Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/16311/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2023.
Дата набрання законної сили: 14.02.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 759/16311/21-ц
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4854/2023
		Головуючий у суді першої інстанції: Ул`яновська О.В.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 лютого 2023 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:
		 
		судді-доповідача                              Крижанівської Г.В., 
		суддів                                                Мельника Я.С., Шебуєвої В.А.,
		при секретарі                                    Шпирук Ю.С.
		                                 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Мироненко Марини Димитрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Ул`яновської О.В., у цивільній справі № 759/16311/21-ц за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2021 року  звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що з мережі Інтернет він дізнався про те, що стосовно нього розповсюджено негативну, недостовірну, наклепницьку інформацію наступного змісту: « ОСОБА_4 - экс-соглава фракции « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (на пару с ОСОБА_10), хранительница «сеток» Черновецкого - неслучайный человек в команде ОСОБА_5 ». Зазначена інформація розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_2 інформаційним ресурсом «ZN.UA»,  ОСОБА_2 в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ». На думку позивача, інформація, викладена за вказаними посиланнями є недостовірною, неправдивою та такою, що впливає на його ділову репутацію, як публічної, відомої людини, яка довгий час займала пост мера столиці України, є законослухняним громадянином із високим рівнем правосвідомості. Оприлюдненням недостовірної інформації здійснено вплив на його гідність, оскільки особливе моральне ставлення до нього з боку суспільства змінилось в негативний бік після такого оприлюднення, адже кожен пересічний громадянин автоматично робить висновок про те, що він, як колишній очільник столиці, організовував «сітки підкупу» та вчиняв незаконні дії. Тобто вказана інформація фактично містить звинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень. ОСОБА_3 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), «Фейсньюз» є власниками та реєстраторами домену «https://zn.ua», а ОСОБА_2 є автором інформаційного матеріалу, а відтак, вони є належними відповідачами у справі. Вказує на те, що він має право на спростування недостовірної інформації, оскільки вона за своїм змістом виходить за межі будь-якої допустимої критики, є фактичним твердженням про те, що він як колишній очільник столиці є організатором «сітки підкупу» та вчинення незаконних дій, що не відповідає дійсності. Неправомірними діями відповідачі завдали йому моральної шкоди, яка виразилась у перенесеному нервовому стресі, викликаному поширенням серед невизначеного кола осіб недостовірної та ганебної інформації. Поширена інформація суттєво вплинула на ставлення друзів, знайомих та партнерів до нього, підірвала його авторитет та статус добропорядної, добросовісної, чесної, гідної людини, яка має бездоганну ділову репутацію. Відверта і нахабна поведінка журналістів надзвичайно обурює та засмучує його, надзвичайно негативно впливає на його моральний і фізичний стан. 
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив:
		- визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену  ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у мережі Інтернет за посиланням https://zn.ua/internal/vlast-ili-koshelek.html наступного змісту: « ОСОБА_4 - экс-соглава фракции « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (на пару с ІНФОРМАЦІЯ_4 »; 
		- зобов`язати  ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 спростувати недостовірну та негативну інформацію, а саме: « ОСОБА_4 - єкс-соглава фракции « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (на пару с ОСОБА_10), хранительница «сеток» ОСОБА_1 - неслучайный человек в команде ОСОБА_5 », яка була розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_2 , у той же спосіб, в який ними було поширено недостовірну та негативну інформацію, а саме: розмістити інформацію на веб-сайті «https://zn.ua» у мережі Інтернет протягом 10 календарних днів, після набрання законної сили рішенням суду по даній справі шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення в даній справі із зазначенням, що розповсюджена вищевказана інформація є недостовірною, наклепницькою і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 ; 
		- стягнути солідарно з  ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації.
