Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/15151/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано судом: 28.02.2023. Зареєстровано: 01.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2023.
Дата набрання законної сили: 24.03.2023
Номер судового провадження: П/420/16086/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/15151/22 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 лютого 2023 року                                                                                             м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі
		головуючого судді - Скупінської О.В.,
		при секретарі - Гудзікевич Я.А.,
		за участю:
		представника Одеської міської ради - Атаманенко М.С,
		представників Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради - Петрікєєва Б.Б., Майдебуру Ю.В.,
		розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення завданої шкоди
		В С Т А Н О В И В :
		До Одеського окружного адміністративного суду 21 жовтня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, в якій позивач, з урахуванням змінених вимог, просить суд:
		1. Визнати протиправною бездіяльність Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2) щодо ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 протягом 24 годин на підставі заяви від 22.06.2021р., яка була зареєстрована за № М-1790.
		2. Визнати протиправними дії Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2) щодо висування безпідставних вимог до ОСОБА_1 (Позивач) стосовно надання паперових копій своїх особистих документів, особистих та медичних документів ОСОБА_2 для отримання рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи, що не передбачено нормами чинного законодавства України.
		3. Визнати протиправною бездіяльність Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 (Позивач) стосовно ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 та вручення відповіді на неї з порушенням строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян».
		4. Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради (Відповідач 1), як вищого міського органу опіки та піклування, щодо розгляду скарги ОСОБА_1 (Позивач) від 01.07.2021р. за № 36-М-5595к про ухвалення протягом 24 годин рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи.
		5. Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради (Відповідач 1), як вищого міського органу опіки та піклування, щодо розгляду скарги ОСОБА_1 (Позивач) від 01.07.2021р. (№ 36-М-5595к) про відмову Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2) ухвалити рішення (згоду) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи з порушенням строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян».
		6. Визнати протиправними дії Одеської міської ради (Відповідач 1) щодо передачі скарги ОСОБА_1 (Позивач) від 01.07.2021р. (№ 36-М-5595к) про відмову Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2) ухвалити рішення (згоду) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи на розгляд саме Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2), тобто на розгляд державного органу на який Позивач скаржився, що забороняється Законом України «Про звернення громадян».
		7. Зобов`язати Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради (Відповідач 2), як орган опіки та піклування, невідкладно ухвалити рішення (згоду) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 в стаціонарних умовах медичного психіатричного закладу та надати ОСОБА_1 (Позивач) письмову засвідчену копію такого рішення (згоди).
		8. Зобов`язати Одеську міську раду (Відповідач 1), як центральний виконавчий орган місцевого самоврядування, провести службову перевірку стосовно вчинення посадовими особами незаконних дій та бездіяльності, пов`язаних з ухваленням рішення (згоди) на 9 проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 та пов`язаних з розглядом заяв і скарг ОСОБА_1 (Позивач) із притягненням посадових осіб, причетних до порушення норм чинного законодавства України, до відповідальності, також повідомити письмово ОСОБА_1 (Позивач) про результати такої службової перевірки.
		9. Стягнути з Одеської міської ради (Відповідач 1), як центрального виконавчого органу місцевого самоврядування та міського органу опіки та піклування, на користь ОСОБА_1 (Позивач) кошти у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю Одеської міської ради (Відповідач 1).
		10. Стягнути з Одеської міської ради (Відповідач 1), як центрального виконавчого органу місцевого самоврядування та міського органу опіки та піклування, на користь малолітньої особи, в інтересах якої подається дана позовна заяви, кошти у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень на відшкодування завданої непоправної шкоди її інтересам, здоров`ю, соціальному захисту та моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю Одеської міської ради (Відповідач 1).
		11. Стягнути з Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2), як підпорядкованого органу місцевого самоврядування та районного органу опіки та піклування, на користь Позивача кошти у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2).
		12. Стягнути з Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2), як підпорядкованого органу місцевого самоврядування та районного органу опіки та піклування, на користь малолітньої особи, в інтересах якої подається дана позовна заяви, кошти у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень на відшкодування завданої непоправної шкоди її інтересам, здоров`ю, соціальному захисту та моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю Відповідача 2.
		13. Стягнути солідарно з Одеської міської ради (Відповідач 1), як центрального виконавчого органу місцевого самоврядування та міського органу опіки та піклування, та Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2), як підпорядкованого органу місцевого самоврядування та районного органу опіки та піклування, на користь Позивача кошти у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень на відшкодування завданої матеріальної шкоди.
