Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/14694/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2023. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2023.
Дата набрання законної сили: 18.03.2023
Номер судового провадження: 2/638/359/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/14694/18
		    Провадження № 2/638/359/23
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15.02.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді за участю секретаря судового засідання  - Орос (Поволяєвої) О.В., - Шевцової А.Р.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про оскарження дій відповідача,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просив відновити порушені права позивача як споживача послуг у наземному електротранспорті міста Харкова на соціальний захист у державі Україні, стягнувши з відповідача відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, стягнути з відповідача відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 2400,00 грн. зі збільшенням цієї суми на 200,00 грн. щомісяця до повного погашення відповідачем суми матеріального збитку, стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. 
		Позов мотивовано тим, що з 1 січня 2018 року пільговий проїзд у міському електротранспорті фінансується з бюджету міста Харкова.
		Згідно з рішенням відповідача від 20 грудня 2017 року № 892/17 (далі  Рішення № 892/17) «Про внесення змін до Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2017  2020 рр.» (далі  Програма) з 1 січня 2018 року пенсіонери за віком мають право пільгового (безкоштовного) проїзду (до 50 поїздок на місяць) у міському наземному пасажирському електротранспорті за наявності пенсійного посвідчення встановленого зразка.
		Будучи непрацездатного (пенсійного) віку, за наявності трудового стажу понад 30 років позивач має право на пільговий (безкоштовний) проїзд, передбачений Рішенням.
		30 січня 2018 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Харкова (далі  ЦНАП) із заявою для оформлення й отримання електронного квитка для пільгового проїзду в міському пасажирському електротранспорті. Серед документів, які надав позивач, була довідка з Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 6 березня 2012 року № 5159, що підтверджувала наявність у нього трудового стажу понад 30 років.
		У ЦНАП не прийняли вказану заяву та додані до неї документи через відсутність у позивача пенсійного посвідчення та рекомендували звернутися за роз`ясненням до відповідача.
		8 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою до Департаменту інфраструктури відповідача, а 24 травня 2018 року  до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 
		Не погодившись з позовом відповідачем подано відзив, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити. Посилався на необґрунтованість та безпідставність пред`явлення позову з тих підстав, що позивачем не надано доказів на підтвердження моральних страждань, а також на те, що при зверненні до Харківської міської ради та суду позивачем не надано документа, який у встановленому законом порядку посвідчує право на пенсію за віком. 
		Позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 
		Представник відповідача  Марченко М.С. в судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, в задоволенні позову відмовити. 
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, зважаючи на наступне. 
		Згідно п. 3ст. 2 ЦПКосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
		На необхідності забезпечення розгляду справи протягом розумного строку зазначено уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст. 129 Конституції України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Вирішуючи питання щодо розгляду справи по суті, суд приймає до уваги те, що межіперенесеннярозгляду справи не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка учасниківсправи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
		Враховуючи необхідність забезпечення розумних строків розгляду справи, ту обставину, що справа перебуває в провадженні суду з 05 жовтня 2018 року, позивач обізнаний про перебування в провадженні суду пред`явленого ним позову, в численні судові засідання не з`являвся, не подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для відкладення судового засідання, зважаючи на що розглядає справу по суті за відсутності позивача.
		Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
		30 січня 2018 року позивач звернувся із заявою до начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, в якій просив роз`яснити підстави відмови в оформленні «Електронного квитка».
		Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради № 5159 від 06 березня 2012 року відділом соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради відмовлено позивачу у наданні державної соціальної допомоги, оскільки останній не досяг 63-річного віку.
		08 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою до директора Департаменту інфраструктури Харківської міської ради в якій просив роз`яснити підстави відмови в оформленні «Електронного квитка». 
		Відповідно до листа Департаменту інфраструктури Харківської міської ради позивачу роз`яснено порядок отримання «Електронного квитка», а саме зверненню до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради повинно передувати звернення до ГУ ПФУ в Харківській області для отримання пенсійного посвідчення.
		24 травня 2018 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, в своїй заяві зазначив, що його права були порушені у зв`язку із відмовою в оформленні «Електронного квитка».
		Рішенням 17 сесії Харківської міської ради від 20 грудня 2017 року № 892/17 «Про внесення змін в Програму сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2017-2020 року» визначено, що рахунок коштів бюджету міста Харкова с 1 січня 2018 року передбачено додаткові соціальні гарантії  право пільгового проїзду в міському наземному електротранспорті (до 50 поїздок в місяць) пенсіонерам за віком за наявності пенсійного посвідчення встановленого зразка.
		Матеріали справи не містять будь-яких даних, з яких вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до уповноважених органів з питання оформлення та видачі на його ім`я електронного білету надавав для здійснення такого оформлення всі необхідні документи, в тому числі й копію пенсійного посвідчення встановленого зразка. 
		Згідно із ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала . Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Положеннями частин першої  третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
		Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
		При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
		При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Позивач в своєму позові зазначає, що моральна шкода полягає в тому, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача погіршилось його фізичний та психологічний стан. Доказів на підтвердження наявності підстав для відшкодування відповідачем позивачу моральної шкоди, позивачем суду не надано.
		З огляду на викладене, належними та допустимими доказами в судовому засіданні не доведено, що дії відповідача у даному випадку були протиправними і цими протиправними діями позивачу було завдано саме моральну шкоду, між цими діями, що призвели до порушення законних прав позивача, та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди є причинно-наслідковий зв`язок.
		Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.
		Щодо вимоги позивача по відновлення його порушених прав на соціальний захист та відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2400,00 грн. із щомісячним збільшенням суми шкоди на 200,00 грн., то суд також відмовляє у задоволенні позову в цій частині, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів того, що відповідачем порушено його право на соціальний захист.
		В матеріалах справи відсутні дані, які свідчать, що відповідачем було завдано майнову шкоду позивачу неправомірними рішеннями, діями або бездіяльність відповідача. 
		Судом під час розгляду справи не встановлено неправомірність рішень відповідача. 
		Позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що Харківська міська рада порушила його право на соціальний захист як споживача послуг наземного електротранспорту, чим спричинила матеріальну шкоду.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про оскарження дій відповідача  відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя О.В. Орос (Поволяєва)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...