Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/7415/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Порушення правил водіння або експлуатації машин.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2023. Зареєстровано: 04.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2023.
Дата набрання законної сили: 08.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/185/288/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022170030000254

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Єдиний унікальний номер справи 185/7415/22
		Провадження № 1-кп/185/288/23
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 лютого 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді                                  ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану в залі суду в м.Павлограді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022170030000254 від 05.06.2022 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Синельникове Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця строкової служби, стрільця-радіотелефоніста 3 відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, 
		за участю:
		прокурора                                         ОСОБА_4 , 
		представника потерпілої                        адвоката ОСОБА_5 ,
		потерпілої                                          ОСОБА_6 
		представника цивільного відповідача                  ОСОБА_7 , 
		захисника                                         адвоката ОСОБА_8 , 
		обвинуваченого                                 ОСОБА_3 , -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		18.05.2021 року обвинуваченого  ОСОБА_3  призвано на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1  від 19.05.2021 року №126 обвинуваченого ОСОБА_3  було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1  від 10.12.2021 року №316 обвинуваченого ОСОБА_3  призначено на посаду водія-санітара медичного пункту батальйону оперативного призначення. Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.06.2022 року №117 обвинуваченого ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця-радіотелефоніста 3 відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 . 10.12.2019 року обвинувачений ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набув права керування транспортними засобами категорії «А, В, С», посвідчення водія НОМЕР_2 .
		05.06.2022 року приблизно о 17.02 годині обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , рухаючись по вул.Дніпровській м.Павлограді в напрямку мосту через річку Вовчу м.Павлограда, в районі перехрестя з пров.Берестовим м.Павлограда здійснив наїзд на пішохода потерпілого ОСОБА_9 , який перетинав проїжджу частину вул.Дніпровської м.Павлоград справо наліво по пішохідному переходу на дозвільний «зелений» сигнал світлофору, не застосував своєчасних заходів до зниження швидкості та зупинки перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) на заборонний «червоний» - сигнал світлофору, продовжив рух, та здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_9 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, що призвели до його смерті. 
		Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.1.5, п.п. «е» п. 8.7.3., п. 8.10 Правил дорожнього руху України в яких зазначено:
		п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».
		п.п. «е» п. 8.7.3. «Червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух».
		п. 8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.».
		Порушення п.п. «е» п. 8.7.3., п. 8.10. Правил дорожнього руху України обвинуваченим ОСОБА_3 знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у у вигляді: чотирьох саден в області лівого ліктьового суглобу, трьох саден в області правого ліктьового суглобу, садна-подряпини та шкіряних ран лівої половини грудної клітини, осаднення та синця в поперековій області зліва з переходом на верхній зовнішній та внутрішній квадранти лівої сідниці, садни в області обох наколінників, садни правого стегна в нижній третині по задньо-внутрішній поверхні, крововиливів в м`які покрови голови в потиличній області, крововиливів в м`які покрови голови в скроневих областях з обох сторін з просоченням скроневих м`язів, велико вогнищевих, субарахноїдальних крововиливів потиличних долей обох півкуль, скроневих долей лівої та правої півкулі, по випуклій поверхні півкуль, частково з переходом на основу, ізольованого лінійного перелому чешуї потиличної кістки справа та поперечного лінійного перелому який проходить по пірамідкам скроневих кісток з обох сторін через «півневий гребінь», крововиливів у судинного пучка серця та у кореня легенів, більш зліва, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення та як такі, що призвели до смерті потерпілого.
		 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.415 КК України, як порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило загибель потерпілого.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою провину визнав частково, суду повідомив, що 05.06.2022 року він, проходячи військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , керував автомобілем «УАЗ» та перевозив вантаж та особовий склад з м.Підгороднє до м.Павлограду Дніпропетровської області. В кабіні знаходився старший машини ОСОБА_10 . Вказаним автомобілем він управляв на протязі останніх двох місяців. Швидкість руху автомобіля була 40-50 км/год. По вул.Дніпровській м.Павлограда він рухався в лівій смузі. Перед перехрестям, де відбулось ДТП, його обігнав джип, який став одразу гальмувати. Він також застосував гальма, проте вони не спрацювали. Він перестроївся в праву смугу руху, продовжив тиснути на педаль гальм. На пішохідному переході він побачив потерпілого, який в його бік не дивився та був в навушниках. Він повернув кермом вліво, щоб об`їхати пішохода, проте потерпілий не зупинився, і в цей момент відбулось зіткнення лівої передньої частини автомобіля з тілом потерпілого ОСОБА_9 . Автомобіль не одразу зупинився. Після зупинки він не зміг допомогти потерпілому, оскільки на нього напали перехожі. У скоєному розкаюється, просив вибачення у потерпілої ОСОБА_6 , перерахував в якості компенсації завданої шкоди грошові кошти по 15000 гривень кожній з потерпілій. 
		 
		Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що очевидцем подій вона не була. В день загибелі сина вона з ним спілкувалась по телефону, він проходив службу в ЗСУ. Пізніше цього дня їм подзвонили та сповістили, що син помер. Вона зателефонувала братові, який також військовослужбовець. Брат підтвердив смерть сина та вислав їм відеозапис, на якому зафіксований наїзд на сина на пішохідному переході. При визначені покарання обвинуваченому ОСОБА_3 просить не позбавляти його волі, оскільки це вже не поверне сина. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтвердив складені ним висновки за результатами проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу та судової автотехнічної експертизи. Під час проведення судової автотехнічної експертизи він не переглядав відеозапису з камер міського відеоспостереження, на яких зафіксований момент наїзду на пішохода обвинуваченим. Йому для надання висновку було цілком достатньо тих об`єктивних даних, які містились в постанові слідчого та наданих матеріалах кримінального провадження. Аналіз дій пішохода не вимагає спеціальних знань в області судової автотехнічної експертизи і може бути виконаний безпосередньо органами суду. Наїзд на пішохода відбувся на регульованому пішохідному переході, коли обвинуваченому був заборонений проїзд. Це пряме порушення ПДР, що стало причиною ДТП. При дослідженні технічного стану автомобіля «УАЗ 39094» гальмівна система транспортного засобу не розбиралась, дослідження проводилось експериментальним шляхом: він, перебуваючи за кермом автомобіля, розганявся, а потім застосовував гальма. Гальмівна система та система рульового керування знаходились у працездатному стані, ніяких несправностей не було виявлено.
		 
		Судом були досліджені наступні письмові докази та прийняті процесуальні рішення. 
		 
