Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/883/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 07.03.2023. Зареєстровано: 08.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2023.
Дата набрання законної сили: 28.03.2023
Номер судового провадження: 08/903/883/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.uaКод ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		(ДОДАТКОВЕ)
		 
		02 березня 2023 року                          справа №903/883/22
		Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області
		клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім"
		про ухвалення додаткового рішення
		у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім", м. Київ
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус", м. Луцьк
		про стягнення 1 191 027,81 грн.,
		 
		встановив: 
		Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.02.2023р. у даній справі позовні вимоги було задоволено частково, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" 1 060 440 грн. основної заборгованості, 110 279,66 грн. інфляційних втрат та 20 220,99 грн. трьох процентів річних, а всього 1 190 940,65 грн., а також 17 864,11 грн. витрат по сплаті судового збору, 13 800 грн. зменшених судом витрат на професійну правничу допомогу, в частині стягнення 87,16 грн. трьох процентів річних в позові відмовлено.
		В судовому засіданні 16.02.2023р.  представником позивача, відповідно до ст. 129 ГПК України, було заявлене клопотання про надання додаткових доказів для відшкодування додаткових судових витрат по оплаті наданої професійної правової допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі та вирішення питання відшкодування судових витрат в судовому засіданні.
		20 лютого 2023 року до суду надійшла заява ТОВ "Трейдхім" від 17.02.2023р. про ухвалення додаткового рішення, а саме про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог. До визначеної заяви долучено рахунок на оплату від 19.01.2023р. №23, платіжну інструкцію №15 від 20.01.2023р., акт наданих послуг від 19.01.2023р. №23, рахунок на оплату від 16.02.2023р. №93, платіжну інструкцію №56 від 16.02.2023р., акт наданих послуг від 16.02.2023р. №53.
		Направленою на адресу сторін ухвалою від 21.02.2023р. судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат за клопотанням ТОВ "Трейдхім" було призначено на 02.03.2023р., запропоновано ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус", відповідно до ст. 126 ГПК України, надати письмові пояснення по суті розміру понесених позивачем додаткових судових витрат.
		23 лютого 2023 року судом були зареєстровані заперечення ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" щодо розміру витрат ТОВ "Трейдхім" по оплаті наданої професійної правничої допомоги. Відповідні заперечення вмотивовані тим, що заявлений розмір відшкодувань витрат є неспівмірним, завищеним порівняно із складністю справи, не відповідає критерію пропорційності та розумності, а виконані адвокатом роботи, необхідні для надання правничої допомоги у справі, не відповідають заявленій сумі. Сторона відповідача просить суд відмовити у стягненні 3 300 грн. витрат за участь в судовому засіданні 19.01.2023р. у зв`язку з тим, що представник позивача не брала участі в засіданні, просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні 16.02.2023р. до суми 1 650 грн.
		У визначений день та час сторони повноважних представників в засідання суду не направили.
		Судом враховано, що явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.
		Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.
		Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.   
		В даному аспекті судом враховуються також положення ГПК України, зокрема, ст. 244 ГПК України, відповідно до котрої встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
		За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи/заяви і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, у відповідності до чинного законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення заяви по суті, беручи до уваги встановлені ст. 244 ГПК України строки розгляду заяви про розподіл судових витрат, суд вважає за можливе та доцільне розглянути заяву позивача про розподіл судових витрат у відсутності представників сторін.
		 
