Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 536/1767/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2023. Зареєстровано: 04.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2023.
Дата набрання законної сили: 14.09.2023
Номер судового провадження: 1-кп/536/29/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021170540000269

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 536/1767/21 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       
		03 березня 2023 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі головуючої судді  ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12021170540000269 від 08 серпня 2021 року за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчука Полтавської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		-14 вересня 2021 року вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області за ч.ч. 1, 2 статті 185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місцяів,
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України,-
		 
		                                        ВСТАНОВИВ:
		 
		       Суд визнав доведеним, що у ніч з 04 серпня 2021 року на 05 серпня 2021 року ОСОБА_4 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 , 1973 року народження, перебували за місцем свого постійного проживання по АДРЕСА_1 . 
		       Близько 04.00 години 05 серпня 2021 року у ході розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 .
		       Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, взяв у руки сокиру, яка знаходилась у приміщенні будинку та умисно наніс обухом зазначеної сокири один удар в область голови ОСОБА_7 , спричинивши останній тілесні ушкодження. Від удару ОСОБА_7 впала на підлогу на живіт, після чого, ОСОБА_4 руками чи ногами наніс декілька ударів в голову ОСОБА_7 , чим теж спричинив їй тілесні ушкодження. 
		       У подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 перевернув ОСОБА_7 на спину, взяв до рук шматок тканини, яку обмотав навколо шиї потерпілої та, застосувавши фізичну силу, здавив кінці тканини, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у виді механічної асфіксії, унаслідок чого потерпіла померла. 
		       У подальшому, ОСОБА_4 для приховання злочину перетягнув ОСОБА_7 на подвір`я домоволодіння та помістив труп до колодязя, закидавши особистими речами померлої та сміттям. 
		       На тілі трупу ОСОБА_7 на тлі помірно виражених гнилісних змін, виявлено тілесні ушкодження: - 
		Група № 1 - механічна асфіксія, на яку вказують наступні ознаки: замкнена, пряма, горизонтально орієнтована, циркулярно розташована на шиї одновиткова, широка, м`яка странгуляційна борозна з крововиливами в шкіру і оточуючі її м`які тканини шиї; затиснутий між зубами язик із крововиливами в м`які тканини, крововиливи під слизову оболонку верхньої та нижньої губи, крововиливи в з`єднувальні оболонки склери правого і лівого ока; крововиливи під слизову оболонку і м`які тканини гортані; крововиливи в місцях кріплення грудино-ключично-щитоподібного хряща в напрямку спереду назад; крововилив у м`які тканини щитоподібної залози; великі емфізематозно роздуті легені з чіткими відбитками ребер на їх поверхні; крововиливи під плеврою і в товщі легеневої тканини;
		Група № 2 - відкрита черепно-мозкова травма, яку утворили: рана волосянистої частини голови в лівій тім`яно-потиличній ділянці, на тлі якої крововилив у м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні та вдавлений перелом кісток черепа, який лінійно продовжується через кістки склепіння вправо і виходить через праву скроневу кістку та її пірамідку на основу черепа; ізольований перелом покришки правої орбіти, по базальній поверхні кісток черепа; суцільний крововилив під м`яку мозкову оболонку мозку і мозочка, із ділянками забою речовини головного мозку в тім`яно-потиличній ділянці зліва і по базальній поверхні лобної ділянки справа; крововилив в шлуночки мозку ,; крововилив під капсулу гіпофіза; крововилив в м`які тканини голови справа в тім`яно-скроневій ділянці, синця лобної і надбрівної ділянки обличчя справа.
		       Встановлені тілесні ушкодження мають прижиттєвий характер і утворились в один проміжок часу. За механізмом утворення: ушкодження 1-ї групи утворилися від здавлення шкіри, м`яких тканин і органів шиї, шляхом удушення зашморгом з м`якого матеріалу, можливо скрученими частинами одягу і постільної білизни, при затягуванні їх на шиї від сильного фізичного впливу руками іншої особи; ушкодження 2-ї групи утворилися від травмуючого впливу тупих, твердих предметів, а саме, сильного удару тупим, твердим, металевим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею в ліву тім`яно-потиличну ділянку голови (місце локалізації рани і вдавленого перелому кісток черепу), можливо при використанні в якості знаряддя для спричинення ушкоджень сокири і нанесенні удару її обухом в дану анатомічну ділянку тіла; удару чи ударяння об тупий, твердий предмет із розповсюджено-контактуючою поверхнею правою лобною і надбрівною ділянкою обличчя (місце локалізації синця), можливо при падінні тіла, з положення стоячи на площині, на площину з попередньо наданим йому прискоренням, від сильного удару в ліву тім`яно-потиличну частину голови (місце локалізації крововиливів в м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні), можливо при спричиненні ушкоджень кистями рук стиснутими в кулаки, ногами чи подібними до них за характеристикою тупими твердими предметами.
		       За давністю утворення: ушкодження 1-ї групи утворилися безпосередньо в момент настання смерті; ушкодження 2-ї групи утворилися в короткий проміжок часу до настання смерті, який можна рахувати у хвилинах, при цьому не більше однієї години.
		       Згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, стосовно живої людини, ушкодження 1-ї та 2-ї груп, як окремо, так і в сукупності, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечності для життя. Між спричиненням механічної асфіксії шляхом удушення і смертю ОСОБА_7 , є прямий причинно-наслідковий зв`язок. ОСОБА_7 , а саме, по її тілу було спричинено не менше п`яти слідоутворюючих дій травмуючої сили, про що свідчить характер, кількість, локалізація та механізм утворення тілесних ушкоджень.
		       Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок удушення, яке викликало розвиток механічної асфіксії, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Також є поєднані з основною причини смерті, у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми із крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку, які б за відсутності основної причини смерті могли б привести до летального наслідку. 
		       Також на тілі трупа встановлено поодинокі лінійні, вертикально орієнтовані садна на спині, які мають посмертний характер і утворились від тертя, ковзання тупих, твердих предметів із нерівною розповсюджено-контактуючою поверхнею і є характерними для утворення їх від переміщення тіла трупа, можливо при його витяганні чи скидуванні в колодязь, про що свідчать їх характер і локалізація та відомі обставини події.