		Витяг з кримінального провадження №62022170030000254 щодо внесення 05.06.2022 року Третім СВ (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у м.Полтаві, відомостей до ЄРДР про наїзд 05.06.2022 року автомобілем НГ України під керуванням військовослужбовця строкової служби ОСОБА_3  при перетині дороги по пішохідному переході на зелений сигнал світлофору в районі буд. АДРЕСА_2  на потерпілого  ОСОБА_9 , який був госпіталізований каретою швидкої допомоги, але помер від отриманих травм по дорозі до лікарні /т.1 а.п.214/. 
		Постанова про визначення групи слідчих від 05.06.2022 року, якою доручено проведення досудового розслідування слідчим третього СВ (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві в кримінальному провадженні за фактом наїзду військовослужбовцем на потерпілого ОСОБА_9 , що призвело до його смерті /т.1 а.п.216-217/. 
		Постанова заступника керівника Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону області від 05.06.2022 року про визначення групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурора у кримінальному провадженні за ч.1 ст.415 КК України /т.1 а.п.219/.
		Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.06.2022 року, відповідно до якого місцем пригоди є ділянка дороги по вул.Дніпровська в районі будинку№46 м.Павлограда. Проїзна частина: горизонтальна ділянка, покриття дороги сухе, чисте, асфальтобетонне, вістуні будь-які пошкодження. Ділянка шляху призначена для руху в обох напрямках, присутня дорожня розмітка, наявні дорожні знаки, світлофор, що регулюють рух. Огляд проводився у світлу пору доби. Наявна камера відеоспостереження на світлофорі. На місці пригоди виявлений автомобіль марки «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , з пошкодженнями у вигляді вм`ятин, помітним відшаруванням лакофарбового покриття передньої частини кузову в районі лівої фари, розбито скло лівої фари та лампочка. На дорожньому полотні виявлені сліди шин та осип скла, сліди РБК. До протоколу додана схема місця ДТП, на якій графічно зображені розташування транспортного засобу після пригоди та наявні сліди кримінального правопорушення. Під час огляду було вилучено автомобіль марки «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 ,, який поміщено на штрафмайданчик /т.1 а.п.220-231/.
		Протокол огляду трупа від 05.06.2022 року, згідно якого в кареті швидкої допомоги на території міської лікарні був оглянутий труп потерпілого ОСОБА_9 , виявлені та зафіксовані виявлені тілесні ушкодження на тілі трупу /т.1 а.п.232-236/
		Роздруківка з газоаналізатора «Драгер» про проведення огляду на стан сп`яніння, згідно якого 05.06.2022 року о 18.34 годині поліцейським за допомогою алкотестеру було оглянуто обвинуваченого ОСОБА_3 та ознак алкогольного сп`яніння не виявлено. Аналогічний висновок складений лікарем при огляді обвинуваченого ОСОБА_3 в лікарні за допомогою газоаналізатора «Алкофор 307», взяті біологічні зразки /т.1 а.п.239/.
		Постанова слідчого від 05.06.2022 року про визнання речовим доказом автомобіля марки «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , та передачу цього доказу на зберігання до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області /т.1 а.п.242-243/, на який ухвалою слідчого судді накладений арешт від 08.06.2022 року /т.1 а.п.246/.
		Відповідь директора КП «Павлоград - Світло» ПМР від 22.06.2022 року, згідно якого станом на 05.06.2022 року світлофорний об`єкт на перехресті вул.Дніпровська з провул.Берестовий м.Павлограда працював у справному режимі /т.1 а.п.248/.
		Витяги з наказів командира ВЧ НОМЕР_1 :
		- №126 від 19.05.2021 року про зарахування до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 з 18.05.2021 року /т.2 а.п.1/;
		- №316 від 10.12.2021 року про призначення солдата ОСОБА_3 на посаду водія-санітара медичного пункту батальйону оперативного призначення ВЧ НОМЕР_1 /т.2 а.п.2/;
		- №117 від 06.06.2022 року про призначення солдата ОСОБА_3 на посаду стрільця-радіотелефоніста 3 відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 /т.2 а.п.3/.
		Копія військового квитка обвинуваченого та посвідчення водія /т.2 а.п.4, 7/.
		Наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.05.2022 року про закріплення водіїв за автомобілями ВЧ, згідно п.66 якого за автомобілем «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , закріплений обвинувачений ОСОБА_3 /т.2 а.п.11-19/.
		Інвентарна картка обліку автомобіля «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , який був переданий 31.12.2021 року на баланс ВЧНОМЕР_1 /т.2 а.п.20/.
		Витяг з книги інструктажів водіїв ВЧ НОМЕР_1 , згідно якого 05.06.2022 року було проведено інструктаж з обвинуваченим ОСОБА_3 /т.2 а.п.21-23/. 
		Копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, відповідно до якого 27.07.2021 року був оглянутий автомобіль «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , та визнаний технічно справним транспортним засобом /т.2 а.п.24/
		Витяги із наказів командира ВЧ НОМЕР_4 про призначення на посаду для проходження військової служби потерпілим ОСОБА_9 /т.2 а.п.25-26/.
		Лист виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 14.06.2022 року про надання інформації з камер відеоспостереження, які розташовані на перехресті вул.Дніпровська та пров.Берестовий (в районі буд.46) м.Павлограда за період часу з 16.30 години до 17.10 години 05.06.2022 року на запит слідчого /т.2 а.п.29/.
