Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/394/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них.
Надіслано судом: 06.03.2023. Зареєстровано: 06.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2023.
Дата набрання законної сили: 28.02.2023
Номер судового провадження: 22-ц/814/301/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 621/394/20  Номер провадження 22-ц/814/301/23Головуючий у 1-й інстанції Шахова  В.В.  Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 лютого 2023 року м. Полтава
		 
		 
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого Пікуля В.П.,
		суддів: Абрамова П.С., Панченка О.О., 
		при секретарі Філоненко О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Халабурдін Святослав Володимирович, на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року (повний текст рішення складено 24 травня 2022 року) у справі за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог 
		У лютому 2020 року Чугуївська окружна прокуратура Харківської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки.
		В обґрунтування позову зазначено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передано у власність земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0784 для ведення індивідуального садівництва. На підставі вказаних наказів державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Штефаном О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності № 11797468. 
		ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту. Під час розгляду вказаної заяви матеріали із Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області щодо листа з проханням надати позицію щодо можливості надання Головним управлінням дозволу на розроблення документацій із землеустрою, на підставі яких земельна ділянка може бути передана у власність (користування), а також перевірити її бажане місце розташування на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади не отримані, а відтак повна та достовірна інформація щодо додержання законодавства і можливості відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства на бажаній ОСОБА_1 земельній ділянці відсутня. 
		У той же час листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 30 вересня 2014 року № 05.02-16-4898 до Головного управління Держземагентства у Харківській області направлявся перелік наявних картографічних даних по територіям та об`єктам природно-заповідного фонду області станом на 30 вересня 2014 року, в який було включено Національний природний парк «Гомільшанські ліси». Незважаючи на вказані відомості органами Держгеокадастру інформацію про розташування земельної ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», не зазначено. Крім цього, відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22-218 земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784 з урахуванням «Проекту створення національного природного парку «Гомільшанські ліси» та «Проекту організації території національного природного парку «Гомільшанські ліси» знаходиться в господарській зоні Національного природного парку. 
		На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об`єкту природно-заповідного фонду України (Національного природного парку), надання її у власність громадянину для індивідуального садівництва, необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до компетенції якого належить таке погодження в межах його повноважень. 
		Передача Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області вказаної земельної ділянки у власність громадянину для індивідуального садівництва із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку в частині їх зменшення та ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статуту і завданням Національного природного парку в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, такі дії були здійснені усупереч процедури, встановленої законом. Відповідно до проекту організації території Національного природного парку стариці під кварталом 179 Задонецького лісництва складають заплавні водойми (озера та болота), які розташовані у пристінній та середній частинах правобережної заплави Сіверського Дінця, між лісовим схилом кварталу 179 (за лісовпорядкуванням 2001 та 2005 років) Задонецького лісництва та руслом річки, серед особливо цінної ділянки заплави, з обох боків озера Палац та Пергін (особливо цінна ділянка). Ділянки мають природоохоронне, еколого-освітнє, рекреаційне та естетичне значення. Отже, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси позивачів та підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
		Позивач вказував, що він на підставі частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» діє в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси», вважаючи дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 такими, що порушують інтереси держави. 
		Пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного права держави на землі природно-заповідного фонду, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожного громадянина користуватися землями природно-заповідного фонду у встановлений законом спосіб. 
		На підставі викладеного, позивач прохав суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784 для індивідуального садівництва; скасувати запис № 11797468 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Штефана О.А. за ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784, площею 0,06 га у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси» та стягнути солідарно з відповідачів сплачену суму судового збору.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року позовні вимоги Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва.
		Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784, площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва.
		Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис № 11797468 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Штефана О.А. за ОСОБА_1 .
		Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784, площею 0,06 га у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси».
		Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір по 4 204,00 грн з кожного.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		Із рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року не погодився відповідач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку.
		Прохав рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Чугуївській окружній прокуратурі Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси»у задоволенні позовних вимог.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу
		На думку  ОСОБА_1 , судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що землі, які входять до складу Національного природного парку «Гомільшанські ліси» мають бути віднесені за цільовим призначенням до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення, однак, водночас, спірна земельна ділянка ще до прийняття оскаржуваних наказів за цільовим призначенням належала до земель сільськогосподарського призначення.
		Також судом першої інстанції не було досліджено питання того, з якої саме дати спірна земельна ділянка увійшла до складу земель Національного природного парку «Гомільшанські ліси», що має ключове значення для вирішення питання щодо правомірності виділяння земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .
		Крім того, відповідач вважає висновок суду про звернення прокурора в межах позовної давності необґрунтованим та безпідставним.
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		Від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній прохає апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Чугуївської окружної прокуратури Харківської області.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що на час видання спірних наказів, земельна ділянка відносилася до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, а тому органом виконавчої влади, що відповідно до закону мав право розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області було Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.
		Крім того, сторона по справі з посиланням на практику Верховного Суду, вказує, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту у спірних правовідносинах, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку. 
		Встановлені обставини справи
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 0,06 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ-01.05) (т. 1, а.с. 16).
		Зі змісту витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784, площею 0,06 га з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, форма власності: державна власність, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (т. 1, а.с. 18).
		Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», затверджено розроблений ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ-01.05), розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0784, площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ-01.05) (т. 1, а.с. 17).
		З листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22-218 вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», проекти землеустрою щодо їх відведення до Департаменту не надходили та не погоджувались (т. 1, а.с. 19).
		Також прокурором було надано докази на електронному носії інформації, а саме картографічні дані Національного природного парку «Гомільшанські ліси», де визначено зонування та квартали парку, а також його структура (т.1, а.с.238).
		За змістом Указу Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 «Про створення Національного природного парку «Гомільшанські ліси» з метою збереження, відтворення та раціонального використання особливо цінних природних комплексів долини р. Сіверського Донця, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області Національний природний парк «Гомільшанські ліси» і підпорядковано його Державному комітету лісового господарства України, а також установлено площу земель Національного природного парку «Гомільшанські ліси» 14 314,8 га, у тому числі 3377,3 га земель, які мають бути надані йому у постійне користування та 10937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатками (т.1, а.с. 29).
