Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/791/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано судом: 28.02.2023. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2023.
Дата набрання законної сили: 18.08.2023
Результат оскарження 18.08.2023 Апеляційний суд Запорізької області: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2/334/486/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 14.02.2023
		Справа № 334/791/22
		Провадження № 2/334/486/23
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 лютого 2023 року                        місто Запоріжжя
		Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
		головуючого судді                Коломаренко К.А.,
		секретаря судового засіданні        Цілінко А.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
		В С Т А Н О В И В:
		07.02.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява за підписом представника позивача Ременюк Т.О. (діє на підставі довіреності) до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка станом на 01.05.2021 становить 327810,74 грн. та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість  60277,64 грн. та суми заборгованості за інфляційними витратами  267533,10 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.11.2006 року ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №8/ІК-06. Відповідно до умов договору ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов`язується надати Відповідачеві кредит у сумі 43 000,00 дол. США. Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. 17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативі було укладено договір відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов`язувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов`язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорам перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення. Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором №8/ІК-06 від 10.11.2006 року ТзОВ «Кредитні ініціативи». Відповідно до зазначеного договору сторони свої зобов`язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»відступило свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення. Внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 8/ІК-06від 10.11.2006 року позичальником згідно якого є ОСОБА_1 . Банк (первинний кредитор) свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши боржнику кредит у сумі 43 000,00 дол. США. У зв`язку з невиконанням Боржником свого обов`язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2015 року, було стягнуто з відповідача на користь Банку 350061,08 грн. заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати. Згідно пункту 2,2. кредитного договору №8/ІК-06 від 10.11.2006 року укладеного з ОСОБА_1 , за користування кредитом встановлюються процентна ставка в розмірі 12 % річних. Нарахування процентів за користування кредитом починається з дати його видачі готівкою по день до повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Тому якщо на підставі рішення від 13.08.2015 року стягнуто всю заборгованість за кредитним договором достроково, то в кредитора виникло право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом в іншому (збільшеному) розмірі, адже після отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості або винесення рішення суду про стягнення такої заборгованості достроково, вся заборгованість за кредитним договором вважається простроченою, оскільки такими діями кредитор змінив строк кредитування. Таким чином, в результаті не виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2ст. 625 ЦК України, яка станом на 01.05.2021 року становить  327810,74 грн., та складається з: суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість  60277,64 грн.; суми заборгованості за інфляційними витратами  267533,10 грн.
		Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 13.09.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено - стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість, яка станом на 01.05.2021 року становить 327 810,74 гривень (триста двадцять сім тисяч вісімсот десять гривень 74 коп.), та складається з: суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість  60 277,64 гривень; суми заборгованості за інфляційними витратами  267 533,10 гривень; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 4 917,16 гривень (чотири тисячі дев`ятсот сімнадцять гривень 16 коп.) судових витрат.
		13.10.2022 року від представника відповідача  адвоката Пшець О.В. засобами поштового зв`язку надійшла заява про перегляд заочного рішення, в якій адвокат просить скасувати заочне рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 13.09.2022 у справі №334/791/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 
		Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 01.12.2022 року заяву проперегляд заочногорішення у цивільній справі № 334/791/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задоволено. Заочне рішення суду від 13.09.2022 року у вказаній справі - скасовано. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження.
		19.12.2022 року на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача  адвоката Пшець О.В., в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 , як споживачу, не було роз`яснено дійсний зміст п. 6.10 кредитного договору, відповідно до якого строк позовної давності встановлюється тривалістю 10 років, крім того вказаний пункт кредитного договору не містить істотних умов договору про збільшення позовної давності зокрема щодо предмету договору, оскільки сторони не визначили щодо яких саме зобов`язань сторін строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років. Вказує, що позивач звернувся з позовом до суду 07.02.2022, борг був сплачений відповідачем 30.04.2021, тому позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за період з 07.02.2019 по 04.08.2015 знаходяться поза межами строку позовної давності.