		Протокол огляду від 21.06.2022 року, згідно якого під час проведення досудового розслідування був оглянутий автомобіля «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , зафіксовані пошкодження передньої частини автомобіля зліва, розбита ліва фара, стан коліс та ліхтарів /т.2 а.п.66-72/.
		Протокол огляду від 23.06.2022 року, відповідно до якого об`єктом огляду були відеофайли, надані з камер зовнішнього спостереження від 05.06.2022 року. На відео зображено перехрестя вулиці Дніпровської з провулком Берестовим м.Павлограда. О 17.02 годині до пішохідного переходу підходить потерпілий ОСОБА_9 , через 12 секунд на світлофорі за напрямком руху автомобіля «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , увімкнувся заборонний «червоний» сигнал, в кадрі з`являється позашляховик «Nissan» чорного кольору. На відмітці часу «17:02:40» на відеозаписі з`являється автомобіль «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , який рухається по середині між смугами в попутному напрямку. На відмітці часу «17:02:42» потерпілий ОСОБА_9 починає перетинати проїжджу частину вул.Дніпровської по пішохідному переходу на дозвільний «зелений» сигнал світлофора. Через секунду (відмітка часу «07:02:43») автомобіль «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , здійснює наїзд на потерпілого ОСОБА_9 на пішохідному переході і через секунду зупиняється за перехрестям /т.2 а.п.73-79/
		При перегляді відеозапису в судовому засіданні судом був встановлений аналогічний механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди 05.06.2022 року під час наїзду на потерпілого ОСОБА_9 , що був зазначений слідчим в протоколі слідчої дії.
		Постанова слідчого від 23.06.2022 року про визнання речовим доказом відеофайлу, наданого виконкомом Павлоградської міської ради , на якому зафіксований механізм розвитку ДТП, та збереження цього доказу в матеріалах кримінального провадження /т.2 а.п.81-82/.
		Висновок експерта №372 від 27.06.2022 року, відповідно до якого при експертизі трупу ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді
		- зовнішні: чотири садна в області лівого ліктьового суглобу, три садна в області правого ліктьового суглобу, садна-подряпини та шкіряні рани лівої половини грудної клітини, осаднення та синець в поперековій області зліва з переходом на верхній зовнішній та внутрішній квадранти лівої сідниці, садна в області обох наколінників, садно правого стегна в нижній третині по задньо-внутрішній поверхні,
		- внутрішні: крововиливи в м`які покрови голови в потиличній області, крововиливи в м`які покрови голови в скроневих областях з обох сторін з просоченням скроневих м`язів, велико вогнищеві, субарахноїдальні крововиливи потиличних долей обох півкуль, скроневих долей лівої та правої півкулі, по випуклій поверхні півкуль, частково з переходом на основу, ізольований лінійний перелом чешуї потиличної кістки справа та поперечний лінійний перелом який проходить по пірамідкам скроневих кісток з обох сторін через «півневий гребінь», крововиливи у судинного пучка серця та у кореня легенів, більш зліва.
		Вищеописані тілесні ушкодження утворились прижиттєво, безпосередньо перед настанням смерті, від дії тупих твердих предметів, які діяли по ударному механізму з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області, які мали велику масу та діяли з великою швидкістю, такими предметами могли бути виступаючі частини рухаючогося легкового автомобіля та дорожнє покриття з послідуючим падінням з наданим прискоренням та ударі об нього, за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення та як такі, що призвели до смерті потерпілого. Смерть ОСОБА_9 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломами кісток основи черепа, забоєм та набряком головного мозку, що і обумовило безпосередню причину смерті. Вищеописані ушкодження перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, та вони могли утворитись 05.06.2022 року. Згідно трупних явищ, виявлених при експертизі трупу, смерть ОСОБА_9 настала в межах 16-24 годин до початку проведення розтину (09.30 година 06.06.2022 року). При судово-токсикологічному досліджені крові від трупу ОСОБА_9 етиловий спирт та його сурогати не виявлені, встановлена групова приналежність крові потерпілого ОСОБА_9 /т.2 а.п.100-104/.
		Висновок експерта від 23.06.2022 року за результатами судової експертизи технічного стану транспортного засобу «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , згідно якого на момент огляду робоча гальмівна система та система рульового керування знаходились у працездатному стані /т.2 а.п.107-110/.
		Висновок експерта від 19.07.2022 року за результатами судової автотехнічної експертизи, відповідно до якого в даній дорожній ситуації, водію автомобіля «УАЗ 39094» слід було керуватись технічними вимогами пунктів 8.7.3 (е), 8.10 ПДР. З технічної точки зору дії водія автомобілю «УАЗ 39094» невідповідні технічним вимогам пунктів 8.7.3 (е), 8.10 ПДР, знаходились у причинному зв`язку із ДТП. Аналіз дій пішохода не вимагає спеціальних знань в області судової автотехнічної експертизи і може бути виконаний безпосередньо органами суду відповідно до вимог розділу 4 ПДР /т.2 а.п.113-115/.
		 
		Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_3 з іншими доказами - зокрема, показаннями експерта, дослідженими судом протоколами слідчих дій, документами та висновками експертів, які повністю викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд робить висновок про те, що наведені судом докази, окрім показань обвинуваченого, мають характер логічних, послідовних та об`єктивних. Зазначені докази винуватості обвинуваченого є належними, достатніми та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України, тому покладені в основу вироку.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо несправності гальмівної системи транспортного засобу, що стало причиною наїзду на потерпілого, були спростовані в суді:
		- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 та показаннями експерта, згідно яких робоча гальмівна система вказаного автомобіля перебуває в працездатному стані після ДТП. Даний висновок був зроблений експериментальним шляхом - автомобіль приводився в рух, а потім застосовувалась гальмівна система;
		- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.06.2022 року, згідно якого на місці злочину були виявлені сліди гальмування шин автомобіля, яким керував обвинувачений ОСОБА_3 ;
		- записом з камери міського відеоспостереження, на якому зафіксований момент ДТП. Під час наїзду на потерпілого на автомобілі під управлінням обвинуваченого ОСОБА_3 горять стоп-сигнали. Після наїзду на пішохода автомобіль через секунду зупиняється, а не їде далі. Під час руху та наближення до пішохідного переходу швидкість автомобіля під управлінням обвинуваченого ОСОБА_3 зменшується, що також в сукупності свідчить про працездатність гальмівної системи. 
		До вказаних показань обвинуваченого ОСОБА_3 суд відноситься критично, вважає це способом захисту обвинуваченого від висунутого обвинувачення. 
		Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані.
		 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесення його до категорії нетяжких злочинів, ступінь негативних та непоправимих наслідків у вигляді загибелі потерпілого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, за місцем реєстрації та служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, а також активне сприяння обвинуваченим розкриттю кримінального правопорушення .
		Обставиною, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Заявлене прокурором в обвинувальному акті та під час промови в судових дебатах та захисником в якості пом`якшуючої покарання обвинуваченого обставини щире каяття не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. За весь час розгляду обвинувачений визнав своєю провину у вчиненні інкримінованого злочину частково, посилався на відсутність умислу та несправність гальмівної системи на транспортному засобі, намагався тим самим виправдатись. Тому судом не встановлено факту визнання обвинуваченим ОСОБА_3 вчинення злочину. Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в своєму рішенні від 10.06.2020 року в справі №149/1596/16-к. 
		Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		За сукупністю обставин вчинення кримінального правопорушення, ступеня тяжкості, негативних та непоправимих наслідків у вигляді загибелі потерпілого, думки потерпілої ОСОБА_6 , яка не наполягає на суворому покаранні, пов`язаному з позбавленням волі, висновку органу пробації, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, за місцем проживання та служби характеризується позитивно, пом`якшуючої його покарання обставини, відношення обвинуваченого до скоєного, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно застосувати реальне покарання можливе лише з ізоляцією його від суспільства у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції, інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України. 
		Підстави для застосування ст.ст. 69, 75, 76 КК України відсутні.
		Стаття 62 КК України передбачає, що покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
		Тому враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 є військовослужбовцем строкової служби, у зв`язку з призначенням покарання останньому у виді позбавлення волі, враховуючи вимоги ст.62 КК України, обставини кримінального провадження, суд вважає за можливе замінити покарання у виді позбавлення волі останньому на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні.
		Таке покарання буде відповідати ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також здатним сприяти виправленню ОСОБА_3 та попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
		Стаття 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, що також закріплено в ч.2 ст.65 КК України. 
		Благання обвинуваченого перед судом про покарання, не пов`язане з позбавленням волі, не відповідає вимогам кримінального законодавства та встановленим обставинам під час судового розгляду. Жодної обставини, яка у відповідності до вимог КПК, надала можливість застосувати до обвинуваченого більш м`яке покарання, не була встановлена. 
		Запропоноване прокурором застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами до обвинуваченого, яке не передбачене санкцією інкримінованої статті, на думку суду є безпідставним, виходячи з наступного. 
		Частина 2 статті 55 КК України передбачає, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Жодних обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , під час розгляду кримінального провадження не встановлено, останній частково визнав свою винуватість, раніше не судимий, є військовослужбовцем, активно сприяв розкриттю злочину. Законодавцем в ч.1 ст.415 КК України вже передбачена кримінальні відповідальність за порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило загибель потерпілого. Інших тяжких наслідків в результаті дій обвинуваченого ОСОБА_3 не настало. Згідно наказу командира частини обвинувачений ОСОБА_3 переведений з посади водія на посаду стрільця-радіотелефоніста, тому суд вважає можливим збереження за обвинуваченим права керування транспортними засобами. 
		 
