Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/2476/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2023. Зареєстровано: 01.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/543/17/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022170000000045

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		539/2476/22 
		1-кп/543/17/23 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		27.02.23 року смт Оржиця
		Оржицький районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого - судді  ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора  ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_4 
		обвинуваченого  ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Оржиця кримінальне провадження № 22022170000000045 від 04.04.2022 року по обвинуваченню
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Воскресенка Волзьського району Самарської області, громадянина Російської Федерації, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, не працює, не одружений, раніше не судимий
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Згідно обвинувального акту вказано, що статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є РФ, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та РФ, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, РФ зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Всупереч вказаним нормам президент РФ ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		22 лютого 2022 року президент РФ, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 5 годині держава-агресор напала на Україну, а президент РФ оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти і здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частин першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.
		16 березня 2022 року, у встановленому законодавством України порядку, набрав чинності Закон України № 2110-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції», відповідно до якого внесено зміни до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131), а саме його положення доповнено статтею 436-2.
		У грудні 2020 року громадянин РФ ОСОБА_5 в`їхав на територію України, з метою догляду за своєю матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, ймовірно під впливом російських та проросійських засобів масових інформації, сформував своє ставлення до подій, які мали місце після 24.02.2022, тобто початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, внаслідок якої відбулась повномасштабна збройна агресія РФ проти суверенної держави України, шляхом заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України.
		Так, ОСОБА_5 , будучи проросійсько-налаштованою особою, що підтримує агресивну політику РФ, з метою схиляння інших людей до своєї проросійської позиції, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, виправдовував та визнавав правомірними злочини, вчинені окупаційними військами на території держави Україна.
		Зокрема, 17.03.2022 ОСОБА_5 , перебуваючи біля продуктового магазину «Мінімаркет», що знаходиться поблизу будинку АДРЕСА_2 , в ході розмови з ОСОБА_8 яка відбувалася у присутності мешканців смт. Новооржицьке Лубенського району Полтавської області ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та мешканців с. Вишневе Лубенського району Полтавської області ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , заперечував здійснення агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, висловлював твердження про те, що «придет путин - станет лучше), «с 2014 года в Украине проходит гражданская война», «с 24.02.2022 в Украине происходит освобождение Украины от нацизма российской армией», «российской агрессии нет», «в Украине одни бандеровцы, националисты и фашисты», «Крым - российский», «скоро будет российский рубль, а не гривна».
		У даних висловлюваннях ОСОБА_5 , озвучених ним в присутності третіх осіб, міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України.
		Таким чином, ОСОБА_5 , вчинив дії по запереченню збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, визнанні правомірною тимчасової окупації частини території України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 відмовився давати покази по подіям, які відбулись 17 березня 2022 року біля приміщення продуктового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться поблизу будинку АДРЕСА_2 . Разом з цим, повідомив суду наступне. Розмови з односельцями того дня взагалі не було. Хоча підтверджує, що з деякими жителями селища обговорював політичні теми значно раніше. Свого часу перебував у м.Донецьк, знає, що там не було російських військ у 2020 році. На питання чи засуджує обвинувачений російську агресію, вказане питання залишив без коментарів. Вказав, що зараз в Україні війна. На запитання, чому свідки дають аналогічні покази, за якими сформульовано обвинувачення, вказати не зміг. Пояснити чому вказані особи на нього наговорюють також не зазначив. Висловив припущення, що вказану справу було «сфабриковано» після того, як певними громадянами селища було знято з вікна його квартири прапор Екваторіальної Гвінеї, у якого три кольори, як і у російського прапора.
		Своєї вини по пред`явленому обвинуваченню ОСОБА_5 не визнав.
		Письмові докази по справі відсутні.
		Свідки, які були допитані у судовому засіданні зазначили про слідуючі обставини кримінального правопорушення.
		Свідок, ОСОБА_12 суду повідомив, що в серединіберезня 2022 року пішов до кафе у Новооржицькому пити каву, час був ближче до обіду. Там побачив ОСОБА_5 , який говорив присутнім, що «Крим- це росія», «Українці зомбовані люди, своєю владою. «Те що відбувається у країні, це не війна». «Ту інформацію яку показують російські телеканали, є правдою». Присутні з ним не погоджувались. До цих подій раніше ОСОБА_5 навіть не бачив, він переконував у цьому всіх присутніх. Вів себе агресивно, розмова відбувалась на підвищених тонах.
		Свідок, ОСОБА_11 сказав, що в серединіберезня йшов на «Нову пошту», побачив групу людей. Почув спір, коли ОСОБА_5 говорив наступне. «росія на Україну не нападала, всі ми нацисти в Україні. Крим не наш, а російський» .Присутні з ним сперечались Всі ці слова на фоні війни сприймались «дико». Інтонація, якою було все це сказано була переконлива.
		Свідок ОСОБА_8 суду повідомив, що на момент російського вторгнення вступив до самооборони. Були звернення від жителів селища, що ОСОБА_5 висловлюється в підтримку «руского міра». У середині березня 2022 року чув, як біля магазину ОСОБА_5 говорив, шо «путін наведе порядок». «Крим  це росія». Також знає, що ОСОБА_5 фотографував списки осіб, які мають бути мобілізовані, які було поміщено на дошках об`яв біля під`їздів будинків.
