Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/6377/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2023.
Дата набрання законної сили: 27.02.2023
Номер судового провадження: 61-975ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		27 лютого 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 367/6377/17
		провадження № 61-975 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В.,               Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - ОСОБА_2 ;
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2022 року у складі судді Кравчук Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мережко М. В., Савченка С. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст заяви 
		 
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 11 червня 2007 року приблизно                                       о 23 год. 05 хв. у АДРЕСА_1 , відповідач умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, викликаних попередньою конфліктною ситуацією між ним та сином відповідача, здійснив по ньому три постріли з пристрою для відстрілу гумовими кулями, одним з яких влучив йому в ліве око, в результаті чого заподіяв йому тяжке ушкодження, що викликало стійку втрату загальної працездатності більш як на одну третину, у вигляді поранення ділянки лівої орбіти з розчавленням очного яблука з ушкодженням його оболонок і подальшим видаленням ока, ушкодженням верхньої повіки лівого ока з дефектом його тканини, перелому внутрішньої стінки лівої орбіти, крововиливів в ліву верхньощелепну та решітчасту пазухи (комірки). Він вимушений пройти лікування в Київській обласній лікарні, в результаті якого поніс матеріальні витрати. 
		20 листопада 2014 року Бородянський районний суд Київської області ухвалив вирок у справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, яким визнав його винним та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк сім років. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2015 року зазначений вирок було скасовано, а справу повернуто на новий судовий розгляд. Міру запобіжного заходу відповідачу змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд зі звільненням останнього з-під варти в залі суду. В подальшому судові засідання у даній кримінальній справі постійно відкладалися у зв`язку з хворобою ОСОБА_2 або його адвокатів (представників), тим самим відповідач умисно затягував розгляд справи.
		Постановою Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, а кримінальну справу закрито у зв`язку із закінченням строків давності;  цивільні позови залишено без розгляду. Водночас зазначеною постановою суду встановлено обставини, за яких ОСОБА_2 вчинив щодо нього злочин, передбачений частиною першою статті 121 КК України, та фактично встановлено вину відповідача в нанесенні йому тілесних ушкоджень.
		Вказував, що внаслідок протиправних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, які він пережив у зв`язку із повною втратою ока та хвилюваннями у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя. В добровільному порядку відшкодувати завдані матеріальні збитки та моральну шкоду відповідач відмовляється.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду в розмірі 1 867, 35 грн та 500 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 867, 35 грн  матеріальної шкоди та 500 000 грн моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню шкоди настає при наявності таких умов (підстав): протиправність, шкода, вина, причинний зв`язок і всі ці умови знайшли своє підтвердження у постанові Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2017 року. Вказаною постановою ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, а кримінальну справу відносно нього закрито у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих обставин, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу майнову та моральну шкоду відповідно до положень ЦК України. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що розмір майнової шкоди в сумі 1 867, 35 грн підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: квитанціями на придбання ліків, оплату лікарських послуг, придбання бензину.
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та настанням шкідливих наслідків для позивача, врахувавши глибину та тривалість душевних та фізичних страждань, яких зазнав позивач внаслідок ушкодження здоров`я через втрату ока, тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, дійшов висновку, що розмір такого відшкодування в сумі 500 000 грн відповідає вимогам розумності та справедливості.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. 
		Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 5 018,67 грн скасовано й ухвалено, в цій частині, нове судове рішення, яким судові витрати у вигляді судового збору віднесено в рахунок держави. 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що оскільки кримінальну справу відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами,                      ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я відповідно до положень ЦК України. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 помер. 
		Апеляційний суд урахував положення частини третьої статті 377 ЦПК України, за змістом якої якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі. 
		Встановивши, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди відповідає вимогам законності та обґрунтованості, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтями 255, 377 ЦПК України, для його скасування із закриттям провадження у справі в зв`язку зі смертю позивача.
		Водночас, стягнувши з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви, суд першої інстанції не врахував, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи, тому апеляційний суд відніс вказані витрати на рахунок держави. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У січні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник  зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 753/15095/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 367/6377/17 із Ірпінського міського суду Київської області.
		 
		У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що постановою Бородянського районного суду Київської області 18 вересня 2017 року, якою його  звільнено від кримінальної відповідальності із закриттям кримінальної справи, не встановлено обставин його винуватості у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України. крім того,                            з урахуванням норм національного та міжнародного законодавства, практики ЕСПЛ, встановлення винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень при розгляді клопотання сторони захисту про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (стаття 49 КК України) може призвести до порушення принципу презумпції невинуватості. 
		Вказує, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій не досліджували матеріали кримінальної справи № 360/2908/13-к по його обвинуваченню у вчинені злочину, передбаченого частиною першої статті 121 КК України, тому висновок про наявність його вини спричиненні позивачу майнової та моральної шкоди є необґрунтованим.
		Судами не враховано, що вироками Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2011 року та від 31 липня 2012 року його було визнано невинним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину (недоведеністю його участі у вчинені даного правопорушення).
		Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що у випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи, процесуальне правонаступництво не допускається, а тому апеляційний суд мав закрити апеляційне провадження за цією вимогою.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який Верховним Судом не приймається, оскільки поданий особою, яка не є учасником справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Вироком Бородянського районного суду Київської області від 20 листопада 2014 року у справі № 360/2908/13-к ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування витрат на лікування 1 368, 04 грн, на відшкодування втраченого заробітку 4 989, 60 грн і 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Позов прокурора м. Ірпеня Київської області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фінансового управління Київської обласної державної адміністрації на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в КЗОЗ «Київська обласна клінічна лікарня»                    2 369, 38 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 3 307, 87 грн                 на відшкодування витрат, пов`язаних із залученням експертів (а. с. 9-20,                             т. 1).
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2015 року вирок Бородянського районного суду Київської області від 20 листопада 2014 року щодо ОСОБА_2 скасовано, справу повернуто на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів (а. с. 21-27, т. 1).
		 
