Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/3926/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2023. Зареєстровано: 04.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2023.

Номер судового провадження: П/500/4487/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 500/3926/22
		02 березня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Хоміцької С.О., прокурора - Куліковської Л.Б., представника третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - П"ятківського І.О., представника відповідача - Гулкевич С.Б.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів 2. Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Тернопільської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		Керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Тернопільської області, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (дали - позивачі) звернулись до Тернопільського окружного адміністративного суду позов до Тернопільської міської раді (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації, в якому просять:
		- визнати протиправною бездіяльності Тернопільської міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж Регіонального ландшафтного парку «Загребелля», закріплення їх в натурі (на місцевості);
		- зобов`язати Тернопільську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення їх в натурі (на місцевості).
		В обґрунтування позову зазначено, що Тернопільською окружною прокуратурою під час опрацювання наявних матеріалів органів виконавчої влади та державного контролю, а також інформації з відкритих джерел щодо використання земельних ділянок природно-заповідного фонду на території м. Тернополя та Тернопільського району Тернопільської області встановлено, що Тернопільською міською радою не забезпечено проведення робіт із винесення на місцевості (в натурі) меж об`єкту природно-заповідного фонду Регіонального парку «Загребелля», що розташований у межах міста Тернополя.
		Прокурор вказав, що відповідач недотримався вимог природоохоронного законодавства, що проявляється у не розробленні проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Загребелля» та не встановленні межі регіонального ландшафтного парку на виконання рішення Тернопільської обласної ради від 23.12.2005 №517. Оскільки об`єкт природно-заповідного фонду створено в адміністративних межах Тернопільської об`єднаної територіальної громади, тому саме Тернопільська міська рада відповідає за виконання повноважень на відповідній території. Відтак, заходи землеустрою щодо об`єкта є обов`язком Тернопільської міської ради та їх здійснення в межах його відповідальності.
		Ухвалою судді від 03.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 30.11.2022.
		На адресу суду 18.11.2022 надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначено, що Тернопільської міською радою не вчинялось жодних дій, які би призвели до порушення норм законодавства у сфері охорони об`єктів природного заповідного фонду, а навпаки, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.05.2018 №423 «Про «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його комплексів та об`єктів» та подано його розгляд Тернопільської обласної ради. Також рішенням першої сесії сьомого скликання Тернопільської обласної ради від 03.02.2021 №79 «Про затвердження «Проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його комплексів та об`єктів» затверджено «Проект організації території регіонального використання його комплексів та об`єктів. Такий документ є складовою частиною проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду відповідно до п. «є» ч.5 ст. 47 Закону України «Про землеустрій».
		Також зазначено, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Законодавством не визначено граничних строків встановлення меж території та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі, не встановлено відповідальності за несвоєчасне встановлення меж об`єктів природно-заповідного фонду, а також відсутній відповідний склад правопорушення.
		На підставі викладеного представник відповідача вважає, що в діях Тернопільської міської ради відсутні ознаки протиправної поведінки.
		У відзиві звернуто увагу на те, що прокурором подано позов в інтересах держави в особі органів, які не надали згоди на подання такого позову, тобто в супереч волі цих органів.
		Крім цього, представником відповідача порушено питання про пропуск позивачем строку звернення до суду, яке було залишено без розгляду за заявою представника Тернопільської міської ради.
		Від Тернопільської окружної прокуратури надійшла 28.11.2022 письмова відповідь на відзив з проханням позов задовольнити. Зокрема зазначено, що законодавець не ставить пред`явлення позову прокурором в залежності від надання згоди суб`єктом владних повноважень. Прокурор звертає увагу на те, що існує небезпека використання землі на території регіонального ландшафтного парку «Загребелля» не за цільовим призначенням, неможливості збереження природно-заповідного фонду, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по внесенню меж парку у натури та закріпити його межі в натурі.
		Також у відповіді на відзив зазначено, що зазначений проект на який посилається відповідач не є проектом землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, розроблення якого чітко передбачено ст.47 Закону України «Про землеустрій».
		Щодо строку звернення до суду повідомила, що такий строк не пропущений, оскільки наявне триваюче порушення з боку міської ради щодо організації та встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Загребелля». Станом на даний час порушення не усунуті, що свідчить про те, що порушення триває.
		Протокольною ухвалою суду від 30.11.2022 в підготовчому засідання оголошено перерву до 19.12.2022.
		Відповідачем подано до суду 06.12.2022 заперечення, в яких Тернопільська міська рада просила відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначила, що позивачем не конкретизовано, яка саме норма законодавства порушена відповідачем, також повторно звернув увагу на відсутність повноваження прокуратури із звернення до суду з даним позовом.