		В матеріалах справи наявне охоронне зобов`язання, відповідно до якого Державне підприємство «Зміївське лісове господарство» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території Національного природного парку «Гомільшанські ліси» створеного, оголошеного Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 в межах Зміївського району. Зі змісту цього охоронного зобов`язання вбачається, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво (т.1, а.с. 236).
		Відповідно до висновку Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, розташування земельної ділянки з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0784 відносно території Національного природного парку «Гомільшанські ліси»: земельна ділянка з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0784 знаходиться у межах території Національного природного парку «Гомільшанські ліси» (згідно меж Проекту створення). На основі розрахунку в ГІС площа земельної ділянки 0,059975 га (т.2, а.с. 174-180).
		Позиція апеляційного суду
		Згідно зі статтями 43-45 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів (стаття 20 цього Закону).
		За змістом статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.
		Згідно зі статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Частиною восьмою статті 122 ЗК України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.
		За змістом Указу Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 «Про створення Національного природного парку «Гомільшанські ліси» з метою збереження, відтворення та раціонального використання особливо цінних природних комплексів долини р. Сіверського Донця, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області Національний природний парк «Гомільшанські ліси» і підпорядковано його Державному комітету лісового господарства України, а також установлено площу земель Національного природного парку «Гомільшанські ліси» 14 314,8 га, у тому числі 3377,3 га земель, які мають бути надані йому у постійне користування та 10937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатками.
		Повноваження в частині зміни меж національно-природних парків за законом належить виключно Президенту України.
		За положеннями статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться, відповідно до статей 51-53 цього Закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.
		Частиною восьмою статті 122 ЗК України встановлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.
		Землі природно-заповідного фонду віднесено до категорії особливо цінних земель (пункт «г» частини першої статті 150 ЗК України).
		Порядок вилучення земельних ділянок цієї категорії врегульовано частиною дев`ятою статті 149 ЗК України та віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Припинення права постійного користування земельних ділянок особливо цінних земель шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України).
		Щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси»
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
		Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
		Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
		У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.
		Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси».
		Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України).
		Оскільки Національний природній парк «Гомільшанські ліси» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси» є безпідставним, а тому позовна заява, подана в інтересах зазначеної організації, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
		Щодо позовних вимог прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до головного управління Держгеокадастру у Харківській області
		Частиною четвертою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) вказано, що:
		«в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
		Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
		Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
		Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
		У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
		Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
		Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17».
		У справі, що переглядається: позивач - Чугуївська окружна прокуратура Харківської області пред`явила, зокрема, вимоги про визнання незаконним та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області); зазначене не відповідає частині першій статті 48 ЦПК України, відповідно до якої сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися.
		Вищевказане узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 621/3476/19.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог прокуратури, пред`явлених до ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
		Щодо обраного способу захисту
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
		Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
		Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
		Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
		Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
		Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
		Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
		З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).
		Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
		Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
		Ураховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею та реєстраційне підтвердження володіння нею відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач мав заявити позовні вимоги про витребування її із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , оскільки ця земельна ділянка належить до категорії земель природно-заповідного фонду і дозвіл на її вилучення власником не надавався.
		Крім того, у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року по справі № 305/1967/16-ц (провадження № 61-12805св21) зазначено, що віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета у цьому разі відповідає загальним інтересам суспільства.
		Водночас, у справі, яка переглядається, позов пред`явлено прокурором в інтересах держави у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельною ділянкою, яка належить до категорії земель природно-заповідного фонду фізичною особою. Посилаючись на те, що при виділенні земельної ділянки порушено норми законодавства, прокурор просив, зокрема, визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784 для індивідуального садівництва; скасувати запис № 11797468 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Штефана О.А. за ОСОБА_1 .
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
		Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування також не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
		Враховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором вимоги: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ про надання дозволу громадянину  ОСОБА_1  на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність громадянину ОСОБА_1  земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784 для індивідуального садівництва; скасувати запис № 11797468 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Штефана О.А. за ОСОБА_1 ; зобов`язати  ОСОБА_1  повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784, площею 0,06 га у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси» не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому в їх задоволенні слід відмовити із цих підстав.
		Водночас, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України: згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; згідно пункту четвертого частини першої - скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Крім того, частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до переконання про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, а тому рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року в частині вирішення позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси» слід скасувати, а позов у цій частині залишити без розгляду; в іншій частині рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року - скасувати, а в задоволенні позовних вимог Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки - відмовити.
		Щодо судових витрат
		За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року по справі № 923/199/21 зазначено, що за змістом положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
		З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.
		У зв`язку із тим, що позов задоволенню не підлягає, у відповідності із вимогами частини першої статті 141 ЦПК України, з Чугуївської окружної прокуратури Харківської області на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 12612,00 грн, сплачений останнім за подачу апеляційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 377, 382 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Халабурдін Святослав Володимирович - задовольнити частково.
		 
		Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року в частині вирішення позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси» - скасувати, а позов у цій частині залишити без розгляду.
		 
		       В іншій частині рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року - скасувати та в задоволенні позовних вимог Чугуївської окружної прокуратури Харківської області - відмовити.
		 
		Стягнути зЧугуївської окружної прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 12612,00 грн.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 03 березня 2023 року.
		Головуючий                                                                В.П. Пікуль 
		Судді                                                                        П.С. Абрамов
		О.О. Панченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...