		Ухвалою судді від 26.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову, а саме надання до суду доказів сплати 5954,40 грн судового збору або доказів про звільнення позивача від сплати судового збору та позовної заяви із зазначенням вірного найменування відповідачів.
		Ухвалою судді від 31.10.2022 продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою судді від 07.11.2022 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даної позовної заяви; прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрито провадження у адміністративній справі.
		Ухвалою суду від 28.11.2022 клопотання представника відповідача Атаманенко М.С., про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Призначено підготовче засідання на 15 грудня 2022 року у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду. Серед іншого, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
		15.12.2022 судом проведено підготовче засідання, яке було відкладено на 27.12.2022.
		Ухвалою суду від 15.12.2022 заяву позивача про зміну позовних вимог частково задоволено.
		16.12.2022 суд ухвалив продовжити Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради строк на подання відзиву на позовну заяву, який встановити протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали. 
		Ухвалою від 11.01.2023 суд ухвалив клопотання Одеської міської ради від 15.12.2022 (вх.№ЕП/37095/22) про залишення позову без розгляду задовольнити частково. Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення завданої шкоди залишити без руху. Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою від 25.01.2023 суд ухвалив заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити. Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з позовною заявою. Продовжити розгляд справи.
		Ухвалою суду від 25.01.2023 ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначити справу №420/15151/22 до судового розгляду по суті на 15 лютого 2023 року об 12 год 00 хв.
		23.11.2022 до суду (вх.№ЕП/34719/22) від Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі у зв`язку з чим правомірно розгляд скарги позивача від 01.07.2021 було доручено голові  Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, яка є виконавчим органом Одеської міської ради. Вказує, що саме до компетенції голови районної адміністрації належать повноваження щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності службовців .адміністрації. Підкреслює, що листом від 16.07.2021 голова Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради повідомив ОСОБА_1 про розгляд його звернення, яке направлено простим поштовим відправленням, отже, Одеською міською радою забезпечено належний розгляд скарги позивача від 01.07.2021. Зазначає, що проведення службового розслідування є правом, а не обов`язком суб`єкта владних повноважень. З приводу вимог щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди зазначає, що останні є необґрунтованими.
		30.11.2022 до суду (вх.№ЕС/5767/22) від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказує, що саме виконавчий орган Одеської міської ради та міський голова є відповідальними суб`єктами владних повноважень у м.Одесі за діяльність органів опіки та піклування, а відтак міському голові підпорядковуються усі підрозділи виконавчого органу. Зазначає, що відповідь на скаргу від 01.07.2021 отримав лише 05.09.2022 після багаторазових звернень, що є порушенням його прав.
		08.12.2022 до суду (вх.№ЕП/36208/22) від Одеської міської ради надійшли заперечення у яких відповідач наполягає на безпідставність позовних вимог та вказує, що Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради як виконавчий орган Одеської міської ради є органом опіки та піклування. Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради та Одеська міська рада є самостійними суб`єктами владних повноважень. Наголошує, що розгляд звернення позивача відбулось у повному дотриманні законодавства. 
		28.12.2022 до суду (вх.№39710/22) від Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що Закон України «Про психіатричну допомогу» зазначає дві підстави для звернення до органу опіки та піклування з підстав надання рішення (згоди) на проведення психіатричного огляду малолітньої особи: встановлений факт незгоди одного з батьків та відсутність обох батьків. Вказує, що первинними джерелами відомостей про фізичну особу є видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, яка особа надає про себе. Із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №1064 від 22.08.2007, зазначає, що Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради не є особою, яка уповноважена на отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, а відтак відповідач був позбавлений можливості надати згоду на проведення психіатричного огляду малолітньої особи. Відповідач, також, заперечував проти стягнення шкоди з огляду на правомірність своїх дій.
		Розглянувши доводи позовної заяви і докази на їх обґрунтування, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.08.2022 (т.1 а.с.8), батьками ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
		Відповідно до довідки про склад сім`ї (домогосподарства), фактично проживаючих та/або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, що видана 12.05.2021 ОСББ «Філатова 62» (т.1 а.с.9) власнику житлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї (домогосподарства), що фактично проживають та/або зареєстровані на цій площі входять: ОСОБА_4 (уповноважений власник), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (онук).
		Матеріали справи містять довідку комунального некомерційного підприємства «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради від 25.06.2021 (т.1 а.с.7), відповідно до якої ОСОБА_2 2013 року народження перебуває під наглядом в МПД.
		Матеріали справи містять електронне направлення №5188-2840-3920-6034 від 03.06.2021 комунального некомерційного підприємства «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради (т.1 а.с.11), відповідно до якого пацієнт ОСОБА_2 направлений на планову консультацію психіатра.