		Постановою Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2017 року та ухвалою Верховного Суду                                  від 23 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, а кримінальну справу відносно нього закрито у зв`язку з закінченням строків давності. Заявлені прокурором м. Ірпеня Київської області в інтересах фінансового управління Київської обласної державної адміністрації та потерпілим ОСОБА_1 цивільні позови залишено без розгляду (а. с. 6-8, т. 1; а. с. 43-45, 51, т. 2).
		 
		У вказаній постанові суд зазначив, що закон не пов`язує можливість застосування правил частини першої статті 49 КК України із визнанням особою вини, обов`язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину не визнав, разом з тим його захисник - адвокат Давиденко О. В. звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінальної справи в зв`язку із закінченням строків давності, а підсудний ОСОБА_2 заявлене клопотання підтримав. При цьому судом не встановлено обставин для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності з реабілітуючих обставин.
		 
		Зі змісту постанови Бородянського районного суду Київської області                       від 18 вересня 2017 року убачається, що 11 червня 2007 року приблизно                  о 23 год. 05 хв. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, викликаних попередньою конфліктною ситуацією між ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 , стоячи на вулиці, через відчинене вікно дверей автомобіля «Газель», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому на сидінні водія сидів ОСОБА_1 , з відстані приблизно 30-40 см здійснив по                ОСОБА_1 три постріли з пристрою для відстрілу гумовими кулями, одним з яких влучив ОСОБА_1 в ліве око, в результаті чого заподіяв йому тяжке ушкодження, що викликало стійку втрату загальної працездатності більш як на одну третину, у вигляді поранення ділянки лівої орбіти з розчавленням очного яблука з ушкодженням його оболонок і подальшим видаленням ока, ушкодженням верхньої повіки лівого ока з дефектом його тканини, переломом внутрішньої стінки лівої орбіти, крововиливом в ліву верхньощелепну та решітчасту пазухи (комірки). Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер у віці 46 років внаслідок вогнепальних крізних та сліпих поранень тіла, про що 29 квітня 2022 року складено відповідний актовий запис № 502, що підтверджується копією свідоцтва по смерть серії НОМЕР_2 , виданого Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції                 (м. Київ) 29 квітня 2022 року та довідкою про причину смерті № 325                           від 09 квітня 2022 року (а. с. 116 зворот, а. с. 117, т. 2).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди
		 
		Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		 
		Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
		 
		Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
		 
		При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
		 
		Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (частина перша статті 1177 ЦК України).
		 
		Згідно із положеннями частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
		 
		У справі, яка переглядається, установлено, що постановою Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2017 року у справі № 360/2908/13-к за клопотанням захисника обвинуваченого - адвоката Давиденка О. В. звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, а кримінальне провадження закрито на підставі частини першої статті 49 КК України, статтей 11-1, 282 КПК України 1960 року у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами. 
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі                                 № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) зроблено висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі                                    № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Враховуючи вищевикладені вимоги закону та правові висновки Верховного Суду, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та настанням шкідливих наслідків для позивача, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на підставі наявних у справі доказів правильно вважав, що розмір майнової шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , становить 1 867, 35 грн, підтверджується наданими позивачем письмовими доказами.
		 
		При вирішенні справи суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		 
		Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_2 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2011 року, яким його визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, та на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2012 року, яким відповідача визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, є безпідставними, оскільки, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 остаточно було закрито саме постановою Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2017 року, якою його звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		 
		Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
		 
		Суди також зауважили, що із ухвали Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року за результатами перегляду постанови Бородянського районного суду Київської області 18 вересня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2017 року у кримінальній справі № 360/2908/13-к по обвинуваченню ОСОБА_2  у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, убачається, що в ході судового розгляду ОСОБА_2 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закриття щодо нього справи. У судовому засіданні ОСОБА_2 у присутності захисника просив вказане клопотання задовольнити, при цьому зазначив, що йому зрозуміло, що закриття справи за закінченням строку давності є нереабілітуючою підставою і з огляду на це суд не визнає його невинуватим у вчиненні злочину (а. с. 51-53, т. 2). 
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
		 
		Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.
		 
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди
		 
		За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		 
		Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).
		 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		 
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		 
		Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		 
		Врахувавши, що неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральні страждання, глибину та тривалість душевних та фізичних страждань, яких зазнав позивач внаслідок ушкодження здоров`я через втрату ока, тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а отже, за загальним правилом, не може переоцінювати ці факти. Якщо суди першої та апеляційної інстанції встановили факт заподіяння моральної шкоди та визначили її розмір з урахуванням вимог частини третьої статті 23 ЦК України, суд касаційної інстанції не може змінювати цей розмір лише з мотивів незгоди скаржника з розміром відшкодування.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що за вимогою про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд мав закрити апеляційне провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, є необгрунтованими, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		 
		Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		 
		Проте, якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи -сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі (частина третя статті 377 ЦПК України).
		 
		Отже, перш ніж скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі в зв`язку зі смертю фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, суд апеляційної інстанції має з`ясувати і зазначити в судовому рішенні, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість ухваленого судом першої інстанції у справі рішення.
		 
		Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження                           № 14-37цс20) та в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 404/7203/17 (провадження № 61-1059св20).
		 
		Встановивши, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених статтями 255, 377 ЦПК України, для його скасування із закриттям провадження у справі в зв`язку зі смертю позивача.
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
		 
		Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Посилання касаційних скарг на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           О. М. Осіян
		 
		О. В. Білоконь 
		 
		Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...