Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/7399/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2023. Зареєстровано: 03.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2023.
Дата набрання законної сили: 01.04.2023
Номер судового провадження: П/140/7427/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7399/22 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі
		головуючого судді Костюкевича С.Ф., 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Міністерства юстиції України (далі  МЮУ, відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 17.08.2020 по 16.08.2022.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Наказом МЮУ від 13.02.2020 № 658/к «Про звільнення» його звільнено з посади начальника ГТУЮ у Волинській області відповідно до пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі № 140/4837/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13.02.2020 № 658/к «Про звільнення» і наказ ГТУЮ у Волинській області від 14.02.2020 №2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області з 14.02.2020; стягнуто з ГТУЮ у Волинській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 136 696,36 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинські області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 28 872,80 грн. допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, проте постановою Верховного Суду від 10.06.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 140/4837/20 скасовано, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 залишено в силі.
		Позивач вказує, що на виконання рішення суду від 17.08.2020 у справі № 140/4837/20 МЮУ лише 17.08.2022 прийнято наказ № 3475/5 «Про поновлення», яким ОСОБА_1 поновлено з 14.02.2020 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області.
		ОСОБА_1 вважає, що оскільки рішення суду про поновлення його на посаді виконане шляхом прийняття наказу лише 17.08.2022, то період з 17.08.2020 по 16.08.2022 є часом затримки в поновленні позивача на посаді, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 17.08.2020 по 16.08.2022 і цей розмір складає 750 548,48 грн
		З наведених підстав просив задовольнити позов повністю.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України).
		Представник відповідача Міністерства юстиції України у відзиві на позов заперечила позовні вимоги та вважає їх безпідставними, вказала, що обов`язок виконання рішення суду про поновлення на посаді та стягнення середньої зарплати настав у відповідача лише з винесенням 10.06.2022 ВС постанови у справі, тому вважає, що невиплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відбулась із об`єктивних причин. Також пояснила, що ОСОБА_1 з Міністерством юстиції у трудових відносинах щодо нарахування та виплати зарплати чи стягнення судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не перебував, тому Мін`юст у цій справі не є належним відповідачем.
		У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.
		У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача позовні вимоги заперечила з підстав, що викладені у поданому до суду відзиві.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 до участі у справі як співвідповідача залучено Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
		Представник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у відзиві на позов позовні вимоги не визнала. Вказала, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Вважає, що для позивача Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не є належним відповідачем, а таким є Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), яке згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою, має відкриті рахунки, діяльність його не припинена, тому, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів за затримку виконання рішення суду із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 до участі у справі як співвідповідача залучено Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).
		В поданому відзиві голова комісії з реорганізації вимоги позову не визнав, вважає, що з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду позивач повинен звертатись лише до Міністерства юстиції, бо саме даним міністерством як роботодавцем приймалось рішення про звільнення, а середній заробіток за ст. 2 ЗУ «Про заробітну плату» за своєю природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. При цьому послався на аналогічну позицію з цього питання, висловлену ВС в постанові від 24.04.2021 в справі № 461/1303/19.
		Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а відтак, справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.
		Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
		13.02.2020 наказом МЮУ № 658/к «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ГТУЮ у Волинській області відповідно до пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі № 140/4837/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13.02.2020 № 658/к «Про звільнення» і наказ ГТУЮ у Волинській області від 14.02.2020 №2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області з 14.02.2020; стягнуто з ГТУЮ у Волинській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 136 696,36 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинські області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 28 872,80 грн. допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.06.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 140/4837/20 скасовано, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 залишено в силі.
		17.08.2022 МЮУ прийнято наказ № 3475/5 «Про поновлення», яким ОСОБА_1 поновлено з 14.02.2020 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області.
		Позивач, вважаючи, що має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення від 17.08.2020 у справі № 140/4837/20, а саме за період з 17.08.2020 по 16.08.2022, звернувся з цим позовом до суду.
		При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
		Згідно із частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.
		За приписами частин 1 - 3 статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		За загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
		Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина 5 статті 235 КЗпП України).
		Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
		Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
		Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
		Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
		Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період (вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі № 821/1678/16, та в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи).
		Як вбачається із матеріалів справи, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 в справі №140/4837/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області підлягало до негайного виконання, проте фактично виконане шляхом видання наказу Міністерства юстиції України від 17.08.2022 № 3475/5.