		22.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою про надання дозволу на проведення психіатричного огляду дитини (т.1 а.с.12), у якій просив, із посиланням на приписи ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу», надати письмове рішення (згоду) органу опіки та піклування на проходження ОСОБА_2 психіатричного обстеження в умовах стаціонару, у відсутності його матері та її згоди.
		При цьому, у вказані заяві ОСОБА_1 зазначив, що заявник дає свою згоду на збір та обробку своїх та свого сина персональних даних, але виключно з метою використання для надання батьку у відсутності матері дитини дозволу на проведення психіатричного обстеження в умовах стаціонару, згідно з нормами Закону України «Про захист персональних даних». Підкреслив, що вимоги керівництва органу опіки та піклування щодо надання заявником паперових копії своїх особистих документів та документів дитини у даному випадку не мають законних підстав.
		24.06.2021 Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради на адресу ОСОБА_1 скерувала лист №М-1790 від 24.06.2021 (т.1 а.с.19), відповідно до якого зазначається, що звернення від 22.06.2021 розглянуто. Для прийняття рішення щодо надання дозволу органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради на проходження психіатричного обстеження малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди його матері, необхідно надати наступні документи:
		-засвідчена копія паспорта громадянина України (який є документом, що посвідчує особу);
		-засвідчена копія свідоцтва про народження малолітньої дитини, якій необхідно лікування в умовах стаціонару;
		-засвідчену довідку про місце реєстрації або проживання дитини;
		-засвідчена копія довідки про стан здоров`я малолітньої особи, видана лікарсько-консультативною комісією, або висновок лікуючого лікаря, або направлення на госпіталізацію.
		Зазначений лист підписаний першим заступником голови районної адміністрації ОСОБА_6, виконавець ОСОБА_5.
		01.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до міського голови міста Одеси зі скаргою на незаконні вимоги посадових осіб Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (т.1 а.с.15-16), у якій зазначив, що посадовими особами (ОСОБА_6, ОСОБА_5 ) у відповіді від 24.06.2021 жодним чином не обґрунтована законність вимог щодо надання копій документів та такі вимоги протирічать нормам чинного законодавства України та просив зобов`язати Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, протягом 24 годин самостійно надати у КУ «Міський психіатричний диспансер» дозвіл на проходження ОСОБА_2 психіатричного огляду (обстеження) в умовах стаціонару за відсутності згоди його матері та повідомити про це скаржника, а також просив за порушення норм чинного законодавства України та прав дитини притягнути першого заступника голови  Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_6 та керівника відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
		Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради на адресу ОСОБА_1 скерувала лист від 16.07.2021 №М-2013 (т.1 а.с.17-18), відповідно до якого повідомляється, що звернення від 01.07.2021 розглянуто та вказано, що на порталі Дія є інформація про надання рішення (згоди) про проведення психіатричного огляду або надання психіатричної допомоги особі віком до 14 років у разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків (індентифікатор послуги - 01265), де вказано на підставі яких документів та який орган видає необхідний документ, а тому для прийняття рішення щодо надання дозволу органом опіки та піклування необхідно надати наступні документи:
		-заява законного представника малолітньої дитини;
		-засвідчена копія паспорта громадянина України (який є документом, що посвідчує особу);
		-засвідчена копія свідоцтва про народження малолітньої дитини, якій необхідно лікування в умовах стаціонару;
		-засвідчену довідку про місце реєстрації або проживання дитини;
		-засвідчена копія довідки про стан здоров`я малолітньої особи, видана лікарсько-консультативною комісією, або висновок лікуючого лікаря, або направлення на госпіталізацію.
		Додатково повідомлено, що питання притягнення першого заступника голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_6 та начальника відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності не є можливим, так як вони діяли згідно чинного законодавства України та в межах своїх повноважень.
		Матеріали справи містять лист Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради на адресу Одеської міської ради від 16.07.2021 №М-2013 (т.1 а.с.103), у якому повідомляється, що питання надання дозволу органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради на проходження психіатричного обстеження малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянуто та надано відповідь заявнику.
		Матеріали справи містять реєстр відправки відповідей та ініціативних листів в червні 2021 року (т.1 а.с.111), відповідно до якого лист від 16.07.2021 №М-2013 направлений ОСОБА_1 , а також копію конверта (т.1 а.с.112) заповнену відправником Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради на адресу ОСОБА_1 , що надані до суду Одеською міською радою.
		Вважаючи дії та бездіяльність відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
		Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.