		Від Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації до суду 15.12.2022 надійшли письмові пояснення, що на даний час Тернопільською міською радою межі регіонального ландшафтного парку «Загребелля» в натурі не установлені, проект землеустрою з організації та встановлення його меж, передбачений статтею 25 Закону «Про землеустрій» не розроблений. Твердження Тернопільської міської ради про те, що межі регіонального ландшафтного парку «Загребелля» установлений Проектом організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних ресурсів та об`єктів затвердженим рішенням Тернопільської міської ради від 23.02.2021 №79 є хибним і не відповідає вимогам чинного законодавства.
		Тернопільська обласна прокуратура подала до суду 19.12.2022 письмові пояснення та клопотання долучення до матеріалів справи копій електронних доказів та просить витребувати у відповідача в особі Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради примірники готової Документації та (або) результати пошукових робіт, отриманої на виконання умов договорів №171 від 10.04.2017 та №8 від 10.01.2017.
		Протокольною ухвалою суду від 19.12.2022 залишено позовну заяву без руху та надано строк позивачу до 30.12.2022 для надання обґрунтувань щодо участі позивачів у справі та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.01.2023.
		Від державної екологічної інспекції у Тернопільській області 26.12.2022 надійшли письмові пояснення, в яких зазначила, що із-за відсутності створення органом місцевого самоврядування Адміністрації природно-заповідного об`єкта (яка у відповідності до вимог п.3.6 Положення про парк, повинна здійснювати контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства усіма землекористувачами, розташованими на території та в межах Парку), заходи державного нагляду (контролю) не проводилися. Відтак, з метою ефективного виконання приписів, щодо проведення робіт з винесенням меж ландшафтного парку «Загребелля» та закріплення їх в натурі (на місцевості), Тернопільською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог законодавства, вжито заходів представницького характеру.
		Тернопільською окружною прокуратурою 30.12.2022 надано до суду додаткові обґрунтування на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2022 у справі №500/3926/22, в яких зазначила, що діяльність органу місцевого самоврядування щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду в натурі є об`єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів і такий контроль уповноважена здійснювати Державна екологічна інспекція України. Підставність звернення прокурора до суду у аналогічних спірних правовідносинах підтверджується судовою практикою наведеною у письмових поясненнях.
		Тернопільська міська рада подала до суду 06.01.2023 заперечення на пояснення Державної екологічної інспекції у Тернопільської області, зокрема зазначено, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Вважає, що подання позову керівником Тернопільської окружної прокуратури в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області свідчить про підміну повноважень цього органу прокурором, що суперечить Конституції України та ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Також, Тернопільська міська рада подала до суду 06.01.2023 заперечення на пояснення Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації, в яких зазначила, що вважає хибним твердженням про наявності граничних строків замовниками землевпорядної документації для її розроблення. Також зазначила, що представник третьої особи безпідставно стверджує про те, що межі об`єкта в натурі не встановлено, оскільки воно спростовується розпорядженням міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів від 23.06.1994 №570 "Про затвердження меж та Положення Тернопільського регіонального ландшафтного парку "Загребелля" та рішенням Тернопільської обласної ради від 23.12.2005 №517 "Про затвердження меж регіонального ландшафтного парку "Загребелля" у м. Тернопіль, а також наявність межових знаків.
		Тернопільська міська рада подала до суду 09.01.2023 заперечення щодо задоволення клопотання Тернопільської обласної прокуратури про долучення та витребування документів, оскільки у цій справі предметом доказування є наявність чи відсутність у ознак протиправної бездіяльності у діях Тернопільської міської ради з приводу розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж території Регіонального ландшафтного парку «Загребелля», у цій справі відсутній спір про межі.
		Від Тернопільської міської раді надійшло до суду 09.01.2023 також пояснення щодо додаткових обґрунтувань прокурора, в яких зазначила, що твердження прокурора щодо підстав звернення до суду є хибними. Зокрема вважає, що прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), вирок суду щодо службових осіб, докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлений для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).
		Протокольною ухвалою суду від 10.01.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.2023.
		Протокольною ухвалою суду від 30.01.2023 продовжено процесуальний строк розгляду справи до 03.03.2023 та оголошено перерву до 22.02.2023.
		Від Тернопільської міської ради до суду 13.02.2023 надійшли письмові пояснення щодо дій Тернопільської міської ради про виготовленні складових проектів землеустрою.
		Тернопільською окружною прокуратурою подано до суду 22.02.2023 виступ у дебатах у справі.
