Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/2915/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2023. Зареєстровано: 03.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2023.
Дата набрання законної сили: 02.03.2023
Номер судового провадження: К/9901/45915/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 березня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 807/2915/14
		адміністративне провадження № К/9901/45915/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Мороз Л.Л.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Рибачука А.І., 
		 
		розглянувши в порядку попереднього розгляду у касаційному порядку адміністративну справу № 807/2915/14 за позовом ОСОБА_1 до Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області, Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (головуючий-суддя Рейті С.І., судді: Гаврилко С.Є., Шешень О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (головуючий-суддя Гудим Л.Я.,  судді: Шинкар Т.І., Святецький В.В.),
		в с т а н о в и в :
		У вересні 2014 року звернулася до суду з даним позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Калинича І.В. про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №12050476;
		- зобов`язати Державну реєстраційну службу України вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В», згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 02 червня 2008 року на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_2 ;
		- зобов`язати Іршавське районне управління юстиції ГУЮ у Закарпатській області в особі державного реєстратора Калинича І.В. розглянути заяви від 24 березня 2014 року та від 28 березня 2014 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у порядку та строки, встановлені Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 грудня 2011 року №3502/5. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилалась на те, що рішенням апеляційного суд Закарпатської області від 21 травня 2013 року, яке набрало законної сили                                   21 травня 2013 року, (у справі №705/3247/12) визнано незаконним та скасовано видане на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 02 червня 2008 року на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по                                АДРЕСА_1 в частині господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В». 
		Позивач тричі (24, 28 та 31 березня 2014 року) зверталась до Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та просила скасувати державну реєстрацію вищевказаних споруд. Однак рішенням від 31 березня 2014 року №12050476 позивачу відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
		Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня                         2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не було надано державному реєстратору документів, необхідних у випадку неспівпадіння особи заявника та суб`єкта речового права (особи, за якою зареєстроване право), отже приймаючи рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2014 року №12050476, державний реєстратор діяв відповідно до норм чинного законодавства, в межах своєї компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, а тому відсутні підстави для його скасування. 
		Крім того, суди зазначили, що ні Державна реєстраційна служба України (яка існувала на момент виникнення спірних відносин), ні Міністерство юстиції України (як правонаступник Державної реєстраційної служби України) не мають повноважень щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію майна чи споруд, перевіряти чи скасовувати рішення прийняті державним реєстратором 
		Не погодившись із судовими рішення попередніх інстанції, ОСОБА_1 просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року відкрито провадження у справі.
		У відзивах на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - Дубровська О.М. та Іршавська районна державна адміністрація просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Суд, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов наступного висновку.
		Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області                                від 21 травня 2013 року визнано незаконним та скасовано видане на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 02 червня                        2008 року на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по                                         АДРЕСА_1 в частині господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В».
		З метою виключення запису про державну реєстрацію вказаного нерухомого майна, позивач зверталась до Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції із заявами про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Калинич І.В. від 31березня 2014 року №12050476 відмовлено    у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі п.п. 2.15.1 п. 2.15 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесених записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого  наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 грудня 2011 року №1429/20167 (із змінами) у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі, не подано документи, що посвідчують особу - суб`єкта речового права, копію реєстраційного номера облікової картки платника податку - суб`єкта речового права, документи, що підтверджує повноваження особи заявника.
		Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються  Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV  «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-ІV).
		Відповідно до частини першої  статті 2 Закону № 1952-IV  державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Державна реєстрація прав є  обов`язковою.  Інформація  про права  на  нерухоме  майно  та  їх  обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (частина перша  статті 3 Закону № 1952-IV).
		Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (пункт 1 статті 8 Закону № 1952-IV).
		У державній реєстрації    прав    та    їх    обтяжень    може    бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом,    або    не    дають    змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (пункт 4 частина 1 статті 24 Закону № 1952-IV). 
		Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень (частина третя статті 24 Закону № 1952-IV).
		Процедуру прийняття і розгляду заяв про внесення змін до запису та заяв про скасування запису Державного  реєстру речових прав на нерухоме майно,  перелік  документів, необхідних для внесення змін до запису та скасування запису Державного реєстру прав,  права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначає Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до запису та заяв про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/05 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1429/20167 (далі - Порядок № 3502/05).
		Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 3502/05 заінтересована особа ,у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав - особа, відомості про яку містяться у відповідному записі Державного реєстру прав.
		Пунктами 2.1, 2.3, 2.5 Порядку № 3502/05 передбачено, що для внесення змін до записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
		Судами встановлено, що із заявою про внесення змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 березня 2014 року звернулася ОСОБА_1 , однак суб`єктом речового права зазначено ОСОБА_2 . Крім того, до заяви було додано копію паспорта та копію ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , а також квитанцію і копію нотаріально посвідченого рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 травня 2013 року.
		Згідно з пунктом 2.5. Порядку № 3502/05 для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв`язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права, інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов`язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.
		Відповідно до пункту 10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня                    2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), заявник під час подання заяви особисто пред`являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу.
		Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.
		У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред`являється документ, що підтверджує її повноваження, та подається його копія, засвідчена в установленому порядку.
		Форми заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і вимоги до їх заповнення затверджені наказом Міністерства юстиції  від 17 квітня 2012 року № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов`язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема форма заяви про внесення змін до запису Державного реєстру прав.
		Встановивши, що позивачем не було надано державному реєстратору документів, необхідних у випадку неспівпадіння особи заявника та суб`єкта речового права (особи, за якою зареєстроване право), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2014 року №12050476, державним реєстратором прийняте відповідно до норм чинного законодавства, в межах своєї компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, а тому відсутні підстави для його скасування. 
		Крім того, згідно з пунктом 2.6 Порядку № № 3502/05 підставою для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.
		Абзацом першим пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого  Постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141) закріплено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		Таким чином, діючим законодавством передбачено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.
		З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин положення абзацу другого пункту 41 Порядок               № 1141, оскільки законодавством чітко передбачено процедуру прийняття і розгляду заяв про скасування запису Державного  реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення змін до запису та скасування запису Державного реєстру прав,  права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками  зазначеної процедури, а також форми заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і вимоги до їх заповнення.
		Крім того, статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).
		Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23 червня                 2011року № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня                    2011 року № 759/19497, у складі головних управлінь юстиції діють реєстраційні служби, які є структурними підрозділами головних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби та підпорядковані безпосередньо Укрдержреєстру.
		Згідно із пунктом 2 Порядку №868 державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
		Таким чином, суди вірно зазначили, що Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не має повноважень щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію майна чи споруд, перевірки чи скасування рішення прийняті державним реєстратором, оскільки за приписами статті 8 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», це повноваження органу державної реєстрації прав.
		Відповідно до  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові  суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального  закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
		За змістом  статті 350 КАС України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями  139,  341,  345,  349,  350,  356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик   А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...