Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/5825/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2023.
Дата набрання законної сили: 15.02.2023
Номер судового провадження: 12-2гс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		15 лютого 2023 року
		м. Київ
		Справа № 908/5825/15
		Провадження № 12-2гс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачаВласова Ю. Л.,
		суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.,
		 
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремнійполімер» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15 березня 2021 року (суддя Черкаський В. І.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 грудня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя Антонік С. Г., судді Березкіна О. В., Дармін М. О.) 
		за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Кремнійполімер» на бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - начальник ВПВР у Запорізькій області)
		у справі № 908/5825/15
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кремнійполімер» (далі - ТОВ «Кремнійполімер», стягувач)
		до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (далі - ЗДП «Кремнійполімер», боржник) 
		про стягнення збитків,
		ВСТАНОВИЛА:
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2015 року у справі № 908/5825/15 задоволено позов ТОВ «Кремнійполімер» до ЗДП «Кремнійполімер» про стягнення збитків. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35 921 500,64 грн збитків та 182 700,00 грн судового збору. 29 грудня 2015 року судом видано відповідний наказ на виконання рішення суду.
		22 лютого 2021 року ТОВ «Кремнійполімер» звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби, у якій просило визнати протиправною бездіяльність начальника ВПВС у Запорізькій області та зобов`язати його вжити за виконавчим провадженням № 60734902 заходів для виконання судового рішення, передбачених статтею 4 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року, у задоволенні скарги відмовлено.
		Судові рішення мотивовані необґрунтованістю та безпідставністю поданої скарги, оскільки скаржником не доведено бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби та не подано належні докази в обґрунтування законності вимог цієї скарги. Апеляційний господарський суд додатково зазначив, що на теперішній час відсутні підстави для повернення виконавчого документу, що унеможливлює звернення керівника органу державної виконавчої служби до органів казначейства у порядку статті 4 Закону № 4901-VI із поданням документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів.
		У січні 2022 року стягувач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційною скаргою на вказані ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга мотивована, крім іншого, тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували висновки ЄСПЛ у справах «Савіцький проти України», «Глоба проти України» та «Чіжов проти України», в яких наголошено про недопустимість невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони. Підставою касаційного оскарження ТОВ «Кремнійполімер» зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
		Касаційний господарський суд ухвалою від 27 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Ухвалою від 23 травня 2022 року Касаційний господарський суд зупинив касаційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/1525/16. Ухвалою від 12 січня 2023 року Касаційний господарський суд поновив касаційне провадження у зв`язку із закінченням Великою Палатою Верховного Суду перегляду в касаційному порядку справи № 908/1525/16.
		Ухвалою від 24 січня 2023 року Касаційний господарський суд передав справу № 908/5825/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, у зв`язку із наявністю у справі виключної правової проблеми.
		Мотивуючи наявність у справі виключної правової проблеми, Касаційний господарський суд зазначив таке. Судова колегія за розглядом справи № 908/5825/15 погоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду про незастосовність передбачених Законом № 4901-VI гарантій щодо виконання судових рішень до державних підприємств, які включені до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Однак, Касаційний господарський суд враховує, що Закон № 4901-VI було прийнято 05 грудня 2012 року, натомість Закон України № 2269-VІІІ «Про приватизацію державного і комунального майна» (яким значно розширено можливості продажу цілісних майнових комплексів державних підприємств у випадку включення їх Фондом державного майна України до переліку об`єктів на приватизацію) було прийнято законодавцем лише 18 січня 2018 року, а статтю 34 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 12 (за яким виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації) згідно із Законом № 2269-VIII від 18 січня 2018 року.
		Таким чином, до внесення відповідних законодавчих змін передбачені Законом № 4901-VI державні гарантії щодо виконання зобов`язань перед кредиторами державних підприємств, які не підлягали приватизації, були застосовні до 18 січня 2018 року у спірних правовідносинах у цій справі № 908/5825/15, що є подібними правовідносинам у справі № 908/5825/15, яку розглянула Велика Палата Верховного Суду. При цьому, колегія суддів вважає, що неоскарження дій виконавця чи теоретична можливість виконати рішення у процедурі банкрутства не виключало за відповідних обставин (якими є невиконання протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина друга статті 4 Закону № 4901-VI) у період перебування боржника у процедурі санації до дати визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що зумовлювало закінчення виконавчого провадження (на підставі пункту 8 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час закриття визнання боржника - ЗДП «Кремнійполімер» банкрутом)) обов`язку держави, передбаченого Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», щодо забезпечення гарантій виконання судових рішень про стягнення боргу з державних підприємств, які не можуть відповідати за своїми зобов`язаннями власним майном, оскільки відчуження такого майна було  заборонено державою.