		Протокольною ухвалою суду від 22.02.2023 оголошено перерву до 02.03.2023.
		В судовому засіданні 02.03.2023 прокурор просила позовні вимоги задовольнити.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача просив позов задовольнити.
		Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Заслухавши учасників, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
		Зокрема, в даній справі однин із спірних моментів є представництво прокуратури у судах з метою захисту прав та свобод інших сторін, з приводу цього суд зазначає наступне.
		Так, відповідно окремих положень до ст.1371 Основного закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
		1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
		2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
		3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
		Згідно з п.2 ч.1 ст.2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - ЗУ №1697-VII) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
		Керівник окружної прокуратури відповідно до п.1 ч.1 ст.13 ЗУ №1697-VII представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
		Питання представництва прокурором інтересів громадянина або держави врегульоване ст.13 зазначеного Закону.
		Зокрема, воно полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
		Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:
		1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);
		2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;
		3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;
		4) брати участь у розгляді справи;
		5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;
		6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;
		7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
		Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ №1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		Зокрема, Верховний суд у постанові від 19 травня 2022 року, справа №300/863/21, сформував висновок про процесуальне представництва держави в суді прокурором, а саме звернув увагу на таке: "Процесуальне представництво держави в суді прокурором: 
		- по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		- по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; 
		- по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього".
		Отже, щодо обґрунтування прокурора необхідність судового захисту, Тернопільською окружною прокуратурою зазначено, що під час опрацювання наявних матеріалів органів виконавчої влади та державного контролю, а також інформації з відкритих джерел щодо використання земельних ділянок природно- заповідного фонду на території м. Тернополя та Тернопільського району Тернопільської області встановлено, що Тернопільською міською радою не забезпечено проведення робіт із винесення на місцевості (в натурі) меж об`єкту природно-заповідного фонду Регіонального парку «Загребелля», що розташований у межах міста Тернополя.
		Також, суд зазначає, що ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з позовом є встановлення факту невжиття Держекоінспекцією у Тернопільській області та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України дій щодо захисту інтересів держави. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №360/6282/21.
		З цього приводу, суд встановив, що Тернопільською окружною прокуратурою 24.06.2022 на адресу Держекоінспекції у Тернопільській області спрямовано лист № 4367 вих-22 щодо виявлених порушень законодавства, вжитих позивачем заходів до захисту порушених інтересів держави, в якому також просила надати копії підтверджуючих документів.
		Відповідно до листа Держекоінспекції у Тернопільській області від 06.07.2022 № 1/1-1-05-1383 остання повідомила, що не зверталася із відповідною позовною заявою до суду, та заходів державного нагляду (контролю) щодо перевірки додержання режиму використання та встановлення в натурі меж Парку, як цілісної території природно-заповідного фонду не проводила, оскільки до даного часу Тернопільською міською радою не створено адміністрації природно-заповідного об`єкту, яка згідно з п.п.3.6 Положення про парк повинна здійснювати контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства всіма землекористувачами, які розташовані на території та в межах парку.
		Окрім того, Тернопільською окружною прокуратурою скеровано лист №4863 вих-22 від 08.07.2022 про те, чи Державна екологічна інспекція у Тернопільській області не заперечує, щодо пред`явлення в її інтересах позовної заяви до Тернопільської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Так, 26.07.2022 за №1-1-05-1555 отримано інформацію Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, з якої вбачається, що інспекція не заперечує, щодо вжиття заходів представницького характеру, у зв`язку із обмеженим фінансуванням.
		Окрім того, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області листом від 30.09.2022 за №1-1-05-2067 повідомила, що свою позицію стосовно вжиття заходів реагування щодо винесення меж регіонального ландшафтного парку «Загребелля» в натурі висловила в листі 26.07.2022 за №1-1-05-1555.
		Таким чином, вказане свідчить про те, що Держекоінспекції у Тернопільській області відомо про порушення інтересів держави, остання також має повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави, проведення планових та позапланових перевірок, звернення з позовом до суду, однак захист інтересів держави у встановленому законом порядку не здійснює, до суду з відповідним позовом не зверталася та не звертається, тобто має місце бездіяльність уповноваженого органу. 
		Також, Тернопільська окружна прокуратура 07.09.2022 за №6647 вих-22І звернулася до Міністерства з приводу подання позову про зобов`язання вчинити дії щодо організації та встановлення меж території парку «Загребелля» та з інших питань, що пов`язані з винесення меж парку в натуру (на місцевості).
		У відповідь Міністерство листом від 21.09.2022 №25/7-34/12689-22 конкретної відповіді на питання про самостійне звернення ним до суду не надало, зазначивши, зокрема, що у разі відкриття провадження у відповідній і справі ним буде надано обґрунтовану позицію відповідно до норм і процесуального законодавства.
