Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/2322/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2023. Зареєстровано: 03.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2023.
Дата набрання законної сили: 03.04.2023
Номер судового провадження: 1-кп/456/116/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022142130000182

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/2322/22
		Провадження № 1-кп/456/116/2023
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		03 березня 2023 року                        місто Стрий
		 
		   Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		   головуючого судді     ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря  ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12022142130000182 від 01.07.2022р., стосовно
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, інваліда другої групи, неодруженого, із середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, 
		за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
		прокурора:                 ОСОБА_4 , 
		захисника:                 ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого:             ОСОБА_3 , 
		потерпілої:                 ОСОБА_6 , -
		 
		встановив:
		 
		30.06.2022 року, близько 11:00 години, ОСОБА_3 , перебуваючи на узбіччі вул..Зарічної, навпроти будинку №60, що в селі Голобутів Стрийського району Львівської області, зустрів ОСОБА_6 , де в цей час між ними виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
		В подальшому, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_6 , та з метою спричинення їй тілесних ушкоджень, умисно стиснув останню двома руками за шию, після чого наніс удар правою рукою в обличчя потерпілої.
		Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді садна на шиї та нижній щелепі справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи є легким тілесним ушкодженням.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України  умисне спричинення легкого тілесного ушкодження.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , вину у заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілій визнав та пояснив, що дат і часу вчинення правопорушення не пам?ятає, дійсно в нього з ОСОБА_6 , був перед тим словесний конфлікт, під час якого він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 , а саме тримав двома руками за шию і вона «харчала» і тоді він її відпустив. Все це тривало 1 хвилину. Сама подія відбулась швидко на узбіччі дороги с. Голобутів навпроти будинку свідка. Вважає, що поступив неправильно, в нього грошей не має, отримує тільки пенсію 2300 грн., винен в магазині гроші тому в позові просить відмовити.
		Потерпіла ОСОБА_6 , в судовому засіданні показала, що 30.06.2022 о 11 год. йшла з автобуса в с. Голобутів додому. По дорозі зустріла ОСОБА_3 , біля повороту до свого будинку. Подія відбулася навпроти будинку АДРЕСА_1 . Обвинувачений підійшов до неї та махнув її рукою по обличчі, зловив за шию і душив, казав, що вб`є. Вона вирвалась та втекла. Про причини конфлікту, їй не відомі. Обвинувачений доводиться їй двоюрідним братом. Дана подія тривала десь 2-3 хвили. Потім, після події подзвонила до поліції. Позовні вимоги просила задоволити оскільки, не могла після події спати, спала сидячи, до сих пір болить правий бік і вживає обезболюючі. Просить заборонити обвинуваченому до неї підходити.
		Суд вважає, що факт скоєння правопорушення та винність обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України підтверджується наступними доказами, які суд, керуючись законом, оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Свідок ОСОБА_7 ,приведена судомдо присяги,показала, що обвинувачений є його сусідом. Літом, перебувала в хаті і почула крик потерпілої  «що робиш?, відпусти!». Бачила цей конфлікт через вікно, обвинувачений тримав потерпілу за правий бік і вона виривалась та втекла. Він підняв камінь і казав, що вдарить, потім через 25 хв., була поліція. Сама подія тривала до хвилини і відбулася на АДРЕСА_1 .. У потерпілої, яка прийшла після приїзду поліції була кров під носом, подряпини на шиї справа. Початку конфлікту не бачила.
		Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 30.06.2022 внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України по заяві ОСОБА_6 . 
		Згідно рапорту телефонного повідомлення від 30.06.2022, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що на лінію 102, надійшло повідомлення, від ОСОБА_6 , що 30.06.2022 о 11 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , її сусід ОСОБА_3 , наніс тілесні ушкодження, намагався душити. 
		Згідно рапорту телефонного повідомлення від 30.06.2022, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що на лінію 102, надійшло повідомлення з Стрийської ЦРЛ, про те що в супроводі працівників поліції, доставлено ОСОБА_6 , Д/З: забійне осадження шиї з переходом на нижню щелепу. 
		Згідно заяви ОСОБА_6 , дослідженої в судовому зсіданні, вбачається, що 30.06.2022 ОСОБА_6 , звернулась до Стрийського РУП із заявою, про те, щоб прийняти міри до її двоюрідного брата ОСОБА_3 , який 30.06.2022 о 11 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , наніс їй тілесні ушкодження, душив за шию, лаявся нецензурними словами. 
		Згідно протоколу огляду місця події від 08.07.2022, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що місце вчинення правопорушення є частина узбіччя центральної дороги в с. Голобутів Стрийського району Львівської області. 
		Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 08.07.2022, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 , відтворила та показала, як, та за яких обставин, 30.06.2022 отримала тілесні ушкодження.
		Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.07.2022, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , в приміщенні Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, показав, при яких обставинах ним було нанесено потерпілій ОСОБА_6 , тілесні ушкодження. 
		Згідно висновку судово-психіатричного експерта №271 від 20.07.2022, дослідженого в судовому засіданні, вбачається що ОСОБА_3 , під час інкримінованих йому дій, тяжким психічним розладом не страждав, виявляв ознаки резидуальної шизофренії. Наявні у нього розлади в мисленні, емоційно-вольовій сфері та специфічні зміни особистості мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішень, передбачення наслідків своїх діянь, здатність регулювати свою поведінку у досліджуваній ситуації. Тому, під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_3 не був здатний повного мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Клінічних ознак наркоманії чи хронічного алкоголізму у ОСОБА_3 не виявлено. Лікування від наркоманії чи хронічного алкоголізму не потребує.
		Згідно висновку експерта №63 від 01.07.2022, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи, у ОСОБА_6 , 1971р.н., виявлено садно на шиї та нижній щелепі справа, яке могло утворитись від дії тупого твердого предмета, малоймовірне його утворення в момент падіння з висоти власного росту, в тому числі з прискоренням, по давності причинення може відповідати даті 30.06.2022 і за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження. 
		Суд вважає, що надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені уст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування уКПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
		Згідно постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 701/613/16-к обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину".
		Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
		Відповідно дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно дост. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до позиції ВС/ККС, висловленої впостанові від 11.02.2020 р. у справі № 761/33311/15-к,під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як-от: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.
		За змістомстатей 86-87 КПК України, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.
		Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.
		Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати на наступне.
		Показання потерпілої ОСОБА_6 , суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, який чітко вказувала в своїх поясненнях, як на досудовому слідстві так і під час її допиту в судовому засіданні та чітко вказувала про обставини кримінального правопорушення, що також підтверджується показами свідка. 
		За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
		Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
		У відповідності дост.17КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи .
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
		Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків, доводи сторони захисту не містять.
		Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченого у вчиненні злочинних дій доведені повністю.
		Дії обвинуваченого  ОСОБА_3 , слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки він спричинив умисне легке тілесне ушкодження. 
		Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно з положеннямист. 66 КК України, суд не встановлено.
		Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого відповідно до положеньст.67 КК України, не встановлено. 
		Обираючи покарання обвинуваченому  ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан його поведінки, у вчиненому розкаявся, раніше не судимого, за місцем проживання характеризується позитивно, позицію потерпілого, яка просить суд зобов?язати обвинуваченого не наближатися до неї, і вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкцій статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення. 
		Підстав для застосування вимогст.69 КК Українисудом не встановлено.
		 
