Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/229/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 07.03.2023. Зареєстровано: 07.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.03.2023.
Дата набрання законної сили: 30.05.2023
Результат оскарження 30.05.2023 Львівський апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2-а/461/65/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       Справа №461/229/23 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		        02 березня 2023 року                                                                        м.Львів 
		 
		Галицький районний суд м. Львова в складі:
		головуючого судді Романюка В.Ф. 
		з участю: секретаря судового засідання Решетова Д.Ю. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 44448833) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - 
		В С Т А Н О В И В: 
		Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якій просить суд: скасувати постанову РАП №939709359 від 21.12.2022 р., складену інспектором з паркування Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мичкою М.В. про притягнення  ОСОБА_1 (РНОКПП  НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 152-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення;  Стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (пл.Ринок, 1 місто Львів, 79008; ЄДРПОУ 44448833) на користь  ОСОБА_1 (РНОКПП  НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 536,80 грн.; Стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (пл.Ринок, 1 місто Львів, 79008; ЄДРПОУ 44448833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
		В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 21.12.2022 року інспектором з паркування Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мичкою Мар`яном Васильовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення РАП № 939709359 (до Повідомлення ЛВ №00247657 від 15.12.2022 р.). Вказану постанову позивач отримав 03.01.2023 року.
		Позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано, що 15.12.2022 р. о 10 год. 18 хв. водієм транспортного засобу RENAULT МЕСАМЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: В1002, вул. Словацького, м. Львів, з несплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абзацу 2 пункту 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342 та вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 152-1 КУпАП.
		Позивач стверджує, що оскільки, у водія були відсутні готівкові кошти, а паркувальний автомат у зв`язку із його «підвисанням» (несправністю) не давав можливості оплатити послуги з користування майданчиком для платного паркування з використанням платіжної картки, водій провів оплату за допомогою засобів мобільного зв`язку через функцію онлайн банкінгу «Кредобанк», що підтверджується платіжним дорученням № 3935792 від 15.12.2022 р. відповідно до якого було здійснено «оплату за користування парковкою 15.12.2022 р. вул. Словацького НОМЕР_2 (09:00-11:00)».        
		ОСОБА_1 зазначає, що повідомлення (постанова) були складені о 10 год. 18 хв. , тобто у час коли було здійснено належну оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у повному обсязі. Позивач вважає, що у даному випадку відсутній юридичний факт несплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, оскільки водієм у повному обсязі було сплачено вартість паркування. Тому, позивач просить суд позов задоволити. 
		Ухвалою суд від 12 січня 2023 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду, з викликом осіб, які беруть участь у справі в судове засідання. /а.с.12/
		02 березня 2023 року на адресу суду, документ сформований в системі «Електронний суд», від представника позивача Жукровського Я.І. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повність та просить суд такі задоволити. 
		Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не подав. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Суд встановив, що відповідно до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії РАП №939709359 від 21.12.2022 року, складеної інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування Відділу інспекторів з паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мичкою Мар`яном Васильовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 300,00 грн.
		В оскаржуваній постанові вказується, що 15.12.2022 р. о 10 год. 18 хв. водієм транспортного засобу RENAULT МЕСАМЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: В1002, вул. Словацького. м. Львів, з несплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абзацу 2 пункту 26 Правил паркування транспортних засобів більш як 10 хвилин користування майданчиком для платного користування. Чим порушено вимоги абзацу 2 пункту 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342 та вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 152-1 КУпАП.
		Відповідно до ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
		За змістом ч.1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
		Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
		Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. 
		Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.
		Статтею ст.251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.
		У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Між тим, всупереч даним вимогам, відповідач в судове засідання не з`явився та не довів правомірність винесеної постанови відносно позивача за ч.1 ст.152-1  КУпАП та наявність події адміністративного правопорушення, та не надав жодного доказу.
		Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач жодними доказами не довів порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 2 пункту 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342.
		Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення АТ «КРЕДОБАНК» №3935792 від 15.12.2022 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 здійснено оплату за користування парковкою 15.12.22 р. на вул. Словацького НОМЕР_2 (09:00-11:00) у розмірі 30, 00 грн. /а.с.5/.
		Оскаржувана постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. 
		Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що відсутні належні докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.1 ст.152-1 КУпАП, суд вважає, що вина позивача не доведена, отже постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно скасувати.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.152-1 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
		Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З урахуванням наведеного сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.
		Відповідно до п.1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
		Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги виданого на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №Ж-55 від 11.01.2023 р./а.с.7/ і копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №002323 /а.с.8/. Однак, до матеріалів справи не долучено квитанції, що підтверджують оплату позивачем адвокатських послуг.
		Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено належним чином того, що ним понесені витрати на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки відсутні документальні підтвердження витрат на правову допомогу, а саме до матеріалів справи не долучено квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки про оплату таких послуг.
		Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.33, 152, 245, 251, 252, 280, 288 КУпАП, суд ,-
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 44448833) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задоволити частково. 
		Постанову інспектора з паркування Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мички Мар`яна Васильовича винесену у справі про адміністративне правопорушення серії РАП №939709359 від 21 грудня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст. 152-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 300, 00 грн. - скасувати, справу про адміністративне правопорушення провадженням закрити.
		Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 44448833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 536,80 грн. судового збору за рахунок державних асигнувань.
		У задоволенні решти вимог, - відмовити за безпідставністю.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення  судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 02 березня 2023 р. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:                                  Романюк В.Ф.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...