		З огляду на обсяг повноважень, Міндовкілля повинно було знати про порушення законодавства щодо невинесення в натурі (на місцевості) меж парку «Загребелля», а після отримання листа прокуратури не звернулося до суду з відповідним позовом.
		Отже, твердження відповідача про те, що позивачі не надали згоди на подання позову, не знайшло свого підтвердження.
		Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.».
		Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, де також аналізувались правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.
		Також, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 т/а 02.02.2022 року у справах № 260/1815/21, 809/756/17.
		Оскільки питання належного функціонування об`єктів природно-заповідного фонду відповідає інтересам держави, а отримана прокурором під час листування інформація свідчила про наявність ознак порушення природоохоронного законодавства, повідомлення що самостійно органи не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, отже наявність підстав для його звернення в суд обґрунтована та підтверджена.
		Другим спірним моментом у цій справі було питання про належних позивачів, а саме Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
		З приводу цього, суд зазначає наступне.
		Щодо повноважень Державної екологічної інспекції у Тернопільській області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про природно заповідний фонд України», уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є, зокрема центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формуванням і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.
		Статтею 14-2 Земельного кодексу України встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин, належить здійснення державного контролю за додержанням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами, створеними та зареєстрованими відповідно до законодавства іноземної держави, вимог законодавства про використання та охорону земель щодо: додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
		Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 є Державна екологічна інспекція України.
		Повноваженнями на звернення до суду з позовами щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування Державна екологічна інспекція України стала наділена 28.12.2018 - з часу набрання законної сили постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1131 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою викладено у новій редакції підпункт 5 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275.
		Згідно з абз. 2 п. 6 розділу II Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області як територіальний орган Держеконіспекції уповноважена звертатися до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Дотримання режиму та належну охорону територій природно-заповідного фонду можна здійснювати лише при встановленні меж в натурі (на місцевості).
		Ураховуючи наведене, суд зазначає, що Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням режиму (використання та охороною) територій регіонального ландшафтного парку «Загребелля» та відповідно вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі у судовому порядку із позовною заявою про визнання протиправними дій чи бездіяльності юридичних осіб, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		У даному випадку саме на Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області покладено обов`язок вживати заходів щодо усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі і шляхом звернення до суду із позовом щодо визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
		Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, Державна екологічна інспекція відповідної області є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. До функцій Інспекції належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах (п. 11 вище зазначеного Положення).
		Підпунктом 2 пункту 2 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області» визначено, що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області здійснює нагляд за додержанням режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
		Статтею 46-1 Земельного кодексу України встановлено, що землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти. Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення. Зі змісту ст. ст. 110, 111 Земельного кодексу України вбачається, що відомості про обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.
		Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
		Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.
		З огляду на вказане, діяльність органу місцевого самоврядування щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду в натурі є об`єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів і такий контроль уповноважена здійснювати Державна екологічна інспекція України.
		Щодо повноважень Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
		Відповідно до п. 1 Положення (далі - Положення) про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		Абзацом 7 підпункту 2 пункту 3 Положення передбачено, що основним завданнями Міндовкілля є, зокрема, організація охорони та використання природно-заповідного фонду.
		Відповідно до підпункту 162 пункту 4 Положення Міністерство бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Міндовкілля, забезпечує в установленому порядку самопредставництво Міндовкілля в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Міндовкілля або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міндовкілля в судах та інших органах через представників.
		Підпунктом 115 пункту 4 Положення визначено, що Міністерство організовує встановлення в натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що саме на Міндовкілля покладено обов`язок щодо організації встановлення в натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду, Міндовкілля також має бути позивачем у даній справі.
		Щодо предмету спору у цій справі, суд повинен надати оцінку діям чи встановити бездіяльність відповідача щодо спірного питання про проведення робіт з винесенням меж Регіонального ландшафтного парку "Загребелля", закріплення їх в натурі (на місцевості).
		Зокрема, суд встановив такі обставини справи.
		Розпорядженням міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів від 14.03.1994 № 204 «Про створення регіонального ландшафтного парку «Загребелля» визначено територію в районі вулиць Бережанської-Львівської розміром 120 га, мікрорайонів Кутківці- Пронятин розміром 156 га, а також територію Тернопільського ставу з гребним каналом і намитою частиною, площею 470 га, як Тернопільський регіональний ландшафтний парк «Загребелля». Пунктом 2 вказаного розпорядження зобов`язано управління архітектури та будівництва міської адміністрації підготувати картографічні матеріали території, а пунктом 3 доручено відділу земельних ресурсів міської адміністрації встановити відповідні межові знаки.
		Рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 18.03.1994 «Про внесенні змін і доповнень до мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду і затвердження Списку дикорослих рідкісних, реліктових, ендемічних рослин області, що підлягають особливій охороні» оголошено 116 заповідних об`єктів і територій місцевого значення, загальною площею 1 677, 79 га. Згідно додатку № 1 до вказаного визначено Перелік територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, що беруться під охорону держави, як національне надбання в Тернопільській області, в тому числі включено у вказаний Перелік і Тернопільський регіональний ландшафтний парк «Загребелля».
		В подальшому міською адміністрацією Тернопільської міської ради народних депутатів 23.06.1994 прийнято розпорядження № 570 «Про затвердженням меж та Положення Тернопільського ландшафтного парку «Загребелля», яким затверджено межі Тернопільського регіонального ландшафтного парку «Загребелля» та Положення про регіональний ландшафтний парк «Загребелля». Пунктом 2 вказаного розпорядження затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк «Загребелля» (далі Положення).
		Згідно з п. 1 Розділу І Положення парк є природоохоронною рекреаційною установою місцевого значення.
		Згідно з п.1 розділу II вказаного Положення до території парку входять: а) дендропарк в межах вул. Львівська, Бережанська, Об`їзна, третьої міської лікарні, меж індивідуальних господарств, інституту народного господарства; Кутківецький лісопарк в межах вул. Львівська, Бригадна, меж індивідуальних господарств села Кутківці, ТВ-4, готелю «Галичина», автостоянки; в) Пронятинський лісовий масив в межах Тернопільського ставу, гребний канал, меж індивідуальних господарств с. Кутківці та с. Пронятин, асфальтованої дороги між ними; г) Тернопільський став, гребний канал в межах акваторії; д) намита частина від озера до першої дамби.
		Пунктом 2 рішення сесії Тернопільської обласної ради від 23.12.2005 №517 зобов`язано Тернопільську міську раду до 1 жовтня 2006 року розробити проект землеустрою щодо організації та встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Загребелля» та встановити в натурі межі регіонального ландшафтного парку, закріпити їх на місцевості відповідними інформаційними та межовими охоронними знаками, нанести встановлені межі на відповідні планово-картографічні матеріали.
		Зокрема, Тернопільською обласною державною адміністрацією передано під охорону та дотримання встановленого режиму Тернопільській міській раді територію регіонального ландшафтного парку «Загребелля» загальною площею 453,9004 га у межах міста Тернополя на ділянку дендропарку по вул. Львівській, Бережанській, лісових насаджень Західноукраїнського національного університету, розсадника відкритого акціонерного товариства «Зелене господарство», лісопарку «Кутківці» та лісопарку на березі ставу, лісопарка урочища «Пронятин», Тернопільського водосховища з намитою частиною, веслувального каналу центру веслування та водних видів спорту інфраструктури «Водна арена Тернопіль», пляжу та інших земель, про що складено охоронне зобов`язання від 25.08.2021 № 50/01. Окрім того, відповідно до вказаного охоронного зобов`язання Тернопільська міська рада зобов`язана дотримуватися вимог щодо використання території природно- заповідного фонду та забезпечити режим охорони та збереження території, що перебуває у її користуванні.
		Тернопільською окружною прокуратурою під час опрацювання наявних матеріалів органів виконавчої влади та державного контролю, а також інформації з відкритих джерел щодо використання земельних ділянок природно-заповідного фонду на території м. Тернополя та Тернопільського району Тернопільської області встановлено, що Тернопільською міською радою не забезпечено проведення робіт із винесення на місцевості (в натурі) меж об`єкту природно-заповідного фонду Регіонального парку «Загребелля», що розташований у межах міста Тернополя, звернулась із даним позовом до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Отже, суд зазначає, що заявлені спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), законами України: від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі ЗУ №280/97-ВР), від 16 червня 1992 року №2456-XII Про природно-заповідний фонд України (далі ЗУ №2456-XII), від 22 травня 2003 року №858-IV Про землеустрій (далі ЗУ №858-IV).
		Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення відповідно до п. в ч.1 ст.19 ЗК України є однією з категорій, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України.
		Відповідно до ст.43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		До земель природно-заповідного фонду згідно зі ст.44 ЗК України включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).
		Вони можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду відповідно до ст.45 ЗК України визначається законом.
		До земель іншого природоохоронного призначення згідно зі ст.46 ЗК України належать земельні ділянки, в межах яких є природні об`єкти, що мають особливу наукову цінність.
		Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.
		Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.
		Відповідно до ст.46-1 ЗК України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.
		Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.
		Згідно з п. в ч.4 ст.83 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.
		Крім того такі землі не підлягають передачі в оренду на підставі ч.3 ст.93 ЗК України. Відповідно до п. г ч.1 ст.150 ЗК України вони відносяться до особливо цінних земель.
		Встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів згідно з п. в ч.1 ст.183 ЗК України відноситься до основних завдань землеустрою.
		Землеустрій відповідно до п. г ч.1 ст.184 ЗК України передбачає обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами.
		Відповідно до ч.1 ст.185 ЗК України землеустрій здійснюється суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.
		Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в порядку, вказаному в ч.3 ст.186 ЗК України.
		Зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
		Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).
		Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення.
		Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів затверджуються їх замовниками.
		Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини. Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження у разі наявності територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Робочі проеєти землеустрою затверджуються їх замовниками.
		Робочі проєкти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об`єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Відповідно до Розділу X Перехідні положення ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім перерахованих у п.24 земель, серед яких природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення (підп. в), а також визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті (підп. е).
		Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.
		До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України відповідно до ст.1 ЗУ №2456-XII є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.
		Відповідно до ст.7 ЗУ №2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
		На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
		Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.
		Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно зі ст.15 ЗУ №2456-XII природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, підтримання природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
		Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
		Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об`єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.
		На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ у регіоні.
		Відповідно до ст.39 ЗУ №2456-XII для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.
		В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва.
		Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.
		Окремі положення 53 ЗУ №2456-XII визначають, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
		Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.
		Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.
		Згідно зі ст.60 ЗУ №2456-XII охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
		Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
		Пунктами 34, 37 ч.1 ст.26 ЗУ №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.
		Сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил відповідає визначенню поняття землеустрою, вказаному у ст.1 ЗУ №858-IV.
		Відповідно до ст.19 ЗУ №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:
		а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;
		б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;
		в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;
		г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;
		ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
		Сільські, селищні, міські ради згідно з ч.1 ст.122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Серед видів документації із землеустрою пунктом в ч.2 ст.25 ЗУ №858-IV передбачено проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
		Вони відповідно до ст.47 ЗУ №858-IV розробляються з метою:
		а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;
		б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;
		в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;
		г) проведення науково-дослідних робіт;
		ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;
		д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
		Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
		Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
		Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
		Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів включають:
		а) завдання на складання проекту землеустрою;
		б) пояснювальну записку;
		в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;
		ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
		д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності);
		е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);
		є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;
		ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;
		з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;
		и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості).
		Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків розроблення таких проектів з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені до набрання чинності цією частиною.
		Проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель, щодо яких відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлюються обмеження у використанні земель, включає:
		а) завдання на складання проекту землеустрою;
		б) пояснювальну записку;
		в) характеристику території із встановленням режиму використання земель, на яких розташовані об`єкти культурної всесвітньої спадщини, пам`ятки культурної спадщини, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби, зони охорони, буферні зони, історичні ареали населених місць;
		г) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
		ґ) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
		д) перелік земельних ділянок, на які поширюється дія зони обмеження у використанні земельних ділянок;
		е) відомості обчислення площі зони обмеження, у тому числі каталог координат.
		Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.
		Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
		Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
		Отже, у заявлених спірних правовідносинах суд встановив, що згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 28.06.2022 №10-19-0.211-1521/21, проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж регіонального ландшафтного парку "Загребелля" відсутній у державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель.
		Проте, суд зазначає, що предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо незабезпечення проведення робіт з винесенням меж регіонального ландшафтного парку "Загребелля", закріплення їх в натурі (на місцевості).
		З цього приводу, суд дослідив дії Тернопільської міської ради при виготовленні складових проєкту землеустрою, а саме, встановив наступне.
		Зокрема, рішенням Тернопільської міської ради від 02.10.2008 №5/21/105 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій рекреаційного та природоохоронного призначення» надано дозвіл управлінню житлово- комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради на складання проектів землеустрою щодо організації та встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Загребелля» на земельній ділянці площею до 630 га.
		З метою виконання вищезазначених норм законодавства та рішення Тернопільської міської ради від 02.10.2008 №5/21/105 15.05.2017 між Тернопільською міською радою та Тернопільським національним педагогічним університетом імені Володимира Гнатюка укладено Договір виконання науково-дослідної роботи «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів №176.
		Відповідно до п.1.1 предметом Договору №176 було виконання науково-дослідної роботи «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів», відповідно до п.4.1 Договору №176 вартість науково-дослідних робіт становить - 170 000,00 грн.