		27.12.2022 року на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача  адвоката Лойфер А.О., в якому позивач просить задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що сторони кредитного договору №8/ІК-06 від 10.11.200 року досягли згоди про збільшення позовної давності і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст 259 Цивільного кодексу України. Доводи представника відповідача, що при укладенні кредитного договору позичальник не усвідомлював дійсний зміст його умов, в тому числі щодо збільшення позовної давності, вважає надуманими, оскільки вказана умова викладена чітко в тексті договору одним реченням, що є легким для сприйняття. Також зазначає, що відповідач не надав рішення суду про визнання недійсним кредитного договору №8/ІК-06 від 10.11.2006 (повністю або в частині), а тому цей договір є чинним, дійсним та таким, що породжує обумовлені в ньому наслідки.
		 
		Ухвалою суду від 25.01.2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
		 
		Представник позивача в судове засідання не з`явилась. 13.02.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання із розгляду справи по суті, яке призначено на 14.02.2023, без участі представника позивача у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому провадженні. Позовні вимоги підтримує з підстав, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просить їх задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явилась. 14.02.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про проведення судового засідання із розгляду справи по суті, яке призначено на 14.02.2023, без участі представника відповідача. Проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.
		Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
		Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 2ст. 247 ЦПК України).
		Оскільки учасники справи не з`явилися в судове засідання та надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Так як сторони надали свої пояснення у попередніх судових засіданнях, а також докази на обґрунтування своїх позицій, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів, враховуючи надані сторонами пояснення.
		Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
		Судом встановлено, що 10.11.2006 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № 8/ІК-06. Відповідно до умов даного договору Банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит в сумі 43 000,00 доларів США. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті в розмірі 43 000,00 доларів США.
		17.12.2012 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно якого право вимоги заборгованості за кредитним договором № 8/ІК-06 перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи».
		Відповідно до статті 512Цивільного кодексуУкраїни кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та згідно із статтею 514вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
		Таким чином, внаслідок укладеного договору відбулась заміна кредитора, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за договором № 8/ІК-06 від 10.11.2006 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_1 .
		Через невиконання умов та зобов`язань передбачених кредитним договором, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		13.08.2015 Ленінським районним судом міста Запоріжжя ухвалено рішення у справі № 334/2097/15-ц, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №8/ІК-06 від 11.10.2006 в сумі 350061 грн. 08 коп. (триста п`ятдесят тисяч шістдесят одну грн. 08 коп.), а також судові витрат в сумі 2134,80 грн.
		Як зазначає позивач, та підтвердив відповідач, борг у сумі 350061,08 був сплачений відповідачем повністю 30.04.2021.
		Тобто, рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 13.08.2015 року у справі № 334/2097/15-ц виконане в повному обсязі, встановлена вказаним рішенням суду сума боргу за кредитним договором № 8/ІК-06 від 11.10.2006 року повністю сплачена, що свідчить про виконання зобов`язання відповідачем.
		Частиною першою статті 509ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		За змістом положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
		Положеннями статті 611цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
		Таким чином, з ухваленням рішення Ленінським районним судом міста Запоріжжя від 15 серпня 2015 року у справі №334/2097/15-ц про стягнення заборгованості, зобов`язання позичальника сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 30 квітня 2021 року.
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 30 квітня 2021 року - дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням, і є датою, коли зобов`язання перед банком за кредитним договором припинилося.
		Вищенаведене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
		В обґрунтування позовних вимог про стягнення ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за договором про іпотечний кредит № 8/ІК-06 від 10.11.2006 року у розмірі 551318, 57 грн., позивач посилається на положення ст. 625 ЦК України.
		Необхідно зазначити, що оскільки у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про стягнення заборгованості у ОСОБА_1 не виникає будь-яких інших зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 8/ІК-06 від 10.11.2006 року, проте кредитор має право порушувати питання про стягнення з боржника коштів на підставі статті 625ЦК України за період невиконання рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 13 серпня 2015 року у справі №334/2097/15-ц. Таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору.
		Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 569/613/19 (провадження № 61-18981св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 569/23247/18 (провадження № 61-14784св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 570/648/19 (провадження № 61-7308св20).
		При цьому суд також враховує, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, яке передували пред`явленню такого позову.
		Виходячи з наведених вище положень закону, відповідач зобов`язаний відповідати перед позивачем у межах обов`язків, визначених положеннями ст.625 ЦК України, тобто сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
		Таким чином, відповідно до розрахунку позивача, не спростованого відповідачем, сума інфляційних витрат складає 267533,10 грн., а 3 % річних за прострочене виконання зобов`язань складає 60277,64 грн.
