Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/2252/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2023. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2023.
Дата набрання законної сили: 22.02.2023
Номер судового провадження: 22-ц/807/640/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 22.02.2023 Справа № 331/2252/22
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний № 331/2252/22         Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є.
		Провадження №22-ц/807/640/23         Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 лютого 2023 року м. Запоріжжя
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого,судді-доповідача  суддів:    за участю секретаря  Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В.,  Камалової В.В.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Єлисеєва Сергія Сергійовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2022 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Єлисеєва Сергія Сергійовича звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
		 
		В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2009 року, після укладання шлюбу, і до теперішнього часу вона постійно проживає в м. Севастополі, АР Крим, яке на теперішній час є тимчасово окупованою територією. За життя ОСОБА_4 періодично виходив на зв`язок за допомогою Skype із позивачем, в той же час, з літа 2021 року батько перестав виходити на зв`язок. Про смерть батька позивач дізналася лише в січні 2022 року напередодні російського вторгнення від ОСОБА_3 в телефонній розмові, і в лютому 2022 року у нотаріуса в м. Севастополь склала заяву про відмову від спадщини на користь сестри ОСОБА_3 , яку електронною поштою надіслала приватному нотаріусу Цекеєвій І.О.. Наскільки було відомо ОСОБА_2 , до складу спадкового майна входила квартира АДРЕСА_1 . Зв`язавшись з приватним нотаріусом телефоном, позивачу було роз`яснено, що нею пропущено строк подання заяви про прийняття спадщини, крім того, її відмова від спадщини є недійсною. Також приватним нотаріусом та ОСОБА_3 було повідомлено ОСОБА_2 , що серед спадкоємців першої черги є також ОСОБА_1 (син спадкодавця ОСОБА_4 від іншого шлюбу). 
		Оскільки позивач має бажання прийняти спадщину після смерті батька, мала поважні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, мала складнощі у виїзді з тимчасово окупованої території Криму, через свого представника звернулася до суду з вказаним позовом.
		На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2022 року, позов задоволено. 
		Визнано поважною причину пропуску ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини та визначено їй додатковий строк тривалістю три місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, для надання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суд м. Запоріжжя від 22 грудня 2022 року та ухваити нове рішення про залишення позову ОСОБА_2 без задоволення, стягнути на його користь з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати при їх наявності згідно наданих платіжних документів. 
		 
		Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що передбачені ст. 1272 ЦК України підстави для визначення спадкоємцю ОСОБА_2 додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , відсутні, а посилання ОСОБА_2 як на підставу поновлення строку проживання її за межами України у м. Севастополі, який наразі є тимчасово окупованою територіє не є підставою для поновлення останній строку на подачу заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини. ОСОБА_2 пропустивши строк для прийняття спадщини, не навівши при цьому обставин, що створювали об`єктивні та непереборні труднощі для неї щодо подання такої заяви. Зазначені ОСОБА_2 в позові та судовому рішенні причини не належать до об`єктивних, непереборних поважних причин, які перешкодили останній прийняти спадщину чи складали істотні труднощі для прийняття спадщини. 
		 
		Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Єлисеєв С.С. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. 
		 
		Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		 
		Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
		 
		Задовольняючи позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 з поважних причин, пов`язаних із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення цих дій, тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку для подання відповідної заяви.
		 
		З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. 
		 
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		 
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		 
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що складено відповідний актовий запис №1205 (а.с. 43 на звороті).
		Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І.О. заведено спадкову справу № 61/2021 після померлого  ОСОБА_4  (а.с.42-61). 
		10 липня 2021 року, ОСОБА_3 подала до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу заяву про прийняття спадщини після спадкодавця ОСОБА_4 (а.с.43), яка є його донькою, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №566 (а.с.43). 
		Відповідно до копії паспорта громадянина України серії та номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.47 на звороті - а.с.48). 
		Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 27 липня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_3 був зареєстрований ОСОБА_4 в період з 08 травня 2008 року по 20 липня 2021 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Разом з ним на день смерті була зареєстрована ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 50 на звороті). 
		06 червня 2022 року, ОСОБА_1 подав до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу заяву про прийняття спадщини після спадкодавця ОСОБА_4 (а.с.59 на вороті), який є його сином, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис №1123 (а.с.60 на звороті). 
		Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого 16 листопада 2021 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.59 на звороті- а.с.60). 
		 
		Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		 
		Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
		 
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). 
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		 
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
		 
		Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року в справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року в справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19).
		 
		       При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.
		 
		Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»  вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. 
		          Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 визначив, коли строк прийняття спадщини буде вважатися пропущеним з поважних причин. Згідно з цим судовим рішенням поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
		 
		При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
		 
		Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
		 
		Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц.
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		 
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		 
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Суд першої інстанції прийшов до висновку, що перебування ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, виїзд з якої є ускладненим, починаючи з 2014 року, необізнаність через смерть батька, є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та такими, що створюють істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		 
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживає в Автономній Республіці Крим, яка з лютого 2014 року анексована  Російською Федерацією.
		В позові ОСОБА_2 зазначає, що вона своєчасно не була повідомлена про смерть батька ОСОБА_4 в період з дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 до 13 грудня 2021 року через відсутність зв`язку та тільки в січні 2022 року дізналась про смерть батька від сестри ОСОБА_3 .
		Суд першої інстанції визнав доказом у справі (на підтвердження того, що ОСОБА_2 дізналась про смерть батька в січні 2022 року) пояснення ОСОБА_3 у відзиві на позов.
		Проте, суд мав допитати ОСОБА_3 в якості свідка і тільки тоді мав би право відповідно до положень статті 76 ЦПК України посилатись на її покази в якості доказу у справі. Однак ОСОБА_3 не була допитана судом в якості свідка.
		В матеріалах справи не має належних та беззаперечних доказів на підтвердження того, що про смерть батька позивач дізналась через 7 місяців після його смерті (в січні 2022 року). 
		Напроти, в позові ОСОБА_2 зазначає, що вона періодично спілкувалась з батьком по Skype та з літа 2021 року він перестав виходити на зв`язок, що свідчить про те, що остання мала можливості для спілкування через Інтернет та за допомогою мобільного зв`язку.
		В лютому 2022 року ОСОБА_2 надіслала до м. Запоріжжя приватному нотаріусу Цекеєвій І.О. нотаріально посвідчену заяву від 02 лютого 2022 року про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3 , телефоном спілкувалась з приватним нотаріусом Цекеєвою І.О. з приводу подання заяви від 02 лютого 2022 року.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 підтримувала постійне спілкування з рідною сестрою ОСОБА_3 , мешканкою м. Запоріжжя.
		Про сталі родинні відносини між сестрами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчить й те, що ОСОБА_2 відмовилась від спадщини на користь сестри ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 надала ОСОБА_2 свої документи з персональними даними, як -то копії свого паспорту та свідоцтво про народження (додані позивачем до позовної заяви).
		ОСОБА_2 не мала наміру приймати спадщину, так як вважала, що належну їй частку спадщини отримає її рідна сестра.
		Задля реалізації цієї мети 02 лютого 2022 року ОСОБА_2 склала нотаріально посвідчену заяву про відмову від спадщини на користь сестри ОСОБА_3 , в якій визнає, що пропустила строк для прийняття спадщини і не бажає його поновлювати.
		Наведе свідчить про те, що ОСОБА_2 мала реальну можливість та була своєчасно обізнана про смерть батька і не мала перешкод своєчасно прийнячти спадщину. При цьому, ОСОБА_2 не посилається на докази, які б підтвердили її необізнаність про смерть батька.
		Водночас, у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 18 січня 2018 року у справі № 1989/476/16-ц висловлена правова позиція, що за відсутності у спадкоємця перешкод для подання заяви, якщо він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
		Таким чином, незнання про смерть спадкодавця як причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчать про поважність причин пропуску зазначеного строку.
		Суд першої інстанції визнав поважною причину неподання ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини в період з 24 лютого 2022 року до липня 2022 року через війну.
		Однак строк на подання заяви про прийняття спадщини закінчився ще 13 грудня 2021 року, внаслідлк чого суд не повинен був з`ясовувати причини неподання заяви про прийняття спадщини після 13 грудня 2021 року.
		Верховний Суд в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 522/17925/16 зазначив, що «вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропоску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для пийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або суду».
		Висновки суду першої інстанції, що в 2021 році були складнощі для перетину громадянами лінії розмежування з Кримом, в тому числі для ОСОБА_6 особисто, не підтвердженні належними доказами та в рішення суд про це нічого не вказав.
		За даними Державної прикордоної служби України, які є у вільному доступі та загальновідомі, пункти пропуску з окупованим Кримом в 2021 році з червня до грудня перетнули 253 тисячі осіб.
		З наданих у справі документів вбачається, що ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації (а.с. 5-6) та проживає в м. Севастополі, що не позбавило її можливості у 2021 році протягом шести місяців в будь-якому населеному пункті Російської Федерації (окрім півострова Крим) оформити заяву про прийняття спадщини та привезти її до м. Запоріжжя або надіслати її до нотаріальної контори через ДП «Пошта Росії» та ДП «Укрпошта» або надіслати її до нотаріальної контори засобами електронного зв`язку або подати заяву про прийняття спадщини до консульського відділу посольства України в Російській Федерації.
		Слід також зауважити, що процедура подання заяви по прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2021 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок). 
		Главою 10 Порядку визначено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, у тому числі на підставі поданої ( або такої, що надійшла поштою) першої заяви ( повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини ( пункт 2.1). Заява в якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини ( пунгкт 3.5).
		Тобто, для прийняття спадщини ОСОБА_2 достатньо було наяваність власноруч у довільній формі написати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, підписати її та без завірення підпису поштою надіслати до нотаріальної контори.
		Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивачем не надано.
		         Причини, як проживання спадкоємця за межами України, в іншій державі, на великій відстані від місця проживання спадкодавця досліджувались в постановах Верховного Суду у подібних справах в постанові від 27 червня 2022 року у справі № 2023/1188/19,  в постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 569/12599/18, у постанові від 12 квітня 2021 року де Верховний Суд прийшов до висновку, що « Позивач не була позбавлена можливості  звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до Посольства України в Російській Федерації, яке виконує консульські функції, або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв`язку, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховно Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19. Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивачем не надано».
		 