		Оцінюючи подане ТОВ "Трейдхім" клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, зокрема, з огляду на наступне:
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
		Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
		Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
		Суд засвідчує, що реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.
		Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".
		Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
		Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
		Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.
		У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
		Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Частиною третьою статті 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
		Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
		При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Як в даному випадку вбачається із клопотання ТОВ "Трейдхім" про здійснення розподілу судових витрат, останнє просить стягнути на його користь з ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" 6 600 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які були додатково понесені ТОВ "Трейдхім" у зв`язку з розглядом судом даної справи.
		Судом встановлено, що в підтвердження надання адвокатом Мартиненко А.В. ТОВ "Трейдхім" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи суду в цілому надано ордер серія АА №1249609 від 17.11.2022р., договір про надання правничої допомоги №109 від 06.05.2019р., додаток №1 до договору від 06.05.2019р. №109, рахунок на оплату від 08.11.2022р. №714, платіжну інструкцію №209 від 08.11.2022р., акт наданих послуг від 09.11.2022р. №514, рахунок на оплату від 12.12.2022р. №796, платіжну інструкцію №243 від 12.12.2022р., акт наданих послуг від 13.01.2023р. №11, рахунок на оплату від 19.12.2022р. №813, платіжну інструкцію №252 від 22.12.2022р., акт наданих послуг від 13.01.2023р. №12, рахунок на оплату від 11.01.2023р. №10, платіжну інструкцію №4 від 11.01.2023р., акт наданих послуг від 13.01.2023р. №10, а також подані додатково до матеріалів заяви ТОВ "Трейдхім" від 17.02.2023р. про ухвалення додаткового рішення рахунок на оплату від 19.01.2023р. №23, платіжну інструкцію №15 від 20.01.2023р., акт наданих послуг від 19.01.2023р. №23, рахунок на оплату від 16.02.2023р. №93, платіжну інструкцію №56 від 16.02.2023р., акт наданих послуг від 16.02.2023р. №53.
		Дослідивши надані докази, зокрема, договір про надання правничої допомоги, суд зауважує, що 06 травня 2019 року між Адвокатським об`єднанням "Кравець і партнери" та ТОВ "Трейдхім" (замовник) було укладено договір про надання правничої допомоги №109 з додатком №1, згідно умов котрого адвокатське об`єднання зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику правову допомогу за його запитом, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.
		Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3 договору, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати замовникові за його окремими усними чи письмовими запитами правову допомогу протягом строку дії цього договору. 
		Адвокатське об`єднання може надати наступні види правничої допомоги: 
		- надання правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; 
		- підготовка та подача заяв, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та будь-яких інших процесуальних чи непроцесуальних документів правового характеру; 
		- захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 
		- надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 
		- представництво інтересів замовника у якості заявника, потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 
		- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень; 
		- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
		- надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
		- інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
		Адвокатське об`єднання має право на оплату належним чином наданих послуг.
		Відповідно до п. 3.1. договору, замовник зобов`язаний: а) своєчасно забезпечувати адвокатське об`єднання всіма необхідними для виконання її обов`язків за цим договором матеріалами та документами; б) своєчасно оплачувати послуги адвокатського об`єднання в порядку та на умовах, визначених цим договором.
		Згідно п.п. 4.1.-4.5 договору від 06.05.2019р., вартість послуг за надання правничої допомоги визначається в додатку №1 до даного договору, який є конфіденційним та може бути розголошений виключно за письмовою згодою сторін. Сторони домовилися, що замовником буде внесено аванс у розмірі, що встановлений додатком №1. Тільки після внесення авансованого платежу адвокатське об`єднання розпочинає, надання послуг. Авансований платіж не повертається, якщо будь-яка із сторін вирішила припинити дію договору. Оплата за. цим договором здійснюється протягом 5 (п`ять) банківських днів з моменту надання рахунку, виданого адвокатським об`єднанням. Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок адвокатського об`єднання. На підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт про надані послуги. Акт про надані послуги підписується адвокатським об`єднанням у двох примірниках та надсилається замовнику, який зобов`язаний протягом 10 (десять) календарних днів з моменту направлення підписати його або дати мотивовану письмову відмову від підписання, та надіслати один примірник підписаного замовником акту (письмової відмови від писання) на адресу адвокатського об`єднання. У випадку ненадання підписаного акту та/або мотивованої відмови від підписання в термін вказаний в цьому пункті, послуги адвокатського об`єднання вважаються наданими належним чином без будь-яких претензій.
		Відповідно до додатку №1 до договору від 06.05.2019р. №109 сторони погодили, що авансований платіж становить 2 500 грн., вартість наступних послуг: підготовка та подача позовної заяви - від 3 000 грн.; підготовка та подача відзиву - від 3 000 грн.; підготовка та подача відповіді на відзив - від 2 000 грн.; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив - від 2 000 грн.; підготовка та подача додаткових пояснень - від 2 000 грн.; підготовка та подача пояснень від третьої особи - від 3 000 грн.; підготовка та подача апеляційної скарги - від 3 500 грн.; підготовка та подача касаційної скарги - від 5 000 грн.; підготовка та подача заяви про кримінальне правопорушення від 3 000 грн.; підготовка та подача скарги на дії/бездіяльність органів досудового розслідування - від 2 500 грн.; підготовка та подача заяв та клопотань в процесуальному порядку - від 500 грн.; підготовка та подача звернень, листів тощо - від 1 000 грн.; участь в судовому засіданні на території м. Києва - 2 500 грн.; участь в судовому засіданні поза територією м. Києва від 3 500 грн. + супутні витрати; ознайомлення з матеріалами справи в органах державної влади, установах, організаціях в закритому порядку - від 2 500 грн.; ознайомлення з матеріалами справи в органах державної влади, установах, організаціях в загальному порядку - від 1 000 грн.; отримання копій рішень - від 1 000 грн.; підготовка адвокатського запиту - від 1 000 грн.; участь в переговорах тривалістю до 3 годин - від 3 000 грн.; участь у слідчих та процесуальних діях тривалістю до 3 годин - від 3 000 грн. участь в переговорах, слідчих та процесуальних діях понад 3 години - від 1 500 грн. за кожну наступну годину; супроводження виконавчого провадження у справі майнового характеру від 10 000 грн. фіксований платіж +10% від фактично стягнутої суми; супроводження виконавчого провадження у справі немайнового характеру - від 15 000 грн.; надання інших послуг - за домовленістю.