		       Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України не визнав та надав суду наступні показання. Так, 04 серпня 2021 року вдень він перебував за адресою свого спільного з матір`ю - ОСОБА_7 , проживання по АДРЕСА_1 . На той час мати перебувала у стані алкогольного сп`яніння та вони з нею посварились. Пояснив, що між ним та матір`ю дійсно іноді виникали конфлікти, оскільки він викрадав деякі речі з дому, бо на той час мав проблеми з роботою та не мав засобів до існування. Після цього ОСОБА_4 поїхав до своєї дівчини - ОСОБА_8 , за місцем проживання якої в м.Кременчуці він перебував приблизно до 01.00 години 05 серпня 2021 року. Потім ОСОБА_4 вирішив повернутись додому аби забрати свої речі з будинку матері, та, доїхавши на маршрутному таксі до зупинки «Центральний ринок» в м.Кременчуці, далі пішов пішки до свого місця проживання. Приблизно о 06.00 годині ранку ОСОБА_4 дістався додому та намагався зайти до будинку. При цьому пояснив, що мав ключ тільки від перших дверей до будинку, тому відкривши їх, побачив, що другі двері були замкнені. Оскільки ключів від замка других дверей будинку у ОСОБА_4 не було, він погукав матір, однак відповіді не було. Після цього, ОСОБА_4 знову вирішив піти з дому. Також вказав, що коли повернувся додому 05 серпня 2021 року, то не помітив на подвір`ї будь-якого безладу або чогось такого, що могло би викликати занепокоєння. Близько 07.00 години ранку він зателефонував ОСОБА_8 , яка на той час збиралась на роботу, та вони з нею розмовляли деякий час по телефону. 
		       Щодо місця свого перебування у період часу з 05 серпня 2021 року по день його затримання працівниками поліції - 17 серпня 2021 року, то обвинувачений пояснив, що за цей час він проживав у своєї дівчини ОСОБА_8 , у свого знайомого, точну адресу якого не пам`ятає, однак останній проживає у районі зупинки громадського транспорту «Водоканал» в м.Кременчуці, а також деякий період часу він проживав на даху будинку, адресу якого вказати не може. При цьому пояснив, що він вимкнув свій мобільний телефон, оскільки не очікував, що йому може будь-хто зателефонувати. Вказав, що не повертався до будинку матері та не цікавився де весь час перебувала мати, оскільки в нього вже тривалий час були напружені стосунки як з матір`ю, так і з сестрою ОСОБА_10 та вони тривалий час взагалі не спілкувались.
		       У подальшому, його було викликано до відділку поліції з приводу крадіжки речей у матері та з приводу зникнення матері. Вказав, що про смерть матері він дізнався від працівників поліції під час його затримання 17 серпня 2021 року. При цьому повідомив, що працівники поліції вивезли його на автомобілі до лісосмуги, де повідомили, що знайдено труп його матері в колодязі, примушували його зізнатись у вбивстві матері, погрожуючи при цьому фізичною розправою, застосовували заходи фізичного впливу щодо нього, а саме, наносили йому удари. Також погрожували, що у разі невизнання ним причетності до вбивства, його дівчину також притягнуть до відповідальності. Після цього ОСОБА_4 погодився взяти на себе провину у вчиненні злочину, а працівники поліції розказали йому що потрібно говорити при проведенні слідчого експерименту. При цьому вказав, що працівники поліції не показували йому як треба продемонструвати при проведенні слідчого експерименту спосіб та механізм нанесення ударів. При проведенні 19 серпня 2021 року слідчого експерименту та при проведенні психіатричної експертизи відносно нього, ОСОБА_4 визнавав свою причетність до вчинення злочину та надавав показання про спосіб та механізм заподіяння тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_7 під впливом погроз працівників поліції.
		       Повідомив, що після призначення йому захисника - адвоката ОСОБА_11 , він не повідомив останній про вчинення неправомірних дій поліцейськими, оскільки вона поводила себе дружньо з працівниками поліції, а тому він сумнівався в її об`єктивності. У подальшому після призначення захисника ОСОБА_5 , обвинувачений після конфіденційної розмови із захисником, звернувся до територіального управління Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення працівниками поліції відносно нього кримінального правопорушення.
		Суд вважає за необхідне аналізувати показання обвинуваченого з врахуванням висновків акту судово-психіатричної експертизи № 391 від 29 вересня 2021 року, яким встановлено, що ОСОБА_4 на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, а також на час проведення експертизи не страждав будь-яким хронічним психічним захворюванням, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 не підпадає під дію ст.19, ст.20 КК України, може постати перед слідством і судом, не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. В обґрунтування таких висновків експерт в мотивувальній частині акту зазначив, що в період часу, до якого відноситься інкриміноване протиправне діяння всі вчинки ОСОБА_4 носили достатньо цілеспрямований характер, відповідали особливостям його особистості, ситуації, яка склалася. Під час допитів, в ході слідства та під час експертного дослідження він досить послідовно і точно відтворював всі обставини відносно інкримінованого йому протиправного діяння. Не посилався на те, що не пам`ятає будь-яких подій, що становлять суть даного кримінального провадження, усвідомлюючи тяжкість та знаючи про кримінальну відповідальність за інкриміноване йому протиправне діяння, певною мірою схвильований можливим майбутнім покаранням (а.с. 189-196, т. 1).
		       Потерпіла ОСОБА_10 надала суду показання про те, що загибла ОСОБА_7 була її матір`ю, а обвинувачений ОСОБА_4 - є її рідним братом. Потерпіла вказала, що її брат ОСОБА_4 , проживав разом з матір`ю, в них часто виникали сварки та конфліктні ситуації через те, що ОСОБА_4 іноді крав у матері гроші та різні речі з домоволодіння. 04 серпня 2021 року ввечері близько 17.00-19.00 години свідок телефонувала матері та вони обговорювали, що мати звернулась до поліції за фактом останньої крадіжки, яку вчинив ОСОБА_4 . Мати розповідала, що через подання цієї заяви у них із сином виникають конфлікти та вказала, що скоро додому повернеться ОСОБА_4 та почне з нею з`ясовувати стосунки через подання заяви до поліції. Також, свідок вказала, що після тієї розмови мати пішла не виходила на зв`язок, а коли вона занепокоїлась та 06 серпня 2021 року поїхала до місця проживання матері, то вдома матері теж не було, а тому ОСОБА_10 звернулась до поліції із заявою про зникнення матері. При цьому ОСОБА_14 вказала, що 06 серпня 2021 року вона заходила до будинку, в кімнаті було прибрано, нічого не звичайного вона не помітила. 17 серпня 2021 року потерпілій зателефонували працівники поліції та попросили приїхати до місця проживання матері в с.Садки Кременчуцького району, де було проведено слідчі дії, під час яких було виявлено у колодязі тіло ОСОБА_7 , а також особисті речі останньої. Окрім того, під час обшуку у колодязі окрім особистих речей матері було виявлено футболку чорного кольору та джинсові штани, які потерпіла впізнала як речі свого брата - ОСОБА_4 . 
