Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/19447/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2023. Зареєстровано: 04.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2023.
Дата набрання законної сили: 03.04.2023
Номер судового провадження: 1-кп/521/1035/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022080030000196

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                      Справа № 521/19447/22
		                            Номер провадження:1-кп/521/1729/22
		 
		 
		                       В И Р О К
		                        І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   03 березня 2023 року                                            м. Одеса
		 
		   Малиновський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022080030000196 від 16.11.2022 року, за обвинуваченням 
		    ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,уродженця м.Херсон, раніше не судимого, з повною вищою освітою, одруженого, військовослужбовця контрактної служби військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), який перебуває на посаді інспектора 3 комендантської групи комендантського відділення НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , молодшого сержанта, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК 
		 
		                В С Т А Н О В И В :
		   
		    ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем контрактної служби, проходячи її в посаді інспектора 3 комендантської групи комендантського відділення військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 24 лютого 2022 року, діючи умисно, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та приймати участь у бойових діях, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), яка дислокувалась за адресою: м.Херсон, (адреса не зазначається), в умовах воєнного стану, та, як наслідок, ухилився від військової служби до 16 листопада 2022 року, коли був затриманий в порядку статті 208 КПК України. 
		   Органом досудового розслідування дії  ОСОБА_4 кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, а саме як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
		   20.12.2022 року між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої  ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення в повному обсязі. При цьому, сторони погодились на призначення покарання  ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України із застосуванням ст.ст. 53,69 КК України з можливістю перейти до іншого, більш м`якого покарання, не зазначеного у санкції ч.5 ст.407 КК України, у виді штрафу в розмірі 12000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 204000 грн. 
		    Під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення п.п.1-4 ч.4 ст. 474, п.1 ч.3 ст.394, п.1 ч. 3 ст. 424, ст.476 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним.
		   Підписуючи зазначену угоду сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаних кримінальних правопорушень та правовою кваліфікацією за ч.5 ст.407 КК України.
		   Сторони цієї угоди під час підготовчого судового засідання підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		   Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами матеріали, суд дійшов таких висновків.
		   Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України (в редакції, що відповідає даті вчинення кримінального правопорушення).
		   Узгоджене сторонами угоди покарання враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, а також - відсутність обтяжуючих обставин та наявність таких обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, як-то: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		   Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
		   У судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того зазначив, що розуміє надані йому законом права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання. Також просив повернути заставу його дружині, яку було нею внесено під час досудового розслідуування у сумі 208000 грн. та розстрочити йому виплату штрафу, оскільки сума є великою і він готовий сплачувати її частками. 
		    Захисник обвинуваченого у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити  ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання, зазначена угода не порушує прав обвинуваченого, він дійсно визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні ще під час досудового розслідування, сприяв слідству, угоду укладав добровільно без примусу та тиску на нього. При затверджені угоди просив врахувати особу обвинуваченого, який є мололдою людиною, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Також просив задовольнити клопотання обвинуваченого щодо рострочки сплати штрафа та повернути заставу заставодавцю.
		   Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч.4 ст.474 КПК України та виконання вимоги п.п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого  ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
		   Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		   Згідно з п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
		   Відповідно до вимог ст.12 КК України злочин у якому обвинувачується  ОСОБА_4 , відноситься до категорії тяжкого злочину, а тому відповідно до положень п.1 ч.4 ст.469 КПК України між прокурором та обвинуваченим за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.
		   Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.
		   Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		   Суд враховує, що за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого - обвинуваченого.
		   Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
		   В даному кримінальному провадженні наявність суспільного інтересу обґрунтована сприянням у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотнє покарання обвинуваченого, а також добровільним повідомленням деталей вчиненого злочину, забезпечення можливості безпосередньої подальшої участі обвинваченого, який є військовослужбовцем за контрактом, у подоланні збройної агресії під час повномасштабного вторгнення до України.
		   Також, суд бере до уваги, що затвердження угоди істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.
		   Крім того у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає й у попередженні нових кримінальних правопорушень, що забезпечується шляхом призначення справедливого та достатнього покарання у відповідності до загальних засад КК України. Так, за приписами ч.2 ст.65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		     Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника 20 грудня 2022 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого  ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України кваліфіковано правильно, як нез`явлення вчаснона службубез поважнихпричин військовослужбовцем(крімстрокової служби),вчинене вумовах воєнногостану,умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз.
		   Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України, виходячі з наступного.
		   Відповідно до положень ст.4,5 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		   При цьому, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		   В даному випадку наведені положення стосуються можливості застосування положень ст.69 КК України, яка наразі існує в редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2839-IX від 13.12.2022 й виключає призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом у разі засудження, зокрема, за злочини, передбачені ст.407 КК України.
		   Так, сторонами угоди правомірно обумовлено призначення покарання  ОСОБА_4 відповідно до ст.69 КК України із врахуванням вимог ст.53 КК України, а саме, перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, у виді штрафу в розмірі 12000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 204000 грн. в межах можливого розміру штрафу, визначеного ч.2 ст.53 КК України. Суд погоджується, що встановлені судом пом`якшуючі вину обвинуваченого обставини дійсно істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й обумовлюють застосування ст.69 КК України, із врахуванням волі учасників кримінального процесу та особи обвинуваченого.
		   Отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 20.12.2022 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання, передбачене угодою.
		   Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
		    Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого  ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		    Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		   Щодо особи обвинуваченого, то він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є людиною мололдого віку, військовозобов`язвний, позитивно характеризується, критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки (одружений), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
		   Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, із застосуванням ст.ст. 53,69 КК України з можливістю перейти до іншого, більш м`якого покарання, не зазначеного у санкції ч.5 ст.407 КК України, у виді штрафу в розмірі 12000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 204000 грн., є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
		    В підготовчому судовому засіданні захисником та обвинуваченим заявлено клопотання про розстрочення суми штрафу, яке підтримано прокурором. Судом встановлено, що обвинувачений  ОСОБА_4 має намір сплатити штраф, однак, враховуючи розмір штрафу та матеріальне становище обвинуваченого, з огляду на введення воєнного стану, внаслідок збройної агресії рф, суд вважає за можливе на підставі ч.4 ст. 53 КК України розстрочити йому сплату штрафу.
		   Під час досудового розслідування стосовно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рога від 17.11.2022 року із визначенням розміру застави у сумі 208000 грн. Відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувачений  ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.208 КПК України 16.11.2022 року та 07.12.2022 року звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених вимогами ч.5 ст.194 КПК України.
		   Відповідно до вимог ч.11 ст.183 КПК України зстава підлягає поверненню заставодавцю.
		    Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд
		 
		             У Х В А Л И В :
		 
		    Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 грудня 2022 року між прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
		     ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.ст. 53,69 КК України у виді штрафу в розмірі 12000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 204000 (двісті чотири тисячі) грн. 
		  На підставі ч.4 ст.53 КК України розстрочити ОСОБА_4 виплату штрафу у розмірі 204000 (двісті чотири тисячі) грн. на 1 (один) рік, а саме по 17000 ( сімнадцять тисяч) грн. щомісячно в строк до останнього дня кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.
		   Скасувати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді застави.
		    Відповідно до вимог ч.11 ст.182 КПК України повернути заставу, внесену на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рога від 17.11.2022 року у сумі 208000 (двісті вісім тисяч)грн. заставодавцю.
		   
		 
		   Вирок судуможебути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, шляхом подачіапеляційної скаргидо Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
		   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		   Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.
		   
		 
		  Суддя                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...