		Згідно з положенням п. 7 ч. 1ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.
		Відповідно до ч. 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		ОСОБА_6 , заявлено цивільний позов до  ОСОБА_3 , в якому потерпіла зазначала, що них з відповідачем виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 , схопив її за шию та почав душити, після чого наніс удар рукою в обличчя, спричинивши тілесні ушкодження. Зважаючи на вказане, вона була змушена звернутись до лікарів, та перебувати на амбулаторному лікуванні.
		Отже такими протиправними діями відповідача спричинена моральна шкода.
		Моральна шкода полягає в тому, що в наслідок побоїв, нанесених відповідачем, позивач тривалий час відчуває постійний біль в голові. Моральну шкоду оцінює в 5 000 гривень. Крім того просила стягнути витрати на правову допомогу. 
		Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставіст. 1166 ЦК Українинастає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.
		Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Вирішуючи по суті поданий потерпілим цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.
		Відповідно до ч. 2ст. 23 ЦК Україниморальна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Частиною 3статті 23 ЦК Українивстановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Оцінюючи в сукупності обставини справи, суд вбачає очевидним й таким, що не підлягає доказуванню, те, що будь-якій людині в силу її природи властиво переживати душевні страждання через порушення особистої недоторканості, відчуття фізичного болю, усвідомлення наявності тілесних ушкоджень та їх наслідків. Не є виключенням з цього правила й потерпілі, яка вочевидь зазнали душевних страждань у зв`язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень.
		Суд також приймає доводи потерпілої про те, що вона змушена вживати відповідних заходів для відновлення свого фізичного та психоемоційного стану, а тому самий факт завдання потерпілій моральної шкоди суд вважає доведеним.
		Потерпіла оцінила завдану моральну шкоду на суму 5000,00 грн. Разом із тим, суд приходить до висновку, що сума компенсації моральної шкоди у таких розмірах потерпілими обґрунтована не повною мірою.
		Глибина фізичних страждань потерпілих, на думку суду, є відчутною, але не критичною, оскільки завдання йому легких тілесних ушкоджень хоч і вплинуло на його стан здоров`я та самопочуття, проте не спричинило тривалого розладу здоров`я, та до втрати працездатності.
		Визначаючи ступінь вини заподіювача, суд визначив, що порушення є умисним, оскільки обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечних характер свого діяння.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував матеріальний стан відповідача, який не має постійного джерела доходів.
		Таким чином, виходячи із вищезазначеного, беручи до уваги характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий, характер та локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, повинен бути встановлений судом на рівні 2000 грн. З огляду на вказане цивільний позов суд задовольняє частково.
		Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 118 КПК Українидо процесуальних витрат, в тому числі, належать витрати на правничу допомогу.
		Згідно із п. 3 ч. 1ст. 91 КПК Українивид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат належать до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		За змістом ч. 1ст. 124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Відповідно до ч. 1ст. 126 КПК Українисуд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Таким чином, витрати на правову допомогу потерпілій, яка водночас є цивільним позивачем, відповідно до вищезазначених вимогКПК України, підлягають стягненню із обвинуваченого.
		Вирішуючи питання про розмір судових витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
		Згідно ч.ч. 1, 5ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати,пов`язані з розглядом справи,покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно з ч. 3 цієї статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З огляду на вказані норми законодавства та надані цивільним позивачем докази, суд вважає обґрунтованою вимогу потерпілого покласти на обвинуваченого витрати, понесені на оплату правової допомоги, оскільки ці вимоги узгоджуються із змістом ч. 1ст. 124 КПК України, а витрати підтверджуються наданими потерпілим документами. 
		Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувались.
		Запобіжний захід не обирався.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Долю речових доказів суд вирішує згідно зст. 100 КПК України.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.100,128,369,370,373,374,376,395 КПК України, ст.49,74 КК України суд, -
		ухвалив:
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 125 КК Українита призначити покарання у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.. 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 накористь ОСОБА_6 -2000(двітисячі)грн..,моральної шкодита витратна правовудопомогу врозмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
		В решті частині цивільний позов залишити без задоволення.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		 
		Суддя    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...