		У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду вказану правову проблему не досліджувала у справі № 908/1525/16, оскільки у зазначеній справі судами не було встановлено, а матеріали справи не містили доказів звернення ТОВ «Кремнійполімер» до виконавця про виконання наказу суду за первісно виданим наказом суду від 18 липня 2016 року або доказів звернення до керуючого санацією.  
		На відміну від обставин справи № 908/1525/16, з матеріалів цієї справи № 908/5825/15 вбачається, що ТОВ «Кремнійполімер» (позивач у спорі та стягувач у виконавчому провадженні) 24 лютого 2016 року пред`явив до виконання судовий наказ на виконання рішення суду у справі № 908/5825/15, а 31 січня 2017  року подав заяву про задоволення вимог у ліквідаційній процедурі боржника ЗДП «Кремнійполімер» у справі № 12/58/09. Однак, судове рішення не було виконано ні через судового виконавця шляхом пред`явлення 24 лютого 2016 року наказу суду до виконання (коли боржник перебував у процедурі санації, а відтак мораторій на задоволення поточних вимог кредиторів не поширювався) до 30 листопада 2016  року - дати ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом (що мало наслідком закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа до господарського суду, який прийняв таку постанову, відповідно до вимог пункту 8 частини першої та частини п`ятої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції), ні в ліквідаційній процедурі боржника.
		За наведених вище обставин та мотивів, колегія суддів вважає, що правова проблема у спірних правовідносинах полягає не лише у з`ясуванні правомірності передбаченого законом обмеження з 18 січня 2018 року  права власності у вигляді зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника - державного підприємства (що було досліджено у подібних правовідносинах Великої Палатою Верховного Суду та викладено у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16), а й у незабезпеченні державних гарантій щодо виконання зобов`язань перед кредиторами державних підприємств, які не підлягали приватизації, саме протягом того часу (до 18 січня 2018 року), коли такі гарантії поширювались на спірні правовідносини.
		Касаційний суд також вважає, що внесення державою упродовж тривалого часу законодавчих змін у регулювання правового статусу державних підприємств, зокрема й у питані приватизації державних підприємств, питанні можливості та специфіки застосування до таких підприємств процедур банкрутства, зумовили юридичну невизначеність стану позивача щодо реалізації інтересу у виконанні ухваленого на його користь рішення суду й отриманні присуджених коштів, оскільки чинне судове рішення залишилось не виконаним понад 5,5 років. З іншого боку, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення положень Конвенції та висновків ЄСПЛ, що є джерелом права у відповідності до вимог статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
		Колегія суддів звертає увагу, що справа № 908/5825/15, що переглядається, також стосується тривалого (5,5 років) невиконання державним підприємством остаточного рішення суду з різних підстав (перебування у процедурі санації, за тим - у ліквідаційній процедурі, що призвело до закінчення виконавчого провадження, далі включення боржника до переліку об`єктів приватизації, що зумовило зупинення відкритого вдруге за тим же наказом виконавчого провадження), і належне та своєчасне виконання цього рішення мало бути забезпечене державою, яка несе відповідальність як за невиконання цього рішення державним підприємством, так і за дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби, на яку покладено обов`язок із вжиття заходів щодо фактичного виконання рішення суду. Поряд з цим, оскільки застосування положень Конвенції та практики ЄСПЛ, як джерела права, є обов`язком суду відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, касаційний суд не вбачає підстав для їх незастосування до спірних правовідносин.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що тривале (5,5 років) невиконання державним підприємством остаточного рішення суду з наведених вище підстав, як і незабезпечення державою відповідних встановлених законом гарантій щодо виконання зобов`язань перед кредиторами державних підприємств, які не підлягали приватизації, саме протягом того часу (до 18 січня 2018 року), коли такі гарантії поширювались на спірні правовідносини, суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції та вищезазначеним правовим висновкам ЕСПЛ щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, що є виключною правовою проблемою, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України з огляду на таке.
		Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		07 грудня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду була прийнята постанова у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21).
		У зазначеній справі той самий скаржник (ТОВ «Кремнійполімер») звертався до суду зі скаргою на бездіяльність виконавчого органу, яка полягала у не направленні виконавчого документа про стягнення коштів з того ж боржника (ЗДП «Кремнійполімер») до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень судуу порядку, встановленому статтею 4 Закону № 4901-VI.
		Скаргу мотивував тривалим невиконанням рішення суду пов`язаним із включенням боржника до переліку підприємств, що підлягають приватизації, а також відмовою виконавчого органу у вжитті заходів із виконання рішення суду в порядку, визначеному статтею 4 Закону № 4901-VI, у зв`язку із включенням боржника до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. 
		Отже, предмет скарги, її підстави, стягувач та боржник у цій справі та справі № 908/1525/16 є однаковими, різниця полягає в різних наказах, які знаходяться на виконанні виконавчого органу. 
