Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/4350/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано судом: 06.03.2023. Зареєстровано: 07.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.03.2023.

Номер судового провадження: П/1340/4740/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№1340/4350/18
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03 березня 2023 року м.Львів
		Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свєнціцького-16 про визнання протиправною та скасування постанови Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, заступник міського голови з питань розвитку Москаленко Андрій Олександрович.
		Обставини справи.
		До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свєнціцького-16 про визнання протиправною та скасування постанови Львівської міської ради від 11.09.2018 про накладення фінансових санкцій в розмірі 170000,00 грн за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що фінансові санкції на позивача накладено необґрунтовано та безпідставно, без належного та повного з`ясування усіх фактичних обставин, ґрунтуючись на припущеннях, без належного інформування, повідомлення та залучення до складення документів позивача, з порушенням вимог Порядку оформлення документів щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.03.2018 № 321, у його системному зв`язку з ст. ст. 44 та 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини», при свідомому ігноруванні інших положень чинного законодавства України, у т. ч. Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158. Також вказує, що поза увагою залишено і факт наявності судових процесів (справи №813/1091/18 та №813/1092/18), де оскаржуються рішення компетентних суб`єктів щодо віднесення будинку за адресою: м. Львів, вул. Свєнціцького, 16 до числа пам`яток.
		Ухвалою від 25 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху.
		Ухвалою від 04 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року зупинено провадження у справі.
		Ухвалою суду від 05 жовтня 2022 року поновлено провадження у справі.
		Ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року залучено співвідповідача.
		Ухвалою суду від 14 грудня 2022 року залучено співвідповідача.
		Відповідач 2, Виконавчий комітет Львівської міської ради, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у поясненні. Зазначив, що відповідачем не зазначалось жодних припущень, а навпаки дії відповідача мають стверджувальний характер, що підтверджується актами про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини та фотофіксацією порушення законодавства про охорону культурної спадщини на вул. Свєнціцького 1, 16 у м. Львові. Вказує, що постанова від 11.09.2018 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини було винесена до набрання судових рішень по справах № 813/1091/18 та № 813/1092/18 законної сили. На момент винесення постанови від 11.09.2018 про накладення Фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 56-ос «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток» наказ Міністерства культури України від 20.02.2018 №150 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» був чинним. Вказує, що завданням та предметом діяльності об`єднання згідно статуту є належне утримання будинку та прибудинкової території. Проте, погіршення стану житлового будинку на 30-40 % починаючи з 1982 по теперішній час є наслідком триваючої бездіяльності власників житлових приміщень та співвласників майна в цілому. Звіт про технічне обстеження та висновки 2015 року містить рекомендації для відновлення і приведення житлового будинку у нормальний та безпечний для подальшої експлуатації стан. Всупереч цим рекомендаціям, позивач та власники житлового будинку вирішити довести стан будинку до аварійного та запланували будівництво нового, хоч як згодом встановлено на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області при департаменті архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації від 3 травня 2017 року будинок містить архітектурну цінність. Зазначає, що ОСББ створене лише з метою належного утримання самого будинку і є формою управління, ніяк не розпорядником чи володільцем майна. Статутом, який регулює його діяльність не передбачено права ОСББ захисту власників квартир, та співвласників спільного майна будинку. Звертає увагу суду, що оскаржувана Постанова від 27.03.2019 № 0014 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини була винесена на підставі чинного законодавства та не було ніяких перешкод для винесення такої, оскільки судові рішення щодо оскаржування наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 56-ос «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток» (судова справа № 813/1091/18) та порядку наказ Міністерства культури України від 20.02.2018 №150 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (судова справа № 813/1092/18) набрали законної сили в 2020 та 2022 році, а оскаржувана постанова була винесена в 2019 році. Тобто, на момент винесення Постанови від 27.03.2019 № 0014 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини не існувало жодних судових рішень чи норм законодавства, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови. Вважає, що відповідачем жодних прав позивача не порушено і сам позивач не вказує на порушення його прав чи інтересів Виконавчим комітетом Львівської міської ради.