		       Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала показання наступного змісту. Так, свідок особисто знайома з ОСОБА_4 близько трьох років, вони зустрічались, іноді ОСОБА_4 ночував у неї. Зі слів ОСОБА_4 свідку відомо, що в них з матір`ю траплялись конфліктні ситуації, особливо при вживанні алкоголю. Свідок вказала, що при вживанні спиртних напоїв ОСОБА_4 зазвичай поводив себе спокійно. Також свідку відомо зі слів обвинуваченого, що його мати звернулась до правоохоронних органів у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 вчинив крадіжку її майна. Свідок також пам`ятає, що 05 серпня 2021 року їй телефонував ОСОБА_4 вранці, коли вона збиралась на роботу та вони розмовляли про конфлікти із матір`ю. 
		       Згідно рапорта старшого інспектора-чергового ВП № 2 Кременчуцького РУП ОСОБА_17 , 07 серпня 2021 року о 07.23 надійшло повідомлення зі служби 102 про зникнення ОСОБА_7 безвісти (а.с. 140, т. 1).
		       Як видно з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, складеного слідчим СВ ВП Кременчуцького РУП ОСОБА_18 , 07 серпня 2021 року до органів поліції звернулась ОСОБА_10 із заявою про зникнення безвісти її матері - ОСОБА_7 , 1973 року народження. (а.с. 142, т. 1).
		       Як вбачається із копії протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, складеного 31 липня 2021 року, старшим дізнавачем СД ВП № 2 Кременчуцького РУП та протоколу допиту потерпілого від 01 серпня 2021 року, 31 липня 2021 року було прийнято усну заяву від ОСОБА_7 , 1973 року народження, за фактом вчинення 28 липня 2021 року близько 17.00 години ОСОБА_4 крадіжки особистих речей заявниці в домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 137-138, т. 1);
		       Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 08 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_7 було зареєстровано кримінальне провадження № 12021170540000269 (а.с. 139, т.1).
		       Згідно протоколу обшуку від 17 серпня 2021 року, проведеного на підставі статті 233 КПК України, на території домоволодіння по АДРЕСА_1 під час проведення обшуку у колодязі на подвір`ї будинку було виявлено труп ОСОБА_7 зі слідами насильницької смерті, а саме, на шиї трупа у декілька шарів намотана тканина, під якою виявлено странгуляційну борозну на шиї трупа, а також наявні видимі тілесні ушкодження у виді рани на волосянистій частині голови в тім`яно-потиличній ділянці зліва. Окрім того, у ході проведення обшуку було виявлено та вилучено документи та особисті речі загиблої ОСОБА_7 , а також футболку чорного кольору та джинси сірого кольору, які присутня під час обшуку потерпіла ОСОБА_10 впізнала як речі свого брата - ОСОБА_4 . Окрім того, у ході обшуку у приміщенні будинку було виявлено та вилучено дві сокири зі слідами, зовні схожими на кров. Обшук проведений з дотриманням вимог КПК України із застосуванням фотозйомки та відеозапису, фототаблиця та диск з відеозаписом долучені до протоколу в якості додатків та переглянуті під час судового розгляду (а.с. 76-105 т.1);
		       Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 703 від 18 серпня 2021 року причиною смерті ОСОБА_7 є повішення, удавлення та задушення з метою убивства чи нанесення тілесних ушкоджень.
		        Згідно висновку експерта № 603, складеного судово-медичним експертом ОСОБА_19 на підставі постанов слідчого СВ ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_20 від 17 серпня 2021 року, за результатами проведення судово-медичної експертизи тіла трупа ОСОБА_7 , на тілі трупа, на тлі помірно виражених гнилісних змін виявлено наступні тілесні ушкодження:
		Група № 1 - механічна асфіксія, на яку вказують наступні ознаки: замкнена, пряма, горизонтально орієнтована, циркулярно розташована на шиї одновиткова, широка м`яка странгуляційна борозна, з крововиливами в шкіру і оточуючі її м`які тканини шиї; затиснутий між зубами язик із крововиливами в м`які тканини; крововиливи під слизову оболонку верхньої та нижньої губи; крововиливи в з`єднувальні оболонки і склери правого і лівого ока; крововиливи під слизву облонку і м`які тканини гортані; крововиливи в місцях кріплення грудинно-ключично-соскоподібних м`язів до правої та лівої ключиць; приплюснення щитоподібного хряща в напрямку спереду назад; крововилив в м`які тканини щитоподібної залози; великі емфізематозно роздуті легені з чіткими відбитками ребер на їх поверхні; крововиливи під плеврою і в товщі легеневої тканини.
		Група № 2 - відкрита черепно-мозкова травма, яку утворили: рана волосистої частини голови в лівій тім`яно-потиличній ділянці, на тлі якої крововилив в м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні та вдавлений перелом кісток черепа, який лінійно продовжується через кістки склепіння вправо і виходить через праву скроневу кістку та її пірамідку на основу черепа; ізольований перелом покришки правої орбіти, по базальній поверхні кісток черепа; суцільний крововилив під м`яку мозкову оболону мозку і мозочка, із ділянками забою речовини головного мозку в тім`яно-потиличній ділянці зліва і по базальній поверхні лобної ділянки справа; крововилив в шлуночки мозку; крововилив під капсулу гіпофіза; крововилив в м`які тканини голови справа в тім`яно-скроневій ділянці; крововилив в м`які тканини голови в потиличній ділянці справа; синець лобної і надбрівної ділянки обличчя справа. 
		Встановлені тілесні ушкодження мають прижиттєвий характер і утворилися в один проміжок часу. За механізмом утворення: ушкодження 1-ї групи утворилися від здавлення шкіри, м`яких тканин і органів шиї, шляхом удушення зашморгом із м`якого матеріалу, можливо скрученими частинами одягу і постільної білизни, при затягуванні їх на шиї від сильного фізичного впливу, руками іншої особи; ушкодження 2-ї групи утворилися від травмуючого впливу тупих, твердих предметів, а саме- сильного удару тупим, твердим металевим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею в ліву тім`яно-потиличну ділянку голови (місце локалізації рани і вдавленого перелому кісток черепа), можливо при використанні в якості знаряддя для спричинення ушкоджень топора і нанесенні удару його обухом в дану анатомічну ділянку тіла; удару чи ударяння об тупий, твердий предмет із розповсюджено-контактуючою поверхнею правою лобною і надбрівною ділянкою обличчя (місце локалізації синця), можливо при падінні тіла з положення стоячи на площині, на площину з попередньо наданим йому прискоренням, від сильного удару в ліву тім`яно-потиличну ділянку голови; ударів тупими, твердими предметами із обмеженою контактуючою поверхнею в праву тім`яна-скроневу ділянку голови і в праву потиличну частину голови (місце локалізації крововиливів в м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні), можливо при спричиненні ушкоджень кистями рук стиснутими в кулаки, ногами, чи подібними до них за характеристикою тупими, твердими предметами.