		27.02.2023 року проведено додатковий допит вказаного свідка, який суду пояснив, що до того, як було знято прапор з вікна у квартирі де проживає ОСОБА_5 відбулась розмова біля магазину за участі обвинуваченого, який у присутності «бабусі» висловлював наступні слова: «путін прийде  порядок наведе». Кому саме з жителів села говорив вищезазначені слова обвинувачений, вказати не може, але їх чітко чув та перепитував «Що він таке говорить?». Вказані події відбулись у середині березня, можливо 17 чи 18 березня 2022 року, хоча допустив, що у датах може помилятись.
		Свідок ОСОБА_10 , являється головним сержантом військової частини та на даний час проходить службу у лавах ЗСУ. Після початку війни, у серединіберезня біля приміщення магазину у смт.Новооржицьке чув, як ОСОБА_5 говорив наступне: «Крим  це росія», «прийде ОСОБА_13 та неведе порядок», замість гривні буде російський рубль», «зараз не війна, а громадянська війна». Біля магазину перебували люди, серед них був ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . ОСОБА_5 про путіна говорив із задоволенням.
		Свідок ОСОБА_9 являється військовослужбовцем, перебуває на службі у ЗСУ. Повідомив суду, що у серединіберезня 2022 року пили каву разом з іншими біля ринку у смт.Нововоржицьке. Чув, як ОСОБА_5 говорив, що «Крим  це росія», «Прийде путні буде порядок», «Буде російський рубль». «На Донбасі росії нема, там йде громадянська війна». Вказані слова говорились у стверджувальній формі. Також щось говорив про фашистів та бандерівців. 
		Окрім показів свідків, інших доказів по справі не здобуто.
		Відповідно до ч.1 ст. 436-2 КК України передбачено, що дії, які полягають у виправдовуванні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовуванні, визнанні правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України- містять склад кримінального правопорушення.
		За змістом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції» № 2110- -IX від 03.03.2022 року внесено зміни до Кримінального Кодексу України, який доповнено статтею 436-2 КК України. Вказані зміни набрали чинності з 16 березня 2022 року.
		Статтею 94КПК України передбачено,що слідчий,прокурор,слідчий суддя,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Частиною 2ст.17 КПК Українипередбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до ч. 1ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимогКримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Крім того, як вбачається з практики Європейського суду з прав людини принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд провадження з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого.
		У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Всебічно дослідивши всі обставини кримінального правопорушення та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки вони прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
		Суд звернув увагу на наступне, формулювання обвинувачення здійснено виключно на показаннях свідків, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме, свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 зазначили суду, що у середині березня 2022 року біля приміщення магазину «Мінімаркет» у селищі Нововоржицьке ОСОБА_5 здійснював висловлювання, які покладені в основу обвинувачення. Жоден із вказаних свідків не вказав, коли саме відбулись вказані події біля магазину, тобто не зазначивши конкретної дати. Ні за змістом обвинувального акту, ні у ході допиту свідків не встановлено, якому саме колу осіб здійснював висловлювання ОСОБА_5 . Згідно показань свідків не вдалось встановити чіткий зміст слів ОСОБА_5 . Слова, які згідно обвинувального акту були сказані ОСОБА_8 щодо того, «що прийде ОСОБА_13 та наведе порядок» не можуть взагалі розцінюватись у контексті ч.1 ст. 436-2 КК України. Згідно сформованого обвинувачення вказано, що ОСОБА_5 висловлювався російською мовою, хоча всі свідки заперечили вказане у суді.
		З огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції» № 2110- -IX від 03.03.2022 року внесено зміни до Кримінального Кодексу України, який доповнено статтею 436-2 КК України, які набрали чинності з 16 березня 2022 року, тому встановлення конкретної дати вчинення кримінального правопорушення є важливим для оцінки. За наявними доказами, які безпосередньо досліджені у суді, суд вважає, що є не доведеним, що було вчинено кримінальне правопорушення саме 17.03.2022 року, а характер та зміст слів обвинуваченого містять склад кримінального правопорушення, так як не є чітко зафіксованими.
		Частиною 1ст.91КПК визначено,що укримінальному провадженніокрім іншогопідлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), оскільки вказана складова не доведена, тому за змістом п. 1 ч. 1ст.373КПК України судухвалює виправдовувальнийвирок уразі,якщо недоведено,що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
		Стаття 323 КПК Українивстановлює, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло.
		Суд обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
		Підсумовуючи вищевикладене, надаючи оцінку усім доказам у їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК Українив межах пред`явленого обвинувачення є не доведеною, у зв`язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 373 КПК України, суд ухвалює виправдувальний вирок.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який був обраний судом згідно ухвали Оржицького районного суду Полтавської області від 18.10.2022 року - скасувати.
		Арешт на майно, який був накладений згідно ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 08.08.2022 року- скасувати з набранням вироком законної сили.
		Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.
		Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.2,7-8,17,22,39,84,86-89,91-92,98,100,110,233,234,237,278-279,290,369-371,373-374,395,481КПК України, ст.ст. 2, ч.1 ст. 436-2 КК України,ст.ст.9,62 Конституції України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 436-2 КК Українита виправдати його на підставі п. 1 ч. 1ст. 373 КПК Україниу зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
		Арешт на майно, який був накладений згідно ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 08.08.2022 року скасувати з набранням вироком законної сили.
		Закордонний паспорт Громадянина Російської Федерації на ім`я ОСОБА_5 , який знаходиться в Оржицькому районному суді Полтавської області у матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 436-2 КК України - повернути власнику, як йому належний.
		Речові докази: мобільний телефон марки EXPLAY з картою пам`яті 64 Gb Transed premium, мобільний телефон марки NOKIA, з`ємний жорсткий диск Hitachi об`ємом 500 Gb які зберігаються у кімнаті для зберігання речових доказів слідчого відділу адміністративної будівлі №2 УСБУ в Полтавській області м.Полтава вул. Соборності, 40  повернути ОСОБА_5 , як йому належні.
		Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його оголошення до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги, а обвинуваченим в той же строк з моменту одержання копії вироку.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому і прокурору.
		 
		 
		 
		       Суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...