		За результатами виконання робіт згідно з умовами Договору № 176 складено Акт № 1 від 13.06.2017, Акт №2 від 27.06.2017, Акт №3 від 11.12.2017.
		Згідно з платіжним дорученням №544 від 19.05.2017 Тернопільська міська рада сплатила 51000,00 грн. Тернопільському національному педагогічному університету імені Володимира Гнатюка за виконання робіт по Договору №176, згідно з платіжним дорученням №754 від 18.07.2017 -49 000,00 грн., з платіжним дорученням №1471 від 13.12.2017 - 70000, 00 грн.
		На виконання п. 2 рішення Тернопільської міської ради від 02.10.2008 №5/21/105 між управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради та КП «Земельно-кадастрове бюро» укладено Договір №8 від 10.01.2017 на проведення проектних (пошукових) робіт, за результатами виконання якого складено Акт здачі-приймання проектної продукції №1 від 06.03.2017 та сплачено Тернопільською міською радою за виконані роботи 149 000,00 грн., Акт здачі-приймання проектної продукції №2 від 03.08.2017 та сплачено Тернопільською міською радою за виконані роботи 174 858.85 грн., Акт здачі-приймання проектної продукції №4 від 01.11.2017 та сплачено Тернопільською міською радою за виконані роботи 174858,85 грн. 
		На виконання п. 2 рішення Тернопільської міської ради від 02.10.2008 № 5/21/105 між управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради та ТОВ СМП «Геодезія» укладено Договір № 171 від 10.04.2017 на проведення проектних (пошукових) робіт, за результатами виконання якого складено Акт здачі-приймання вишукувальної науково-технічної продукції №1 від 24.05.2017 та сплачено Тернопільською міською радою за виконані роботи 281000,00 грн. Акт здачі-приймання вишукувальної науково-технічної продукції №2 від 18.08.2017 та сплачено Тернопільською міською радою за виконані роботи 328372,00 грн. Акт здачі-приймання вишукувальної науково-технічної продукції №3 від 08.09.2017 та сплачено Тернопільською міською радою за виконані роботи 327 861,19 грн. 
		Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.05.2018 № 423 «Про «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його комплексів та об`єктів» схвалено «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його комплексів та об`єктів» та подано його розгляд Тернопільської обласної ради.
		Рішенням першої сесії сьомого скликання Тернопільської обласної ради від 03.02.2021 № 79 «Про затвердження «Проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його комплексів та об`єктів» затверджено «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його комплексів та об`єктів».
		Проте, позивач вказує на те, що проєкт організації території регіонального ландшафтного парку не є одним із складових проекту землеустрою. Суд із таким твердженням не погоджується виходячи з наступного.
		Відповідно до ст.24 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків. Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.
		Відповідно до п.1.1 Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, яке затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 06.07.2005 № 245 положення визначає завдання, зміст, порядок розроблення, затвердження і впровадження Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів (далі - Проект організації території). У п.1.2. зазначено, що вимоги цього Положення є обов`язковими під час розроблення, затвердження та впровадження Проекту організації території.
		У додатку 1 до Положення затверджено орієнтовний зміст Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів. Відповідно до п.4 ч.б Додатку 1 карти, виконані на топографічній основі у зручному для користування масштабі (1:10000 - 1:100000):
		меж парку, природоохоронних відділень, земельних ділянок, що надаються парку у постійне користування і ввійшли до його складу без вилучення у землекористувачів та землевласників;
		природних ландшафтів, рослинного покриву, місць поширення рідкісних та зникаючих видів флори, фауни, утому числі занесених до Червоної книги України, рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, типів природних середовищ у парку;
		функціонального зонування території парку з позначеними на ній межами інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що розташовані на його території.
		Отже, суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства на території регіональних ландшафтних парків проводиться зонування, а функціональне зонування території парку розробляється в складі Проєкту організації території парку.
		Окрім цього, функціональне зонування території парку, яке розроблене у складі «Проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його комплексів та об`єктів» є складовою частиною проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду відповідно до п. «є» ч.5 ст.47 Закону України «Про землеустрій».
		Згідно з п. «ґ» ч.5 ст.47 Закону України «Про землеустрій» матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування є складовою частиною проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
		А тому, суд критично оцінює твердження позивача про те, що ухвалення рішення Тернопільської обласної ради від 03.02. 03.02.2021 №79 «Про затвердження «Проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Загребелля», охорони, відтворення та рекреаційного використання його комплексів та об`єктів» та укладення договорів на проведення проектних (пошукових) робіт не спростовують факту бездіяльності Тернопільської міської ради, суперечать нормам Закону України «Про землеустрій», оскільки цей документ та результати виконаних топографо-геодезичних та картографічних робіт є складовою частиною землевпорядної документації.