		За давністю утворення ушкодження 1-ї групи утворилися безпосередньо в момент настання смерті; ушкодження 2-ї групи утворилися в короткий проміжок часу до настання смерті, який можна рахувати в хвилинах, при цьому не більше однієї години, на що вказують гістологічні ознаки мікроскопічного дослідження встановлених крововиливів та характер, локалізація і механізм утворення тілесних ушкоджень.
		Згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, стосовно живої людини ушкодження 1-ї та 2-ї груп, як окремо по групам, так і в сукупності, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечних для життя.
		Також на тілі трупа встановлено наявні поодинокі лінійні, вертикально орієнтовані садна на спині, які мають посмертний характер і утворились від тертя, ковзання тупих, твердих предметів із нерівною розповсюджено-контактуючою поверхнею і є характерними для утворення їх від переміщення тіла трупа, можливо і при його витягуванні чи скидуванні в колодязь, про що свідчить характер і локалізація а відомі обставини справи. При цьому, згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, відносно живої людини за ступенем тяжкості, такі тілесні ушкодження не визначаються, так як вони утворилися на тілі трупа вже після настання смерті.
		Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок удушення, яке викликало розвиток механічної асфіксії, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Також є поєднані з основною причини смерті, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми із крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку, які б за відсутності основної причини смерті могли б привести до летального наслідку. Висновок підтверджується виявленням під час проведення експертизи трупа характерних для даного виду смерті патоморфологічних, гістологічних та медико-криміналістичних ознак.
		Враховуючи наявні зміни тіла трупа, пов`язані з гниттям, та його перебування в умовах, які перешкоджають його стрімкому розвитку (глибокий колодязь і холодна вода), аналізуючи відомі обставини справи, слід вважати, що смерть ОСОБА_7 , могла настати 05 серпня 2021 року, в проміжок часу з 03.00 години по 04.00 годину, про що свідчать об`єктивні дані, отримані при вивченні і опрацюванні даних матеріалів кримінального провадження, та даних отриманих при дослідженні тіла трупа ОСОБА_7 .
		Між спричиненням механічної асфіксії шляхом удушення і смертю ОСОБА_7 є прямий причинно-наслідковий зв`язок. 
		Враховуючи характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, вірогідніше всього, першочергово ОСОБА_7 перебувала у вертикальному положенні тіла і задньою поверхнею була повернута до травмуючого предмету (нападаючого), після того як отримала удар в ділянку голови ззаду, положення її тіла змінилось з вертикального на горизонтальне за рахунок падіння, в подальшому, перебуваючи в горизонтальному положенні тіла, отримала від нападаючого інші тілесні ушкодження, при цьому могла бути до нього обернена як передньою, так і задньою поверхнею тіла, можлива і зміна положення тіла від стороннього фізичного впливу, а саме, перевертання з живота на спину.
		На тілі трупа ОСОБА_7 не виявлено ушкоджень, які б могли утворитись у неї при чиненні самозахисту.
		На час настання смерті ОСОБА_7 перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння, про що свідчить позитивний результат судово-токсикологічного дослідження, в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 3,0 проміле.
		ОСОБА_7 , а саме по її тілу було спричинено не менше п`яти слідоутворюючих дій травмуючої сили, про що свідчить характер, кількість і локалізація та механізм утворення тілесних ушкоджень (а.с. 118-125, т. 1)
		               Згідно протоколу проведення слідчого експерименту, складеного 19 серпня 2021 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_11 , спеціаліста ОСОБА_21 , у присутності понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , в ході проведення якого, перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вказав, що 04 серпня 2021 року ввечері він перебував удома та в них з матір`ю виник конфлікт, після якого він зачинився у своїй кімнаті та заснув. Приблизно о 02.00-03.00 годині його розбудила мати, яка була у стані алкогольного сп`яніння, та почала проганяти його з дому, внаслідок якого у них знову стався конфлікт на грунті особистих відносин. Після цього ОСОБА_4 вказав, що він узяв сокиру, яка стояла в будинку та наніс матері один удар по голові обухом сокири, показавши механізм нанесення вказаного удару на манекені людини за допомогою палиці. Повідомив, що сокиру, обухом якої він наносив матері удар він залишив десь у будинку, її він не витирав. Більше ударів не наносив. У подальшому вказав, що мати впала від удару обличчям донизу на порозі між кухнею та кімнатою та в неї почала йти кров, а він злякався, бо не знав звідки саме йде кров, тому взяв шматок штанини, ганчірку та полотенце та намагався зупинити кровотечу, намотавши на шию штанину та якісь ганчірки, вказав, що зав`язав на шиї матері штанину на вузол, точно не пам`ятає, можливо і занадто сильно здавив вузол та після цього пішов з дому. Механізм намотування на шию інших ганчірок, крім шматка штанини він не пам`ятає. Повернувшись приблизно через годину побачив, що мати не виявляє ознак життя, в неї посиніли пальці, злякався, та вирішив відтягнути тіло до колодязя. Також продемонстрував на манекені людини як він узяв тіло під руки та потягнув по землі до колодязя, де скинув головою вниз, після чого поприбирав з дому, та усе сміття, одяг потерпілої та свій одяг, в якому був одягнений, також скинув до колодязю. Зазначена слідча дія проведена з дотриманням вимог КПК України із застосуванням відеозапису, який долучений до протоколу в якості додатку та переглянутий під час судового розгляду (а.с. 129-133 т.1);
		       Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-21/1074-кр-Д, складеного 06 вересня 2021 року головним судовим експертом відділу судової експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_24 за результатами проведення судової трасологічної експертизи двох сокир, вилучених під час проведення обшуку домоволодіння по АДРЕСА_1 , та дактилокарти на ім`я ОСОБА_4 1996 року народження, на поверхнях наданих на дослідження двох сокир, слідів папілярних узорів не виявлено (а.с. 155-158, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 1207, складеного експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології лабораторії Обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_25 за результатами судово-медичної експертизи зразків крові ОСОБА_7 , 1973 року народження та ОСОБА_4 , 1996 року народження, кров ОСОБА_7 , 1973 року народження, відноситься до А(ІІ) групи з ізогемаглютиніномс анти-В за ізосерологічною системою АВ0; кров ОСОБА_4 , 1996 року народження, відноситься до А(ІІ) групи, з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (а.с. 159-160, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 1208, складеного експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології лабораторії Обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_26 за результатами судово-медичної експертизи наволочки, фрагмента штанів та простирадла, вилучених з шиї трупа ОСОБА_7 , на наволочці та простирадлі, знятих з шиї трупа ОСОБА_7 , наданих на дослідження, знайдена кров людини; при серологгічному дослідженні в зазначених об`єктах виявлений антиген А за ізосерологічною системою АВ0; кров у цих слідах може походити від ОСОБА_7 та від підозрюваного ОСОБА_4 , крові яких властивий антиген А за наявності у них зовнішньої кровотечі на час події; на фрагменті штанів, вилучених з шиї трупа ОСОБА_7 , наданих на дослідження, кров не знайдена (а.