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду,адвокат Мироненко М.Д., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення,яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилалася на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що поширена інформація відносно позивача є оціночним судженням, тобто критикою його діяльності на посаді Київського міського голови. Зазначає, що позивач не притягувався до кримінальної відповідальності, вироків суду щодо нього немає. Відтак, в даному випадку мало місце не висловлювання оціночних суджень, а розповсюдження фактів, які за своєю суттю були недостовірною інформацією. Звертає увагу на те, що факт непричетності ОСОБА_1 до «крадіжок», «мародерства», «афер» та «махінацій із нерухомістю» у м. Києві неодноразово встановлювався під час розгляду інших цивільних справ за позовами ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, а тому вказані обставини не підлягають встановленню під час розгляду даної справи. Також вважає, що суд першої інстанції занадто формально трактує практику ЄСПЛ та Декларацію Ради Європи «Про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації», та буквально розуміє ширшу межу допустимої критики публічних діячів як відсутність такої межі взагалі. Наголошує на тому, що звинувачення публічної особи у вчиненні злочинів виходить за межі допустимої критики, а тому висновки суду першої інстанції щодо межі допустимої критики відносно позивача є помилковими. При цьому, судом безпідставно відхилено висновок експерта ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» № 3130 від 22 червня 2021 року, з тих підстав, що в матеріалах справи відсутня інформація про кваліфікацію експерта, яка склала висновок. Вважає, що вказаний висновок є письмовим доказом та мав бути оцінений судом разом з іншими доказами. Звертає увагу на те, що суд не є спеціалістом у галузі семантико-лінгвістичних знань та не може відповісти на питання чи є інформація твердженням про факт чи оціночним судженням, на дане питання повинен і може відповісти лише експерт у галузі семантико-лінгвістичних наук. Відмовляючи в задоволенні позову, судом було проігноровано конституційне право позивача спростувати недостовірну інформацію про себе у судовому порядку та право позивача на захист його особистих немайнових прав. Крім того, ухвалюючи рішення, суд безпідставно не застосував практику Європейського Суду з прав людини як джерело права при розгляді даної категорії справ чим грубо порушив норми процесуального права. Також зазначає, що судом в оскаржуваному рішенні не зазначено результатів оцінки всіх доказів, наданих позивачем, та не вказано мотивів відмови у їх прийнятті. 
		Адвокат Васильняк Р.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 , подав відзиви на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів представника ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. 
		В судовому засіданні адвокат Хомич О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
		Адвокат Васильняк Р.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, на інформаційно-аналітичному порталі «ZN.UA» у мережі Інтернет у публікації (статті) російською мовою від ІНФОРМАЦІЯ_2, автором якої вказано  ОСОБА_2 ,під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , було поширену наступну інформацію:
		« ОСОБА_4 - єкс-соглава фракции « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (на пару с ОСОБА_10), хранительница «сеток» ОСОБА_1 - неслучайный человек в команде ОСОБА_5 ».
		Власником веб-сайту (реєстратором доменного імені) ZN.UA, на якому було розміщено спірну інформацію, є відповідач -  ОСОБА_3 , що не спростовувалось останнім.
		Фактичне використання та розміщення матеріалів на даному сайті здійснює відповідач ТОВ «ЗН УА», яке є засновником газети - інформаційно-аналітичного тижневика «Дзеркало тижня Україна».
		Факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, які приймаються судом до уваги як належні та допустимі (т.1, а.с. 38-42) та вказана обставина не заперечувалась відповідачами.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що поширена на інформаційно-аналітичному порталі «ZN.UA» щодо нього інформація, зокрема такі вислови: « ОСОБА_4 - єкс-соглава фракции « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (на пару с ОСОБА_10), хранительница «сеток» ОСОБА_1 - неслучайный человек в команде ОСОБА_5 », є недостовірною, неправдивою та такою, що впливає на його ділову репутацію.
		З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.
		Відповідно до ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. 
		Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню Інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		Відповідно до положень ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. 
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. 
		Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. п. 15, 19 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Згідно з ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу і дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. 
		Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.    
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» (12/1984/84/131), Страсбург, 08 липня 1986 року, зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Отже, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		При цьому, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. 
		У Справі Лінгенса проти Австрії (12/1984/84/131), Страсбург, 08 липня 1986 року, Європейським судом з прав людини було зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Отже, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та роз`яснення Верховного Суду України, позивач має право на захист свого приватного права, але межа цього захисту його репутації має бути такою, щоб забезпечити і вільне обговорення його дій, як особи, яка була Київським міським головою - публічною особою, і межа його допустимої критики є ширшою, ніж щодо приватної особи.
