Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/33/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2023. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2023.
Дата набрання законної сили: 27.02.2023
Номер судового провадження: П/990/33/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		27 лютого 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №990/33/23
		адміністративне провадження № П/990/33/23  
		Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,
		перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України в особі Управління справами Апарату Верховної Ради України, Окружного адміністративного суду міста Києві в особі голови комісії з припинення Вовка Павла Вячеславовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації - про визнання протиправним і нечинним закону,
		УСТАНОВИВ:
		 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України в особі Управління справами Апарату Верховної Ради України, Окружного адміністративного суду міста Києві в особі голови комісії з припинення Вовка Павла Вячеславовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації - з вимогами:
		- визнати протиправним і нечинним Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду»;
		- визнати протиправним і нечинним пункт 2 розділу 2 (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
		До вказаного позову було приєднано клопотання ОСОБА_1 про роз`єднання позовних вимог, у якому він просить:
		- «постановити у справі №990/13/23 ухвалу про роз`єднання позовних вимог»;
		- «прийняти до розгляду позовну заяву з вимогами, що звернені до Верховної Ради України».
		До цього клопотання позивач приєднав як додаток «Уточнену позовну заяву з вимогами, що звернені до Окружного адміністративного суду міста Києва».
		Додана до зазначеного клопотання позовна заява адресована Окружному адміністративному суду міста Києва.  У вказаній позовній заяві ОСОБА_1 також позивається до Верховної Ради України в особі Управління справами Апарату Верховної Ради України, Окружного адміністративного суду міста Києві в особі голови комісії з припинення Вовка Павла Вячеславовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації - і вимагає: «Зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва повідомити ОСОБА_1 місцезнаходження його особової справи державного службовця».
		Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, Суд керується таким.
		За правилами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		Публічно-правовий спір - це спір, у якому:
		- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
		- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
		- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів визначено у частині другій статті 19 КАС України, це справи:
		1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
		2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;
		3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
		4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
		Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
		Відповідно до частини четвертої статті 22, частини першої статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
		Статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України під час сесій на її засіданнях (стаття 91 Конституції України).
		Згідно з пунктом 3 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
		Водночас, здійснюючи законотворчий процес, Верховна Рада не виконує владних управлінських функцій, які можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		Таким чином, у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені лише ті акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, які прийнято, вчинено, допущено у правовідносинах, у яких Верховна Рада України реалізовує свої владні (управлінські) повноваження.
		Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року (справа №9901/787/18), від 11 березня 2020 року (справа №9901/11/20), від 13 травня 2020 року (справа №9901/527/19).
		Предметом цього позову є визнання протиправним та нечинним Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду». Тобто позовні вимоги стосуються законотворчої діяльності Верховної Ради України, під час здійснення якої вона не реалізовує публічно-владних управлінських функцій.
		Таким чином, цей спір не є публічно-правовим спором у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
		Ураховуючи, що розгляд цього спору з огляду на його предмет і суб?єктний склад перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.
		Щодо заяви про роз`єднання позовних вимог, Суд зазначає таке.
		Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. 
		Частиною п`ятою статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
		Згідно з частиною шостою статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
		Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
		Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
		Зміст викладених положень статті 172 КАС України свідчить, що роз`єднаними можуть бути вимоги, які були об`єднані позивачем в одній позовній заяві за умови, що при об`єднанні таких вимог не були порушені положення частини четвертої і п`ятої статті 172 КАС України щодо заборони об`єднання в одній позовній заяві вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства або які підсудні різним судам. 
		Позовні заяви, у яких вимоги об`єднанні з порушенням зазначених заборон, не приймаються до розгляду і підлягають поверненню відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
		В позові, поданому до Верховного Суду як суду першої інстанції, заявлені вимоги до Верховної Ради України про визнання протиправним і нечинним Закону України  «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
		Таким чином, у поданому до Верховного Суду як суду першої інстанції позові відсутні вимоги, які б могли бути виділені в самостійне провадження відповідно до правил, установлених у статті 172 КАС України.
		Зміст клопотання позивача «про роз`єднання позовних вимог» в аспекті ухвали Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі №990/13/23 дає підстави вважати, що, подаючи зазначене клопотання позивач намагався усунути процесуальні недоліки, які стали підставою для повернення його іншої позовної заяви у справі №990/13/23.
		Для цього позивач приєднав до клопотання два позови: до Верховного Суду і до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою їх «роз`єднати», відкривши провадження за позовом з вимогами до Верховної Ради України.
		Суд зазначає, що після повернення позовної заяви позивач не позбавлений права повторного звернення до суду, у тому числі з тим самим чи подібним позовом. Водночас це право має бути реалізовано в порядку, встановленому законом.
		Правила пред`явлення позову встановлені у статті 168 КАС України, відповідно до якої позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
		Ці правила є універсальними й поширюються як на «перше», так і на «повторне» звернення до суду з позовом.
		Таким чином, позов має бути поданий безпосередньо до того суду першої інстанції, якому він підсудний. Інших форм пред`явлення позову, зокрема шляхом приєднання позову до клопотання для досилання його до іншого суду за підсудністю, КАС України не передбачає.
		Керуючись статтями 167, 170, 248, 266, 295 КАС України, Суд
		УХВАЛИВ
		Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України в особі Управління справами Апарату Верховної Ради України, Окружного адміністративного суду міста Києві в особі голови комісії з припинення Вовка Павла Вячеславовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та нечинним закону.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її складення.
		Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                                   О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...