с. 161-163, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 382, складеного завідуючою відділення судово-медичної цитології Обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_27 за результатами судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин з кистей руки ОСОБА_7 , при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_7 , виявлено кров людини, статеву належність крові та клітин установити не представилось можливим у зв`язку з недостатністю кількості епітеліальних клітинних елементів крові та відсутністю епітеліальних клітин для цитологічного обліку; при серологічному дослідженні крові, виявлений антиген А системи АВ0, який може походити від особи (осіб), в крові якої (яких) він знаходиться, в тому числі як від ОСОБА_7 , так і від ОСОБА_4 , якщо на момент скоєння злочину у останнього були пошкодження у виді зовнішньої кровотечі (а.с. 164-166, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 384, складеного судово-медичним експертом-цитологом Обласного бюро СМЕ ОСОБА_28 , за результатами судово-медичної експертизи металевої частини сокири, загальною довжиною 350 мм, та металевої частини сокири, загальною довжиною 595 мм, при судово-медичній експертизі металевої частини сокири загальною довжиною 350 мм та металевої частини сокири, загальною довжиною 595 мм крові не виявлено; статеву належність епітеліальних клітин встановити не представилось можливим у зв`язку з відсутністю клітин, придатних для цитологічного обліку; на металевій частині сокири, загальною довжиною 595 мм, виявлено об`єкти, схожі на волосся, які вилучені та поміщені у пакетик, складений по типу аптечного з пояснюючим написом на лицьовій поверхні. Описаний вище пакети вкладений у саморобний паперовий конверт, який в подальшому переданий слідчому (а.с. 167-169, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 1210, складеного зав.відділення судово-медичної імунології Обласного бюро СМЕ ОСОБА_29 , за результатами проведення судово-медичної експертизи футболки (слідчим в постанові вказано як жіноча сорочка), джинсових штанів, на футболці та джинсових штанах, наданих на дослідження, кров не знайдена (а.с.170-171, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 1214, складеного експертом-імунологом Обласного бюро СМЕ ОСОБА_25 за результатами проведення судово-медичної експертизи зіскобу з дверей поряд із замковою скважиною, зіскобу з низу дверей та вирізу тканини, на вирізі тканини, вилученому у приміщенні будинку та наданому на дослідження, знайдена кров людини; при серологічному дослідженні в зазначеному об`єкті виявлений антиген А ізосерологічної системи АВ0; ця кров може походити як від потерпілої ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_4 , крові якого властивий виявлений антиген, за умови наявності в останнього зовнішньої кровотечі на час події; на зіскобі з дерев`яних дверей поряд із замковою скважиною та зіскобі із низу дверей, вилучених в приміщенні будинку наданих на дослідження, кров не знайдена (а.с.172-174, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 1212, складеного експертом-імунологом Обласного бюро СМЕ ОСОБА_26 , за результатами проведення судово-медичної експертизи змивів з підлоги біля входу в кімнату, з батареї, що розташована під вікном, з підлоги біля ліжка і житловій кімнаті № 2, з лінолеуму біля вікна, у змиві з підлоги біля входу в кімнату та в змиві з батареї, що розташована під вікном, наданих на дослідження, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні в зазначених об`єктах виявлений антиген А за ізосерологічною системою АВ0; кров у цих слідах може походити від потерпілої ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_4 , крові яких властивий антиген А, за наявності у них зовнішньої кровотечі під час події; в змиві з лінолеума біля вікна, наданому на дослідження, знайдена кров собаки; в змиві з підлоги біля ліжка в кімнаті № 2, наданому на дослідження кров не знайдена (а.с. 175-177, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 1211, складеного експертом-імунологом Обласного бюро СМЕ ОСОБА_31 , за результатами проведення судово-медичної експертизи віника, сукні (слідчим вказано в постанові як сорочка жіноча різнокольорова), на вінику, що наданий на дослідження знайдена кров людини, встановити видову належність якої не представилось можливим; на сукні, що надана на дослідження, кров не знайдена (а.с. 178-179, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 147-МК, складеного судово-медичним експертом відділення судово-медичної криміналістики Обласного бюро СМЕ ОСОБА_32 , за результатами проведення судово-медико-криміналістичної експертизи речових доказів, а саме, клаптика шкіри від трупа ОСОБА_7 , двох сокир, на клаптику шкіри з лівої тім`яно-потиличної ділянки голови трупа ОСОБА_7 , виявлена забита рана, яка утворилася від дії твердого, тупого предмету, який має обмежену, продовжену контактуючу поверхню, по краях рани виявлена металізація сполуками заліза; забита рана на клаптику шкіри могла утворитись від дії обуха сокири № 2, або від дії іншої сокири з подібними конструктивиним і експлуатаційними ознаками. Утворення даної рани від дії обуха сокири № 1 є малоймовірним (а.с. 197-198, т. 1).
		       Згідно висновку експерта № 603/1, складеного судово-медичним експертом Кременчуцького міжрайонного відділення судово-медичних експертиз ОСОБА_19 за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи, по даним слідчого експерименту, тіла трупа ОСОБА_7 , покази ОСОБА_4 , дані ним 19 серпня 2021 року під час проведення слідчого експерименту, відповідають об`єктивним даним висновку первинної судово-медичної експертизи тіла трупа ОСОБА_7 , а саме, в частині характеру, локалізації, механізму та часу утворення: рани тім`яно-потиличної ділянки голови зліва, з крововиливами в м`які тканини голови даної ділянки, переломом кісток черепа та ушкодженнями головного мозку - від нанесення сильного дура обухом сокири; синця лобної і надбрівної ділянки обличчя справа від падіння тіла з положення стоячи на площині з попередньо наданим йому прискоренням після удару обухом сокири в голову ззаду. Також відповідають часу утворення тілесних ушкоджень, а саме: крововиливу в м`які тканини голови справа в тім`яно-скроневій ділянці, крововиливу в м`які тканини голови в потиличній ділянці справа. При цьому, в ході проведення слідчого експерименту ним не вказано на їх локалізацію та механізм утворення. Відповідають характеру, локалізації та часу утворення тілесних ушкоджень, які спричинили механічну асфіксію. При цьому, в ході проведення слідчого експерименту ним вказано, що він намотував ганчірки на шию з метою зупинити кровотечу з голови, що не відповідає механізму утворення даних тілесних ушкоджень, які в свою чергу утворились від здавлення шкіри, м`яких тканин і органів шиї шляхом удушення зашморгом із м`якого матеріалу, при затягуванні на шиї від сильного фізичного впливу, руками іншої особи (а.с. 199-201, т. 1).