		Постановою від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21) Велика Палата Верховного Суду змінила у мотивувальних частинах ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15 березня 2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 травня 2021 року, якими було відмовлено ТОВ «Кремнійполімер» у задоволенні скарги, в іншій частині - залишила їх без змін.
		При цьому, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
		- з огляду на мету прийняття Закону № 4901-VI, визначену пояснювальною запискою, щодо забезпечення державних гарантій для підприємств, які не підлягають приватизації, та обмеження такої гарантії щодо юридичних осіб, примусова реалізація майна яких допускається у статті 2 цього Закону, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обсяг державної гарантії щодо виконання судових рішень за Законом № 4901-VІ не може виходити за межі тих державних підприємств (юридичних осіб), майно яких не підлягає приватизації. Державне підприємство є юридичною особою та повинно нести відповідальність за своїми зобов`язаннями належним йому майном відповідно до загальних положень статті 96 ЦК України. За відсутності законодавчих обмежень щодо відчуження майна державного підприємства держава як його засновник не може відповідати за боргами створеної нею юридичної особи. Протилежний підхід створював би привілеї для діяльності такого суб`єкта господарювання всупереч загальним положенням цивільного та господарського законодавства. Крім того, можливість задовольнити свої вимоги за рахунок держави створює для кредитора державного підприємства переваги у черговості задоволення вимог, яка визначена імперативно законами для процедур зведеного виконавчого провадження чи провадження у справі про банкрутство. Оскільки метою законодавця при прийнятті Закону № 4901-VІ не могло бути створення переваг для окремих суб`єктів господарювання, то немає підстав і для того, аби такі переваги для кредитора державного підприємства, яке підлягає приватизації, створював суд (пункт 57 постанови);
		- удосконалюючи механізми приватизації державного майна, законодавець 18 січня 2018 року прийняв нову редакцію Закону України №  2269-VІІІ «Про приватизацію державного і комунального майна», якою значно розширив можливості продажу цілісних майнових комплексів державних підприємств у випадку включення їх ФДМ України до переліку об`єктів на приватизацію (пункт 58 постанови);
		- у випадку включення підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на таку юридичну особу (державне підприємство) не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону №  4901-VІ. Кредитор вправі задовольнити свої вимоги за рахунок активів боржника у виконавчому провадженні з урахуванням особливостей приватизації такого підприємства (пункт 59 постанови);
		- необґрунтовані затримки з виконання чинного судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства, яке тривалий час перебуває у процедурі приватизації, внаслідок чого зупинено виконавче провадження, зважаючи на конкретні обставини, можуть бути у певних випадках підставою для задоволення судом скарги на дії виконавця та зобов`язання його поновити виконавче провадження. Крім того, виконуючи зобов`язання за Конвенцією, Україна має запровадити позасудовий юридичний механізм для виплати компенсацій за затримки з виконанням державою чинних судових рішень, ухвалених на користь кредиторів. Такий механізм має стосуватися і тих випадків, коли державне підприємство тривалий час перебуває у процедурі приватизації. Відсутність цього компенсаторного механізму не означає, що держава має відповідати у повному обсязі перед кредиторами за боргами будь-яких державних підприємств (пункт 60 постанови).
		З наведених висновків убачається, що боржник (ЗДП «Кремнійполімер») включений до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, тому на нього не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону №  4901-VІ. Відповідно є правомірними дії виконавчого органу щодо не направлення виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень судуу порядку, встановленому статтею 4 Закону № 4901-VI. Скаржник вправі задовольнити свої вимоги за рахунок активів боржника у виконавчому провадженні з урахуванням особливостей його приватизації.     
		Отже, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21) була вирішена скарга того ж стягувача з подібними предметом та підставами до того ж боржника, та були зроблені висновки, які дають можливість Касаційному господарському суду розглянути касаційну скаргу ТОВ «Кремнійполімер» у цій справі. 
		При цьому, тривале невиконання ЗДП «Кремнійполімер» остаточного рішення суду та незабезпечення державою гарантій виконання зобов`язань перед кредиторами державних підприємств, які не підлягали приватизації до 18 січня 2018 року, яку Касаційний господарський суд означив як виключну правову проблему в цій справі, не впливає на вирішення скарги ТОВ «Кремнійполімер» на бездіяльність виконавчого органу, виходячи з предмету та підстав цієї скарги.
		Згідно з частиною шостою статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справа повертається відповідній колегії для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії, не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Враховуючи вищевикладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу № 908/5825/15 разом із касаційною скаргою слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України тому, що справа не містить виключної правової проблеми, оскільки наявні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені  в раніше ухваленій постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21).
		Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 908/5825/15 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач   Ю. Л. Власов Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко  І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук О. С. Золотніков  В. Ю. Уркевич Л. Й. Катеринчук Т. А. Чумаченко В. С. Князєв С. П. Штелик Г. Р. Крет

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...