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.
		Зі змісту оскаржуваної інформації, розміщеної на інформаційно-аналітичному порталі «ZN.UA» у мережі Інтернет у публікації (статті) російською мовою від ІНФОРМАЦІЯ_2, автором якої вказано  ОСОБА_2 ,під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (на пару с ОСОБА_10), хранительница «сеток» ОСОБА_1 - неслучайный человек в команде ОСОБА_5 » вбачається, що вона не містить повідомлення про які-небудь конкретні факти вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій або кримінальних правопорушень.
		Вказана інформація, яку просив спростувати позивач ОСОБА_1 , є відображенням аналізу автора публікації діяльності іншої особи - ОСОБА_7 . 
		Крім того, поширена інформація не містить посилання на повне ім`я позивача ОСОБА_1 та вчинення ним особисто, як фізичною особою, певних дій.
		Зазначення прізвища « ОСОБА_1 » в словосполученнях «ІНФОРМАЦІЯ_5 » та «…хранительница «сеток» ОСОБА_1 - неслучайный человек в команде ОСОБА_5 » є посиланням на відношення ОСОБА_7 , про яку було поширено інформацію, до певної політичної сили, та характеристику дій останньої, а не ОСОБА_1 . Тобто,  згадка у поширеній інформації прізвища « ОСОБА_1 » не вказує на вчинення останнім кримінальних правопорушень.
		Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що оспорювана інформація містить твердження про факти на підтвердження того, що він, як колишній очільник столиці, є організатором «сітки підкупу» та вчинення незаконних дій, не відповідає змісту самої інформації.
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.
		Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено висновок експерта ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» № 3130 від 22 червня 2021 року, оскільки вказаний висновок позивачем або його представником не було додано до матеріалів справи, та він не оцінювався судом. 
		Крім того, з огляду на предмет спору, сам по собі висновок експерта не має обов`язкового значення для суду, оскільки оцінка змісту спростовуваної інформації має здійснюватися судом. Надання оцінки спростовуваної позивачем інформації та визначення наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог не потребує спеціальних знань.   
		Також, є безпідставними доводи представника ОСОБА_1 про те, що в даному випадку мало місце не висловлювання оціночних суджень, а розповсюдження фактів про причетність ОСОБА_1 до вчинення неправомірних дій, оскільки такі доводи не відповідають змісту поширеної інформації.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.
		Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів  ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції та надання їм правничої допомоги здійснювалося адвокатом Васильняком Р.І. 
		У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвокат Васильняк Р.І., який діє в інтересах  ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 , вказав, що  ОСОБА_2 понесла судові витрати у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 7 000,00 грн., та просив суд покласти на позивача понесені  ОСОБА_2 вказані судові витрати.
		На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу представником  ОСОБА_2 надано суду копію договору про надання правової допомоги № 18 від 11 травня 2021 року, укладеного між адвокатом Васильняком Р.І. та  ОСОБА_2 , копію Акта № 3 приймання передачі наданих послуг від 03 лютого 2023 року до договору про надання правової допомоги № 18 від 11 травня 2021 року, з описом переліку робіт та послуг, наданих адвокатом, їх вартості в розмірі 7 000,00 грн., копії платіжної інструкції № @2PL579709 від 03 лютого 2023 року про оплату  ОСОБА_2 послуг адвоката Васильняка Р.І. відповідно до умов договору про надання правової допомоги на загальну суму 7 000,00 грн. (т. 1, а.с. 127-128, т. 2, а.с. 58, 59).
		Відтак, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з апеляційним переглядом справи ОСОБА_2 понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. 
		ОСОБА_1 , не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу та не довів того, що заявлений розмір  витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт;  часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
		Таким чином, згідно з ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн., понесені останньою у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
		Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
		   
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Мироненко Марини Димитрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 грудня 2022 року залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Повне судове рішення складено 23 лютого 2023 року.
		Суддя-доповідач
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...