Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 535/2504/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Пособництво державі-агресору.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2023. Зареєстровано: 02.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2023.
Дата набрання законної сили: 07.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/535/176/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221070000675

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 535/2504/22 
		Провадження № 1-кп/535/176/23 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 березня 2023 року         смт Котельва
		 
		 
		 
		       Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , прокурор ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_4 , обвинуваченеого ОСОБА_5 , які приймали участь через відео конференц зв`язок розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022221070000675 від 26.09.2022 за обвинуваченням:
		        ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гороховатка, Борівського району, Харківської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, що має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, не працюючого, зареєстрованого : АДРЕСА_1 , тимчасово фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого, -
		        у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
		 
		 
		 
		УСТАНОВИВ:
		       У судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
		       Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання, просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
		       Заслухавши клопотання прокурора та думку захисника і обвинуваченого, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, з огляду на таке.
		       Як передбачено ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		       Відповідно до матеріалів, якими прокурор обґрунтовує клопотання, у ході досудового розслідування встановлено громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є негативно налаштованим проти посадових осіб органів державної влади України у зв`язку із здійсненням ними їхніх владних повноважень, а також військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які для забезпечення національної безпеки України, відновлення і підтримання правопорядку на всій території держави здійснюють комплекс активних заходів з використанням зброї та військової техніки, спрямованих на подолання збройної агресії російської федерації.
		       Так, 26 лютого 2022 року відбулось збройне захоплення частини Гороховатського старостату Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області військовими формуваннями рф, у зв`язку з чим органи державної влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи об`єктивно не мали можливості виконувати свої обов`язки та реалізовувати законні повноваження для забезпечення на території вказаного населеного пункту порядку та режиму законності.
		       Громадянин України ОСОБА_5 , будучи обізнаним про введення на території України воєнного стану на підставі відповідного указу Президента України, у період часу з 26 лютого 2022 року по вересень 2022 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у с. Гороховатка, Ізюмського району, Харківської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання шкоди Україні в умовах воєнного стану, підтримуючи рішення та дії держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора щодо воєнного нападу на Україну та незаконну окупацію територій нашої держави, надав військовослужбовцям збройних формувань рф відомості щодо характеру та особливостей місцевості території Гороховатського старостату Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області для забезпечення орієнтування та злагодженості їх дій на даній місцевості.
		       Крім того, ОСОБА_5 , у вказаний вище період часу, діючи умисно і протиправно, добровільно надавав збройним формуванням рф продукти харчування, власну бензопилу та газонокосарку, інформацію про будинки місцевих мешканців для їх незаконного використання та пограбування військовослужбовцями рф, адреси місць проживання військовослужбовців ЗСУ, членів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , проукраїнські налаштованих мешканців села
		        ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , старости Гороховатського старостату Борівської селищної ради для отримання ключів від приміщення старостату та незаконним заволодінням комп`ютерної техніки, яка зберігалася у останнього, виконував інші доручення військовослужбовців зс рф спрямовані на забезпечення їх перебування на території України та протиправної військової агресії проти України, чим завдав шкоди Україні шляхом підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань рф, а також збору та передачі матеріальних ресурсів вказаним збройним формуванням.
		       Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - пособництво державі агресору, а саме: в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора.
		26 вересня 2022 року відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 120222210700000675 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
		       21 жовтня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
		       На думку прокурора, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 має бути продовжено застосований запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою у зв`язку з обґрунтованою підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, враховуючи що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від десяти до дванадцяти років, перебуваючи під загрозою застосування до нього суворого покарання, у разі доведеності його вини у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, прокурор вважає, що існує ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		       Прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.
		       Обвинувачений ОСОБА_5 , заперечував проти продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		       Захисник адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечувала проти застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
		       Вивчивши клопотання прокурора та матеріали додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання прокурора, зокрема, міркування прокурора щодо доведеності наданими суду доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результати розгляду клопотання, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.
		       Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
		       Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
		       Прокурором доведено, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 проводилось досудове розслідування, оскільки даний факт за № 120222210700000675 від 26 вересня 2022 року зареєстрований в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
		       На даний час розгляду справи по суті тільки розпочався.
		       Згідно п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих по даному кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
		       Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
		       Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
		       Так статтею 178 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
		       На виконання вказаних вимог Закону, відповідно до матеріалів клопотання відносно ОСОБА_5 , останній є особою, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від десяти до дванадцяти років, не одружений, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, негативно характеризується за місцем проживання, раніше судимий, останній раз вироком Двурічанського районного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на 3 роки.
		       Суд вважає цілком доведеним існування як ризику переховування від слідства, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні так і можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		       Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
		       Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вище вказаному злочині, а на цьому етапі розгляду справи в підготовчому судовому засіданні та сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений судом, що суд на цьому етапі розгляду справи не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у суду наявні всі підстави для висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу про продовження тримання під вартою.
		       Відтак, приходжу до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим не може бути застосованим відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
		       Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків.
		       Задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч. 6 ст. 183 КПК України, не застосовує можливість внесення застави, оскільки під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
		       Вказаний запобіжний захід відповідає характеру кримінального правопорушення та суспільному інтересу.
		       Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199,331, 376, 392 КПК України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		       Клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - задовольнити.
		       Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою з триманням останнього в умовах Державної Установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, без визначення розміру застави, а саме до 29.04.2023 року включно.
		       Копію даної ухвали направити учасникам справи та до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
		       Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Котелевський районний суд Полтавської області, а обвинуваченими в той же строк, з моменту вручення їм копії ухвали.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		       Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...