		Запобіжний захід до обвинуваченого не застосований.
		 
		Під час проведення досудового розслідування проводились криміналістичні експертизи, на проведення яких згідно довідок було витрачено загалом 2265.36 гривень. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
		Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватий у вчиненні інкримінованого злочину за описаних у вироку обставин, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведених експертиз у розмірі 2265.36 гривень.
		 
		Потерпілою ОСОБА_12 в межах кримінального провадження заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про відшкодування моральної шкоди. Потерпіла просить стягнути з ВЧ НОМЕР_1 в якості компенсації моральної шкоди, пов`язаної з втратою чоловіка, 300000 гривень. В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , під час несення служби спричинив загибель чоловіка ОСОБА_9 . Транспортний засіб, яким керував обвинувачений, під час інкримінованих подій належить ВЧ НОМЕР_1 . У відповідності вимог ст.1187 ЦК України, військова частина, яка володіє на праві оперативного управління закріпленим за ними ГУ Національної гвардії України військовим майном, відповідає за завдану військовослужбовцем шкоду джерелом підвищеної небезпеки. Втрата чоловіка призвела до душевних хвилювань, переживань, почуття суму та усвідомлення того, що чоловіка ніколи не повернути. Його смерть повністю зруйнувала нормальне життя, спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до тепер. Вона була змушена звернутись до лікаря за допомогою, де їй призначили медикаментозне лікування, яке вона приймає з моменту загибелі чоловіка. 
		Потерпілою ОСОБА_6 в межах кримінального провадження заявлено цивільний позов до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа: ОСОБА_3 , - про відшкодування моральної шкоди. Потерпіла просить стягнути з ВЧ НОМЕР_1 в якості компенсації моральної шкоди, пов`язаної з втратою сина, 5000000 гривень. В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , під час несення служби спричинив загибель сина ОСОБА_9 . Транспортний засіб, яким керував обвинувачений, під час інкримінованих подій належить ВЧ НОМЕР_1 . У відповідності вимог ст.1187 ЦК України, військова частина, яка володіє на праві оперативного управління закріпленим за ними ГУ Національної гвардії України військовим майном, відповідає за завдану військовослужбовцем шкоду джерелом підвищеної небезпеки. Втрата сина призвела до душевних хвилювань, переживань. Після смерті сина позивач та її сім`я втратили спокій, життя розділилось на «до» та «після» смерті сина, стан здоров`я позивача, яка є інвалідом, різко погіршився.
		Цивільний відповідач: військова частина НОМЕР_1 , - заявлені позовні вимоги потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_6 про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 300000 гривень та 5000000 гривень, відповідно, не визнали. В обґрунтування своє позиції зазначили, що ВЧ НОМЕР_1 входить в структуру Національної гвардії України, фінансується за рахунок Державного бюджету України. Статтею 1167 ЦК передбачена можливість стягнення моральної шкоди з юридичної особи. Проте в даних правовідносинах, що виникли в результаті інкримінованих дій обвинуваченому ОСОБА_3 , моральна шкода позивачам не завдана безпосередньо діями чи бездіяльністю ВЧ, немає і вини ВЧ, оскільки під час ДТП відповідач не керував діями обвинуваченого ОСОБА_3 , не впливав на його дії. Обвинувачений ОСОБА_3 не перебуває у трудових відносинах з ВЧ, не є працівником чи робітником ВЧ, останній проходить військову службу, тому ст.ст.1167, 1172 та 1187 ЦК України не розповсюджуються на виниклі правовідносини. Крім того, згідно практики ВС при стягненні моральної шкоди необхідно врахувати, що ВЧ НОМЕР_1 є державною організацією, яка фінансується виключно з державного бюджету, не має власних коштів, не є комерційною чи прибутковою організацією. У зв`язку з військовою агресією, введеним воєнним станом існує беззаперечна необхідність використання дуже значної кількості коштів державного бюджету на фінансування військових формувань з метою виконання особовим складом бойових завдань. У відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» потерпілі, як мати та дружина загиблого потерпілого, який на момент загибелі був військовослужбовцем, гарантовано повинні отримати компенсацію від військової частини, де проходив службу потерпілий, у загальному розмірі 15000000 гривень, 1860750 гривень або 1240500 гривень. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, на якому був здійснений наїзд на потерпілого, була застрахована на час подій в страховій компанії «СК Країна», тому страхова компанія також виплачує страхове відшкодування замість відповідача. На підставі викладеного, позивачі, як потерпілі особи, можуть звернутись до страхової компанії та/або безпосередньо до обвинуваченого ОСОБА_3 для отримання компенсації за моральну шкоду. 
		У відповідності вимог ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Частина 3 статті 49 ЦПК України визначає, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
		Так, згідно ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.  Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.  Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
		Після проведення підготовчого судового засіданні в кримінальному провадженні та визначення кола учасників кримінального провадження, зокрема цивільного відповідача, та проведення судового засідання, в якому розпочався судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 по суті, - позивачем ОСОБА_12 14.11.2022 року подану до суду заяву про зміну предмету позову, залучення в якості співвідповідача АТ СК «Країна» та стягнення з цього відповідача моральної шкоди у розмірі 39000 гривень, з ВЧ НОМЕР_1 - різниці між фактичним розміром завданої моральної шкоди і сумою страхового відшкодування. 
		Враховуючи викладені вище норми ЦПК України, які надають право позивачу змінювати предмет позову та залучати співвідповідача до закінчення підготовчого судового засідання, суд розглядає заявлений потерпілою ОСОБА_12 позов саме до ВЧ НОМЕР_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 300000 гривень, оскільки строків та вимог, визначених в ст.ст. 49, 51 ЦПК України, позивачем ОСОБА_12 не дотримано. 
		 