		Щодо вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2) щодо ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 протягом 24 годин на підставі заяви від 22.06.2021, яка була зареєстрована за № М-1790, суд виходить з такого.
		Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Згідно з ч.1 ст.7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		У першу чергу, суд зазначає, що в силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п.1 ч.2 ст.2 КАС України).
		Так, статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», визначено, що психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.
		Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром: особи, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою; особі віком до 14 років (малолітній особі) - на прохання або за письмовою згодою її батьків чи іншого законного представника; особі, визнаній у встановленому законом порядку недієздатною, якщо така особа за своїм станом здоров`я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, - на прохання або за письмовою згодою її законного представника. У разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків психіатричний огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи) проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду. Законний представник особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про надання ним згоди на проведення психіатричного огляду підопічного не пізніше дня, наступного за днем надання такої згоди.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок №866), який визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини.
		Відповідно до  п.3 Порядку №866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
		Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, з дотриманням таких принципів:
		забезпечення найкращих інтересів дитини;
		недопущення дискримінації дітей;
		конфіденційності інформації про дитину.
		Суд вважає за необхідне підкреслити, що будь яких вимог щодо форми заяви одного з батьків до органу опіки та піклування про ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи чи переліку необхідних документів, що мають бути надані до вказаної заяви, наведені норми не містять.
		Суд встановив, що спірним у цій справі є бездіяльність органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не ухвалення рішення за заявою ОСОБА_1 про згоду на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 протягом 24 годин на підставі заяви позивача від 22.06.2021, яка містить згоду на обробку його та його сина персональних даних, з підстав ненадання копії документів, що підтверджують особу та родинні зв`язки.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.
		У посібнику з європейського права у сфері захисту персональних даних (К.: К.І.С., 2015.- 216 с. ISBN 978-617-684-103-6) дано визначення понять одержувача та третьої особи.
		Так, термін «третя особа» це той, хто на законних підставах відрізняється від володільця. Третя особа означає «будь-яку фізичну чи юридичну особу, державний орган, агентство чи будь-який інший орган, інший, ніж суб`єкт персональних даних, володільця, розпорядника персональних даних і осіб, що, будучи безпосередньо підпорядкованими володільцю чи розпоряднику персональних даних, уповноважені обробляти такі дані».
		Термін «одержувач» має ширше значення, ніж термін «третя особа» це «фізична або юридична особа, державний орган, установа чи будь-який інший орган, якому надаються дані, незалежно від того є він третьою особою, чи ні». Цей одержувач може бути особою, яка не входить до складу володільця або розпорядника, тоді це третя особа; або особою, яка входить до складу володільця або розпорядника, наприклад співробітник або інший відділ у межах однієї компанії або державного органу.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована .
		За порядком доступу, передбаченому у наведеному законі, інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом.
		Відповідно до ст. 20 Закону України «Про інформацію», відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом . Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону N 2939).
		Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію», до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Конституційним Судом України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп віднесено до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
		Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
		За визначенням статті 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Наведена норма кореспондується з визначенням пункту «а» статті 1 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, яка ратифікована Україною 06.07.2010.
		Відповідно до абз.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про інформацію» - згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
		Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №784 затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі - Порядок №784).
		Цей Порядок визначає механізм формування та ведення Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), надання інформації з Реєстру, видачі довідки про внесення інформації до Реєстру та про видані документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус (далі - документи), взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також процедуру здійснення ідентифікації та верифікації осіб (п.1 Порядку №784).
		Метою ведення Реєстру є ідентифікація особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення документів, а також у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, ведення обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування особи (п.3 Порядку №784).
		Внесення до Реєстру інформації про особу та видані їй документи здійснюється уповноваженими суб`єктами у разі:
		оформлення документів, якщо на цей час зазначена інформація не внесена до Реєстру або змінилася;
		реєстрації місця проживання чи місця перебування;
		реєстрації актів цивільного стану;
		за бажанням особи, якщо інформація про неї не внесена до Реєстру (п.8 Порядку №784).
		Надання інформації, відомостей або інших персональних даних про особу, що містяться у Реєстрі, здійснюється виключно у випадках, передбачених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини або за згодою самої особи (п.16 Порядку №784).
		Проаналізувавши наведені норми у їх сукупності, суд приходить до висновку, що отримання інформації про персональні дані особи здійснюється, у т.ч. суб`єктами владних повноважень, у випадках передбачених законом.
