Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/17406/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2023. Зареєстровано: 02.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2023.
Дата набрання законної сили: 31.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/607/819/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022140140000037

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28.02.2023 Справа №607/17406/22 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		головуючогосудді          ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022140140000037 від 26 липня 2022 року про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Старі Петликівці Бучацького району Тернопільської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , солдата такелажника третього відділення такелажного взводу другого артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (в редакції Закону №194-VІІІ від 12.02.2015), за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_6 ,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Як вбачається з обвинувального акту, 26 лютого 2022 року відповідно до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», громадянина ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією.
		26 лютого 2022 року солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду такелажника третього відділення такелажного взводу другого артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
		Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.
		Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.
		Натомість солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
		Розпорядком дня військової частини, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 прибувають на військову службу о 8 годині 30 хвилин.
		15 червня 2022 року о 8 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 без поважних причин з метою тимчасового ухилення від військової служби у розташування військової частини НОМЕР_1 не прибув.
		У період з 8 години 30 хвилин 15 червня 2022 року по 11 годину 00 хвилин 15 листопада 2022 року обвинувачений ОСОБА_4 без поважних причин перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.
		15 листопада 2022 року о 11 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 добровільно прибув до військової частини НОМЕР_1 .
		Таким чином, військовослужбовець військової служби за контрактом, обвинувачений ОСОБА_4 за викладених вище обставин обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції Закону №194-VІІІ від 12.02.2015) - а саме, нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
		Між прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_6 28.02.2023 укладено угоду про визнання винуватості.
		Відповідно до умов вказаної угоди, ОСОБА_4 зобов`язується повністю та беззастережно визнати свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті.
		Сторони угоди дійшли згоди про можливість пропонувати суду визначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст.ст. 62,69 КК України та призначити за ч.5 ст.407 КК України покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, строком на 1 рік 6 місяців.
		Згідно ч. 3 ст. 374 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
		У судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості.
		Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали укладення угоди про визнання винуватості, просили її затвердити, при цьому обвинувачений підтвердив свою згоду на застосування узгодженого в угоді виду та розміру покарання.
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, згідно яких в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні вказаного вище злочину, щиро розкаявся та підтвердив вчинення ним злочину за вищевказаних обставин.
		Крім того, на уточнююче запитання суду обвинувачений та захисник, кожен окремо, пояснили, що не заперечують правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України.
		Розглядаючи кримінальне провадження згідно ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України (в редакції Закону №194-VІІІ від 12.02.2015) - а саме, нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
		Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим. 
		Згідно ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Відповідно до ст. 470 КПК України, прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
		Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є в тому числі забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання.
		Укладення угоди сторонами є добровільним, умови угоди відповідають вимогам ст.472 КПК України.
		Судом вивчалась особа обвинуваченого ОСОБА_4 та встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
		Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд у відповідності до вимог ст.66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні мати похилого віку.
		Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні.
		Сторонами угоди узгоджена міра покарання із застосуванням ст.ст. 62, 69 КК України, із урахуванням наявності декількох обставин, які пом`якшують покарання, а саме, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, беззастережно визнав свою винуватість, має на утриманні мати похилого віку.
		З урахуванням того, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, суд вважає, що в умовах дії військового стану відбування ним покарання в умовах дисциплінарного батальйону буде більш корисним для держави, аніж перебування в місцях позбавлення волі, а також, зважаючи на конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вперше вчинив кримінальне правопорушення, беручи до уваги наявність обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.ст. 62, 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.5 ст.407 КК України та замінити позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на той самий строк, що визначено сторонами угоди.
		Узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		За таких обставин, оскільки зміст зазначеної угоди про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, укладання угоди сторонами є добровільним, а підстави для відмови в затвердженні угоди відсутні, суд, керуючись засадами диспозитивності кримінального провадження, вважає за можливе затвердити угоду.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Керуючись ст.ст. 373-376, 472, 474-475 КПК України, суд,- 
		 
		У Х В А Л И В:
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 лютого 2023 року, укладену між прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62022140140000037 від 26 липня 2022 року.
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (в редакції Закону №194-VІІІ від 12.02.2015) та призначити йому за даною статтею покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
		Відповідно до ч.1 ст.62 КК України, замінити визначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на той самий строк, тобто 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		 
		Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладання угоди; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
		Апеляційна скарга на вирок суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
		 
		 
		 
		Головуючий суддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...