Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/3278/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2023. Зареєстровано: 03.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2023.
Дата набрання законної сили: 18.05.2023 (частково)
Результат оскарження 18.05.2023 Запорізький апеляційний суд: скасовано вирок частково з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/332/108/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022080020000258

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                
		Заводський районний суд м. Запоріжжя 
		вул. Лізи Чайкіної 65, м. Запоріжжя, 69106
		тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
		 
		Справа № 332/3278/22
		Провадження № 1-кп/332/108/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 березня 2023 р.м. Запоріжжя 
		Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого судді:                         ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання:         ОСОБА_2 ,
		прокурора:                                 ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого:                         ОСОБА_4 ,
		захисника:                                 ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022080020000258 від 22.08.2022 відносно
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні трьох малолітніх дітей, проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, - 
		обвинуваченого за ч. 4 ст. 408 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України воєнний стан в Україні продовжено до 23 серпня 2022 року.
		Згідно ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» стрілець 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
		Відповідно до ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
		10.03.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 6 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та останній приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		Так, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
		16.06.2022 (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе), діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , самовільно залишив місце несення служби, яка на той час дислокувалась неподалік населеного пункту АДРЕСА_2 .
		Реалізуючи свої злочинні наміри, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_4 з 16.06.2022 по 04.11.2022 не з`явився на службу та 04.11.2022 самостійно прибув до правоохоронного органу.
		При цьому поважних причин для не з`явлення на службу солдат ОСОБА_4 не мав, в тому числі у хворобливому стані, який би перешкоджав проходженню ним військової служби, не перебував, час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та вживав алкогольні напої.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, у скоєному щиро розкаявся. Пояснив, що майже з перших днів збройної агресії рф боронить Україну. Наприкінці березня минулого року мав вогнепальне осколкове поранення правого стегна. Після лікування продовжив військову службу. У подальшому, під час несення служби, погіршився стан поранення, яке потребувало хірургічного втручання. Був на лікарняному повторно. Мусив був повернутися до частини 16 червня минулого року. Через збіг сімейних обставин (померла колишня дружина, планував оформити опіку малолітньої доньки від попереднього шлюбу на теперішню дружину, недоліковане поранення) не з`явився до місця несення служби, мав проблеми з алкоголем. Прийшовши до тями, добровільно звернувся до правоохоронних органів. Щиро кається у скоєному, просить дати шанс продовжити захищати Батьківщину.
		Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
		Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 408 КК України.
		Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному кримінальному правопорушенні, що полягає у критичній оцінці обвинуваченого своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
		Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, особу винного, який є військовослужбовцем, його вік, сімейний стан - одружений, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх дітей від нового шлюбу: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стан здоров`я (поранення, пов`язане з проходженням військової служби), який під наглядом лікаря нарколога та психіатра не перебуває, згідно службової характеристики та характеристики з місця проживання зарекомендував себе із задовільної сторони, обставину, яка пом`якшує покарання щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжують, те, що обвинувачений раніше не судимий, у зв`язку з чим, суд доходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		При вирішенні питання про можливість на підставі вироку суду звільнити обвинуваченого від відбування покарання, суд перш за все враховує внормовані статтею 75 КК України підстави звільнення від відбування покарання, відповідно до якого, суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання при призначенні, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
		Перешкоди для застосування згаданого інституту звільнення від відбування покарання за формальними критеріями, що передбачені статтею 75 КК України, щодо ОСОБА_4 відсутні.
		Наведені судом пом`якшуючі покарання обставини і дані про особу винного є цілком сприятливими для прийняття такого рішення.
		Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі ст. 61 Конституції, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
		З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.
		Застосування згаданого інституту звільнення від відбування покарання, яке, як зазначено, має бути індивідуальним щодо кожної особи, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання.
		Наведені міркування дають суду підстави дійти висновку про недоцільність застосування до обвинуваченого за вироком найбільш суворого заходу примусу, без надання особі можливості виправлення без ізоляції від суспільства.
		Невжиття ж звільнення від покарання з випробуванням лише з мотивів тяжкості вчиненого злочину та суворості передбаченого за нього покарання є таким, що суперечить засадам кримінального провадження, які проголошують верховенство права, законність, справедливість.
		Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд - 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.
		Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 зобов`язання:
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши останнього з під варти в залі суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...