		Ухвалою суду від 08 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду.
		Відповідач 3, заступник міського голови з питань розвитку Москаленко Андрій Олександрович, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у аналогічних поясненнях що і поданих відповідачем 2. Просить суд відмовити в позовних вимогах.
		Представник позивача подав заперечення на пояснення відповідача 2 , в яких зазначив, що визнання судами протиправними та скасування наказу Міністерства культури України від 20.02.2018 № 150 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» та наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 20.11.2017 № 56-ос «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток» зумовлює протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки скасовані накази є незаконними та не породжують жодних правових наслідків з моменту їх прийняття.
		Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду страви повідомлялися належним чином. На підставі ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.
		Суд повно, всебічно та об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
		Встановив:
		28.11.2013 проведено державну реєстрацію юридичної особи «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свєнціцького-16», згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.37-41).
		09.09.2014 видано свідоцтво (індексний номер: 26566949) та проведено державну реєстрацію права власності позивача на земельну ділянку (загальна площа 0,0977 га, кадастровий номер: 4610136600:07:004:0040, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за адресою: м. Львів, вул. І. Свєнціцького, 16 (т.1, а.с.42).
		20.11.2017 видано наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 56-ос «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток», яким внесено будинок по вул. Свєнціцького, 16 до Переліку об`єктів культурної спадщини.
		Наказом Міністерства культури України від 20.02.2018 №150 занесено пам`ятку культурної спадщини Будинок по вул. Свєнціцького, 16 у м. Львові до Державного реєстру нерухомих пам`яток країни як пам`ятку архітектури місцевого значення (охоронний № 237-Лв).
		04.09.2018 провідним спеціалістом Управління охорони історичного середовища складено акт про вчинення правопорушення законодавства про охорону культурної спадщини (т.2, а.с.4), в якому встановлено : « у будинку №16 на вул. Свенціцького у м. Львів ОСББ «Свєнціцького -16» (м. Львів, вул. Свєнціцького,16) проведено незаконні роботи по умисному доведенню до стану руйнації, що завдало або могло завдати шкоди пам`ятці.»
		11.09.2018 на підставі Порядку оформлення документів щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.03.2018 № 321, заступником міського голови з питань розвитку Москаленко Андрієм Олександровичем щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свєнціцького-16» винесено постанову про накладення фінансових санкцій в розмірі 170000,00 грн за порушення законодавства про охорону культурної спадщини (т.2, а.с.5).
		Позивач вважаючи таку постанову протиправно, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
		Доказами в адміністративному судочинстві є відповідно до ч.1 ст.72 КАС України будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі. в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону культурної спадщини» (далі  Закон № 1805-III) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до статті 1 Закону № 1805-III терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
		пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
		Згідно з статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Так, відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.
		Водночас, частиною другою статті 6 Закону № 1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць.
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:
		а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;
		б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 затверджено Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі- Порядок № 1760).
		В Порядку №1760 зазначено, що на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається (п. 2 Порядку № 1760).
		Облікова документація на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану (п. 3 Порядку № 1760).
		Відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 7 і 8 цього Порядку, оцінюються науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативними радами органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки у п`ятнадцятиденний строк надається висновок щодо доцільності занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, який надсилається Мінкультури у день його підписання. (п. 9 Порядку № 1760).
		Частиною другою статті 14 Закону встановлено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію, як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).
		Переліки об`єктів культурної спадщини затверджується рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
		Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060, затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини (далі - Порядок № 158).
		Згідно з п. 3.1. Порядку № 158 облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об`єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов`язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об`єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.
		Пункт 3.2. цього ж Порядку визначає, що за результатами оцінки виявлених об`єктів культурної спадщини оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об`єкт культурної спадщини.