		Як встановлено ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Частиною другою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
		Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.
		Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, код ЄДРПОУ НОМЕР_6, місцезнаходження: АДРЕСА_3, види діяльності: 84.24 діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки /т.1 а.п.148-149, 183-184/. 
		Транспортний засіб «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , на підставі технічного талону серії НОМЕР_5 від 27 листопада 2020 року належить військовій частині НОМЕР_1 /т.1 а.п.152, 187/.
		Обвинувачений ОСОБА_3 перебуває в службових відносинах з ВЧ НОМЕР_1 , про що надані відповідні накази командира ВЧ /т.1 а.п.150-151, 185-186/, на момент подій був закріплений за транспортним засобом «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 /т.1 а.п.155-159, 190-194/.
		Статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» визначено, що за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
		Військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, тому вони несуть відповідальність згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України. Отже, Військова частина НОМЕР_1 , як власник транспортного засобу «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , несе відповідальність за завдану військовослужбовцем, обвинуваченим ОСОБА_3 шкоду внаслідок смерті потерпілого ОСОБА_9 , сина потерпілої ОСОБА_6 та чоловіка потерпілої ОСОБА_12 , та є належним відповідачем у справі.
		 
		Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18) та постанові колегії суддів Першої судової палати КЦС ВС від 26.06.2019 року у справі №375/282/20 (провадження №61-14522св21). 
		 
		Посилання відповідача на наявність права позивачів на отримання грошової компенсації, пов`язаної з загибеллю потерпілого ОСОБА_9 , який був військовослужбовцем, гарантованої Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, - не пов`язане з правовідносинами, що виникли внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_3 та є деліктними зобов`язаннями. Тому доводи представника відповідача з цього приводу судом оцінені критично. 
		 
		Разом з тим, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон №1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. 
		Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого, що закріплено в ст.6 Закону №1961-IV.
		Згідно п.22.1 ст.22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Пункт 27.2 статті 27 Закону №1961-IV визначає випадок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір вказаного виду відшкодування дорівнює 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		У Законі №1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
		Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі №1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
		У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком, шкоди, заподіяної здоров`ю або життю потерпілого - трирічним строком.
		Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону №1961-IV не містять.
		У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону №1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
		 
		Згідно копії полісу №5538051 серії АР від 21.07.2021 року, цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів (ВЧ НОМЕР_1) транспортного засобу «УАЗ 39094, р.н. НОМЕР_3 , застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна», строк дії договору страхування до 21.07.2022 року /т.1 а.п.153, 188/. 
		 