		       Беручи до уваги показання ОСОБА_4 , які він надавав під час слідчого експерименту, суд враховує, що відповідно до положень ч.2 ст.84, ч.1 ст.99, п.3 ч.2 ст.99 КПК України, протокол проведеного із обвинуваченим слідчого експерименту є самостійним процесуальним джерелом доказів, а викладені в ньому фактичні відомості є доказом, який відповідає визначеним у ст.ст.85, 86 КПК України, критеріям належності та допустимості доказів.
		       Вказана позиція суду ґрунтується на наступному.
		       Так, метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
		       Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		       Отримання від підозрюваного відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети та вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч.2 ст.84 та п.3 ч.2 ст.99 КПК України, є документом.
		       Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч.1 ст.95 КПК України, у системному зв`язку із ч.2 ст.84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
		       При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч.4 ст.95 КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225 КПК України.
		       Відповідно до нормативного змісту засад безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст.23 КПК України) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де показання обвинуваченого та протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст.94 КПК України.
		       Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених ст.225 КПК України. Під час досудового розслідування за наявності належних підстав слідчим суддею можуть бути допитані свідок або потерпілий.
		       Показання підозрюваного в будь-якому випадку не можуть бути судовим доказом, у той час як протоколи слідчих (розшукових) дій після їх оцінки судом із точки зору належності, допустимості і достовірності набувають значення судового доказу.
		       В аспекті вирішення завдань цього провадження має бути витлумачене поняття «показання» у взаємозв`язку з нормами, передбаченими статтями 23, 95, 240 КПК України.
		       У площині порушеного питання змістом показань як процесуального джерела доказів є лише відомості, повідомлені на допиті або одночасному допиті двох чи більше раніше допитаних осіб. Термін «показання» в контексті ч.4 ст.95 КПК України законодавець використовує для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст.95 цього Кодексу.
		       Якщо відомості повідомлено підозрюваним ід час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.
		       Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст.94 КПК.
		               Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд, проте вона не визначає критеріїв допустимості доказів, оскільки це питання вирішується перш за все внутрішнім правом і національними судами (справи «Шенк проти Швейцарії», «Морейра Ферейра проти Португалії» (№ 2), «Хеглас проти Республіки Чехія»).
		       Національне судове провадження, коли йдеться про порушення захищеного Конвенцією права (з огляду на характер цього порушення), ЄСПЛ розглядає з позицій дотримання справедливого судового розгляду, що вирізняється не стільки прийнятністю певних доказів за національним правом, скільки тим, чи є провадження, включно із способом збирання доказів, справедливим у цілому (рішення у справах «Хан проти Сполученого Королівства», «P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства», «Аллан проти Сполученого Королівства»).
		       Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням прав на захист.
		       З практики ЄСПЛ щодо використання як доказу в кримінальному провадженні результатів слідчого експерименту (або відтворення обстановки та обставин події за КПК 1960 року) вбачається, що ЄСПЛ підкреслює необхідність застосування процесуальних гарантій забезпечення справедливості процедури отримання доказів, у тому числі й гарантій дотримання прав особи, яка під час такої слідчої дії дає показання (в широкому змісті цього поняття). Широкий підхід щодо розуміння поняття «показання» покладений у підґрунтя правових позицій ЄСПЛ, який розглядає це поняття як будь-які відомості, що були надані особою та на які повинні поширюватися гарантії, передбачені ст.6 Конвенції.
		       У своїх рішеннях ЄСПЛ акцентує свою увагу на справедливості судового розгляду в цілому, критеріями чого є належна реалізація права підозрюваного на мовчання, права на захист, належне розслідування тверджень про те, що визнавальні показання отримано у незаконний спосіб (справа «Яременко проти України» (№ 2), де ЄСПЛ повторив свої головні висновки з рішення у справі «Яременко проти України».
		       Такий підхід ЄСПЛ застосував у справах «Дудка проти України», «Леонід Лазаренко проти України», «Гелетей проти України», де зазначив про несправедливість судового розгляду через порушення права на захист.
		       Таким чином, ЄСПЛ наголошує на необхідності застосування процесуальних гарантій забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому та порядку (процедури) проведення слідчої (розшукової) дії, під час якої від особи отримуються відомості (права на справедливий суд, на захист, на мовчання і права не свідчити проти себе тощо). За умови застосування передбачених національним законодавством гарантій, що мають відповідати Конвенції, ЄСПЛ не ставить під сумнів допустимість протоколу слідчої (розшукової) дії як доказу, оскільки це питання перебуває в площині регулювання національного законодавства.
		       За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.
		       До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав і процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.
		       Отже, буквальне тлумачення змісту ст.23 КПК України у системному зв`язку з нормами, викладеними в статтях 83, 84, 93, 95, 240 цього Кодексу, з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5 ст.9 КПК України) не містить підстав для висновку про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту за умови дотримання судами України законодавчо визначеного порядку проведення такої слідчої дії з огляду на критерії ЄСПЛ щодо забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому, що по своїй суті є проходженням «тесту допустимості показань у широкому змісті цього поняття».
		       Норми чинного кримінального процесуального закону щодо оцінки судом протоколу слідчого експерименту як окремого процесуального джерела доказів у провадженні узгоджуються з критеріями, застосованими ЄСПЛ для оцінки справедливості судового розгляду в цілому. Легітимна мета слідчого експерименту за безпосередньою участю підозрюваного у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань забезпечується дотриманням процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та встановленого порядку його проведення.
		       Таким чином, відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, відповідно до ст.91 КПК України.
		       З огляду на викладене, приписи ч.4 ст.95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст.95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.
		       Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.
		       Аналогічну правову позицію було висловлено Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2020 року по справі № 740/3597/17 провадження № 51-6070кмо19.
		       Оскільки під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого було повністю дотримано встановлений порядок його проведення, із забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому, без порушення жодних процесуальних норм, вказана слідча дія відбувалася за участю захисника, із застосуванням безперервного відеозапису та за відсутності протиправного тиску на ОСОБА_4 за його волею та вільним волевиявленням, під час якої ним вільно та добровільно були не тільки відтворені обставини злочину, а й надані визнавальні покази, суд вказані докази також бере до уваги із точки зору належності, допустимості та достовірності.
		       Перевіряючи твердження ОСОБА_4 щодо застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників поліції, судовим розглядом встановлено наступне.