		Протокол є підставою для занесення (не занесення) об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік),
		Пункт 3.4 Порядку № 158 передбачає, що Перелік затверджується рішенням органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та у місячний строк після затвердження надсилається до Мінкультури України разом з протоколом науково- методичної, консультативної або наукової (вченої) ради та документами, передбаченими у пункті 3.1 цього розділу.
		Як встановлено судом з матеріалів справи, 20.11.2017 видано наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 56-ос «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток», яким внесено будинок по вул. Свєнціцького, 16 до вказаного Переліку.
		Наказом Міністерства культури України від 20.02.2018 №150 занесено пам`ятку культурної спадщини Будинок по вул. Свєнціцького, 16 у м. Львові до Державного реєстру нерухомих пам`яток країни як пам`ятку архітектури місцевого значення (охоронний № 237-Лв).
		Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, переміщати на інші місця.
		Згідно з вимогами ч. 1,2,3 ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власники зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, захищати від пошкодження, руйнування або знищення, використовувати пам`ятку у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
		Забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частини та елементів без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Згідно з ч.2 ст. 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявністю письмового дозволу органів охорони культурної спадщини обласних міських державних адміністрації відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власники зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану.
		Статтею 39 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачений обов`язок власника пам`ятки або уповноваженого ним органу, особи яка набула права володіння, користування чи управління нею, забезпечувати збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію та ремонт пам`ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено відповідним договором або законом.
		Відповідно до ч.3 ст. 47 Закону України "Про охорону культурної спадщини" юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.
		Також ст. 29 Закону України "Про охорону культурної спадщини" вказано, що на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.
		Частиною 5 пункту б статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень міської ради відноситься організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
		Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини" визначено відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини. Так визначено, що відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об`єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам`ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		З метою реалізації ст. ст. 44, 45, 46 Закону України Про охорону культурної спадщини" виконавчий комітет прийняв рішення від 23.03.2018 № 321 «Про затвердження Порядку оформлення документів щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини», затвердив Порядок оформлення документів щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини та уповноважив заступника міського голови з питань розвитку здійснювати накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини відповідно до ст. ст. 44, 45, 46 Закону України Про охорону культурної спадщини.
		Судом встановлено, що 04.09.2018 провідним спеціалістом Управління охорони історичного середовища складено акт про вчинення правопорушення законодавства про охорону культурної спадщини (т.2, а.с.4), в якому встановлено : « у будинку №16 на вул. Свенціцького у м. Львів ОСББ «Свєнціцького -16» (м. Львів, вул. Свєнціцького,16) проведено незаконні роботи по умисному доведенню до стану руйнації, що завдало або могло завдати шкоди пам`ятці.»
		Згідно з ст. 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини: ухилення від підписання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини; порушення режиму використання пам`ятки культурної спадщини; порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території; проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам`ятці культурної спадщини, зміна призначення пам`ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини; ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов`язаних з нерухомими об`єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відтак 11.09.2018 на підставі вказаного акту та Порядку оформлення документів щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.03.2018 № 321, щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свєнціцького-16» винесено оскаржувану постанову про накладення фінансових санкцій в розмірі 170 000,00 грн за порушення законодавства про охорону культурної спадщини (т.2, а.с.5).
		Разом з тим, як встановлено судом, оскаржувану постанову прийнято з огляду на занесення будинку за адресою: м. Львів, вул. І. Свєнціцького, 16, який перебуває на балансі позивача, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкта в Львівській області згідно наказу Міністерства культури України від 20.02.2018 № 150 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».
		Судом встановлено, що згідно з п. 80 постанови Верховного Суду у справі № 813/1091/18 від 19.05.2021 року, якою залишено в силі судові рішення попередніх інстанцій про визнання протиправним і скасування наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 20.11.2017 № 56-ос «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток», відповідач (Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації) не довів наявність факту підтвердження відповідності житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. І. Свєнціцького, 16, критеріям, передбаченим Порядком № 1760; приймаючи оскаржуваний наказ, не забезпечив наявності належної та повної облікової документації, не вжив заходів, спрямованих на дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому дійшов передчасного висновку про віднесення житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. І. Свєнціцького, 16, до числа щойно виявлених об`єктів пам`яток і, як наслідок, безпідставно вніс згаданий житловий будинок до Переліку об`єктів культурної спадщини.