		У свою чергу, ст. 32 Конституції України (відповідно до офіційного тлумачення, що міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012), прямо визначає, що підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних, що у свою чергу, кореспондується з приписами Законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та ««Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
		Отже, з огляду на те, що у Єдиному державному демографічному реєстрі має міститись інформація щодо реєстрації місця проживання чи місця перебування особи та реєстрації актів цивільного стану, наявність згоди ОСОБА_1 на обробку персональних даних його та його сина ОСОБА_2 , відсутність певних вимог щодо форми заяви про ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи та переліку необхідних документів, що повинні бути додані до неї, суд приходить до переконання, що Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради не була позбавлена можливості скористатись своїм правом на отримання персональних даних щодо реєстрації місця проживання чи місця перебування заявника та його сина та цивільного стану.
		Доказів того, що відповідачем були вчинені дії на отримання таких даних заявника та його сина та, відповідно, того, що у Єдиному державному демографічному реєстрі відсутня така інформація, матеріали справи не містять та, власне, про наведене відповідач не зазначає.
		Більш того, під час розгляду справи представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради підтвердила, що вказані дії відповідачем не вчинялись.
		Щодо вимоги надати засвідчену копію паспорта громадянина України (який є документом, що посвідчує особу), то суд вважає, що ані Закон України «Про психологічну допомогу», ані Порядок №866 не містять такої вимоги, крім того, суд не вбачає неможливості відповідачем на момент спірних правовідносин здійснити ідентифікацію заявника. 
		Наведені вище норми, також, не містять вимоги про надання засвідченої копії довідки про стан здоров`я малолітньої особи, що видана лікарсько-консультативною комісією, або висновок лікуючого лікаря, або направлення на госпіталізацію разом із заявою про ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи.
		При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на перелік документів від заявника для можливості ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи, що розміщений на Порталі Дія.
		Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затверджене  постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1137 (далі - Положення №1137) (у редакції на момент спірних правовідносин), визначає мету, основні завдання, функціональні можливості та суб`єктів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зміст розміщеної на ньому інформації та порядок її внесення, порядок ведення Реєстру адміністративних послуг, а також інші питання щодо функціонування Порталу Дія.
		Пунктом 6 Положення №1137, визначено, що суб`єктами Порталу Дія є: користувачі - суб`єкт звернення, суб`єкт розгляду звернень; держатель; технічний адміністратор.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем, заяву від 21.06.2021 позивачем подано без використання Порталу Дія.
		Суд, також, відхиляє посилання представника Одеської міської ради на положення Закону України «Про адміністративні послуги» (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), зокрема щодо необхідності позивачем надати копії витребуваних документів та вказує, що згідно ч.5 ст.9 вказаного закону, перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом.
		Забороняється вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом (ч.6 ст.9 Закону України «Про адміністративні послуги»).
		Суб`єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб`єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. Для отримання адміністративної послуги суб`єкт звернення у випадках, передбачених законом, подає документи (якщо відомості, що містяться в них, не внесені до відповідних інформаційних баз в обсязі, достатньому для надання адміністративної послуги) (абз.1 ч.7 ст.9 Закону України «Про адміністративні послуги»).
		Суб`єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб`єкта звернення на підставі поданих відомостей у заяві, у тому числі шляхом доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб`єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління, або через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів (ч.8 ст.9 Закону України «Про адміністративні послуги»).
		Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної.
		Практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
		Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.
		Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи (Ґавенда проти Польщі від 14.03.2002).
		Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Броньовський проти Польщі від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Аманн проти Швейцарії від 16.02.2000).
		Суд зазначає, що приписи ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу» є чіткими та передбачуваними та не містять множинного трактування щодо необхідності надати до заяви про ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи копій документів.
		В свою чергу, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). 
		Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
		Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним.
		Однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи без надання копій документів заявником, законодавством не передбачено.
		Проаналізувавши у сукупності обставини справи та норми права, що їх регулюють, суд приходить до переконання, що саме бездіяльність Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 на ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 протягом 24 годин на підставі заяви від 22.06.2021, яка була зареєстрована за № М-1790 є протиправною.
		Отже, суд не позбавлений можливості скористатись правом, що надано ч.2 ст.9 КАС України та задовольнити позовну вимогу шляхом визнання протиправною бездіяльність Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 на ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 протягом 24 годин на підставі заяви від 22.06.2021, яка була зареєстрована за № М-1790.
		Щодо вимоги позивача зобов`язати Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради (Відповідач 2), як орган опіки та піклування, невідкладно ухвалити рішення (згоду) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 в стаціонарних умовах медичного психіатричного закладу та надати ОСОБА_1 (Позивач) письмову засвідчену копію такого рішення (згоди), суд зазначає таке.