		Відповідно до ордеру серії АА №1249609 від 17.11.2022р. Мартиненко Анна Василівна (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія №005696 від 28.12.2015р.) є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському об`єднанні "Кравець і партнери".
		Згідно актів наданих послуг від 19.01.2023р. №23 та від 16.02.2023р. №53 підписаних договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 6 600 грн., в тому числі: судове засідання: перша інстанція Господарський суд Волинської області 19.01.2023р. - 3 300 грн.; судове засідання: перша інстанція Господарський суд Волинської області 16.02.2023р. - 3 300 грн.
		Адвокатським об`єднанням "Кравець і партнери" було пред`явлено ТОВ "Трейдхім" рахунки на оплату від 19.01.2023р. №23 на суму 3 300 грн. та від 16.02.2023р. №93 на суму 3 300 грн. Як вбачається із платіжних інструкцій №15 від 20.01.2023р. на суму 3 300 грн. та №56 від 16.02.2023р. на суму 3 300 грн. із призначенням платежу "згідно рахунків від 19.01.2023р. №23, від 16.02.2023р. №93" ТОВ "Трейдхім" здійснило оплату АО "Кравець і партнери" наданих послуг на суму 6 600 грн.
		Враховуючи вказане, судом констатується, що позивачем згідно ст. 74 ГПК України доведено понесення додаткових витрат в розмірі 6 600 грн. по оплаті наданих послуг з професійної правничої допомоги.
		Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
		Водночас відповідно до ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).
		В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. 
		Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі. 
		У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
		В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
		Таким чином, зважаючи на наведені положення, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		Частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
		Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. 
		У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:
		1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
		2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
		Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022р. у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі №904/3583/19, від 18.03.2021р. у справі №910/15621/19 тощо.
		Такі критерії, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.
		Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України. 
		Суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині четвертій статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).
		Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2022р. у справі №903/643/21. 
		Суд засвідчує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
		У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.
		Враховуючи здійснене на адресу суду заперечення відповідача про розмір додаткових витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат на 30% з 6 600 грн. до 4 620 грн. 
		На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотивів прийняття судового рішення у справі, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування ТОВ "Трейдхім" за рахунок ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" додаткових витрат на надання правової допомоги в суді в розмірі 4 620 грн. Саме витрати у засвідченому розмірі, на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.   
		Суд відхиляє твердження відповідача про наявність підстав відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 300 грн., що стосуються участі представника в судовому засіданні 19.01.2023р., з огляду на наступне: 
		Судом засвідчується, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
		Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
		Господарський суд вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на очікування цього засідання, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021р. у справі №910/7586/19.
		При цьому, судом приймається до уваги і те, що через незалежні від представників сторін обставини (оголошення повітряної тривоги в Україні), судове засідання 19.01.2023р. відбулось без участі представників сторін. Однак, представник позивача, у визначений день 19.01.2023р. та встановлений час була готова завчасно зареєструватись та своєчасно прийняти участь у судовому засіданні.  
		Судом враховано, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		В даному випадку позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на загальну суму 6 600 грн. та докази їх оплати адвокату. Проте, аналізуючи розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат, суд враховує, що відносини між сторонами, на підставі яких подано позовну заяву, виникли на підставі усного договору поставки (купівлі-продажу) з врахуванням факту відпуску та отримання товарно-матеріальних цінностей. Тобто, на переконання суду, категорія справи не є специфічною чи особливо складною.
		Фактичними обставинами справи є відпуск товарів та прийняття останніх відповідачем на загальну суму 1 060 440 грн., про що між сторонами було складено двосторонні фінансово-господарські документи. Тобто, визначення суми заборгованості та виклад фактичних обставин справи не є особливо об`ємною та затратною роботою. Розрахунок інших нарахувань - інфляційних втрат, 3% річних, долучений до позовної заяви, також не є складним та об`ємним.
		Суд звертає увагу, що судова практика у справах відповідної категорії в господарському судочинстві є усталеною, тому підготовка позовних заяв за наведених фактичних обставин відносин між сторонами не потребує додаткової пошукової роботи стосовно з`ясування позицій касаційного суду. 
		Суд зазначає, що не має підстав втручатись у відносини клієнта з адвокатом стосовно погодженої вартості наданих послуг. Разом з тим, суд засвідчує, що покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони. Суд також враховує, що справи відповідної категорії не належать до складних, багатоаспектних і затратних по часу.
		Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		 
		Керуючись ст.ст. 13, 73-80 , 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- 
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" (м. Луцьк, вул. Окружна, 34, код ЄДРПОУ 37598391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" (м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, код ЄДРПОУ 40047311) 4 620 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		2. Наказ на виконання додаткового рішення суду видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
		 
		Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне додаткове судове рішення 
		складено 07.03.2023р.
		 
		 
		Суддя                                                                                            В. А. Войціховський
		 
		 
		додаткове рішення направити:
		- Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" (rkravets@gmail.com, а.martynenko@knpartners.com);
		- Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт Хаус" (phlutsk@gmail.com; advocate.kozak@gmail.com).

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...