		Тобто, період затримки виконання вказаного рішення суду становить з 18.08.2020 до 16.08.2022, що складає 483 робочі дні. Саме за цю кількість днів підлягає стягненню середній заробіток.
		Суд звертає увагу, що при встановленні факту затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, середній заробіток працівнику підлягає виплаті незалежно від причин такої затримки. 
		Щодо визначення розміру середньоденного заробітку для проведення відповідного розрахунку, суд звертає увагу на наступне.
		Згідно з висновком Великої Палати ВС викладеним у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури зарплати.
		Верховний суд у постанові від 04.08.2022 в справі № 380/6229/20 висловив позицію про те, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі.
		Також суд застосовує правову позицію ВС, викладену в постанові від 12.08.2020 у справі № 2140/1510/18, що правова природа середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь працівника, якого поновлено на роботі та середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, є однаковими.
		В правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 відображено, що виплата середнього заробітку проводиться за весь період вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Відтак, сума стягнення середнього заробітку за час за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді не повинна зменшуватись ОСОБА_1 на суму отриманих коштів у Волинській ОДА, де він працевлаштований з 27.04.2020 на посаді начальника управління екології.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 в справі №140/4837/20, яке залишене без змін постановою Верховного суду від 10.06.2022, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13.02.2020 №658/к «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним і скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 14.02.2020 №2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 14 лютого 2020 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 136 696,36 грн, виходячи із середньоденної зарплати в розмірі 1 443,64 грн.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 11279/2022р., виданого Волинським окружним адміністративним судом 07 вересня 2022 року на виконання рішення суду від 17 серпня 2020 року у справі №140/4837/20 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: боржника Головне територіальне управління юстиції у Волинській області замінено на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 43317547), у зв`язку із внесенням запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ГТУЮ у Волинській області як юридичної особи.
		З дослідженої судом виписки з квитанції про зарахування коштів від 30.11.2022 вбачається, що ОСОБА_1 отримав 86 747,97 грн з врахуванням відрахованих податків, зборів та сплаченої суми зарплати за один місяць до негайного виконання на виконання рішення суду у справі № 140/4837/20.
		Як слідує з матеріалів справи, 13.02.2020 наказом МЮУ № 658/к «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ГТУЮ у Волинській області відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
		Суд зауважує, що відповідно до постанови КМУ від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» (далі - Постанова № 870) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі Головне територіальне управління юстиції у Волинській області, та утворено як юридичну особу публічного права Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).
		Здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції.
		З даної постанови вбачається, що територіальні органи Мін`юсту, які ліквідовано, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту.
		На виконання Постанови № 870 наказом Міністерства юстиції від 16.10.2019 № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Волинській області та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).
		Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Головного територіального управління юстиції у Волинській області, ідентифікаційний код юридичної особи: 34827061, припинено, про що внесено запис від 23.03.2021.
		У відповідності до постанови КМУ № 912 від 16.08.2022 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» (далі постанови КМУ № 912) Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) реорганізовано шляхом його приєднання до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з перейменуванням у Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), а п. 2 даної постанови передбачено, що здійснення заходів, пов`язаних із реорганізацією територіальних органів покладається на Мін`юст України.
		На виконання постанови КМУ № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Міністерством юстиції України видано наказ №4011/5 від 22.09.2022 «Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції», пунктами 1, 5, 7 та підпунктом 7 пункту 8 якого передбачено реорганізувати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) шляхом його приєднання до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з перейменуванням у Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ); встановити, що правонаступниками міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, які реорганізовуються, є відповідні міжрегіональні управління Міністерства юстиції, до яких вони приєднуються; утворити комісії з реорганізації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції та призначити голів комісій з реорганізації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції згідно з переліком, що додається.
		Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
		У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
		Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
		У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
		Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
		Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.
		Відповідно до частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
		Згідно з абз. 2 ч.4 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію їх припинення.
		Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час звернення позивача з позовом Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зареєстровано 13.10.2022, ідентифікаційний код юридичної особи: 43316386, а розпочало роботу за поданим на сайті оголошенням 29.12.2022, при цьому Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ідентифікаційний код юридичної особи: 43317547, перебуває в стані припинення з 26.09.2022.
