Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 358/845/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2023. Зареєстровано: 02.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2023.
Дата набрання законної сили: 26.09.2023
Результат оскарження 26.09.2023 Апеляційний суд Київської області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/358/29/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  гСправа № 358/845/19  Провадження № 2/358/29/23   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		28 лютого 2023 року                                                                 м. Богуслав 
		Богуславський районний суд  Київської області в складі:
		головуючого судді                     Тітова М.Б.
		за участю:
		секретаря судового засідання   Зеленько О.Д.,
		позивачки                                    ОСОБА_1 ,
		представника позивачки            ОСОБА_2 ,
		представника відповідача          Світича П.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про розірвання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:        
		 
		11 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просить розірвати договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної карти), укладеного 12.02.2019 року відповідно до заяви приєднання №188944611/120219 між ОСОБА_1 та ТВБВ №10026/0638 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк». 
		В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що 12 лютого 2019 року під час отримання зарплатної картки на прохання працівників банківської установи ТВБВ №10026/0638 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» в м.Богуславі між нею та ТВБВ №10026/0638 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичної особи №188944611/120219, шляхом підписання заяви про приєднання №188944611/120219 до Договору (далі - Заява), за яким банком був відкритий поточний рахунок на ім`я позивачки № НОМЕР_1 з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). 
		За Договором, Банк відкрив рахунок та видав кредитну картку (далі - Платіжна картка) з лімітом коштів у розмірі 16 400,00 грн. 
		21.02.2019 року у неї відключився та заблокувався мобільний зв`язок на її мобільному телефоні «Самсунг» з мобільним оператором «Водафон». Після цього вона відразу зателефонувала в банк з іншого номера телефону, працівники банку їй повідомили, що з її карткового рахунку НОМЕР_1 зникли надані їй кредитні кошти на суду 16367,00 грн. Яким чином та у який спосіб з її рахунку зникли кошти, їй не відомо взагалі, тому 21.02.2019 року вона звернулася до Богуславського відділення поліції Миронівського ВП ГУНП в Київській області із відповідною заявою про вчинення невідомою особою кримінального правопорушення. За її заявою порушено кримінальне провадження №12019110090000053 від 21.02.2019, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України.
		Як вказує позивачка, вона не вчиняла будь-яких розпоряджень на списання грошових коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ «Ощадбанк», ані письмово, ані в електронному виді з використанням електронної системи, або у будь-як інший спосіб. Крім того, не здійснювала будь-яких дій, що могли б призвести до списання грошових коштів третіми особами. 
		Електронним листом Головного управління по м. Києву та Київській області від 25.03.2019 року № 100.16/4-03/1/210 адресованого керуючому ТВБВ № 10026/063 щодо операцій відмови від платежів надано відповідь, з якої видно, що реквізити платіжної картки, CVC2 пароль та цифрові паролі стали відомі третій особі, в зв`язку з цим повідомлено, що AT «Ощадбанк» не має підстав для відшкодування коштів загальну суму 16200,00 грн. за проведену операцію від 21.02.2019 року.
		Вона не повідомляла будь-яким особам реквізити і паролі своєї банківської картки. Вважає, що відносно неї було вчинено кримінальне правопорушення  невідомою особою, яка вчинила шахрайські дії та заволоділа коштами на суму 16200,00 грн. 
		Позивачка стверджує, що при укладенні дані договору вона ніяким чином не могла передбачити настання таких наслідків, а тому у зв`язку з наведеним просить суд розірвати договір комплексного банківського обслуговування фізичної особи № 188944611/120219 від 12 лютого 2019 року.  
		20 серпня 2019 року представник відповідача Щербак Н.В. направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підстав для розірвання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не має, оскільки  банком права позивачки не порушені та позивачка помилково посилається на положення ст.ст. 651, 652 ЦК України. Тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, посилаючись на вищевказані обставини. Пояснила, що нікому пін-код картки при проведенні вказаних операцій не передавала, картка знаходилася у неї і в той час, коли відбулося зняття коштів з її карткового рахунку, вона постійно перебувала за місцем своєї реєстрації та проживання в с. Мисайлівка, Богуславського району Київської області та в м. Слов`янськ Донецької області, звідки за даними мобільного оператора «Водафон» відбувався зв`язок із банком, вона не перебувала.
		Представник позивачки - адвокат Біленчук С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові та наданих поясненнях.
		Представник відповідача Світич П.В. позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки підстав для розірвання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб немає, права ОСОБА_1 не порушенні відповідачем.
		Суд, заслухавши позивачку і її представника, представника відповідача та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		12 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТВБВ №10026/0638 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичної особи №188944611/120219, шляхом підписання заяви про приєднання №188944611/120219 до Договору, за яким банком був відкритий поточний рахунок на ім`я позивача № НОМЕР_1 з використанням електронного платіжного засобу ( платіжної картки). 
