незгода цього випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за відповідним призначенням.
		Крім того, пунктом 21 чинного Порядку працевлаштування № 367, передбачено обов`язок особи, яка не відпрацювала встановлений трирічний строк, компенсувати, крім вартості навчання, також всі витрати на освіту, тобто і виплати академічної стипендії.
		Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року (справа № 607/9099/15-ц), від 19 вересня 2018 року (справа № 607/3690/17), від 31 жовтня 2018 року (справа № 607/3681/17-ц), від 15 травня 2019 року (справа № 598/760/17), від 30 січня 2019 року (справа № 607/3682/17), від 26 червня 2019 року (справа № 607/7122/17-ц).
		Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 26січня 2021 року при розгляді справи № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) прийшла до правового висновку проте, що отриману випускником вищого навчального закладу під час навчання академічну стипендію слід вважати такою, що входить до складу витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання уразі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом).
		Зобов`язання випускника вищого навчального закладу щодо повернення здійснених на навчання витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі його неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом) є мірою цивільно-правової відповідальності цього випускника і водночас, способом захисту майнових прав та інтересів замовника навчання. До спірних правовідносин між випускником вищого навчального закладу та замовником його навчання щодо повернення здійснених витрат на це навчання підлягає застосуванню відповідна норма статті 52 Закону України «Про освіту», чинна на момент виникнення між відповідними випускником та вищим навчальним закладом правовідносин щодо навчання випускника, якщо відповідна міра цивільно-правової відповідальності передбачена укладеним договором про надання освітніх послуг.
		Відтак, ОСОБА_1 добровільно підписуючи угоду від 01 вересня 2013 року, погодилася на працевлаштування її навчальним закладом, отримала направлення на роботу та, навчаючись за кошти Державного бюджету, погодилася відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років.
		Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку має місце умисне порушення з вини відповідача прав позивача, відтак, позов Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання підлягає до задоволення.
		Вказаний висновок суду відповідає, зокрема, і висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 січня 2018 року в справі № 607/9099/15-ц, яку суд відповідно до ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
		Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, сплачений при зверненні до суду із позовом судовий збір в розмірі 2270 гривень.
		На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позов задоволити.
		Стягнути із ОСОБА_1 на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України грошові кошти, витрачені на її навчання в цьому університеті у сумі 182940 (сто вісімдесят дві тисячі дев`ятсот сорок) гривень 56 копійок.
		Стягнути із ОСОБА_1 на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.
		Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Позивач: Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, місцезнаходження: м.Тернопіль, Майдан Волі, 1, код ЄДРПОУ 02010830.
		Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
		 
		Головуючий суддяВ. М. Братасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...