		       Так, обвинувачений в судовому засіданні, яке відбулося 29 вересня 2022 року (тобто зі спливом 1 року 1 місяця після затримання) уперше стверджував, що під час всього досудового розслідування свою вину він визнавав повністю, оскільки з боку працівників поліції на нього здійснювався фізичний вплив та психологічний тиск, а тому під час слідчого експерименту він розповідав версію подій слідства.
		       Доводи обвинуваченого в суді, що він себе обмовив через застосування до нього заходів фізичного впливу та психологічного тиску, суд вважає такими, що не відповідають дійсності.
		       Так, як убачається з відеозапису слідчого експерименту від 19 серпня 2021 року, ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_11 , під час проведення вказаної слідчої дії вів себе спокійно, показання надавав самостійно, добровільно та без зупинок, був спокійний та послідовний в своїх показах, був чітким та без вагань надавав відповіді на запитання учасників експерименту. Також, самостійно продемонстрував на манекені людини механізм та локалізацію нанесеного удару по голові загиблої ОСОБА_7 , а також механізм переміщення тіла трупа ОСОБА_7 з будинку до колодязя, розташованого на території подвір`я.
		       Окрім того, відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи тіла трупа ОСОБА_7 , по даним слідчого експерименту, покази ОСОБА_4 , дані ним 19 серпня 2021 року під час проведення слідчого експерименту, відповідають об`єктивним даним висновку первинної судово-медичної експертизи тіла трупа ОСОБА_7 , а саме, в частині характеру, локалізації, механізму та часу утворення тілесних ушкоджень.
		       Також, 03 жовтня 2022 року судом направлено листа до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Полтава щодо факту повідомлення обвинуваченим про застосування відносно нього насильства під час проведення досудового розслідування, за результатами розгляду якого 04 жовтня 2022 року було внесено відомості до ЄРДР за повідомленими ОСОБА_4 фактами за № 62022170010000329 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
		       При цьому, 11 грудня 2022 року слідчим першого відділу (з дислокацією у м.Полтаві) Територіального управління ДБР ОСОБА_33 було винесено постанову про закриття вказаного вище кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях співробітників УКР ГУНП в Полтавській області. 
		       Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що твердження ОСОБА_4 про те, що під час досудового розслідування до нього застосовувалися заходи фізичного та психологічного впливу з боку працівників поліції, а тому він обмовив себе, не заслуговують на увагу. Відтак, відсутні й підстави вважати, що показання, надані ним в ході слідчого експерименту неправдиві.
		       На думку суду, відсутність інших прямих доказів не свідчить про невинуватість ОСОБА_4 . Жодними правовими нормами, ні в якій мірі, не зумовлюється яка достатність в кількісному або якісному виразі тих або інших доказів потрібна для вирішення найважливіших питань у кримінальному провадженні, включаючи питання винуватості.
		       Стороною обвинувачення в судовому засіданні надані належні та допустимі докази, які, на думку суду, свідчать про умисні злочинні дії обвинуваченого. Факти, які були предметом дослідження суду, знаходяться в тісному та безсумнівному зв`язку з фактом скоєння злочину, а тому висновки про винуватість ОСОБА_4 ґрунтуються не на припущеннях, а на належних і допустимих доказах, які підтверджують факт його причетності до умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_7 .
		       Суд дійшов висновку, що всі письмові докази та вищезазначені експертизи є допустимими доказами, оскільки вони складені та проведені уповноваженими особами відповідно до вимог діючого КПК України, підписані усіма учасниками слідчої дії, узгоджуються між собою так і з іншими матеріалами кримінального провадження.
		       Окрім того, в судовому засіданні було досліджено речові докази, а саме: рюкзак з шкірзамінника чорного кольору; окуляри у футлярі чорного кольору; цеглу сірого кольору; мобільний телефон марки «Хуавей» чорного кольору в чохлі типу «книжка»; жіночий бюстгалтер сірого кольору з вставками бежевого кольору; жіночу сукню бавовняну синього кольору; футболку чорного кольору; штани сірого кольору; пару жіночих босоніжок чорного кольору, відкритого типу 38 розміру; флакон з парфумами «Оріфлейм»; флакон з парфумами «ASR DHAHABI»; жіночий гребінець чорного кольору;        виріз з оббивки з матрацу; простиню;        наволочку, простиню, фрагмент штанини, які знаходилися на шиї трупа;        2 сокири; 8 змивів з РБК з приміщення житлової кімнати №1;        два змиви з РБК з приміщення житлової кімнати № 2; фрагмент штанини, виявленої в кімнаті № 3; простиню, виявлену в кімнаті № 3; два зіскоби з дверей зі слідами РБК; віник зі слідами РБК, мобільний телефон Xiaomi Redmi 6.
		       Сторона захисту посилалась в судовому засіданні на недопустимість речового доказу, а саме футболки чорного кольору з підстав неправильного зазначення слідчим при упакуванні вказаного речового доказу його назви, а саме зазначення його як «жіноча сорочка». Окрім того, обвинувачений заперечив належність йому вказаної футболки з огляду на те, що її розмір є завеликим, а тому дана футболка не може йому належати.
		       Оцінюючи зазначений речовий доказ з точки зору його допустимості у даному кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.
		       Так, відповідно до приписів статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		       Згідно ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		       Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року і «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
		       З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		       Згідно з ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		       Будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили. У такому разі «отруйне дерево» породжує «отруйні плоди» (рішення ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).
		       Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, футболку, яка у подальшому постановою слідчого була визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, було виявлено та вилучено під час проведення 17 серпня 2021 року санкціонованого обшуку на території домоволодіння по АДРЕСА_1 . Окрім того, під час проведення вказаного обшуку було застосовано відеозйомку, засобами якої зафіксовано виявлення та вилучення зазначеного речового доказу, а також його зовнішні ознаки та процес упакування до експертного пакету МВС.
		       Окрім того, у висновку експерта № 1210, складеного зав.відділення судово-медичної імунології Обласного бюро СМЕ ОСОБА_29 , вказано, що предметом експертного дослідження була саме футболка, яка вказана слідчим у постанові як «сорочка жіноча».
		За таких обставин, відсутні підстави для визнання зазначеного речового доказу недопустимим доказом з мотивів некоректного зазначення його назви на експертному сейф-пакеті.
		       Належність зазначеної вище футболки ОСОБА_4 підтвердила допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 , яка вказала, що під час обшуку впізнала цю річ як таку, що належна братові.
		       Суд не посилається у вироку на інші матеріали кримінального провадження, досліджені у судовому засіданні, оскільки вони є процесуальними документами, не доводять та не спростовують вини обвинуваченого.