		Суд також встановив, що 21.01.2022 Львівським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 813/1092/18, яким визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури України від 20.02.2018 № 150 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (включаючи відповідні додатки) в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкта в Львівській області будинку, за адресою: м. Львів, вул. І. Свєнціцького, 16 (вид об`єкта: архітектури).
		Даним рішенням встановлено факт відсутності підстав для занесення будинку за адресою: АДРЕСА_1 до об`єктів культурної спадщини за законодавчо встановленими критеріями і відповідно незаконність прийнятого наказу Міністерства культури України від 20.02.2018 № 150 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в цій частині.
		Таким чином, вищевказаними судовими рішеннями визнано протиправними та скасовано рішення суб`єктів владних повноважень про занесення будинку за адресою: АДРЕСА_1 до об`єктів культурної спадщини, а також встановлено безпідставність занесення будинку за адресою: АДРЕСА_1 до об`єктів культурної спадщини, невідповідність цього будинку критеріям пам`ятки культурної спадщини.
		Судові рішення у справах № 813/1091/18 та № 813/1092/18 набули чинності 15.09.2020 та 28.02.2022 відповідно.
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відтак суд дійшов висновку, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 не є об`єктом культурної спадщини та оскаржувана постанова грунтується на скасованому на даний час наказі Міністерства культури України від 20.02.2018 № 150 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».
		Таким чином, визнання судами протиправним та скасування наказу Міністерства культури України від 20.02.2018 № 150 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» та наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 20.11.2017 № 56-ос «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток» зумовлює скасування оскаржуваної Постанови від 11.09.2018 № 0006 про накладення штрафу.
		За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Суд при розгляді справи дійшов висновку про відсутність на час прийняття ознак протиправності постанови про накладення фінансових сакцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 11.09.2018 № 0006, оскільки судові рішення щодо оскаржування наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 56-ос «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток» (судова справа № 813/1091/18) та порядку наказ Міністерства культури України від 20.02.2018 №150 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (судова справа № 813/1092/18) набрали законної сили в 2020 та 2022 році, а оскаржувана постанова була винесена в 2018 році. Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.
		Зважаючи на викладене, з огляду на відсутність у спірної постанови такої властивості, як протиправність, суд дійшов висновку, що належним і достатнім способом захисту прав та інтересів позивача є скасування постанови про накладення фінансових сакцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
		Схожий висновок про застосування такого способу захисту сформулював Верховний Суд у Постанові від 27 березня 2019 року справа № 826/15117/17 провадження № К/9901/52767/18
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про підставність задоволення позовних вимог в частині скасування постанови заступника міського голови з питань розвитку Москаленко Андрія Олександровича від 11.09.2018 № 0006 про накладення на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свєнціцького-16 фінансових санкцій в розмірі 170000,00 грн за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
		Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
		Відповідео до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2550,00 грн, то судові витрати відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради в сумі 1275,00 грн.
		Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд 
		у х в а л и в :
		1. Адміністративний позов задовольнити частково.
		2. Скасувати постанову заступника міського голови з питань розвитку Москаленко Андрія Олександровича №0006 від 11.09.2018 про накладення на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свєнціцького-16 фінансових санкцій в розмірі 170000,00 грн за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
		3. Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свєнціцького-16 (вул. Свєнціцького, 16, м.Львів, 79011, ЄДРПОУ 38999215) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896) сплачений судовий збір в сумі 1275,00 грн (одна тисяча двісті сімдесят п`ять гривень, 00 копійок).
		4. В іншій частині позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складений 03.03.2023.
		 
		Суддя Коморний О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...