Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/55158/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2023.
Дата набрання законної сили: 22.02.2023
Номер судового провадження: 61-18314ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                            
		Іменем України                                  
		 
		22 лютого 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/55158/20-ц 
		провадження № 61-18314св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи: 
		стягувач - Головне управління Міністерства фінансів Республіки Білорусь у м. Мінську,
		боржник (заявник) - Акціонерне товариство «Українська залізнична дорога»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року, постановлену у складі судді Бусик О. Л., та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		11 грудня 2020 року Головне управління Міністерства фінансів Республіки Білорусь у м. Мінську звернулося до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення економічного суду Мінської області від 18 вересня 2019 року у справі      № 84-13/2019 про стягнення державного мита з Акціонерного товариства «Українська залізнична дорога»(далі - АТ «Укрзалізниця» у розмірі 5 084,21 білоруських рублів.
		 
		Клопотання стягувач мотивував тим, що рішенням економічного суду Мінської області від 18 вересня 2019 року у справі № 84-13/2019 за позовом Мінського транспортного республіканського унітарного підприємства «Мінське відділення Білоруської залізничної дороги» до АТ «Укрзалізниця» про стягнення збитків, стягнуто суму збитків - 15 2470,72 білоруських рублів та відшкодування сплаченого державного мита - 5 084,72 білоруських рублів. При цьому, звертаючись до суду, стягувач керувався положеннями статті 53 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2021 року про виправлення описки, клопотання стягувача Головного управління Міністерства фінансів Республіки Білорусь у м. Мінську про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення економічного суду Мінської області від 18 вересня 2019 року про стягнення державного мита з АТ «Укрзалізниця» задоволено.
		Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» судовий збір у дохід республіканського бюджету Республіки Білорусь у розмірі 5 084,12 білоруських рублів.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року  апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року - без змін.
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з  того, що передбачені статтею 466 ЦПК України вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду заявником виконані, а визначених статтею 468 ЦПК України підстав для відмови у задоволенні цього клопотання не встановлено.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		08 листопада 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня        2021 року (надійшла до суду 11 вересня 2021 року), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі. Також просило направити справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		15 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Печерського районного суду міста Києва. 
		 
		22 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду доручено компетентному суду Республіки Білорусь виконати судове доручення шляхом вручення судових документів стягувачу - Інспекції Міністерства податків та зборів Республіки Білорусь по Мінській області та провести певні процесуальні дії, а саме: вручити копію касаційної скарги з додатками, ухвалу про відкриття провадження у справі; надати стягувачу - представнику Інспекції Міністерства податків та зборів Республіки Білорусь по Мінській області можливість надати письмовий відзив на касаційну скаргу.
		Після виконання доручення зобов`язано зібрані матеріали направити на адресу Верховного Суду.
		У грудні 2021 року матеріали справи із Печерського районного суду міста Києва надійшли до Верховного Суду.
		У жовтні 2022 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомило Верховний Суд про те, що документи, складені на виконання окремого доручення, визначеного ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року, від компетентних органів Республіки Білорусь не надходили. 
		Крім того, листом Акціонерного товариства «Укрпошта» від 05 серпня               2022 року управління повідомлено, що через збройну агресію російської федерації та відсутність сполучення, призупинено обмін поштовими відправленнями та грошовими переказами, зокрема з Республікою Білорусь. 
		21 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Підставами касаційного оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статті 81,82 Закону України «Про міжнародне приватне право»; пункту 2 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності; пункту 15.4 параграфу 15 Договору про «Правила користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні»; статей 1, 2, 5, 15 Закону України «Про судовий збір», статей 462,  466, 468 ЦПК України. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням економічного суду Мінської області від 18 вересня 2019 року у справі № 84-13/2019 за позовом Мінського транспортного республіканського унітарного підприємства «Мінське відділення Білоруської залізничної дороги» до Акціонерного товариства «Українська залізнична дорога» про стягнення збитків, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізнична дорога» суму збитків - 152470,72 білоруських рублів та відшкодування сплаченого державного мита - 5084,72 білоруських рублів.
		 
		Рішення економічного суду м. Мінська від 18 вересня 2019 року набрало законної сили 22 жовтня 2019 року, примусове стягнення сплаченого державного мита не здійснювалося, що підтверджено довідкою суду           від 14 жовтня 2020 року № 8-14/1497.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідають.
		 
		Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України здійснюється в порядку, встановленому законом.
		 
		Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
		 
		Згідно зі статтею 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
		 
		Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
		 
		Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України                   від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (далі - Конвенція).
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції договірні сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної договірної сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів. 
		 
		Статтею 53 Конвенції визначено порядок звернення з клопотанням про дозвіл примусового виконання рішення до компетентного суду договірної сторони.
		 
		Законом України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX ) зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (далі - Протокол до Конвенції). 
		Одночасно вказаним законом постановлено вийти з Конвенції та Протоколу до Конвенції. 
		Закон № 2783-IX набрав чинності 29 грудня 2022 року. 
		 
		Міністерство юстиції України листом від 11 січня 2023 року № 3396/12.1.1/18-23 надало роз`яснення, зокрема про те, що з дати зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу до неї:
		- не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації та республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних та кримінальних справах та екстрадиції на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції;
		- визнання і виконання судових рішень російської федерації та республіки білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до статей 462 і 471 ЦПК країни;
		- у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території російської федерації та республіки білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав;
		- пред`явлення на території України судових рішень російської федерації та республіки білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання, можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ ЦПК України.
		 
		Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду визначені статтею 468       ЦПК України.
		 
		Отже, з урахуванням того, що з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення економічного суду Мінської області від 18 вересня 2019 року у справі № 84-13/2019 про стягнення державного мита з АТ «Укрзалізниця» Головне управління Міністерства фінансів Республіки Білорусь у м. Мінську звернулося на підставі Конвенції, дію якої зупинено Законом № 2783-IX на час перегляду справи у суді касаційної інстанції, це є підставою для застосування положення пункту 9 частини другої статті 468 ЦПК України та відмови у задоволенні цього клопотання. 
		 
		Ураховуючи викладене, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України слід відмовити на підставі пункту 9 частини другої статті 468 ЦПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України ухвала Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року підлягають скасуванню, з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні клопотання Головного управління Міністерства фінансів Республіки Білорусь у м. Мінську про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року скасувати.
		 
		У задоволенні клопотання Головного управління Міністерства фінансів Республіки Білорусь у м. Мінську про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення економічного суду Мінської області від 18 вересня 2019 року у справі № 84-13/2019 про стягнення державного мита з Акціонерного товариства «Українська залізнична дорога» відмовити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                  Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                              І. А. Воробйова 
		 
		 
		                                                                                                          Б. І. Гулько
		 
		 
		                                                                                                          Г. В. Коломієць
		 
		 
		                                                                                                          Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...