		За даним Договором, Банк відкрив рахунок та видав кредитну картку (далі - Платіжна картка) з лімітом коштів у розмірі 16 400,00 грн.
		Своїм підписом у зазначеній заяві ОСОБА_1 підтвердила той факт, що ознайомлена з Тарифами банку та Правилами користування і згодна їх виконувати.  
		У відповідності до п. 17.1.5 Договору сторони домовились, що послідовне введення Одноразового цифрового паролю, отриманого на Номер мобільного телефону, повідомлений Клієнтом Банку в порядку та спосіб, визначений Договором або ідентифікація клієнта шляхом Біометрії, є аналогом власноручного підпису Клієнта.
		Згідно Умов і правил надання банківських послуг, а саме п. 17.4.1 обов`язком клієнта є: забезпечити належний рівень захисту свого Облікового запису в Системі ДБО, а саме:
		1) нікому не передавати управління своїм Обліковим записом в Системі ДБО;
		2) нікому не передавати в будь-якій формі свої логін та Пароль Облікового запису в Системі ДБО;
		3) забезпечити захист свого мобільного телефону та SIM-картки, на номер якої Система ДБО надсилає коди підтвердження операцій;
		4) забезпечити антивірусну безпеку своїх інформаційних систем (безперервне використання та своєчасне оновлення антивірусних програм на персональних комп`ютерах, смартфонах, планшетах і т.п.), за допомогою яких він виконує доступ до Системи ДБО.
		5) негайно змінити Пароль в Системі ДБО у випадку якщо Пароль, або його частина стала відома іншій особі.
		17.4.2. Намагатися максимально зменшити випадки здійснення доступу до Системи ДБО з робочого місця (комп`ютера, мобільного телефону тощо), що знаходиться або може знаходитись поза контролем Клієнта, зокрема, в громадських місцях (клуби, кафе, готелі тощо), у друзів тощо, надаючи перевагу доступу до Системи ДБО за допомогою власного персонального комп`ютера та мобільного телефону.
		17.4.3. Клієнт погоджується з тим, що розуміє всі ризики, пов`язані  з розголошенням Логіну Клієнта, Паролю для входу в Систему ДБО, Номеру мобільного телефону Клієнта та/або Одноразових цифрових паролів, а також будь-якої інформації про свої Рахунки, що є банківською таємницею, при здійсненні доступу до Системи ДБО не з власного комп`ютера або мобільного телефону, та несе всю відповідальність за такі випадки.
		17.4.4. Клієнт персонально відповідає за зберігання і не розголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних при роботі ДБО, компрометацію ідентифікаційних / авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм шпигунів на персональному програмному забезпеченні Клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з Картковим рахунком Клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення.
		Згідно з пунктом 17.3.3 Договору встановлено, що Банк не несе відповідальності за: помилкове зарахування (списання) коштів на (з) Рахунки (-ів) Клієнта, яке відбулось з вини Клієнта.
		Судом встановлено, що сторонами визнається факт виникнення між ними правовідносин  на підставі Договору комплексного банківського обслуговування, зміст якого є публічною інформацією, що перебуває у вільному доступі на сайті Банку www.oschadbank.ua, про що зазначено в п. 3.1. заяви про приєднання. 
		Таким чином, факт перебування сторін у договірних відносинах визнано сторонами, і в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України цей факт доказуванню не підлягає.
		Відповідно до відомостей-виписок з програмного забезпечення банку встановлено, що 21 лютого 2019 року відбувся переказ коштів із рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , а саме було знято кредитні кошти, зокрема здійснено переказ в сумі 16 200, 00 грн. за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування, за проведення даної операції, утримано Банком комісію в розмірі 167,00 грн., що підтверджено випискою по рахунку № 166 від 11.04.2019 (а.с.8).
		Згідно листа  Головного управління по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк» №100.16/4-03/1/210 від 25.03.2019 департаментом банківської безпеки АТ «Ощадбанк» встановлено, що проведена 21.02.2019 операція на загальну суму 16 200,00 грн. здійснена за результатами успішного входу до Системи дистанційного банківського обслуговування. Процес підключення до системи ДБО потребує обов`язкової ідентифікації клієнта, яка здійснюється в першу чергу за допомогою Логіну та Пароля для входу в систему, які клієнт самостійно встановлює на відповідному захищеному ресурсі. Додатково, здійснення будь-якої фінансової трансакції в Системі ДБО можливе з обов`язковим введенням одноразового цифрового паролю, який відправляється на вказаний Клієнтом номер мобільного телефону. А тому, реквізити платіжної картки, СVC2 пароль та цифрові паролі стали відомі третій особі (а.с. 9).
		Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань з кримінального провадження № 12019110090000053, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, від 21.02.2019 за зверненням ОСОБА_1 , позивачка повідомила що 21.02.2019 невстановлена особа шахрайським шляхом за допомогою мобільного банкінгу заволоділа кредитними коштами з її банківської картки «ОщадБанк» в сумі 16851,00 грн.( а.с. 10).
		Згідно з випискою із картки/рахунку № НОМЕР_1 за період з 21 лютого 2019 року по 25 червня 2019 року ОСОБА_1 щомісячно нараховувалися проценти на картковому рахунку.
		Згідно довідки виданої Виконавчим комітетом Богуславської міської ради Київської області №581 від 01.10.2021, а також згідно  акту обстеження місця перебування від 30.09.2021 року, складеного комісією в складі сільського старости Совенка М.А. та сусідів позивачки, вбачається що позивачка ОСОБА_1 21 лютого 2019 року в період часу з 07 години по 11 годину ранку перебувала вдома, за місцем її реєстрації, що за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно інформації наданої ПрАТ «ВФ Україна» 21.02.2019 в 10:27:18 заміна сім-карти здійснювалася дистанційно, прохання на заміну надійшло з номера  НОМЕР_3 , ідентицікація відбулася по кодовому слову « ОСОБА_1 ». 21.02.2019 в 12:13:46 заміна сім-карти здійснювалася дистанційно, прохання на заміну надійшло з номера  НОМЕР_4 (а.с. 102).
		Із доданого до інформації додатку (а.с. 103 - 106) вбачається, що мобільний телефон з абонентським номером зв`язку НОМЕР_5   ІМЕІ НОМЕР_6 обслуговувався базовою станцією с. Мисайлівка, Богуславський район, Київська область в період з 20.02.1019 6:40 до 21.02.2019 10:27, після цього з 21.02.2019 10:32 мобільний телефон з абонентським  номером зв`язку НОМЕР_5   ІМЕІ  НОМЕР_7 обслуговувався базовою станцією Слов`янськ, вул. Героїв Чорнобиля, 23, Донецька область до 21.02.2019 11:24.  Зв`язок із Ощадбанком було здійснено з номера НОМЕР_5   ІМЕІ  НОМЕР_7    з 10.34 до 10.38.
		Як убачається з наданої інформації,  ІМЕІ мобільних телефонів різні.
		Довідкою АТ «Державний ощадний банк України» від 23.01.2023 підтверджується, що в заяві про приєднання  №188944611/120219 від 12.02.2019  вказаний номер телефону НОМЕР_5 .
		Таким чином, вищевказана інформація підтверджує пояснення позивачки ОСОБА_1   про те, що 21.02.2019 вона знаходилася в с. Мисайлівка Богуславського району, Київської області,  близько 10.30 години  її мобільний телефон перестав підтримувати зв`язок та лише близько 12.00 години почав працювати. За вказаний період невстановлена особа шахрайським шляхом за допомогою мобільного банкінгу заволоділа кредитними коштами з її банківської картки «ОщадБанк» в сумі 16851,00 грн.
		За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивачка ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Згідно зі ст.1 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 (далі - Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення №705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Відповідно до п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 05 листопада 2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Суд вважає, що зазначені норми є спеціальними і підлягають обов`язковому  застосуванню до спірних правовідносин.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 вказує, що жодних розпоряджень щодо переказу коштів не вчиняла, в той же час з дослідженого в судовому засіданні витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що вона відразу після виявлення шахрайських дій звернулася до правоохоронних органів. 
		В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що реквізити платіжної картки, СVC2 пароль та цифрові паролі стали відомі третій особі.    
		Представником відповідача, не доведено вину позивачки пов`язану з втратою коштів з її власного рахунка.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 здійснила всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених дій, а отже, як користувач картки не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч.1 та 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.  Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
		Статтями 77, 78 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до частини 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		З урахуванням положень пункту 37.2. статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, АТ «Державний ощадний Банк України» не надав доказів, які б спростовували доводи позивачки про те, що банківською карткою позивачка не користувалася, не втрачала, іншим особам не передавала, ПІН-коду нікому не повідомляла, та взагалі під час здійснення банківських операцій з картковим рахунком не перебувала у місці їх вчинення.
		Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15, в якій зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав.
		Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції; виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, ОСОБА_1 повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів, а тому враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі з урахуванням положень ст. 651 ЦК України.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено судове рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому відповідач має відшкодувати позивачу 780 гривень 00 коп. судових витрат за сплату судового збору.
		З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81,82, 89, 95, 206, 263, 264, 315, 352, 354, ЦПК України, ст. ст. 626-628, 651 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Розірвати договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної карти), укладеного 12.02.2019 року відповідно до заяви приєднання №188944611/120219 між ОСОБА_1 та ТВБВ №10026/0638 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк». 
		Стягнути із Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Код ЄДРПОУ 09322277; 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду   протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду  апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Головуючий: суддя        М. Б. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...