		Тобто проживання за межами України не є об`єктивними та непереборними труднощами для подання відповідної заяви.
		 
		У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Окрім того, слід зауважити, що в липні 2022 року ( вже під час війни, коли було припинено сполучення ( транспортне і поштове) між Кримом і Російською Федерацією та Україною ОСОБА_2 уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом у м. Запоріжжі, надсилала йому копії особистих та інших документів для справи, узгоджувала з ним правову позицію, тощо. При цьому, навіть рахуючи з січня 2022 року, ОСОБА_2 знову протягом 12-ти місяців (з січня 2022 року і до січня 2023 року ) не вчинила дій для прийняття спадщини, не подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
		З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що наведені позивачкою причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України можуть визнаватися поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленню нового про відмову в задоволенні позову.
		 
		Аргументи апеляційної скарги є виправданими.
		 
		Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до частини першої, п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.
		 
		За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив сдовий збір у розмірі 1488, 60 грн, що підтверджується квитанцією № 929554444142-1355 від 03 лютого 2023 року ( а.с. 146). Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, тому з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1488, 60 грн.
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2022 року у цій справі  справі скасувати.  Ухвалити  нове судове рішення. 
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Єлисеєва Сергія Сергійовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - відмовити. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1488, 60 грн
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повна постанова складена 27 лютого 2023 року.
		Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...