		Як встановлено судом, рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середньої зарплати за час вимушеного прогулу на даний час виконано.
		Беручи до уваги викладене, саме з Міністерства юстиції України, як роботодавця, підлягає стягненню вимога позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
		Дана позиція по такому стягненню узгоджується з правовими висновками викладеними ВС в постановах від 10.10.2019 в справі № 522/13736/15 та від 21.04.2021 в справі № 461/1303/16, де судом касаційної інстанції при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі було зазначено, що дані стягнення є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, тому такі стягнення були вірно визначені судами з центрального органу, який приймав рішення про незаконне звільнення, а не з організації, де особа працювала до звільнення (чи з її правонаступника) та отримувала заробітну плату.
		Крім того, у постановах ВС від 31.01.2023 в справі № 340/10802/21 та від 11.06.2020 в справі № 2340/3029/18 про стягнення середнього заробітку за час за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, де позивачами являлись теж незаконно звільнені керівники головних територіальних управлінь юстиції в областях, було стягнуто такий заробіток саме з Міністерства юстиції України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 100 (в редакції до внесення змін ПКМУ № 1213 від 09.12.2020) було передбачено, що у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду, а абзац восьмий пункту 2 Порядку № 100 зазначав, що у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів, при цьому перший пункту 10 Порядку № 100 передбачав, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
		Постановою КМУ № 1213 від 09.12.2020 «Про внесення змін до ПКМУ № 100 від 08.02.1995», пункт 2 порядку № 100 було викладено в новій редакції, яка вже передбачає, що у випадку підвищення посадового окладу працівникам органі держвлади, права на обчислення середньої зарплати, виходячи із підвищення посадових окладів, а п. 10 Порядку № 100, що передбачав право обчислення середньої зарплати з врахуванням коригування на коефіцієнт підвищення, також було виключено вищевказаними змінами.
		У постанові ВС від 28.07.2022 в справі № 260/1144/18 зазначено, що п. 10 Порядку був чинним до 11.12.2020, відтак, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням коефіцієнту підвищення підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин до вказаної дати.
		Аналогічна позиція щодо необхідності застосування коефіцієнту коригування зарплати при підвищенні посадового окладу лише до моменту дії в часі п. 10 Порядку № 100 викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі № 803/746/15.
		Застосовуючи дану позицію суд вважає за необхідне стягнення середнього заробітку за час за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 з 18.08.2020 по 10.12.2020 проводити виходячи із суми середнього заробітку в розмірі 1 550,17 грн за довідкою відповідача № 299 від 08.11.2022, визначеного з коригуванням на коефіцієнт підвищення окладу (1 550,17 грн * 81 робочий день) = 125 563,77 грн, а з 11.12.2020 по 16.08.2022 виходячи із розміру середньоденного заробітку 1 443,64 грн, визначеного у рішенні суду від 17.08.2020 в справі № 140/4837/20 за позовом ОСОБА_1 (1 443,64 грн * 402 робочих днів) = 580 343,28 грн, а всього на загальну суму 705 907,05 грн підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення. 
		При цьому суд застосовує позицію ВС викладену в постанові від 16.04.2020 в справі 260/6583/14, де було зроблено висновок про те, що вимога нового позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, є підставною навіть тоді, коли позивачем в первісному позові про поновлення на посаді, і не заявлялась вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням коригування на коефіцієнт підвищення окладу.
		Згідно з позицією ВС в постанові від 15.02.2019 в справі № 826/6583/14, суми, які суд застосовує для стягнення на користь працівника  середній заробіток за час вимушеного прогулу обраховується судом без відрахування сум податків і зборів. Дані податки і збори підлягають відрахуванню при виплаті працівникові розрахованих сум за судовим рішенням.
		Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, перевіривши наявні в справі докази, вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення. 
		Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
		Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву задовольнити частково.
		Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 18.08.2020 по 16.08.2022 у розмірі 705 907,05 грн (сімсот п`ять тисяч дев`ятсот сім гривень 05 копійок).
		В решті позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ). 
		Відповідач: Міністерство юстиції України (01001; м. Київ, вул. Архітектора Городоцького, 13; код ЄДРПОУ 00015622)
		 
		Суддя С.Ф. Костюкевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...