		У даному ж випадку, наявний факт достеменного встановлення вини особи, - вина обвинуваченого ОСОБА_3 у ДТП визнана судом, і вказане беззаперечно породжує обов`язок відшкодування завданої потерпілим особам шкоди, як і встановлено, що ДТП є страховим випадком, що покладає на страховика обов`язок здійснити відшкодування завданої внаслідок ДТП за участі забезпеченого автомобіля третій особі (потерпілій) шкоди.
		Відтак, у даному провадженні пред`явлене обвинувачення та доведеність винуватості ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні безпосередньо пов`язані із пред`явленими цивільними позовами потерпілих у кримінальному провадженні.
		Беззаперечно, учасники судового провадження у даній справі мають різні за характером зобов`язання, як деліктні, так і договірні.
		Кримінальне судочинство не встановлює заборони розглядати цивільний позов у кримінальному провадженні за умови пред`явлення його до юридичних осіб, та за умови існування у учасників провадження різних за характером зобов`язань.
		Проте, кримінальним процесуальним законом не заборонено, при вирішенні цивільного позову, керуватися нормами цивільного законодавства.
		Слід зауважити, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
		Зазначенні зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору або закону, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
		У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди або МТСБУ. Ця особа, хоч і не завдала шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
		Таким чином, потерпілі ОСОБА_12 (дружина потерпілого) та ОСОБА_6 (мати потерпілого), самостійно визначившись з предметом позову та відповідачем, звернулись саме до ВЧ НОМЕР_1, яка у відповідності до вимог ст.1187 ЦК України несе відповідальність у деліктних правовідносинах за дії свого військовослужбовця, обвинуваченого ОСОБА_3 . Проте в межах спеціального закону, який розповсюджується на виниклі правовідносини, треба враховувати наявність обов`язку відшкодування шкоди страховиком (АТ «Страхова компанія «Країна»).
		Розглядаючи заявлені позовні вимоги суд виходить з того, що заявлені позовні вимоги потерпілих необхідно зменшити на суму страхового відшкодування, яка визначена на обох потерпілих у розмірі 78000 гривень (по 39000 гривень на кожну). 
		 
		У пункті 5 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що «Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		 
		З урахуванням викладеного, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, характер, глибину і обсяг фізичних, емоціних, психологічних та душевних страждань, викликаних втратою близької людини, непоправимих наслідків у вигляді загибелі потерпілого, доведеність наявності моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також суд враховує принцип розумності і справедливості, і з урахуванням всього цього вважає можливим стягнути на користь кожної з потерпілих з ВЧ НОМЕР_1 по 200000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. 
		 
		Крім того, потерпілою ОСОБА_6 заявлено вимоги про стягнення з цивільного відповідача ВЧ НОМЕР_1 витрат на правові послуги у розмірі 10000 гривень. В підтвердження заявлених вимог суду надані договір про надання правової допомоги від 10.08.2022 року, укладений між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_5 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.01.2018 року адвоката ОСОБА_5 , меморіальний ордер від 17.10.2022 року оплату послуг по договору про надання правової допомоги у розмірі 10000 гривень /т.1 а.п.81-87/ та детальний опис наданих послуг адвокатом ОСОБА_5 за договором на загальну суму 10000 гривень /т.3 а.п.17/.
		 
		Стаття 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує саме з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Відповідно до ст.120 КПК України до процесуальних витрат законодавцем віднесені витрати на правову допомогу. 
		Згідно визначеного в ст.62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність лише за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Виходячи з викладених норм, витрати на правову допомогу потерпілого підлягають стягненню виключно з обвинуваченого ОСОБА_3 , а не з цивільного відповідача - ВЧ НОМЕР_1 .
		Тому у задоволені заявлених позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 про стягнення витрат на правові послуги з цивільного відповідача необхідно відмовити. 
		 
		Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
		 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.06.2022 року на транспортний засіб «УАЗ 39094, р.н. НОМЕР_3 , був скасований під час досудового розслідування повністю ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09.08.2022 року, даний автомобіль повернутий представнику ВЧНОМЕР_1 /т.2 а.п.97/.
		 
		Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд - 
		 
		У Х В А Л И В :
		       
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, та призначити покарання за ч.1 ст.415 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		 
		На підставі ст.62 КК України  ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки замінити на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки.
		 
		Строк відбування покарання  ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання для відбуття призначеного покарання.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_3 на користь держави вартість проведених експертиз у розмірі 2265.36 гривень.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 Центрального оперативного територіального об`єднання Національної гвардії про стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь  ОСОБА_12 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_6 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
		 
		Речові докази: 
		- відеофайл, наданий виконкомом Павлоградської міської ради, на якому зафіксований механізм розвитку ДТП, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - після набрання вироком законної сили зберігати в кримінальному провадженні;
		- транспортний засіб «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , який переданий на збереження ВЧНОМЕР_1, - після набрання вироком законної сили залишити останнім по приналежності.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...