		Сторона захисту в судовому засіданні також посилалась на те, що при проведенні досудового розслідування не перевірено належним чином відомості щодо перебування ОСОБА_4 вночі 05 серпня 2021 року, а саме, в проміжок часу, коли він покинув квартиру своєї дівчини - ОСОБА_8 з 01.00 години та до 06.00 години ранку, коли, як він стверджував, дістався до місця свого спільного з матір`ю проживання. Зокрема, прокурором не отримано у встановленому процесуальним законом порядку відеозаписи з вуличних камер спостереження по м.Кременчуку за маршрутом, який вказано ОСОБА_4 шляхом слідування до місця проживання, та не спростовано таким чином версію обвинуваченого про його непричетність до вбивства матері.
		Суд критично ставиться до таких тверджень сторони захисту з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування таких показань не надавав, такі показання надані ним лише в судовому засіданні 29 вересня 2022 року, а тому на час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні відсутні були підстави для отримання вказано захисником інформації та перевірки версії ОСОБА_4 щодо місця його перебування під час заподіяння смерті ОСОБА_7 .
		Диспозиція частини 1 статті 115 КК України, за якою пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		З об`єктивної сторони даний злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, яке, відповідно до ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
		Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 року за частиною 1 статті 115 КК України кваліфікуються вбивства, вчинені під час обопільної сварки чи бійки або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим.
		Як вбачається з досліджених в судовому засіданні та проаналізованих судом доказів, нанесення удару ОСОБА_4 сокирою потерпілій ОСОБА_7 в життєво важливий орган голову мало місце під час обопільної сварки. Окрім того, у подальшому ОСОБА_4 свідомо зав`язав на шиї потерпілої ОСОБА_7 фрагмент штанів вузлом та намотав інше ганчір`я на шию потерпілої та здійснив затягування вузла, пояснивши це намаганням зупинити кровотечу, розуміючи що джерелом такої кровотечі є рана, що утворилась на голові потерпілої від удару сокирою, а не на шиї потерпілої. А тому, враховуючи спосіб, знаряддя вчинення злочину, характер і локалізацію заподіяних ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, поведінку винного і потерпілої, що передувала події (раптово виниклий конфлікт на грунті з`ясування особистих стосунків), суд приходить до висновку про наявність в діях обвинуваченого прямого умислу на заподіяння смерті потерпілій.
		Підсумовуючи наведене, правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, інкримінованого ОСОБА_4 дають підстави стверджувати, що він вчинив умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_7 , а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.115 КК України.
		При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, , який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обставини справи та особу ОСОБА_4 , який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря -нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.
		Обставин, що пом`якшують покарання, суд не вбачає.
		Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчиненню нею нових злочинів.
		Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.
		Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».
		З урахуванням наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_4 , який вчинив кримінальне правопорушення, віднесене до категорії умисних особливо тяжких злочинів, наслідком якого стала смерть людини, суд вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до максимального, передбаченого санкцією ч.1 ст.115 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		На переконання суду, призначення такого покарання буде відповідати таким принципам Конвенції як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
		Також, приймаючи до уваги, що обвинувачений засуджений вироком Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 14 вересня 2021 року та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, то слід призначити остаточне покарання ОСОБА_4 відповідно до вимог частини 4 статті 70 КК України за правилами, передбаченими частиною 1 статті 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. 
		З метою забезпечення виконання вироку суду, з врахуванням особи обвинуваченого, для упередження ризику, наведеного в п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили, що відповідає положенням п. «а» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		На підставі ст.72 КК України, ст.209, 210 КПК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, починаючи з моменту його фактичного затримання 17 серпня 2021 року до 13 вересня 2021 року, та строк відбування покарання за попереднім вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року, починаючи з 14 вересня 2021 року до по 02 березня 2023 року включно.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог статей 100 КПК України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
		Враховуючи викладене, із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути витрати на проведення експертизи по кримінальному провадженню.
		Керуючись статтями 373, 374, 615 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.
		На підставі ч.4 ст.70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_4 шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року більш суровим покаранням, призначеним за цим вироком, у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 03 березня 2023 року.
		На підставі статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з моменту його затримання з 17 серпня 2021 року по 13 вересня 2021 року включно.
		На підставі статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року, починаючи з 14 вересня 2021 року по 02 березня 2023 року включно.
		Продовжити щодо ОСОБА_4 строк запобіжного заходу тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 686, 48 грн.
		Речові докази - документи на ім`я ОСОБА_7 : військовий квиток, трудову книжку, посвідчення учасника бойових дій, картку платника податків, паспорт громадянина України, флакон з парфумами «Оріфлейм», флакон з парфумами «Asr Dhahabi», грошові кошти номіналом 100 грн. (3 купюри), 50 грн. (1 купюра), 5 грн. (1 купюра), 2 грн. (3 купюри), загальною сумою 361 грн., мобільний телефон марки Хуавей чорного кольору в чохлі типу «книжка» - передати потерпілій ОСОБА_10 .
		Речовий доказ - мобільний телефон Xiaomi Redmi 6 imei 1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 із сім-карткою ПрАТ «Київстар» з номером абонента НОМЕР_3 та ТОВ «Лайселл» з номером абонента НОМЕР_4 - повернути власнику ОСОБА_4 
		Інші речові докази - знищити у встановленому законом порядку. 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області ОСОБА_34 від 18 серпня 2021 року на рюкзак зі шкірозамінника чорного кольору, окуляри у футлярі чорного кольору, цеглу сірого кольору, мобільний телефон марки «Хуавей» чорного кольору в чохлі типу «книжка», жіночий бюстгалтер сірого кольору з вставками бежевого кольору, жіночу сукню бавовняну синього кольору, футболку чорного кольору, штани сірого кольору, пару жіночих босоніжок чорного кольору відкритого типу 38 розміру, флакон з парфумами «Оріфлейм», флакон з парфумами «Asr Dhahabi», жіночий гребінець чорного кольору, виріз з оббивки матрацу, простиню, наволочку, простиню, фрагмент штанини, які знаходились на шиї трупа, грошові кошти номіналом 100 грн. (3 шт.), 50 грн. (1 шт.), 5 грн. (1 шт.), 2 грн. (3 шт.), загальною сумою 361 грн., виявлені під нижньою білизною померлої, 2 сокири, 10 змивів з РБК з приміщення житлової кімнати № 1, два змиви з РБК з приміщення житлової кімнати № 2, фрагмент штанини, виявленої в кімнаті № 3, простині, виявленої в кімнаті № 3, два зіскоби з дверей зі слідами РБК, віник зі слідами РБК - скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області ОСОБА_34 від 18 серпня 2021 року на мобільний телефон Xiaomi Redmi 6 imei 1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 із сім-карткою ПрАТ «Київстар» з номером абонента НОМЕР_3 та ТОВ «Лайселл» з номером абонента НОМЕР_4 - скасувати.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Кременчуцький районний суд Полтавської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
		Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...