		Законодавець статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» чітко визначив (встановив) обов`язок органу опіки та піклування прийняти відповідне рішення, з урахуванням дискреційних повноважень, на підставі звернення законного представника малолітньої особи, що дають підстави дійти висновку про надання або не надання дозволу на такий психіатричний огляд.
		Проте, матеріали справи не містять доказів на предмет прийняття відповідного рішення Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради за результатами розгляду заяви позивача від 22.06.2021.
		Більш того, про неприйняття відповідного рішення за заявою позивача від 22.06.2021 свідчить лист відповідача №М-1790 від 24.06.2021.
		Суд зазначає, що діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
		Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
		Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
		Зміст компетенції органу влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.
		Вищенаведеними положеннями, зокрема, Законом України «Про психіатричну допомогу» та Порядком № 866, саме орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради наділений повноваженнями щодо питання про надання згоди на проведення психіатричного огляду малолітньої дитини ОСОБА_2 .
		Відповідно до п.п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Отже, виходячи із встановлених судом обставин, керуючись ч. 2 ст. 9, абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, з огляду на те, що заява ОСОБА_1 від 21.06.2021 не була розглянута по суті, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах, суд вважає за необхідне зобов`язати Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради розглянути по суті заяву позивача від 22.06.2021 про отримання рішення (згоди) на проведення психіатричного огляду малолітнього сина ОСОБА_2 , та прийняти відповідне обґрунтоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Таким чином позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
		Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2) щодо висування безпідставних вимог до ОСОБА_1 (Позивач) стосовно надання паперових копій своїх особистих документів, особистих та медичних документів ОСОБА_7 для отримання рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи, що не передбачено нормами чинного законодавства України, суд зазначає таке.
		У відповідності до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
		Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.1,2 ст.55 Конституції України.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004р. №18-рп/2004, дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», а саме, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
		Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Гарантоване ст.55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Вищевикладені норми не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно тільки тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.
		Поряд із цим, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси осіб, тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оскаржувані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
		Визнання протиправним рішення, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені ними.
		Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
		Суд зазначає, що при наданні оцінки бездіяльності Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не розгляду заяви позивача від 22.06.2021 судом встановлено, що така бездіяльність є протиправною саме внаслідок висування вимог стосовно надання паперових копій документів.
		На переконання суду, саме зазначена бездіяльність відповідача порушила права та інтереси ОСОБА_1 . 
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові у цій частині.
		Щодо вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 (Позивач) стосовно ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 та вручення відповіді на неї з порушенням строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян», суд зазначає таке.
		Як вже зазначалось судом, відповідно до ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу», у разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків психіатричний огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи) проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду.
		Наведена норма передбачає обов`язок органу опіки та піклування прийняти саме відповідне рішення не пізніше 24 годин з моменту звернення.
		Як встановлено судом, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради взагалі не розглянула по суті заяву позивача від 22.06.2021 стосовно ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи, а відтак рішення за результатами розгляду заяви не приймалось, що визнано судом протиправною бездіяльністю.
		З огляду на те, що відповідне рішення органом опіки та піклування не приймалось, суд не вбачає, що вручення його відбулось із порушенням строків, що визначені ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу», а відтак у задоволенні цій частині вимог слід відмовити.
		Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Одеської міської ради (Відповідач 1) щодо передачі скарги ОСОБА_1 (Позивач) від 01.07.2021р. (№ 36-М-5595к) про відмову Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2) ухвалити рішення (згоду) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи на розгляд саме Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради (Відповідач 2), тобто на розгляд державного органу на який Позивач скаржився, що забороняється Законом України «Про звернення громадян», суд виходить з наступного.
		Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «По звернення громадян». 
		Статтею 1 Закону України «По звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
		Відповідно до статті 5 Закону України «По звернення громадян» звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
		Згідно із статтею 7 Закону України «По звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
		Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
		Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
		Забороняється направляти скарги для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
		Аналіз наведених норм свідчить, що за загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб`єктом, якому вони адресовані.
		Водночас, звернення подається органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушеного у зверненні питання. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п`ятиденний строк.
		Саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №804/9185/15.
		Статтею 18 Закону України «По звернення громадян» визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги, серед яких є право громадянина, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
		Таким чином, питання, які порушуються у зверненні громадянина, повинен розглядати саме той орган державної влади (місцевого самоврядування тощо), до повноважень якого в установленому порядку віднесений розгляд таких питань. У разі ж, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади (місцевого самоврядування тощо) зверненні, не входять до повноважень такого органу, останній має у встановлені законом строки переслати це звернення за належністю відповідному органу, про що повідомити заявника.
		Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повідомлення Одеською міською радою ОСОБА_1 про пересилання його звернення  від 01.07.2021 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, та у судовому засіданні підтверджено представником Одеської міської ради щодо відсутності зазначеного повідомлення.
		У той же час зазначена бездіяльність Одеської міської ради не є предметом спору у даній справі, що випливає зі змісту предмету позову та не впливає на правомірність дії щодо пересилання звернення.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
		Рішенням Одеської міської ради № 1328-VII від 07.12.2016 (зі змінами від 26.04.2017 № 1934-VII), затверджено Положення про районні адміністрації Одеської міської ради затверджено (далі - Положення № 1328-VII).
		Частиною 2 зазначеного Положення № 1328-VII визначені повноваження райадміністрації.
		У галузі соціального захисту населення райадміністрація як виконавчий орган Одеської міської ради є органом опіки та піклування, утворює раду з питань опіки та піклування та вирішує питання всиновлення, встановлення опіки, піклування, зміни прізвища дітей, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, участі батьків у вихованні дитини, надання дозволів на здійснення правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню, влаштування на повне державне забезпечення до закладу або установи, в яких проживають діти-сироти та діти, які позбавлені батьківського піклування, реєстрації народження дитини в органах РАЦС, інші питання, передбачені чинним законодавством (п.п «в» п.2.10 Положення № 1328-VII ) 
		Райадміністрацію очолює голова, який призначається і звільняється з посади міським головою (п.3.1. Положення № 1328-VII).
		Відповідно до п.3.2. Положення № 1328-VII, до компетенції голови райадміністрації належить, окрім іншого: здійснення керівництва діяльністю райадміністрації, забезпечення виконання обов`язків та повноважень, покладених на неї; забезпечення організації виконання на території району розпорядчих документів Одеської міської ради, її виконавчого комітету та Одеського міського голови, контролю за виконанням функціональними виконавчими органами міської ради зазначених документів на території району, систематичне інформування міського голови; забезпечення оперативного реагування на порушення фізичними та юридичними особами чинного законодавства та (або) на несумлінне виконання на території району своїх обов`язків функціональними виконавчими органами міської ради; забезпечення на території району виконання вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян та юридичних осіб до органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, залучення до їх розгляду профільні департаменти, управління Одеської міської ради та територіальні підрозділи органів виконавчої влади, організація роботи громадської приймальні; внесення подання міському голові щодо встановлення та підвищення рангів посадовим особам органів місцевого самоврядування - службовцям райадміністрації, їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;
		Відповідно до п.3.5. Положення № 1328-VII, разом з головою райадміністрації її апарат складають: перший заступник голови, заступники голови, керуючий справами райадміністрації, які призначаються та звільняються з посад міським головою; керівники та інші посадові особи структурних підрозділів райадміністрації.
		Підлеглість структурних підрозділів райадміністрації голові райадміністрації, його першому заступнику, заступнику, керуючому справами встановлюється головою райадміністрації (п.3.8 Положення).
		Як встановлено судом, 01.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до міського голови міста Одеси зі скаргою на незаконні вимоги посадових осіб Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (т.1 а.с.15-16), та просив зобов`язати Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, протягом 24 годин самостійно надати у КУ «Міський психіатричний диспансер» дозвіл на проходження ОСОБА_2 психіатричного огляду (обстеження) в умовах стаціонару за відсутності згоди його матері та повідомити про це скаржника, а також просив за порушення норм чинного законодавства України та прав дитини притягнути першого заступника голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_6 та керівника відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
		Проте, як виходить зі змісту Положення № 1328-VII, саме до компетенції голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, який її очолює, входять повноваження забезпечення оперативного реагування на несумлінне виконання на території району своїх обов`язків функціональними виконавчими органами міської ради, а також внесення подання міському голові щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності службовців райадміністрації.
		З огляду на те, що відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, суд приходить до висновку про те, що направлення Одеською міською радою звернення позивача за належністю до голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради є законним, оскільки позивач звернувся до Одеської міської ради зі скаргою на дії та бездіяльність саме посадових осіб Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, а відтак у задоволенні зазначеної частини позовних вимог суд відмовляє.
		З огляду на наведене, що суд не вбачає протиправними дії Одеської міської ради щодо передачі скарги ОСОБА_1 від 01.07.2021 до голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, суд вважає, що бездіяльність Одеської міської ради щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 01.07.2021 не має місце у спірних правовідносинах, а у задоволенні зазначеної частини позовних вимог слід відмовити.
		Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Згідно з принципом диспозитивності, закріпленим статтею 9 КАС України, позивач сам вирішує, чи звертатися йому до суду з позовом, самостійно визначає зміст і обсяг позовних вимог, і користується при цьому повною свободою у межах визначених процесуальним законом механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для реалізації його прав.
		При цьому, позивач не оскаржує дії чи бездіяльність Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо розгляду його скарги від 01.07.2021, а відтак суд не оцінює доводи та докази відповідачів щодо належного розгляду Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради скарги позивача від 01.07.2021.
		Щодо вимоги зобов`язати Одеську міську раду (Відповідач 1), як центральний виконавчий орган місцевого самоврядування, провести службову перевірку стосовно вчинення посадовими особами незаконних дій та бездіяльності, пов`язаних з ухваленням рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 та пов`язаних з розглядом заяв і скарг ОСОБА_1 (Позивач) із притягненням посадових осіб, причетних до порушення норм чинного законодавства України, до відповідальності, також повідомити письмово ОСОБА_1 (Позивач) про результати такої службової перевірки, суд зазначає наступне.
		Правовідносини, що склалися між сторонами у справі врегульовано нормами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
		Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
		Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
		Відповідно до п.1 Порядку, проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України Про запобігання корупції прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 (далі - Порядок №950), стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:
		у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;
		у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;
		на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
		з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу).
		За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
		Дія цього Порядку не поширюється на:
		державних службовців, крім випадку, визначеного абзацом п`ятим цього пункту;
		осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, права та обов`язки яких в частині додержання службової дисципліни, види заохочення та дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування щодо яких встановлюються дисциплінарними статутами або іншими нормативними актами.
		При цьому, відповідно до п.2 Порядку №950, рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).
		Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Малиновського району міста Одеси згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (п.1.1. Положення № 1328-VII).
		Райадміністрація є самостійною юридичною особою, має гербову печатку, штампи, бланки, рахунок в органах державного казначейства, у своїй роботі керується чинним законодавством України, рішеннями міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями Одеського міського голови та цим Положенням (п.1.1. Положення № 1328-VII).
		Як вже зазначалось судом, відповідно до п.3.1. Положення № 1328-VII, райадміністрацію очолює голова, який призначається і звільняється з посади міським головою.
		З наведеного випливає висновок, що саме голова Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради наділений повноваженнями приймати рішення щодо проведення службового розслідування стосовно посадових осіб адміністрації.
		З урахуванням наведеного, суд не убачає бездіяльності Одеської міської ради щодо не проведення службового розслідування стосовно посадових осіб Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, а відтак й підстав зобов`язати Одеську міську раду провести службову перевірку стосовно вчинення посадовими особами незаконних дій та бездіяльності, пов`язаних з ухваленням рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 та пов`язаних з розглядом заяв і скарг ОСОБА_1 (Позивач) із притягненням посадових осіб, причетних до порушення норм чинного законодавства України, до відповідальності, також повідомити письмово ОСОБА_1 (Позивач) про результати такої службової перевірки, немає.
		З огляну на те, що суд не вбачає підстав у задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправними дій та бездіяльності Одеської міської ради, підстави для задоволення вимоги щодо відшкодування моральної шкоди з Одеської міської ради відсутні.
		Щодо вимог про стягнення непоправної шкоди її інтересам, здоров`ю, соціальному захисту та моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю з Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, суд виходить з такого.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України України).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
		Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
		Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, завдану органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, передбачені нормами статей 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України
		Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно із статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
		Першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
		Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений статтею 78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
		Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 у справі №818/1430/17 та у постанові від 18.06.2020 у справі №339/183/16-а, що враховується судом, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
		Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів спричинення йому моральної шкоди, не зазначено та не доведено в чому вона полягає, не доведено причинного зв`язку між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача, що зумовлює відсутність правових підстав для її стягнення з відповідача.
		Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).  
		Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
		Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
		Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Відповідно до приписів положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України, суд
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення завданої шкоди - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 22.06.2021, яка була зареєстрована за № М-1790 на ухвалення рішення (згоди) на проведення психіатричного обстеження малолітньої особи ОСОБА_2 протягом 24 годин.
		Зобов`язати Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради розглянути по суті заяву позивача від 22.06.2021 про отримання рішення (згоди) на проведення психіатричного огляду малолітнього сина ОСОБА_2 , та прийняти відповідне обґрунтоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасники справи:
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); 
		Відповідачі: 
		-Одеська міська рада (65026, м. Одеса, пл.Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691);
		-Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Ген.Петрова, 22, код ЄДРПОУ 26303175).
		 
		Суддя                                         Олена СКУПІНСЬКА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...