Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/193/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Порушення недоторканності житла.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2023. Зареєстровано: 02.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2023.
Дата набрання законної сили: 01.04.2023
Номер судового провадження: 1-кп/283/83/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023065510000004

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		            Справа № 283/193/23
		Провадження №1-кп/283/83/2023
		В И Р О К
		І м е н е м У к р а ї н и
		    01 березня 2023 року м. Малин
		Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 06.01.2023 за № 12023065510000004 за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ділове Рахівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працевлаштованого, судимого Малинським районним судом Житомирської області 20.08.2018 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1-го року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 18.03.2019 ухвалою Малинського районного суду скасовано звільнення від відбуття покарання з випробуванням та направлено засудженого до відбування покарання, звільнився умовно-достроко на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 16.06.2020 з невідбутою частиною покарання 1 місяць 20 днів,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 20.08.2022 близько 12 години, маючи умисел, спрямований на порушення недоторканості житла, зайшов на територію домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 . Після чого, шляхом застосування фізичної сили, руками зірвав навісний замок на вхідних дверях та, відчинивши двері будинку, всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав, в порушення статті 30 Конституції України, яка гарантує право на недоторканість житла, незаконно проник до будинку, чим порушив право ОСОБА_5 на недоторканість її житла.
		Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України визнав повністю, підтвердив, що фактичні обставини, викладені обвинуваченням правильно. Надав показання про те, що працював у смт. Чоповичі, проживав у колег, потім роботи не було, почав допомагати по господарству ОСОБА_6 , яка проживає по АДРЕСА_1 , там і проживав. Однак через конфлікт (почав вживати спиртне) із ОСОБА_6 , вона вигнала його. Будучи у стані сп`яніння, пішов до сусіднього будинку, де ніхто не проживав, зірвав замок із дверей і почав там проживати. Через деякий час прийшла потерпіла із поліцією. На запитання пояснив, що після порушення кримінального провадження він продовжував проживати у будинку потерпілої, бо не мав де жити. Підтвердив, що розібрав паркан біля будинку потерпілої на дрова. Спочатку не знав власника будинку, а потім з потерпілою не обговорював умови проживання чи оренди будинку. Зазначив, що доходів не має, як і місця проживання, утримує себе за рахунок того, що працює в людей (допомагає по господарству) за харчі, іноді за невеликі гроші, які витрачає на їжу та одяг. 
		Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні вказала, що у 2010 році придбала будинок, 6-7 років там господарювала, а останні 2 роки туди не приїздила через війну та карантин. 05.01.2023 проїжджаючи повз будинок, побачила, що з димаря йде дим. Зателефонувала селищному голові, а той порекомендував викликати поліцію. На виклик приїхали двоє поліцейських, з якими вона зайшла до будинку, де зустріла ОСОБА_7 . На вимогу поліцейських ОСОБА_7 виніс свої речі за сарай. Чоловік потерпілої забив двері цвяхами. 23 лютого вона знову приїхала до будинку, цвяхи із дверей були витягнуті, а в будинку знову був ОСОБА_7 . Вона була вимушена знову викликати поліцію. На вимогу поліцейських, які прибули на виклик, ОСОБА_7 виніс свої речі за межі її земельної ділянки. В будинку розбитий лічильник обліку електроенергії, розібраний повністю паркан на дрова, в хаті безлад. В присутності поліцейських вона замкнула двері до будинку на замок, який привезла, і сфотографувала. Сьогодні, перед судовим засіданням, вона знову навідалась до будинку і побачила, що замок, який вона почепила, відсутній, двері забиті цвяхами, а ОСОБА_7 ночував у її сараї. У судових дебатах зазначила, що ОСОБА_7 веде аморальний спосіб життя, живе за рахунок крадіжок, тому необхідно йому призначити реальне покарання. 
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у кримінальному провадженні щодо тихобставин,які нікимз учасників судового розгляду не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Судом досліджено письмові докази, подані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_4 :
		-протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05.01.2023;
		-протокол огляду місця події від 05.01.2023
		-копію договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 10.06.2010 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно;
		-протокол проведення слідчого експерименту від 11.01.2023.
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у незаконному проникненні до володіння (житла) ОСОБА_5 повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України.
		Крім того, судом у судовому засіданні було досліджено характеризуючі матеріали на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:
		- копію паспорта;
		- характеристику з місця проживання, відповідно до якої ОСОБА_4 характеризується негативно;
		- вимогу про судимості, копію вироку та ухвали Малинського районного суду, копію довідки про звільнення, згідно з якими ОСОБА_4 був засуджений вироком Малинського районного суду Житомирської області від 20.08.2018 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі з випробуванням, 18.03.2019 ухвалою Малинського районного суду скасовано звільнення від відбуття покарання з випробуванням та направлено засудженого для відбування покарання, звільнився умовно-достроко на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 16.06.2020 з невідбутою частиною покарання 1 місяць 20 днів;
		-медичний висновок про те, що ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до кримінальних проступків, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного.
		Суд вважаєза необхідневиключити зобвинувачення якпом`якшуючі покаранняобставину щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, так і обтяжуючу  рецидив кримінальних правопорушень.
		Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. 
		Однак, як у матеріалах провадження відсутні дані, що обвинувачений намагався відшкодувати збитки потерпілій, так і в ході розгляду провадження з поведінки обвинуваченого не встановлено його щирого розкаяння у вчиненому. Повідомлення обвинуваченого про розкаяння у судових дебатах, на думку суду, є лише намаганням обвинуваченого уникнути покарання. 
		Активне сприяння розкриттю проступку полягає у добровільній допомозі обвинуваченим слідству щодо встановлення обставин вчиненого ним кримінального правопорушення. В даному провадженні зазначена обставина, на думку суду, носить формальний характер. 
		Таким чином, відповідно до положень ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, не встановлено.
		Згідно зі ст. 34 КК України, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
		В той же час, п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України визначено, що при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається рецидив злочинів.
		Частина 1 ст. 12 КК України визначає, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
		Із системного аналізу вказаних норм висновується, що така обставина як рецидив, може бути обтяжуючою лише при призначенні покарання за вчинення умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
		Враховуючи той факт, що кримінальне правопорушення, визначене ч. 1 ст. 162 КК України, є кримінальним проступком, підстав для визнання обтяжуючою покарання обставиною рецидив злочину у суду немає.
		Таким чином, відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
		ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочин проти власності, наразі у провадженні Малинського районного суду Житомирської області перебувають два кримінальні провадження щодо нього за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, за місцем проживання характеризується негативно, не працює, не має засобів до існування, як і постійного місця проживання, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, обвинувачений після порушення даного кримінального провадження свої протиправні дії не припинив, продовжував незаконно користуватись будинком потерпілої проти її волі, що свідчить про його стійке небажання до тривалої правомірної поведінки.
		   Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, позицію потерпілої, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі; застосування інших видів покарання, передбачених санкцією ч. 1 ст. 162 КК України, зокрема штрафу та виправних робіт, на думку суду, є недоцільним, оскільки, враховуючи особу обвинуваченого, не будуть ним виконані.
		   Підстав для застосування відносно ОСОБА_4 положень ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, оскільки,дані пройого особусвідчать,що досягнення метипокарання,що визначенау ч.2ст.65КК України,може бутилише підчас реальноговідбування ним покарання.
		   Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 під час судового розгляду не обирався.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Доля речових доказів підлягає вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання  з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
		Речовий доказ  DVD-R диск залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду протягом 30 діб з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...