		Стаття 625 ЦК Українирозміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
		Відповідно достатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Відповідно до частин 1, 5статті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
		Отже, системний аналіз положень статей11,509,625 ЦК Українидає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінністатті 509 цього Кодексу.
		Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
		"З огляду на вимоги статей79,86 Господарського процесуального кодексу Українигосподарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
		Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
		У постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зазначено, що відповідно достатті 264 Цивільного кодексу Українивизнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Згідно зістаттею 625 Цивільного кодексу Українистягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
		Верховний суд (в рамках цієї справи) наголошує, що положення статей3,509,625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
		Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.
		Між тим, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 (ЄДРСРУ № 82887781), з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.
		Отже, для стягнення 3% річних та інфляційних суд погоджується з розрахунком, проведеним позивачем, та не спростованим відповідачем (в тому числі шляхом надання контр розрахунку).
		Враховуючи те, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за рішенням суду, у зв`язку із чим в ТОВ «Кредитні ініціативи» виникло право отримати, окрім суми боргу, також індекс інфляції та три проценти річних від простроченої суми.
		При цьому, суд враховує, що представник відповідача у відзиві просив застосувати позовну давність до спірних правовідносин.
		Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1статті 261 ЦК України).
		Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, отже, право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.
		Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року, справа №127/15672/16-ц.
		Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, щоє звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).»
		У пункті 137 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11, Європейським судом з прав людини було зазначено наступне: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень».
		Згідно з частиною першоюстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
		Тлумаченнястатті 261ЦК Українидає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд маєдослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
		Відповідно до висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах 3905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі 3924/312/18, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів, на підставі статті 625 ЦК України, виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
		Пунктом 6.10 Кредитного договору №8/ІК-06 від 10.11.2006 встановлено строк позовної давності тривалістю в 10 років.
		Разом з тим, суд зазначає, що спір виник у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про стягнення заборгованості у ОСОБА_1 , та як наслідок будь-яких інших зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 8/ІК-06 від 10.11.2006 року у сторін не виникло, а кредитор скористався правом порушувати питання про стягнення з боржника коштів на підставі статті 625ЦК України за період невиконання рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 13 серпня 2015 року у справі №334/2097/15-ц. Тобто таке право кредитора виникло в силу Закону, а не договору.
		Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 569/613/19 (провадження № 61-18981св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 569/23247/18 (провадження № 61-14784св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 570/648/19 (провадження № 61-7308св20).
		Отже в силу викладених обставин та практики Верховного Суду, договірні відносини за кредитним договором завершено та відповідно на відносини, які виникли в силу ст.625 ЦК України, поширюється загальний строк позовної давності. Будь-яких інших договорів про встановлення іншого строку позовної давності між позивачем та відповідачем не укладено, отже суми передбачені ст.625 ЦК України, в тому числі інфляційні витрати можливо стягнути виключно на підставі боргу, який мав місце протягом останніх трьох років, які передували зверненню позивача з позовом до суду.
		З огляду на викладене, можна дійти висновку, що позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за три роки, які передували моменту звернення з позовною заявою до суду.
		На підставі викладеного, суд вважає, що в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме за період з 07 лютого 2019 року по 07 лютого 2022 року.
		Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву слід задовольнити частково з огляду на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, та стягнути з відповідача на користь позивача суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість  23 391,75 гривень; суми заборгованості за інфляційними витратами  87228,58 гривень, а всього 110620,23 грн.
		Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4917,16 грн.
		Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам розмірі 1659,30 грн., що відповідає ст.141 ЦПК України.
		Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 197, 200,263-266 ЦПК України, ст. 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , про стягненнязаборгованості - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість, яка станом на 01.05.2021 року становить 110620,33 гривень (сто десять тисяч шістсот двадцять гривень 33 коп.), та складається з: суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість  23 391,75 гривень; суми заборгованості за інфляційними витратами  87228,58 гривень.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 1659,30 гривень (одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 30 коп.) судових витрат.
		В іншій частині позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до ст.265ч.5ЦПКУкраїни зазначаються наступні відомості:
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», знаходиться за адресою: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, ЄДРПОУ 35326253,МФО 300346, п/р НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк».
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		 
		 
		       Суддя:                                 Коломаренко К. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...