		Щодо встановлення меж в натурі на місцевості, суд зазначає, що відповідно до акту обстеження території Регіонального ландшафтного парку "Загребелля" на предмет збереження встановлених межових знаків та інформаційних знаків, факт наявності межових та інформаційних знаків свідчить про винесення та закріплення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості), а тому твердження відповідача про те, що такі межі не встановлені не знайшло свого підтвердження.
		Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що частково погоджується із позицією позивача про те, що на даний час дійсно проєкт землеустрою не затверджений, проте виходячи із змісту заявлених позовних вимог про бездіяльність відповідача щодо незабезпечення проведення робіт з винесенням меж регіонального ландшафтного парку "Загребелля", закріплення їх в натурі (на місцевості, то дана обставина не є визначальною підставою для того, щоб визнати бездіяльність відповідача щодо проведення робіт з даного питання, адже як встановлено судом такі роботи відповідачем проводилися про що наведено вище.
		Також, суд звертає увагу на те, що законодавець не встановлює строків або термінів встановлення меж об`єктів природно-заповідного фонду, не встановлює відповідальності за не своєчасне встановлення меж об`єктів природно-заповідного фонду, а також відсутній відповідний склад правопорушення, суб`єктом якого є орган місцевого самоврядування, а об`єктивна сторона полягає у протиправній бездіяльності суб`єкта.
		Твердження позивача про те, що відповідач мав затвердити межу регіонального ландшафтного парку ще в 2006 році, як про це зазначено в п.2 рішення Тернопільської обласної ради від 2005 року "Про затвердження меж регіонального ландшафтного парку "Загребелля" у м.Тернополя, суд не приймає до уваги, адже дане питання не має жодного значення на предмет спірних правовідносин, оскільки суд не надає оцінку виконання даного рішення, а з`ясовує які роботи були проведенні відповідачем щодо винесення меж парку. Враховуючи, що позивач звернувся із даним позовом до суду у 2022 році, то оцінку суд надає зробленим діям відповідача по даному предмету спору з 2005 року по день звернення прокурора до суду, а не в межах 2005 - 2006 р.р.
		Суд зазначає, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного чи несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
		Така позиція узгоджується із висновками, які зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №160/6885/19. У цій справі колегія суддів також зазначила, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі 3813/4640/17.
		У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що неприйняття на сесії Тернопільської міської ради рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж РЛП «Загребелля» є проявом бездіяльності, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки обов`язок щодо затвердження проектів землеустрою виникає з моменту їх виготовлення.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що управлінням екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації тільки 26.09.2022 листом №04.1/1091 було надіслано Тернопільській міській раді для погодження проект Положення про Регіональний ландшафтний парк "Загребелля", вже після подання позову до суду. 
		На підставі зазначеного, слід дійти висновку, що в діях Тернопільської міської ради відсутні ознаки протиправної бездіяльності щодо незабезпечення проведення робіт з винесенням меж Регіонального ландшафтного парку "Загребелля", закріплення їх в натурі (на місцевості), а тому у даній позовній вимозі слід відмовити.
		Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача забезпечити проведення робіт з винесення меж Регіонального ландшафтного парку "Загребелля" закріплення їх в натурі (на місцевості) не підлягає до задоволення, оскільки є похідною від визнання протиправною бездіяльність, яку суд не встановив, а отже дана вимога до задоволення також не підлягає.
		Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову керівника Тернопільської окружної прокуратури пред`явленого в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Тернопільської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж Регіонального ландшафтного парку "Загребелля", закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов`язання Тернопільської міської ради відповідно до вимог чинного законодаства України забезпечити проведення робіт з винесення меж Регіонального ландшафтного парку "Загребелля" закріплення їх в натурі (на місцевості), - відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Повне судове рішення складено 03 березня 2023 року.
		Реквізити учасників справи:
		позивач:
		- Керівник Тернопільської окружної прокуратури (місцезнаходження/місце проживання: бульв. Т.Шевченка, 7,м.Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 
		- Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів (місцезнаходження/місце проживання: вул. Митрополита В. Липківського, 35,м. Київ,03035 43672853); 
		- Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шашкевича, 3,м. Тернопіль,46008 37977693); 
		відповідач:
		- Тернопільська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Листопадова 5,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 34334305); 
		третя особа:
		- Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шашкевича, 3,м. Тернопіль,46008, код ЄДРПОУ/РНОКПП 38739739) .
		Головуючий суддяОсташ А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...